НЕЩОДАВНО один дослідник провів опитування 800 молодих людей з понад десятка різних конфесій. Він запитував, чи вони вірять, що Ісус відповідає на молитви. Понад 60 відсотків молоді відповіли, що переконані у цьому. Проте одна дівчина викреслила на аркуші для опитування слово «Ісус» і замість нього написала «Бог».

А що думаєте ви? Молитися треба до Ісуса чи до Бога? * Щоб відповісти на це запитання, спершу подивімось, як Ісус учив своїх учнів молитися.

Ісус вчив і показував, до кого слід молитися.

ЙОГО НАВЧАННЯ. Якось один з учнів Ісуса попросив його навчити їх молитися. На це Ісус промовив: «Коли молитеся, кажіть: “Батьку”» (Луки 11:1, 2). Крім цього, у своїй відомій Нагірній проповіді Ісус заохотив слухачів молитися «до Батька» і запевнив: «Ваш Батько, знає, що́ вам потрібно, ще навіть до того, як ви попросите в нього» (Матвія 6:6, 8). В останню ніч свого життя на землі Ісус сказав учням: «Якщо ви чогось попросите в Батька у моє ім’я, він дасть вам» (Івана 16:23). Отже, Ісус учив молитися до того, хто є його і нашим Батьком,— до Бога Єгови (Івана 20:17).

ЙОГО ПРИКЛАД. Ісусові особисті молитви узгоджувалися з тим, чого він навчав про молитву. Ісус молився: «Батьку, Господи неба і землі, славлю тебе перед усіма» (Луки 10:21). Іншого разу «Ісус підвів очі до неба і промовив: “Батьку, дякую, що ти почув мене”» (Івана 11:41). Коли він помирав, то звернувся до Бога: «Батьку, у твої руки ввіряю свій дух» (Луки 23:46). Молячись до свого небесного Батька — «Господа неба і землі», Ісус подав нам приклад (Матвія 11:25; 26:41, 42; 1 Івана 2:6). Чи перші послідовники Ісуса правильно розуміли його настанови?

Через кілька тижнів після того, як Ісус повернувся до неба, його учні стикнулися з протидією і переслідуванням (Дії 4:18). Зрозуміло, вони почали молитися про допомогу, але до кого? Біблія каже, що вони «разом звернулися до Бога», благаючи, аби він і далі підтримував їх «ім’ям [свого] святого слуги Ісуса» (Дії 4:24, 30). Тож учні Ісуса дотримувались його вказівок щодо молитви: вони молилися до Бога, а не до нього.

Минули роки, й апостол Павло розповів, як молився він та його одновірці. Він написав співхристиянам: «Молячись за вас, ми завжди дякуємо Богові, Батькові нашого Господа Ісуса Христа» (Колоссян 1:3). Павло також казав одновірцям: «Завжди віддавайте за все подяку Богу та Батькові в ім’я нашого Господа Ісуса Христа» (Ефесян 5:20).  З цих слів видно, що Павло заохочував інших молитися до його «Бога та Батька» і робити це в ім’я Ісуса (Колоссян 3:17).

Подібно до перших християн, ми теж можемо виявляти свою любов до Ісуса, слухаючись його настанов щодо молитви (Івана 14:15). Якщо ми будемо молитися до нашого небесного Батька і лише до нього, то зможемо сказати, як псалмописьменник: «Я люблю Єгову, бо він чує мій голос... я буду кликати його, доки житиму» (Псалом 116:1, 2) *.