Правда про Різдво

ЧИ ВАЖЛИВО, на вашу думку, знати походження різних релігійних свят і традицій? Якщо так, спробуймо знайти відповіді на такі запитання: 1) Чи Ісус дійсно народився 25 грудня? 2) Хто такі «мудреці» і чи їх було троє? 3) Що за зірка вела їх до Ісуса? 4) Чи Санта Клаус, без якого у деяких країнах не обходиться Різдво, має щось спільне з Ісусом або його народженням? 5) Як Бог дивиться на звичай дарувати подарунки чи, точніше сказати, обмінюватися ними на Різдво?

Розгляньмо ці запитання у світлі Біблії та історичних фактів.

(1) Чи Ісус народився 25 грудня?

Традиція. У християнському світі прийнято вважати, що Ісус народився 25 грудня *. І власне тоді відзначають Різдво — день народження Ісуса Христа.

Її походження. Як зазначається в «Різдвяній енциклопедії», «встановлення дати 25 грудня пов’язане не з Біблією, а з поганськими римськими святами, які відзначали наприкінці року», приблизно у час зимового сонцестояння в Північній півкулі. До цих свят, говориться у тій самій енциклопедії, входили Сатурналії, що були присвячені Сатурну, богу землеробства, а також «об’єднані свята двох богів сонця — римського бога Соля і перського бога Мітри». Народження обох богів відзначали в день зимового сонцестояння, тобто 25 грудня за юліанським календарем.

Ці поганські свята «християнізували» в 350 році, коли папа Юлій I проголосив 25 грудня днем народження Христа. «В основу Різдвяних традицій лягли обряди, пов’язані з поклонінням сонцю,— сказано в “Релігійній енциклопедії”.— Образ Сонця дедалі частіше почали використовувати, зображаючи воскреслого Христа (якого теж називали Непереможним Сонцем), а сонячний диск... перетворився на німб у християнських святих».

Що каже Біблія. Боже Слово не подає дати народження Ісуса. Але можна з упевненістю сказати, що він не народився 25 грудня. Чому? Біблія розповідає, що, коли народився Ісус, пастухи «жили в полі і вночі стерегли свої отари» неподалік Віфлеєма (Луки 2:8). Холодна дощова пора зазвичай починалася в жовтні. У той час пастухи, особливо в зимніших гористих місцевостях, таких, як околиці Віфлеєма, на ніч заганяли свої отари до кошар. Найбільші ж холоди, іноді навіть зі снігопадами, були в грудні *.

 Варто зазначити, що ранні християни, багато з яких супроводжували Ісуса в служінні, взагалі ніколи не святкували його дня народження. За Ісусовим наказом вони відзначали лише день його смерті (Луки 22:17—20; 1 Коринфян 11:23—26). Все ж дехто може сказати: «Що з того, що в Різдва поганське походження? Хіба це має якесь значення?» Так має, особливо для Бога. Ісус Христос пояснив: «Правдиві поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та в правді» (Івана 4:23).

(2) Хто такі «мудреці» і скільки їх було?

Традиція. За типовим різдвяним сюжетом, трьох мудреців зі сходу, які несуть Ісусу дари, веде зірка. Вона зупиняється над стайнею, де в яслах лежить маленький Ісус. Іноді показано, що коло ясел також стоять пастухи.

Її походження. У «Різдвяній енциклопедії» зазначається, що «все, написане про Мудреців, базується на легенді», а в Біблії про них міститься лише коротка згадка.

Що каже Біблія. У Божому Слові не говориться, скільки «мудреців» прийшло до Ісуса. Можливо, їх було двоє, троє, четверо або й більше. Хоча в деяких перекладах Біблії цих чоловіків названо «мудрецями», у Святому Письмі мовою оригіналу вжито слово, що перекладається як астрологи або чарівники. А такі люди, за словами Біблії,— «гидота для Господа» (Повторення Закону 18:10—12). Оскільки подорож зі Сходу була довгою, астрологи не встигли б прийти до Ісуса, який ще лежав у яслах. Ця подорож тривала, мабуть, кілька місяців. Коли вони «ввійшли в дім», де перебував Ісус, то «побачили дитя і Марію, його матір» (Матвія 2:11).

(3) Яка зірка вела астрологів?

Аби зрозуміти, що це була за зірка, подумаймо, куди вона привела астрологів. Зірка попровадила їх не до Віфлеєма, а до Єрусалима. І, коли астрологи почали розпитувати там про Ісуса, це донеслося до царя Ірода. Тоді «Ірод таємно покликав астрологів», які розповіли йому про новонародженого «царя юдейського». Ірод наказав: «Підіть розшукайте дитя, а коли знайдете, повідомте мені». Проте Ірод цікавився Ісусом не з добрих спонук. Цей гордий і жорстокий правитель прагнув убити Ісуса (Матвія 2:1—8, 16).

Після цього зірка повела астрологів на південь до Віфлеєма і зупинилася над будинком, в якому був Ісус (Матвія 2:9, 10).

Зрозуміло, що це не була звичайна зірка. Хіба міг Бог використовувати зірку, щоб вести язичницьких астрологів — і то спочатку не до Ісуса, а до його ворога? Про народження свого Сина Бог сповістив смиренних пастухів через ангелів. Єдиний логічний висновок — ця зірка є не чим іншим, як хитрою вигадкою Сатани, котрий здатний робити такі фальшиві знаки (2 Фессалонікійців 2:9, 10). Неймовірно, але саме Віфлеємська зірка є невід’ємним атрибутом різдвяних вертепів.

(4) Чи Санта Клаус має щось спільне з Ісусом і його народженням?

Традиція. У багатьох країнах важко уявити собі Різдвяні свята без Санта Клауса, який приносить дітям подарунки *. Діти часто пишуть Санта Клаусу листи, в котрих просять те, що хотіли б отримати. За традицією Санта Клаус готує ці подарунки разом з ельфами у себе на батьківщині, на Північному полюсі.

Її походження. Вважається, що міф про Санта Клауса виник на основі історії про Святого Миколая — єпископа Міри, що в Малій Азії (нині Туреччина). «Фактично все, що написано про Святого Миколая, базується на легендах»,— говориться в «Різдвяній енциклопедії». Назва «Санта Клаус», можливо, походить від слова «Сінтерклаас», видозміненої форми голландського виразу «Святий Миколай». Отож, згідно з історичними фактами і Біблією, Санта Клаус не має нічого спільного з Ісусом Христом.

 Що каже Біблія. «Тепер, коли ви вже відкинули брехню, усі говоріть правду своїм ближнім». Члени сім’ї — теж наші «ближні» (Ефесян 4:25). Також у Біблії радиться кохати правду і говорити правду у серці своїм (Захарія 8:19; Псалом 15:2). Звичайно, дехто не бачить нічого поганого в тому, щоб казати, ніби подарунки розносить Санта Клаус чи Святий Миколай. Але невже правильно і мудро обманювати малих дітей, навіть з добрих намірів? Хіба не дивно, що під час свята, яке б мало вшановувати Ісуса Христа, дітям говорять неправду?

(5) Як Бог дивиться на звичай дарувати подарунки та веселитись на Різдво?

Традиція. Як правило, тільки на Різдвяні свята не просто дарують подарунки, а обмінюються ними. Крім того, Різдво — це період затяжного застілля, пиятик і вечірок.

Її походження. Давньоримські свята Сатурналії починалися 17-го і закінчувались 24 грудня. У цей час люди обмінювались подарунками. На вулицях і в домах влаштовувались бучні бенкети, на яких було багато випивки і кожен розважався, як хотів. Після Сатурналій йшло свято з нагоди першого дня січня. Воно зазвичай тривало три дні. Сатурналії та перше січня, очевидно, перетворилися в одне довге свято.

Що каже Біблія. Правдиві служителі Бога вирізняються радістю і щедрістю. У Біблії сказано: «Тіштеся, праведні, і співайте із радістю» (Псалом 32:11). Таку радість часто відчувають ті, хто виявляє щедрість (Приповістей 11:25). Ісус Христос сказав: «Більше щастя — давати, а не брати» (Дії 20:35). Також він радив: «Давайте», тобто старайтесь робити це якомога частіше (Луки 6:38).

Таке безкорисливе давання не має нічого спільного з даванням, до якого змушує звичай чи щось інше. Ось що Біблія говорить про правдиву щедрість: «Нехай кожен робить так, як постановив у серці, а не з примусу чи неохоче, оскільки Бог любить того, хто дає з радістю» (2 Коринфян 9:7). Особи, які дотримуються цих біблійних принципів, дають, бо до цього їх спонукує серце. Крім того, вони роблять подарунки не в якийсь визначений день,  а будь-коли. Не сумнівайтесь, така щедрість ніколи не буде тягарем і ви завжди відчуватимете Боже благословення.

Свято, замасковане під християнське

Коли проаналізувати Різдвяні традиції у світлі Біблії, то з’ясується, що, по суті, всі вони або мають язичницьке походження, або спотворюють біблійні факти. Тож це свято лише називається християнським. То чому християни стали його святкувати? Через кілька століть після смерті Ісуса Христа, як і передрікала Біблія, з’явилося багато фальшивих вчителів (2 Тимофія 4:3, 4). Ці безпринципні люди не хотіли навчати правди, а намагались зробити християнство привабливим для язичників. Тому вони поступово перейняли язичницькі свята і назвали їх християнськими.

Біблія застерігає, що такі лжевчителі «будуть пожадливо визискувати вас, вдаючись до нещирих слів. Але вирок, що чекає на них з давніх часів, не бариться, і їхнє знищення не дрімає» (2 Петра 2:1—3). Свідки Єгови дуже серйозно ставляться до цих слів, як і до цілої Біблії, бо вважають її Словом Бога (2 Тимофія 3:16). Саме тому вони відкидають релігійні свята та звичаї, які мають язичницьке походження. Чи через це вони почуваються обділеними і нещасливими? Зовсім, ні. Як видно з наступної статті, багато хто переконався на власному досвіді, що біблійна правда робить людей вільними.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

ЩО СІЯЛИ, ТЕ ЖНУТЬ

Свого часу церква «з усіх сил боролася з будь-якими проявами язичництва»,— розповідається у книжці «Історія та значення різдвяних звичаїв і традицій». Але потім релігійні провідники перестали навчати правди і переймалися лише збільшенням пастви. Тому вони вже дивились крізь пальці на язичницькі звичаї, а згодом і самі почали впроваджувати їх у християнство.

У Біблії сказано: «Що людина посіє, те й пожне» (Галатів 6:7). Посіявши насіння язичництва, церква не повинна дивуватися, що воно швидко дало плід. Свято, яке нібито присвячене народженню Ісуса, стало виправданням для пиятик та розгулу. Торгові центри набули більшої популярності, ніж церкви. Також батьки залазять у борги, аби купити різдвяні подарунки, а діти не бачать різниці між правдою і вигадками — між Ісусом Христом та Санта Клаусом. Тож зрозуміло, чому Бог радить своїм служителям: «Більше не торкайтесь нечистого» (2 Коринфян 6:17).

[Ілюстрації на сторінці 7]

Різдво, як і стародавні Сатурналії,— це період застілля, пиятик і вечірок

[Відомості про джерело]

© Mary Evans Picture Library