Євангеліє від Луки 6:1—49

6  Якось у суботу Ісус переходив нивами, а його учні зривали колоски,+ розтирали їх у руках і їли зерна.+  Тоді декотрі фарисеї сказали: «Чому ви робите те, що не дозволяється робити в суботу?»+  Ісус же відповів: «Хіба ви не читали, що́ зробив Давид, коли він і його люди зголодніли?+  Не читали, як йому дали хліби представлення, коли він увійшов у Божий дім? Він їв сам і дав людям, які були з ним, хоча це не дозволяється нікому, крім священиків».+  Потім він сказав: «Син людський має владу над суботою».+  Іншої суботи+ він увійшов до синагоги і почав навчати. Був там чоловік із сухою* правою рукою.+  Тому книжники й фарисеї, щоб хоча б у чомусь звинуватити Ісуса, уважно спостерігали, чи він зцілить його в суботу.+  Ісус же, знаючи їхні думки,+ сказав чоловікові із сухою* рукою: «Встань і вийди на середину». Чоловік так і зробив.  Тоді Ісус звернувся до них: «Запитую вас, що́ дозволено робити в суботу: добро чи зло, врятувати життя чи погубити?»+ 10  Подивившись на них усіх, він промовив до чоловіка: «Простягни руку». Той послухався — і рука його знову стала здоровою. 11  А вони сповнились безумною лютістю і почали радитись, що́ зробити з Ісусом. 12  Одного дня він пішов на гору молитися+ і всю ніч провів у молитві до Бога.+ 13  Коли ж настав день, він покликав своїх учнів, вибрав з-посеред них 12 і назвав їх апостолами:+ 14  Си́мона, якого ще назвав Петром, його брата Андрія, Якова, Івана, Пилипа,+ Варфоломı́я, 15  Матвія, Хому,+ Якова, Алфе́євого сина, Си́мона, званого «ревним», 16  Юду, сина Якова, та Юду Іскаріо́та, який пізніше став зрадником. 17  Потім Ісус зійшов з ними додолу і став на рівному місці. Там було дуже багато його учнів, а також численний натовп людей з усієї Юдеї, Єрусалима та узбережжя Тира й Сидо́на. Усі вони прийшли послухати його і зцілитися від хвороб.+ 18  І він зціляв навіть тих, кого мучили нечисті духи. 19  Тож усі люди хотіли доторкнутися до Ісуса,+ бо від нього виходила сила+ і зціляла їх. 20  Тоді він подивився на своїх учнів і почав говорити: «Щасливі ви, бідні,+ бо вам належить Царство Боже.+ 21  Щасливі ви, хто голодує тепер, бо ви будете насичені*.+ Щасливі ви, хто плаче тепер, бо ви будете сміятися.+ 22  Щасливі ви, коли через Сина людського інші вас ненавидять,+ виганяють,+ ганьблять* та безчестять ваше ім’я*.+ 23  Радійте у той день і веселіться, бо в небі вас чекає велика нагорода. Адже їхні прабатьки так само робили колись пророкам.+ 24  Але горе вам, багаті,+ тому що ви вже отримали свою втіху сповна.+ 25  Горе вам, хто ситий тепер, бо ви будете голодувати. Горе вам, хто сміється тепер, бо ви будете сумувати і плакати.+ 26  Горе вам, коли всі люди вас хвалять,+ бо саме так їхні прабатьки робили лжепророкам. 27  Вам же — тим, хто слухає,— кажу: не переставайте любити своїх ворогів, робити добро тим, хто вас ненавидить,+ 28  благословляти тих, хто вас проклинає, і молитися за своїх кривдників.+ 29  Якщо хтось ударить тебе по одній щоці, підстав йому і другу, а тому, хто забирає в тебе верхній одяг, не перешкоджай забрати і спіднього.+ 30  Усім, хто просить тебе,+ давай, а того, хто забере щось твоє, не змушуй повернути. 31  І, що хочете, аби робили вам люди, те робіть* їм і ви.+ 32  Якщо ви любите тих, хто любить вас, то хіба це робить вам честь? Адже навіть грішники люблять тих, хто любить їх.+ 33  І якщо робите добро тим, хто робить добро вам, то хіба це робить вам честь? Навіть грішники чинять так само. 34  І якщо ви позичаєте тим, від кого сподіваєтесь отримати позичене, то хіба це робить вам честь?+ Навіть грішники позичають грішникам, щоб отримати назад стільки ж. 35  А ви завжди любіть своїх ворогів, робіть добро та без відсотків позичайте, не сподіваючись отримати щось назад.+ Тоді ваша нагорода буде велика і ви будете синами Всевишнього, бо він добрий навіть до невдячних і неправедних.+ 36  Завжди будьте милосердні, як і ваш Батько милосердний.+ 37  Більш того, перестаньте судити — і ніколи не судитимуть вас,+ перестаньте осуджувати — і ніколи не будуть осуджувати вас. Завжди прощайте* — і буде прощено* вам.+ 38  Давайте+ — і дадуть вам:+ насиплють у поділ вашого одягу міру добру, щільно наповнену, утрушену й переповнену. Бо, якою мірою міряєте ви, такою відміряють вам». 39  Потім Ісус навів їм приклади: «Чи може сліпий вести сліпого? Хіба не впадуть вони обидва в яму*?+ 40  Учень* не більший від свого вчителя, але учень, навчений досконало, стане таким, як його вчитель. 41  Чому ти дивишся на скалку в оці свого брата, а колоду у власному оці не помічаєш?+ 42  Як можеш казати братові: “Брате, дозволь мені вийняти скалку з твого ока”, якщо у власному оці не бачиш колоди? Лицеміре! Спочатку вийми зі свого ока колоду, і тоді чітко побачиш, як вийняти з братового ока скалку.+ 43  Також жодне добре дерево не приносить поганих плодів, а жодне погане не дає плодів добрих.+ 44  Кожне дерево пізнають по його плодах.+ Адже з тернів не збирають фіг і з тернового куща не зрізають винограду. 45  Добра людина з доброго скарбу, що в її серці, виносить добро, а погана людина зі свого поганого скарбу — зло. Бо, чим переповнене серце, те говорять уста.+ 46  Чому ви кличете мене: “Господи! Господи!” — але не виконуєте того, що я говорю?+ 47  Розкажу вам, до кого подібний той, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх:+ 48  він подібний до чоловіка, який, бажаючи побудувати дім, викопав глибоку яму, аж до скелі, і на скелі заклав фундамент. Тож, коли почалася повінь, ріка ринула на дім, але не змогла його похитнути, бо він був добре збудований.+ 49  А той, хто слухає і не виконує,+ подібний до чоловіка, який збудував свій дім на самій землі, без фундаменту. Коли на дім ринула ріка, він відразу ж завалився; і був той дім зруйнований дощенту».

Примітки

Або «паралізованою».
Або «паралізованою».
Або «задоволені».
Або «ображають».
Або «відкидають ваше ім’я як неправедне».
Або «і далі робіть».
Або «відпускайте».
Або «відпущено».
Або «рів».
Або «послідовник».

Коментарі

Нивами. Можливо, стежками, що відділяли одну ділянку поля від іншої.

Суботу. Див. глосарій.

Нивами. Див. коментар до Мт 12:1.

Те, що не дозволяється. Єгова наказав ізраїльтянам не виконувати жодної роботи в суботу (Вх 20:8—10). Юдейські релігійні провідники вважали, що мають право визначати, що саме є роботою. Вони звинувачували Ісусових учнів у тому, що ті жали (зривали колоски) і молотили (розтирали їх в руках) (Лк 6:1, 2). Але таке трактування наказу Єгови було надто суворим.

Те, що не дозволяється. Див. коментар до Мт 12:2.

Хліби представлення. Єврейський вислів буквально означає «хліб лиця». Образно кажучи, цей хліб був перед лицем Єгови як постійне приношення (Вх 25:30; див. глосарій і додаток Б5).

Божий дім. Тут стосується святого намету. Подія, на яку посилається Ісус (1См 21:1—6), відбулася в той час, коли святий намет був у Нові — місті, що, очевидно, лежало на території племені Веніямина, недалеко від Єрусалима. (Див. додаток Б7, збільшену частину карти.)

Хліби представлення. Див. коментар до Мт 12:4.

Божий дім. Див. коментар до Мр 2:26.

Має владу над суботою. Ісус говорить так про себе (Мр 2:28; Лк 6:5), вказуючи на те, що має право використовувати суботу для виконання праці, дорученої небесним Батьком. (Пор. Ів 5:19; 10:37, 38.) Саме в суботу Ісус здійснив деякі зі своїх найвидатніших чудес, зокрема зцілення хворих (Лк 13:10—13; Ів 5:5—9; 9:1—14). Це, очевидно, вказувало на те, яке полегшення він принесе людству під час правління свого Царства, що буде немов суботній відпочинок (Єв 10:1).

Має владу над суботою. Див. коментар до Мт 12:8.

Із сухою правою рукою. Розповідь про зцілення цього чоловіка в суботу міститься у трьох Євангеліях, але тільки Лука говорить, що сухою, або паралізованою, у чоловіка була права рука (Мт 12:10; Мр 3:1). Лука, як лікар, згадує деталі, про які не згадують Матвій і Марко. Наприклад, порівняйте Мт 26:51 і Мр 14:47 з Лк 22:50, 51. (Див. «Вступ до Луки».)

Знаючи їхні думки. Лука пише, що Ісус знав про думки книжників і фарисеїв. Однак Матвій і Марко не згадують цієї подробиці. (Пор. паралельні оповіді в Мт 12:10—13; Мр 3:1—3.)

Життя. Або «душу». (Див. глосарій, «Душа».)

Апостолів. Або «посланих». Грецьке слово апо́столос походить від дієслова апосте́лло, яке означає «відсилати; відправляти» (Мт 10:5; Лк 11:49; 14:32). Його основне значення — «посланець» — чітко видно з Ісусових слів в Ів 13:16.

Апостолами. Див. коментар до Мт 10:2.

Ревним. Вживається для того, щоб відрізнити апостола Симона від апостола Симона Петра (Лк 6:14). Грецьке слово зелоте́с, вжите тут і в Дії 1:13, означає «той, хто ревний, запальний». В паралельних оповідях у Мт 10:4 і Мр 3:18 вживається слово «Кананіт», яке, на думку декого, має єврейське або арамейське походження і також означає «той, хто ревний, запальний». Можливо, Симон колись належав до зелотів, юдейського руху, члени якого виступали проти римлян, а можливо, його так назвали через те, що він був ревний і запальний.

Який пізніше став зрадником. Цей вислів вартий уваги, адже вказує на те, що в особистості Юди відбулася зміна. Він не був зрадником ані коли став учнем, ані коли Ісус обрав його апостолом. Він також не був приречений на роль зрадника. Послуговуючись свободою волі, Юда сам вибрав неправильний шлях через якийсь час після того, як був призначений апостолом. Цей момент від початку помітив Ісус, як видно з Ів 6:64.

Став на рівному місці. Як видно з контексту, Ісус спустився з гори, де, перш ніж вибрати 12 апостолів, всю ніч провів у молитві (Лк 6:12, 13). Він знайшов рівне місце на схилі гори, можливо неподалік від Капернаума, в якому часто зупинявся під час свого служіння. Туди зійшовся численний натовп людей, і Ісус усіх їх зцілив. Згідно з паралельною розповіддю в Мт 5:1, 2, Ісус «зійшов на гору» і «почав їх навчати». Ці слова можуть вказувати на те, що він піднявся трохи вище від рівного місця на схилі гори. З розповіді Матвія і Луки можна дійти висновку, що, спускаючись з гори, Ісус, очевидно, зупинився на рівному місці, а тоді піднявся трохи вище і почав навчати людей. Або ж у Мт 5:1 Матвій описує події в загальному і не вдається у подробиці, як це робить Лука.

Щасливі. Грецьке слово мака́ріос вказує не просто на піднесення, яке хтось може відчувати, коли добре проводить час. Цим словом описується стан людини, яка має Боже благословення і схвалення. Крім того, воно вживається стосовно Бога, а також Ісуса в небесній славі (1Тм 1:11; 6:15).

Щасливі. Грецьке слово мака́ріос вживається в Грецьких Писаннях 50 разів. Павло тут говорить про «щасливу людину, яку Бог визнав праведною незалежно від її вчинків» (Рм 4:6). Це грецьке слово вживається стосовно Бога (1Тм 1:11), а також Ісуса в небесній славі (1Тм 6:15). Крім того, воно вживається в Нагірній проповіді у відомих висловлюваннях про щастя (Мт 5:3—11; Лк 6:20—22). Тут, в Рм 4:7, 8, слово «щасливий» цитується з Пс 32:1, 2. Фрази з цим словом часто трапляються в Єврейських Писаннях (Пв 33:29; 1Цр 10:8; Йв 5:17; Пс 1:1; 2:12; 33:12; 94:12; 128:1; 144:15; Дн 12:12). Єврейське і грецьке слова, що перекладаються як «щасливий», вказують не просто на піднесення, яке хтось може відчувати, коли добре проводить час. Згідно з Біблією, щоб бути по-справжньому щасливим, треба розвивати любов до Бога, вірно йому служити, мати його схвалення і благословення.

Ті, хто усвідомлює свої духовні потреби. Грецьке слово, перекладене як «ті, хто усвідомлює», буквально означає «ті, хто бідний (нужденні; жебраки)» і в цьому контексті вказує на людей, які мають певну потребу і добре це усвідомлюють. В Лк 16:20, 22 те саме слово вжите щодо «жебрака», на ім’я Лазар. Грецький вислів, який деякі переклади передають як «вбогі духом», стосується людей, які гостро усвідомлюють свою духовну нужду і розуміють, що потребують Бога. (Див. коментар до Лк 6:20.)

Жебрака. Або «бідного чоловіка». Грецьке слово може вказувати на того, хто дуже бідний. Вживання цього слова допомагає побачити разючий контраст між цим чоловіком і багачем в Ісусовому прикладі. В Мт 5:3 воно вживається у переносному сенсі у вислові «ті, хто усвідомлює свої духовні потреби». Цей вислів буквально означає «ті, хто бідний (нужденний; жебрак) духом» і в цьому контексті вказує на людей, які гостро усвідомлюють свою духовну нужду і розуміють, що потребують Бога. (Див. коментар до Мт 5:3.)

Своїх учнів. Грецьке слово матете́с, що перекладається як «учень», стосується того, кого навчають, і містить думку про особисту прив’язаність до вчителя, яка впливає на все життя учня. Хоча послухати Ісуса зібралося дуже багато людей, він, імовірно, звертається в основному до своїх учнів, які сидять найближче до нього (Мт 5:1, 2; 7:28, 29).

І почав говорити. Нагірну проповідь записав і Матвій (розділи 5—7), і Лука (6:20—49). Лука подає цю проповідь у стислій формі. Варіант, записаний Матвієм, приблизно в чотири рази довший і містить всю інформацію з розповіді Луки, за винятком кількох віршів. Обидві розповіді починаються і закінчуються однаково, містять багато ідентичних висловів та загалом подають подібні думки в однаковому порядку. Іноді у паралельних місцях обох оповідей та сама думка передана по-різному. Все ж ці оповіді узгоджуються між собою. Цікаво, що думки з кількох великих уривків Нагірної проповіді, яких немає в розповіді Луки, Ісус повторив пізніше. У Нагірній проповіді Ісус, наприклад, говорив про молитву (Мт 6:9—13) і правильне ставлення до матеріальних речей (Мт 6:25—34). Очевидно, приблизно через півтора року він повторив ці думки, і Лука їх записав (Лк 11:2—4; 12:22—31). Крім того, оскільки Лука писав для християн різного походження, він, можливо, не включив ті уривки проповіді, які могли цікавити передусім євреїв (Мт 5:17—27; 6:1—18).

Щасливі. Див. коментарі до Мт 5:3; Рм 4:7.

Ви, бідні. Грецьке слово, перекладене як «бідні», означає «нужденні; жебраки». У Євангелії від Луки перша згадка про тих, хто щасливий, трохи відрізняється від сказаного в Мт 5:3. Матвій вживає те саме грецьке слово, але додає до нього слово «дух», тож цілий вислів буквально означає «бідні (жебраки) духом». (Див. коментарі до Мт 5:3; Лк 16:20.) Цей вислів вказує на людей, які гостро усвідомлюють свою духовну нужду і розуміють, що залежні від Бога. В оповіді Луки говориться просто про бідних, і це не суперечить оповіді Матвія, оскільки бідні та пригноблені часто більш схильні визнавати свої духовні потреби і гостріше усвідомлюють свою залежність від Бога. Сам Ісус говорив, що важливою причиною його приходу як Месії було «звіщати добру новину бідним» (Лк 4:18). Ті, хто пішов за Ісусом і завдяки цьому мав надію отримати благословення Царства Божого, здебільшого були бідними чи простими людьми (1Кр 1:26—29; Як 2:5). Однак з розповіді Матвія чітко видно, що сама по собі бідність не гарантує Божого схвалення. Тож початкові слова Нагірної проповіді в двох оповідях доповнюють одні одних.

Вони вже отримали свою нагороду сповна. Грецьке слово апе́хо, яке можна перекласти як «мати сповна», часто з’являлося на розрахункових квитанціях і означало «сплачено в повному обсязі». Лицеміри давали дари для того, щоб люди бачили їх і вихваляли за доброчинність. Отже, вони вже отримали всю свою нагороду і не могли очікувати чогось від Бога.

Вже отримали свою втіху сповна. Грецьке слово апе́хо, яке можна перекласти як «мати сповна», часто з’являлося на розрахункових квитанціях і означало «сплачено в повному обсязі». Горе, про яке говорить Ісус,— це біль, смуток чи якісь погані наслідки, яких можуть зазнати багаті. Проблема не в тому, що багаті мають комфортне життя, а в тому, що люди, які дорожать матеріальним багатством, можуть нехтувати служінням Богу і втратити нагоду відчути справжнє щастя. Саме проти цього застерігав Ісус. Такі люди вже отримали свою втіху, тобто всю свою нагороду, і не мали очікувати чогось від Бога. (Див. коментар до Мт 6:2.)

Не переставайте любити своїх ворогів. Порада Ісуса узгоджувалася з духом Єврейських Писань (Вх 23:4, 5; Йв 31:29; Пр 24:17, 18; 25:21).

Не переставайте любити своїх ворогів. Див. коментар до Мт 5:44.

Позичаєте. Тобто позичаєте без відсотків. Закон забороняв ізраїльтянам давати позику під відсотки нужденним співвітчизникам (Вх 22:25); він заохочував, позичаючи бідним, бути щедрими (Пв 15:7, 8; Мт 25:27).

Завжди прощайте — і буде прощено вам. Або «завжди відпускайте — і буде відпущено вам». Грецьке слово, перекладене як «прощати», буквально означає «відпускати; відсилати; звільняти (наприклад, в’язня)». Вжите як протиставлення словам «судити» і «осуджувати», це слово передає думку про виправдання і прощення навіть у тих випадках, коли, на перший погляд, людина заслуговує покарання чи відплати.

Давайте. Або «продовжуйте давати». Форма вжитого тут грецького дієслова вказує на тривалу дію.

Поділ... одягу. Цим висловом перекладено грецьке слово, яке буквально означає «лоно (груди)», але в цьому контексті, очевидно, стосується складки верхнього одягу, підперезаного поясом. Вислів «насипати у поділ одягу» може вказувати на звичай деяких торговців насипати товар у складку верхнього одягу покупця.

Приклади. Або «притчі». Грецьке слово параболе́, яке буквально означає «те, що розміщується поруч (разом)», може вказувати на притчу, прислів’я чи приклад. Коли Ісус пояснював якусь істину, він часто «розміщував її поруч», або порівнював її, з чимось схожим (Мр 4:30). Його приклади були короткими; зазвичай це були видумані історії, з яких людина могла почерпнути моральну чи духовну істину.

Приклади. Або «притчі». (Див. коментар до Мт 13:3.)

Скалку... колоду. Тут Ісус використовує яскраву гіперболу, щоб описати людину, яка критикує свого брата. Він порівнює незначну помилку до чогось настільки малого, як «скалка». Грецьке слово ка́рфос може стосуватися соломинки або тріски, тобто невеликого тонкого шматка деревини, тому в різних перекладах Біблії це слово передане як «скалка», «скіпка», «соломина», «порошина». Людина, яка критикує, натякає, що з духовним зором її брата не все гаразд і він не в стані чітко відрізнити добре від поганого і правильно судити про щось. Пропонуючи «вийняти скалку», вона тим самим гордо заявляє, що в стані допомогти брату чіткіше бачити і правильно все оцінювати. Однак Ісус говорить, що в неї самої проблеми з духовним зором і здатністю про щось судити, оскільки їй заважає символічна «колода» — брус або балка, що могли служити опорою для даху (Мт 7:4, 5). Дехто вважає, що це яскраве, а навіть комічне протиставлення, підтверджує, що Ісус був добре знайомий з теслярською справою.

Скалку... колоду. Див. коментар до Мт 7:3.

Лицеміре. Спочатку грецьким словом гіпокріте́с називали грецьких (а пізніше римських) театральних акторів, які вдягали великі маски, щоб приховати своє справжнє лице чи підсилити голос. Згодом це слово набуло переносного значення і стало вказувати на того, хто приховує свої справжні спонуки чи вдає з себе когось іншого. В Мт 6:5, 16 Ісус назвав «лицемірами» юдейських релігійних провідників. Тут (Лк 6:42) він застосовує це слово до будь-кого зі своїх учнів, хто зосереджується на помилках інших людей і не зважає на власні.

Повінь. Взимку (особливо у місяці теветі, тобто у грудні — січні) в Ізраїлі нерідко бувають бурі з сильними вітрами і проливними дощами, що можуть призвести до нищівних повеней. (Див. додаток Б15.)

Медіафайли

Північно-західне узбережжя Галілейського моря
Північно-західне узбережжя Галілейського моря

1. Генісаретська рівнина. Це родюча рівнина майже трикутної форми, розміром приблизно 5 на 2,5 км. Саме тут, на узбережжі, Ісус запросив рибалок Петра, Андрія, Якова та Івана супроводжувати його у служінні (Мт 4:18—22).

2. За традицією тут Ісус виголосив свою Нагірну проповідь (Мт 5:1; Лк 6:17, 20).

3. Капернаум. Ісус часто зупинявся в цьому місті; в Капернаумі або його околицях він зустрів Матвія (Мт 4:13; 9:1, 9).

Складка верхнього одягу
Складка верхнього одягу

У біблійні часи ізраїльтяни носили широкий верхній одяг. Коли людина підперізувалась, в одязі над поясом можна було зробити складку на зразок великої кишені. В неї клали зерно, гроші або інші предмети. Деколи у ній навіть носили немовлят або ягнят (Вх 4:6, 7; Чс 11:12; 2Цр 4:39; Йв 31:33; Іс 40:11). Грецьке слово, перекладене в Лк 6:38 як «поділ одягу», буквально означає «лоно (груди)», але стосується складки одягу. Вислів «насипати у поділ одягу» може вказувати на звичай деяких торговців насипати товар у складку верхнього одягу покупця.

Фігове дерево, виноградна лоза і терновий кущ
Фігове дерево, виноградна лоза і терновий кущ

Ісус, без сумніву, уважно вибирав, які рослини навести у своїх прикладах. В багатьох біблійних уривках фігове дерево (1) і виноградна лоза (2) згадуються разом, а зі слів Ісуса в Лк 13:6 видно, що фігові дерева часто садили у виноградниках (2Цр 18:31; Йл 2:22). Вислів «сидіти під своєю виноградною лозою та під своїм фіговим деревом» вказує на мир, безпеку і процвітання (1Цр 4:25; Мих 4:4; Зх 3:10). Натомість терни і будяки згадуються у проклятті, яке виголосив Єгова після того, як Адам згрішив (Бт 3:17, 18). Неможливо точно сказати, про який саме вид тернових кущів Ісус говорив у Мт 7:16. На фотографії зображено поширений в Ізраїлі Centaurea iberica (3).