Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Управління, система управління

Управління, система управління

Встановлений порядок ведення справ, нагляд за виконанням певних завдань чи керівництво, необхідне для досягнення цілей.

Єврейське слово пака́д, перекладене словом «управляти» в Буття 39:5, може також означати «провідувати», «звертати увагу», «дбати» (Сд 15:1; Іс 23:17; Сф 2:7, прим.). Від цього слова походить слово пекудда́, яке теж передає думку про управління і нагляд (1Хр 26:30; Чс 3:32; пор. 2Цр 11:18; див. НАГЛЯДАЧ).

На початку людської історії Бог доручив досконалому чоловікові дбати про землю і панувати над усіма живими створіннями (Бт 1:26—28). Після того як люди збунтувалися проти Бога, зокрема після Потопу, поширилась патріархальна система управління. Голови родин — патріархи — керували сімейними справами, вирішували питання, пов’язані з майном, і встановлювали правила поведінки.

Чудовим прикладом управління є те, як Бог керував ізраїльтянами під час їхнього 40-річного блукання пустелею. Він робив це через Мойсея та надійних чоловіків серед народу, які були наділені певними повноваженнями (Вх 18:19—26). Серед священства керівництво здійснював первосвященик (Чс 3:5—10), але й інші брали участь в управлінні; їм було доручено наглядати за виконанням певних видів служіння (Чс 3:25, 26, 30—32, 36, 37; 4:16). Після входу ізраїльтян в Обіцяний край народом управляли судді, яких призначав Бог (Сд 2:16, 18; Рт 1:1).

Коли Ізраїлем почали правити царі, система управління стала складнішою. За часу царя Давида вона була досить розгалужена: одні чиновники служили безпосередньо при царі, а інші — на своїх місцях по цілому краю (1Хр 26:29—32; 27:1, 16—22, 25—34). В той самий період було добре організовано священство. Були призначені ті, хто мав наглядати за служінням у святому наметі, начальники, судді, вартові при брамах, співаки і музиканти. Священиків поділили на 24 групи, які мали по черзі виконувати служіння у святому наметі (1Хр 23:1—5; 24:1—19). Система управління царя Соломона була ще розгалуженішою; її ефективність стала особливо очевидною під час будівництва храму (1Цр 4:1—7, 26, 27; 5:13—18).

В інших народів також розвинулися складні системи управління. Наприклад, на урочистому відкритті статуї, яке влаштував цар Навуходоносор, були присутні урядовці різних рангів (Дн 3:2, 3). Даниїла цар «зробив... правителем» (від арам. шеле́т) провінції Вавилон, а Шадраха, Мешаха та Авед-Него призначив «управляти справами» (арам. авіда́) провінції (Дн 2:48, 49).

В Грецьких Писаннях часто говориться про управління і нагляд, зокрема про те, як чоловіки, які наглядають за виконанням волі Єгови серед його народу, мають використовувати дану їм владу (Лк 16:2—4; 1Кр 9:17; Еф 3:2; Кл 1:25; Тит 1:7). Хоча вони повинні передусім виконувати свої обов’язки перед Богом (Пс 109:8; Дії 1:20), їм також слід зважати на потреби тих, хто служить під їхнім наглядом (1Пт 4:10). (Див. УПРАВИТЕЛЬ.)

Яку «систему управління» запровадив Бог у 33 р. н. е.?

Виявивши незаслужену доброту, Бог постановив «у кінці визначених часів запровадити систему управління [грец. ойкономı́ан, букв. «управління домом»], завдяки якій буде зібране в Христі все, що на небі і що на землі» (Еф 1:10; пор. Лк 12:42, прим.). Бог запровадив цю «систему управління», або порядок ведення справ, у день П’ятидесятниці 33 р. н. е., для того щоб об’єднати всі свої розумні створіння. Цю мету буде досягнено в два етапи. На першому етапі Бог збирає те, «що на небі», тобто готує збір помазаних християн, спадкоємців Царства, до життя на небі під керівництвом свого Голови, Ісуса Христа (Рм 8:16, 17; Еф 1:11; 1Пт 1:4), а на другому етапі — збирає тих, «що на землі», тобто готує людей до життя в земному раю (Ів 10:16; Об 7:9, 10; 21:3, 4).