Життя у біблійні часи. Рільництво

«Ісус сказав своїм учням: “Жниво дуже велике, а робітників мало. Тож благайте Господаря жнив, щоб він вислав робітників на свої жнива”» (МАТВІЯ 9:37, 38).

У СВОЄМУ навчанні Ісус часто використовував приклади з життя й праці рільників (Матвія 11:28—30; Марка 4:3—9; Луки 13:6—9). Чому? Тому що він жив у сільськогосподарському суспільстві. Багато його слухачів дотримувались традиційних методів землеробства, які не змінювались сторіччями. Їм було приємно, що Ісус не раз згадував те, що пов’язано з рільництвом. Це приваблювало людей до його навчання (Матвія 7:28).

Ми ліпше зрозуміємо Ісусові приклади та інші біблійні оповіді, коли більше довідаємось про працю рільників у першому сторіччі: які культури вони вирощували, яким знаряддям користувалися і з якими проблемами стикались.

Уявляйте собі, як працює рільник, та прочитуйте наведені в статті уривки з Біблії. Так ви довідаєтесь багато цікавого й повчального.

Сівба

Світає. Рільник виходить на поріг свого дому і, мружачись від перших променів сонця, на повні груди вдихає насичене вологою повітря. Недавно закінчився сезон дощів, які зм’якшили висушену сонцем землю. Настав час орати. Рільник кладе на плече легкий дерев’яний плуг і йде на своє поле.

Він приводить туди пару волів, надягає на них ярмо і починає поганяти. Окутий  залізом плуг вгризається в кам’янистий ґрунт. Він не робить скиб, а лише розпушує землю, проводячи в ній неглибокі рівки — борозни (1). Рільник не оглядається позад себе, бо старається робити рівні борозни (Луки 9:62). Він теж пильнує, аби не вийти за межі свого невеликого поля.

Зрештою все поле прооране борознами і готове до сівби. Рільник тримає однією рукою торбу з ячменем, а іншою розмашисто розкидає по полю насіння (2). Він не кидає насіння там, де його можуть затоптати люди, а старається, щоб воно впало «на добрий ґрунт» (Луки 8:5, 8).

Після сіяння поле потрібно боронувати. Рільник знову бере волів, замість плуга чіпляє до них колючі гілки і проходить з ними поле впоперек прокладених раніше борозен. Тимчасом як він це робить, зграї птахів намагаються повидзьобувати ще неприкрите насіння. Через якийсь час рільник мотикою (3) розпушує землю і стинає бур’яни, які можуть заглушити паростки (Матвія 13:7).

Жнива

Проходить кілька місяців. Випадають дощі, дозріває врожай. Колоски ячменю вже налились зерном, тому освітлене сонцем поле виглядає майже білим — воно готове до жнив (Івана 4:35).

Жнива — гаряча пора для рільника і його родини. На полі жнець захоплює лівою рукою жмут стебел, а правою підрізає їх гострим залізним серпом (4). Інші члени родини збирають збіжжя, в’яжуть його в снопи (5) і кладуть їх на ослів або воза (6), щоб відвезти на сільський тік.

Немилосердно шкварить сонце. Родина ховається в тінь фігового дерева для перепочинку. Усі сміються, розмовляють і похапцем споживають скромну перекуску: хліб, пражене зерно, оливки, сушені фіги та родзинки. Після цього вони втамовують спрагу джерельною водою (Повторення Закону 8:7).

На сусідньому полі люди збирають позосталі після жнив колоски (7). Цим займаються, зазвичай, бідні й ті, хто не має свого поля (Повторення Закону 24:19—21).

 Пізніше, на сільському току, рільник розстеляє снопи на спеціально втрамбованому підвищенні. Воли ходять по ньому кругами, тягнучи за собою щось на подобу важких саней (8). (Повторення Закону 25:4). Гостре каміння і куски металу, вставлені в полози, розчавлюють стебла.

Рільник чекає вечора, коли повіє прохолодний вітерець (Рут 3:2). Починає сутеніти, і він бере дерев’яні вила, тобто «віяльну лопату» (9), та підкидає ними в повітря обмолочене збіжжя (Матвія 3:12). Важкі зерна падають на землю, а легку полову із залишками стебел здуває геть вітерець. Рільник повторює це знову й знову, аж поки на землі залишається саме зерно.

Рано-вранці його дружина і доньки беруть сита й просіюють зерно (10), щоб відділити його від піску та іншого сміття. Ячмінь зсипають у кошики, а сміття викидають. Цього року врожай рясний. Працівники наповнюють зерном глеки (11), а решту зерна зсипають до ям для зберігання.

Роботу на току завершено. Нарешті рільник може випростати спину, розслабитись і неквапом оглянути поля, які простягаються довкола села. Він задоволений, адже поля вже блідо-жовті — на них залишилась лише стерня. Весь урожай — результат важкої праці — у коморах. Рільник бачить, як робітники прямують до виноградників і до садків оливкових, гранатових та фігових дерев. Помахом руки з ним вітається сусід, що скопує невеликий клаптик землі у своєму садку. Там ростимуть огірки, сочевиця, квасоля, порей, нут і цибуля. Рільник на хвилю замислюється, зводить очі до неба і в короткій, сердечній молитві дякує Богові за Його чудові дари (Псалом 65:10—12).

[Ілюстрації на сторінках 28—30]

(Дивіться публікацію)