Євангеліє від Луки 9:1—62

9  Пізніше Ісус скликав дванадцятьох і дав їм силу та владу виганяти всіх демонів+ і зціляти від хвороб.+  Він послав їх проповідувати про Боже Царство та зціляти  й при цьому сказав: «Нічого не беріть в дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні одягу на заміну*.+  До якого дому ввійдете, там і залишайтесь, аж поки не підете далі.+  А коли в якомусь місті люди вас не приймуть, то, виходячи звідти, обтрусіть порох зі своїх ніг. Це буде свідченням проти них».+  Тоді вони вирушили в дорогу і, йдучи від села до села, всюди звіщали добру новину та зціляли людей.+  Коли про все це почув Ірод, обласний правитель, він дуже збентежився, бо дехто казав, що це Іван воскрес з мертвих,+  інші говорили, що з’явився Ілля, а ще інші — що воскрес один зі стародавніх пророків.+  Тож Ірод сказав: «Іванові я відрубав голову.+ Хто ж тоді той, про кого я чую все це?» Тому Ірод шукав нагоди побачити його.+ 10  Апостоли ж, повернувшись, розповіли Ісусу про все, що зробили.+ Він узяв їх з собою і пішов до міста Віфсаї́ди, де вони могли побути на самоті.+ 11  Однак люди, довідавшись про це, вирушили за ним, і він сердечно прийняв їх та почав розповідати про Боже Царство, а тих, хто потребував зцілення, зціляв.+ 12  Коли день вже хилився до вечора, до Ісуса підійшли дванадцятеро й сказали: «Розпусти́ людей, щоб вони пішли по довколишніх селах і дворах та знайшли собі нічліг і їжу, бо ми у віддаленому місці».+ 13  Ісус же відказав: «Ви нагодуйте їх».+ Але вони відповіли: «У нас немає нічого, крім п’ятьох хлібин і двох риб. Хіба що ми самі підемо й купимо їжі для всіх цих людей». 14  А було їх коло 5000 чоловіків. На це Ісус промовив: «Скажіть їм, щоб вони розділились на групи приблизно по 50 людей і сіли». 15  Учні так і зробили, і всі люди посідали. 16  Тоді Ісус узяв ті п’ять хлібин і дві риби, подивився на небо, помолився* і, поламавши хліб, почав давати учням, щоб вони роздавали людям. 17  Тож усі їли й наситились, а все, що залишилось, позбирали, і вийшло 12 кошиків.+ 18  Пізніше, коли Ісус молився на самоті, до нього прийшли* учні, і він їх запитав: «Що люди говорять про мене? Хто я такий?»+ 19  На це вони відповіли: «Декотрі кажуть, що ти Іван Хреститель, інші — Ілля, а ще інші — що воскрес один зі стародавніх пророків».+ 20  Тоді він сказав: «А ви, що ви думаєте? Хто я такий?» У відповідь Петро промовив: «Христос Божий».+ 21  Ісус же твердо наказав їм нікому про це не говорити+ 22  і додав: «Сину людському доведеться знести багато страждань; його відкинуть старійшини, старші священики та книжники, потім його вб’ють,+ але на третій день він воскресне».+ 23  Після того він звернувся до всіх: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе,+ щодня бере свій стовп мук і постійно йде за мною.+ 24  Бо, хто хоче врятувати своє життя, той його погубить. А хто погубить своє життя заради мене, той врятує його.+ 25  Яка ж користь людині, коли вона здобуде цілий світ, але втратить чи зруйнує своє життя?+ 26  Хто буде соромитись мене і моїх слів, того посоромиться і Син людський, коли прийде у своїй славі та славі Батька і святих ангелів.+ 27  Правду кажу вам: декотрі з тих, хто тут стоїть, не скуштують смерті, аж поки не побачать Божого Царства».+ 28  А приблизно через вісім днів після цієї розмови Ісус узяв Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб помолитись.+ 29  Коли він молився, вигляд його обличчя змінився і одяг став сліпучо-білим*. 30  І почали розмовляти з ним два чоловіки — Мойсей та Ілля. 31  Вони з’явились у славі й говорили про його відхід — про те, що невдовзі мало статись у Єрусалимі.+ 32  А Петра і тих, хто був з ним, зморив сон. Коли ж вони повністю прокинулись, то побачили Ісуса у славі,+ а також двох чоловіків, що стояли біля нього. 33  І, коли ці чоловіки віддалялися від Ісуса, Петро, не усвідомлюючи, що́ говорить, сказав йому: «Наставнику, добре нам тут. Тож дозволь поставити три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». 34  І, коли він ще говорив, з’явилась хмара та огорнула їх.+ Опинившись у хмарі, вони злякались, 35  а з хмари пролунав голос:+ «Це Син мій, якого я вибрав.+ Слухайте його».+ 36  Коли ж пролунав цей голос, учні побачили, що Ісус уже сам. А учні мовчали й нікому в ті дні не розповіли про побачене.+ 37  Наступного дня, коли вони спустилися з гори, назустріч Ісусу вийшов численний натовп.+ 38  А з натовпу закричав чоловік: «Учителю, благаю тебе, подивись на мого сина — мою єдину дитину.+ 39  Іноді дух хапає його так, що той скрикує, потім дух трясе ним у судомах, аж піна йому з рота йде, і, побивши, він насилу залишає його.+ 40  Я просив твоїх учнів вигнати його, але вони не змогли». 41  У відповідь Ісус сказав: «О безвірне й зіпсоване* покоління!+ Скільки мені ще бути з вами? Скільки ще терпіти вас? Приведи свого сина».+ 42  А коли хлопець уже підходив, демон кинув ним об землю і затряс у сильних судомах. Та Ісус докорив нечистому духові, зцілив хлопця й віддав його батькові. 43  І всі були дуже вражені величною Божою силою.+ Коли ж усі дивувалися з того, що́ Ісус робить, він сказав учням: 44  «Уважно послухайте і запам’ятайте ці слова: Сина людського видадуть в руки людей».+ 45  Проте учні не зрозуміли сказаного. Це було приховано від них, щоб їм не збагнути тих слів, а розпитувати його вони боялися. 46  Після того вони почали сперечатися, хто з них найбільший.+ 47  А Ісус, знаючи, про що вони міркують у своїх серцях, взяв малу дитину, поставив її біля себе 48  та промовив: «Той, хто приймає цю малу дитину в моє ім’я, приймає і мене. Хто ж приймає мене, приймає і того, хто мене послав.+ Бо хто серед вас усіх поводиться як менший, той і є великим».+ 49  Тоді Іван сказав: «Наставнику, ми бачили одного чоловіка, який твоїм іменем виганяє демонів, і намагались зупинити його, бо він не ходить з нами*».+ 50  Однак Ісус промовив: «Не перешкоджайте йому, бо, хто не проти вас, той за вас». 51  Наближався час*, коли Ісус мав бути забраний на небо.+ Отже, він рішуче постановив* іти в Єрусалим+ 52  і вислав перед собою посланців. Вони вирушили в дорогу і зайшли до самарı́йського села, щоб зробити для Ісуса деякі приготування. 53  А оскільки він постановив іти в Єрусалим, у тому селі його не прийняли.+ 54  Побачивши це, його учні Яків та Іван+ сказали: «Господи*, хочеш, ми скажемо, щоб з неба зійшов вогонь і винищив їх?»+ 55  Проте Ісус обернувся й докорив їм. 56  І вони пішли в інше село. 57  А як вони були в дорозі, один чоловік сказав йому: «Я піду за тобою, хоч би куди ти пішов».+ 58  Та Ісус відповів: «Лисиці мають нори, а небесні птахи — гнізда, Син же людський не має де голови прихилити».+ 59  Потім він звернувся до іншого чоловіка: «Будь моїм учнем і йди за мною». Однак той попросив: «Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька».+ 60  Ісус же промовив до нього: «Мертві+ нехай ховають своїх мертвих, а ти йди і звіщай усюди Боже Царство».+ 61  А ще інший сказав: «Я піду за тобою, Господи, але дозволь мені спочатку попрощатися зі своїми домашніми*». 62  На це Ісус відповів: «Жодна людина, яка поклала руку на плуг та оглядається назад,+ не придатна для Божого Царства».+

Примітки

Або «двох вбрань».
Букв. «поблагословив їх».
Або, можливо, «до нього приєднались; з ним були».
Або «яскравим, як спалах блискавки».
Або «порочне; збочене».
Або «він не є послідовником разом з нами».
Букв. «сповнювались дні».
Букв. «обернув своє лице».
Або «Пане».
Або «своїм домом».

Коментарі

Сандалій. Імовірно, стосується запасної пари, оскільки Ісус сказав: «Не беріть із собою... сандалій». Ті, хто вирушав у довгу подорож, зазвичай брали з собою додаткову пару сандалій на випадок, якщо в сандаліях на ногах зноситься підошва або порвуться ремінці. Ісус вже давав подібні вказівки раніше, кажучи учням «взути [або «зав’язати»] сандалії», які в них були (Мр 6:8, 9). Зі слів у Мт 10:9, 10 також можна зробити висновок, що він сказав їм не брати запасної пари сандалій.

Нічого не беріть в дорогу. Коли Ісус послав апостолів у проповідницьку подорож звіщати «про Боже Царство» (Лк 9:2), він дав їм вказівки, як виконувати цю вкрай важливу працю. Ісусові вказівки записані в усіх трьох синоптичних Євангеліях (Мт 10:8—10; Мр 6:8, 9; Лк 9:3). Три оповіді не повторюються слово в слово, але передають ту саму думку: апостоли не повинні турбуватися тим, що взяти з собою в дорогу, бо Єгова дбатиме про них. В усіх трьох оповідях сказано, що апостолам не слід брати одягу на заміну. Євреї мали звичай подорожувати з палицею (Бт 32:10), і в Мр 6:8 говориться: «Він наказав їм не брати в дорогу нічого, крім палиці». Тому можна дійти висновку, що вказівка в Лк 9:3 («нічого не беріть в дорогу: ні палиці»), мабуть, означає не брати запасної палиці. Отже, Ісус говорив учням не брати в дорогу багато речей — зайвого багажу, який би їх обтяжував, адже Єгова буде дбати про них в їхній подорожі. (Див. коментар до Лк 10:4, де Ісус пізніше дає подібні вказівки 70 учням.)

Грошей. Букв. «срібла», тобто срібла, яке використовували як гроші.

Залишайтесь, аж поки не підете звідти. Ісус дає вказівку своїм учням, щоб, увійшовши в місто, вони залишалися в домі, де їх гостинно приймуть, і «не переход[или] з дому в дім» (Лк 10:1—7). Їм не слід шукати ліпшого місця, де господарі могли краще їх прийняти, запропонувати їм зручніші умови чи матеріальні речі. Прислухаючись до цієї поради, вони покажуть, що все це є другорядним у порівнянні із завданням проповідувати.

Там і залишайтесь. Див. коментар до Мр 6:10.

Обтрусіть порох зі своїх ніг. Коли набожні юдеї проходили через язичницьку місцевість, то, перш ніж стати на єврейську землю, вони обтрушували «нечистий» порох зі своїх сандалій. Однак Ісус, даючи вищезгадану вказівку, очевидно, надавав цьому жесту іншого значення. Таким жестом учні мали показати, що знімають з себе відповідальність за наслідки, яких мешканці міста зазна́ють у результаті Божого суду. Подібні вислови трапляються в Мт 10:14 і Мр 6:11, але Марко і Лука додають: «Це буде свідченням проти них». Павло і Варнава послухались цієї вказівки, коли були в пісідійському місті Антіохії (Дії 13:51). А коли Павло був у Коринфі і зробив щось подібне — обтрусив свій одяг, то пояснив: «Нехай кров ваша буде на ваших головах. Я чистий» (Дії 18:6).

Ірод. Тобто Ірод Антипа, син Ірода Великого. (Див. глосарій.)

Обласний правитель. Букв. «тетрарх» (означає «правитель четвертої частини» провінції). Цей термін вказує на правителя, або князя, який правив невеликою територією за дозволом римської влади. Тетрархія Ірода Антипи складалася з Галілеї і Переї. (Пор. коментар до Мр 6:14.)

Ірод. Див. коментар до Мт 14:1.

Обласний правитель. Див. коментар до Мт 14:1.

Ви нагодуйте їх. Це єдине Ісусове чудо, записане в усіх чотирьох Євангеліях (Мт 14:15—21; Мр 6:35—44; Лк 9:10—17; Ів 6:1—13).

Поламавши хліб. Хліб переважно був тонким і ламким, тому перед споживанням люди мали звичай його ламати (Мт 14:19; 15:36; 26:26; Мр 6:41; 8:6).

Кошиків. Це могли бути невеликі плетені кошики. До кошика прив’язували мотузку, щоб його можна було нести. Вважається, що їхня місткість становила приблизно 7,5 л. (Див. коментарі до Мт 16:9, 10.)

Кошиків. Див. коментар до Мт 14:20.

Тимчасом як він молився. У своєму Євангелії Лука звертає особливу увагу на молитви. Про деякі молитви Ісуса розповідає лише він. Наприклад, в цьому уривку Лука згадує про те, що Ісус молився під час свого хрещення. Очевидно, важливі слова з цієї молитви згодом записав Павло (Єв 10:5—9). Інші Ісусові молитви, про які згадує тільки Лука, містяться в Лк 5:16; 6:12; 9:18, 28; 11:1; 23:46.

Ісус молився на самоті. Це сталося біля Кесарії Філіппової (Мт 16:13; Мр 8:27). Тільки Лука повідомляє, що Ісус молився на самоті. (Див. коментар до Лк 3:21.)

Іван. Походить від єврейського імені Єгоханан (Йоханан), що означає «Єгова виявив прихильність; Єгова виявив ласку».

Хреститель. Або «той, що заглиблює; той, що занурює». Очевидно, вживається як частина імені і вказує на те, що Іван хрестив людей, занурюючи їх у воду. Юдейський історик Йосиф Флавій згадує про «Івана, званого Хрестителем».

Ілля. Походить від єврейського імені, що означає «мій Бог — Єгова».

Іван Хреститель. Див. коментар до Мт 3:1.

Ілля. Див. коментар до Мт 11:14.

Христа. Цей титул походить від грецького слова Хрісто́с і є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». У біблійні часи правителів урочисто помазували олією.

Христос. В цьому вірші у грецькому тексті перед титулом «Христос» стоїть означений артикль, що, очевидно, підкреслює становище Ісуса як Месії.

Христос Божий. Петро називає Ісуса «Христом Божим» (грецькою го хрісто́с ту Теу́). «Христос» є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». В цьому вірші у грецькому тексті перед титулом «Христос» стоїть означений артикль, що, очевидно, підкреслює становище Ісуса як Месії. (Див. коментарі до Мт 1:1; 2:4.)

Старших священиків. Коли грецьке слово вживається в однині, то перекладається як «первосвященик» і стосується головного представника народу перед Богом. Тут це слово вжите в множині і стосується впливових священиків, у тому числі первосвящеників, зміщених зі становища, і, можливо, голів 24 священицьких груп.

Книжників. Спочатку так називали переписувачів Єврейських Писань, а за днів Ісуса — знавців та вчителів Закону.

Старійшини. Букв. «чоловіки похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Коли це слово передає думку про вік людини (як-от в Лк 15:25 і Дії 2:17), то може вказувати не лише на похилий вік, а й на те, що хтось старший від когось іншого. В цьому вірші слово пресбı́терос означає провідників єврейського народу, які часто згадуються разом зі старшими священиками і книжниками. Чоловіки з цих трьох груп входили до складу Синедріону (Лк 20:1; 22:52, 66; див. глосарій, «Старійшина; старший чоловік»).

Старші священики. Див. коментар до Мт 2:4 і глосарій, «Старший священик».

Книжники. Див. коментар до Мт 2:4 і глосарій, «Книжник».

Нехай зречеться самого себе. Або «нехай відмовиться від усіх прав на самого себе». Це вказує на готовність людини повністю зректися себе і віддати себе у розпорядження Богові. Грецький вислів можна також перекласти як «він мусить сказати собі “ні”», що може означати відмову від своїх бажань, цілей і зручностей (2Кр 5:14, 15). Те саме грецьке дієслово Матвій вживає, коли згадує про те, як Петро зрікся Ісуса (Мт 26:34, 35, 75).

Стовп мук. Або «стовп, на якому страчують». В класичній грецькій мові основне значення вжитого тут слова стауро́с — «прямий вертикальний стовп; паля». В переносному значенні воно іноді вказувало на страждання, ганьбу, муки і навіть смерть, яких могла зазнати людина, ставши послідовником Христа. (Див. глосарій.)

Нехай зречеться самого себе. Або «нехай відмовиться від усіх прав на самого себе». Це вказує на готовність людини повністю зректися себе і віддати себе у розпорядження Богові. Грецький вислів можна також перекласти як «він мусить сказати собі “ні”», що може означати відмову від своїх бажань, цілей і зручностей (2Кр 5:14, 15). Те саме грецьке дієслово і споріднене з ним Лука вживає, коли згадує про те, як Петро зрікся Ісуса (Лк 22:34, 57, 61; див. коментар до Мт 16:24).

Стовп мук. Див. коментар до Мт 16:24.

Життя. Або «душу». (Див. глосарій, «Душа».)

Світ. Грецьке слово ко́смос тут стосується людства. Вислів прийти у світ, очевидно, стосується передусім хрещення Ісуса, а не його народження на землі. Після свого хрещення Ісус ніс світло людям, виконуючи серед них доручене йому служіння. (Пор. Ів 3:17, 19; 6:14; 9:39; 10:36; 11:27; 12:46; 1Ів 4:9.)

Світ з’явився через нього. Грецьке слово ко́смос («світ») тут стосується людства. Це видно з останньої частини вірша, де говориться, що світ його не знав. У нерелігійній літературі це грецьке слово іноді передавало думку про всесвіт і cтворіння загалом, і в такому значенні його, мабуть, використав апостол Павло, коли звертався до греків на Ареопазі (Дії 17:24). Однак у Грецьких Писаннях воно переважно вказує на все людство або його частину. Звичайно, Ісус брав участь у створенні всього, у тому числі неба, землі і того, що на них. Проте в цьому вірші наголошується на його ролі у створенні людей (Бт 1:26; Ів 1:3; Кл 1:15—17).

Світ. У грецькій нерелігійній літературі, а також у Біблії грецьке слово ко́смос часто стосується людства. (Див. коментар до Ів 1:10.) В цьому вірші слово ко́смос вказує на все людство, яке, згідно з Ів 1:29, є винним у «гріху», тобто гріху, успадкованому від Адама.

На світ з’явилась. Тут Ісус показує на прикладі народження людини, як біль може «оберн[ути]ся в радість» (Ів 16:20). Породілля зазнає́ пологових мук, але радість від того, що на світ з’являється нове життя, перевершує біль і допомагає його забути. У цьому вірші грецьке слово ко́смос, перекладене як «світ», стосується організованого людського суспільства, середовища, в якому народжується дитина. Іноді в Біблії це слово вживається саме в такому значенні (1Кр 14:10; 1Тм 6:7; див. коментар до Лк 9:25).

Цілий світ. Основне значення грецького слова ко́смос, яке найчастіше перекладається як «світ»,— це «порядок» або «устрій». У грецькій нерелігійній літературі це слово могло стосуватися людства, і в такому значенні воно часто вживається в Грецьких Писаннях. (Див. коментарі до Ів 1:9, 10; 3:16.) Але слово ко́смос не є просто синонімом слова «людство». В Біблії воно зберігає своє початкове значення «порядок» чи «устрій», оскільки людське суспільство має свою структуру, в його межах існують різні культури, народи, племена та економічні устрої (1Ів 3:17; Об 7:9; 14:6). В такому значенні слово «світ» вживається в цьому та деяких інших уривках. Протягом століть чисельність людства збільшувалась і так само збільшувалась і ставала складнішою структура людського суспільства. (Див. коментар до Ів 16:21.)

Приблизно через вісім днів після цієї розмови. В оповідях Матвія і Марка говориться: «Через шість днів» (Мт 17:1; Мр 9:2). Лука рахує кількість днів не так, як Матвій і Марко. Очевидно, він включає день, коли Ісус дав обіцянку, записану в Лк 9:27, і день самого преображення. Матвій і Марко вказують на шість повних днів між цими двома подіями. Варто зазначити, що Лука подає орієнтовний проміжок часу і говорить: «Приблизно через вісім днів».

Помолитись. Тільки Лука, описуючи преображення Ісуса, згадує про молитву. У наступному вірші також сказано, що Ісус «молився» (Лк 9:29). Інші випадки, коли про молитву згадує лише Лука,— це Лк 3:21; 5:16; 6:12; 9:18; 11:1; 23:46.

Його відхід. Вжите тут грецьке слово е́ксодос, також трапляється в 2Пт 1:15 («відійду») і Єв 11:22 («вихід»). Ісусів відхід, очевидно, означав його смерть і воскресіння до духовного життя в небі.

З неба почувся голос. Перший з трьох згаданих у Євангеліях випадків, коли люди чули голос Єгови. (Див. коментарі до Лк 9:35; Ів 12:28.)

Голос. Третій з трьох згаданих у Євангеліях випадків, коли Єгова звертався до людей безпосередньо. Вперше його голос пролунав під час Ісусового хрещення у 29 році н. е., як про це записано в Мт 3:16, 17; Мр 1:11 і Лк 3:22. Вдруге — під час преображення Ісуса у 32 році н. е., як про це записано в Мт 17:5; Мр 9:7 і Лк 9:35. Про третій раз згадується лише в Євангелії від Івана. Голос Єгови пролунав у відповідь на прохання Ісуса, щоб Батько прославив своє ім’я. Це сталося незадовго до останньої Пасхи Ісуса у 33 році н. е.

З хмари пролунав голос. Другий з трьох згаданих у Євангеліях випадків, коли Єгова звертався до людей безпосередньо. (Див. коментарі до Лк 3:22; Ів 12:28.)

Єдинородний син. Грецьке слово моноґене́с, яке зазвичай перекладають як «єдинородний», означає «єдиний у своєму роді; один-єдиний; унікальний». В Біблії це слово використовується для опису спорідненості між дитиною (сином чи дочкою) та її батьками. (Див. коментарі до Лк 7:12; 8:42; 9:38.) У біблійних книгах, написаних Іваном, це слово вживається лише щодо Ісуса (Ів 3:16, 18; 1Ів 4:9), але ніколи не стосується його народження чи життя на землі. Іван використовує його, описуючи передлюдське існування Ісуса, коли той був Логосом, або Словом,— тим, хто був «з Богом на початку», ще «до створення світу» (Ів 1:1, 2; 17:5, 24). Ісуса названо «єдинородним сином» тому, що він був Первістком Єгови і єдиним, кого Бог створив сам. Хоча інші духовні істоти також названі «синами правдивого Бога» і «синами Бога» (Бт 6:2, 4; Йв 1:6; 2:1; 38:4—7), усі вони були створені Єговою через його первонародженого Сина (Кл 1:15, 16). Отже, слово моноґене́с вказує на те, що Ісус був «єдиним у своєму роді; унікальним; незрівнянним» і що тільки його Бог створив сам (1Ів 5:18; див. коментар до Єв 11:17).

Єдинородного Сина. Грецьке слово моноґене́с, яке зазвичай перекладають як «єдинородний», означає «єдиний у своєму роді; один-єдиний; єдиний представник або член якоїсь групи чи роду; унікальний». У своїх книгах апостол Іван вживає це слово тільки щодо Ісуса (Ів 1:14; 3:18; 1Ів 4:9; див. коментар до Ів 1:14). Синами названі й інші духовні істоти, яких створив Бог, однак лише Ісуса названо «єдинородним Сином» (Бт 6:2, 4; Йв 1:6; 2:1; 38:4—7). Ісус, Первісток, був створений безпосередньо Батьком і тим відрізнявся від усіх інших Божих синів. Вони були створені, або народжені, Єговою через цього Первістка. Грецьке слово моноґене́с вживається в подібному значенні, коли Павло каже, що Ісак був «єдинородним сином» Авраама (Єв 11:17). Хоча в Авраама народився Ізмаїл від Агар і кілька синів від Кетури (Бт 16:15; 25:1, 2; 1Хр 1:28, 32), Ісак був його «єдинородним сином» в особливому значенні. Він — єдиний син Авраама, який народився згідно з Божою обіцянкою, і єдиний син Сарри (Бт 17:16—19).

Єдину. Грецьке слово моноґене́с, яке зазвичай перекладають як «єдинородний», означає «єдиний у своєму роді; один-єдиний; єдиний представник або член якоїсь групи чи роду; унікальний». Це слово використовується для опису спорідненості між дитиною (сином чи дочкою) та її батьками. В контексті цього уривка воно вказує на єдину дитину. Те саме грецьке слово вживається щодо «єдиного» сина вдови з Наїна і «єдиної» дочки Яіра (Лк 7:12; 8:41, 42). У грецькому тексті Септуагінти слово моноґене́с використовується в уривку про дочку Їфтаха, де говориться: «Вона була його єдиною дитиною. Крім неї він більше не мав ні сина, ні дочки» (Сд 11:34). Апостол Іван п’ять разів вживає слово моноґене́с щодо Ісуса. (Щоб дізнатися про значення цього слова в тих контекстах, де воно вживається щодо Ісуса, див. коментарі до Ів 1:14; 3:16.)

Величною Божою силою. Або «величчю Бога». Коли Ісус зціляв людей, він не наголошував на своїй ролі у зціленні. Він підкреслював, що ці чуда відбулися завдяки Божій силі.

Коли Ісус мав бути забраний на небо. Грецьке слово ана́лемпсіс вживається лише у цьому вірші Грецьких Писань. Вважається, що воно вказує на Ісусове вознесіння на небо. Споріднене слово використовується в Дії 1:2, 11, 22, де воно перекладається як «був забраний на небо [«до неба»]».

Він постановив іти. Букв. «його лице йшло [або «було обернене»]». (Пор. Лк 9:51, прим.) Подібний вислів трапляється у Єврейських Писаннях і означає поставити щось за мету, мати намір чи прагнення (1Цр 2:15; 2Цр 12:17; також прим.) та передає думку про рішучість і твердий намір (2Хр 20:3; Дн 11:17; також прим.).

Не має де голови прихилити. Тобто не має власного житла.

Не має де голови прихилити. Див. коментар до Мт 8:20.

Господи. Деякі рукописи не містять цього слова, але воно вживається у низці давніх авторитетних рукописів.

Поховати свого батька. Ці слова, очевидно, не означають, що батько щойно помер. Якби чоловік лише хотів організувати похорон, то навряд чи розмовляв би в цей момент з Ісусом. На стародавньому Близькому Сході похорон не відкладали надовго: переважно людину ховали у той же день, коли вона померла. Тож, мабуть, батько цього чоловіка не помер, а був хворий або похилого віку. Також Ісус ніколи б не сказав чоловіку покинути хворого батька, який потребував догляду,— ймовірно, були інші члени сім’ї, котрі могли про нього подбати (Мр 7:9—13). Чоловік, по суті, сказав: «Я піду за тобою, але тільки після того, як помре мій батько і я його поховаю». Проте Ісус вважав, що чоловік багато втрачає, не поставивши інтереси Божого Царства на перше місце у своєму житті (Лк 9:60, 62).

Поховати свого батька. Ці слова, очевидно, не означають, що батько щойно помер. Якби чоловік лише хотів організувати похорон, то навряд чи розмовляв би в цей момент з Ісусом. На стародавньому Близькому Сході похорон не відкладали надовго: переважно людину ховали у той же день, коли вона померла. Тож, мабуть, батько цього чоловіка не помер, а був хворий або похилого віку. Також Ісус ніколи б не сказав чоловіку покинути хворого батька, який потребував догляду,— ймовірно, були інші члени сім’ї, котрі могли про нього подбати (Мр 7:9—13). Чоловік, по суті, сказав: «Я піду за тобою, але тільки після того, як помре мій батько і я його поховаю». Проте Ісус вважав, що чоловік багато втрачає, не поставивши інтереси Божого Царства на перше місце у своєму житті (Лк 9:60, 62).

Мертві нехай ховають своїх мертвих. Як видно з коментаря до Лк 9:59, батько чоловіка, з яким розмовляє Ісус, не помер, а, ймовірно, хворіє або є похилого віку. Отже, Ісус, по суті, говорить: «Нехай духовно мертві ховають своїх мертвих». Тобто чоловік не має відкладати своє рішення стати послідовником Ісуса, оскільки інші родичі, очевидно, можуть дбати про його батька, поки той не помре. Якщо чоловік піде за Ісусом, то обере шлях, який веде до вічного життя, і не буде серед тих, хто духовно мертвий в Божих очах. З Ісусової відповіді видно, що, аби залишатись духовно живим, необхідно ставити Боже Царство на перше місце у своєму житті й усюди про нього звіщати.

Яка поклала руку на плуг та оглядається назад. На прикладі рільника Ісус показав, що обов’язки, які беруть на себе його учні, вимагають цілковитої відданості. Ці слова Ісус сказав після того, як один чоловік виявив бажання стати його учнем, але попросив дозволу спочатку попрощатись зі своїми домашніми (Лк 9:61). Якщо той, хто йшов за плугом, відволікався, то борозни виходили кривими, а якщо він зупинявся, щоб оглянутись назад, то не міг вчасно виконати роботу. Подібно і людина, яка приймає запрошення бути учнем Христа і відволікається від своїх обов’язків, стає непридатною для Божого Царства.

Медіафайли

Палиця і торба
Палиця і торба

Стародавні євреї мали звичку носити з собою палицю. Палиці використовували для різних цілей, наприклад для опори (Вх 12:11; Зх 8:4; Єв 11:21), для захисту (2См 23:21), для молотіння (Іс 28:27), для оббивання оливок (Пв 24:20; Іс 24:13). Торби, в які клали їжу, одяг тощо, зазвичай були шкіряними, і їх носили через плече. Їх брали з собою мандрівники, пастухи, рільники та інші. Коли Ісус посилав апостолів проповідувати, він, даючи їм вказівки, згадав також палицю і торбу. Апостоли повинні були йти з тим, що мали, і не гаяти часу на придбання чогось додаткового, адже Єгова подбає про їхні потреби. (Див. коментарі до Лк 9:3 і 10:4, в яких детальніше обговорюється значення Ісусових вказівок.)

Монета, яку карбував Ірод Антипа
Монета, яку карбував Ірод Антипа

На фотографії зображено дві сторони монети з мідного сплаву, яку карбували приблизно в той період, коли Ісус виконував своє служіння. Наказ карбувати ці монети дав Ірод Антипа — тетрарх, або обласний правитель, Галілеї та Переї. Ісус, очевидно, проходив через Перею (територію під правлінням Ірода), коли фарисеї сказали йому, що Ірод хоче його вбити. Відповідаючи їм, Ісус назвав Ірода «лисом». (Див. коментар до Лк 13:32.) Більшість підданих Ірода були юдеями, тому на монетах зображені пальмова гілка (1) і вінок (2) — те, що не ображало почуття юдеїв.

Кошики
Кошики

У Біблії вживається кілька слів, які вказують на різні види кошиків. Наприклад, в розповіді про те, як Ісус нагодував приблизно 5000 чоловіків, згадується 12 кошиків, у які зібрали залишки їжі. Грецьке слово вказує на відносно невеликі плетені кошики. Однак у розповіді про те, як Ісус нагодував приблизно 4000 чоловіків і залишки їжі зібрали в сім кошиків, вживається інше грецьке слово, яке вказує на великі кошики (Мр 8:8, 9). Тим самим грецьким словом названо кошик, в якому Павла спустили через отвір у мурі Дамаска (Дії 9:25).

Гора Хермон
Гора Хермон

Гора Хермон, що поблизу Кесарії Філіппової, є найвищою горою в Ізраїлі. Її висота сягає 2814 м. Завдяки засніженим вершинам водяна пара конденсується і осідає рясною росою, яка живить рослинність у довгий період посухи (Пс 133:3). Талий сніг з Хермону є головним джерелом живлення річки Йордан. Можливо, саме на цій горі відбулося преображення Ісуса (Мт 17:2).

Вид на гору Хермон із заповідника Хула
Вид на гору Хермон із заповідника Хула

Гора Хермон, через яку пролягав північний кордон Обіцяного краю, має кілька вершин, найвища з яких сягає 2814 м над рівнем моря. Ці вершини утворюють південну частину хребта Антиліван. Можливо, саме на горі Хермон відбулося преображення Ісуса.

Нори лисиць і гнізда птахів
Нори лисиць і гнізда птахів

Коли Ісус згадав, що не має постійного житла, він сказав, що, на відміну від нього, лисиці мають нори, а птахи — гнізда. На фотографії зображено лисицю звичайну (Vulpes vulpes), яка водиться не лише на Близькому Сході, а й в Азії, Африці, Європі та Північній Америці, а також в Австралії, куди була завезена. Лисиця може знайти природний сховок або зайняти чужу чи покинуту нору. Якщо їй це не вдається, вона риє нору сама. Пташка, зображена на фотографії,— це очеретянка середземноморська (Cettia cetti). Підраховано, що в Ізраїлі в різні періоди року загалом мешкає близько 470 видів птахів. Пташки будують гнізда в найрізноманітніших місцях — на гілках дерев, у дуплах і на скелях — і використовують для цього гілочки, листя, водорості, пух, солому, мох і пір’я. Рельєф краю з його прохолодними гірськими вершинами і розжареними сонцем долинами, безводними пустелями і приморськими рівнинами, що на південний схід від Середземного моря, приваблює велику кількість птахів. Одні з них живуть тут постійно, а інші — зупиняються під час міграції.

Оранка
Оранка

Землю орали здебільшого восени, коли дощі зм’якшували ґрунт, який за літні місяці випалювало сонце. (Див. додаток Б15.) Плуг міг бути просто загостреною дерев’яною палицею, можливо, з металевим наконечником, яка кріпилась до бруса і яку тягнула одна або кілька тварин. В зораний ґрунт кидали насіння. У Єврейських Писаннях це поширене заняття часто згадується в прикладах (Сд 14:18; Іс 2:4; Єр 4:3; Мих 4:3). Ісус часто наводив приклади, пов’язані з рільництвом, щоб унаочнити важливі вчення. Скажімо, на прикладі рільника він показав, що обов’язки, які беруть на себе його учні, вимагають цілковитої відданості (Лк 9:62). Якщо той, хто йшов за плугом, відволікався, то борозни виходили кривими. Якщо учень Христа відволікається від своїх обов’язків, то стає не придатний для Божого Царства.