Євангеліє від Луки 9:1—62
Примітки
Коментарі
Нічого не беріть в дорогу. Коли Ісус послав апостолів у проповідницьку подорож звіщати «про Боже Царство» (Лк 9:2), він дав їм вказівки, як виконувати цю вкрай важливу працю. Ісусові вказівки записані в усіх трьох синоптичних Євангеліях (Мт 10:8—10; Мр 6:8, 9; Лк 9:3). Три оповіді не повторюються слово в слово, але передають ту саму думку: апостоли не повинні турбуватися тим, що взяти з собою в дорогу, бо Єгова дбатиме про них. В усіх трьох оповідях сказано, що апостолам не слід брати одягу на заміну. Євреї мали звичай подорожувати з палицею (Бт 32:10), і в Мр 6:8 говориться: «Він наказав їм не брати в дорогу нічого, крім палиці». Тому можна дійти висновку, що вказівка в Лк 9:3 («нічого не беріть в дорогу: ні палиці»), мабуть, означає не брати запасної палиці. Отже, Ісус говорив учням не брати в дорогу багато речей — зайвого багажу, який би їх обтяжував, адже Єгова буде дбати про них в їхній подорожі. (Див. коментар до Лк 10:4, де Ісус пізніше дає подібні вказівки 70 учням.)
Грошей. Букв. «срібла», тобто срібла, яке використовували як гроші.
Там і залишайтесь. Див. коментар до Мр 6:10.
Обтрусіть порох зі своїх ніг. Коли набожні юдеї проходили через язичницьку місцевість, то, перш ніж стати на юдейську землю, вони обтрушували «нечистий» порох зі своїх сандалій. Однак Ісус, даючи вищезгадану вказівку, очевидно, надавав цьому жесту іншого значення. Таким жестом учні мали показати, що знімають з себе відповідальність за наслідки, яких мешканці міста зазна́ють у результаті Божого суду. Подібні вислови трапляються в Мт 10:14 і Мр 6:11, але Марко і Лука додають: «Це буде свідченням проти них». Павло і Варнава послухались цієї вказівки, коли були в пісідійському місті Антіохії (Дії 13:51). А коли Павло був у Коринфі і зробив щось подібне — обтрусив свій одяг, то пояснив: «Нехай кров ваша буде на ваших головах. Я чистий» (Дії 18:6).
Ірод. Див. коментар до Мт 14:1.
Обласний правитель. Див. коментар до Мт 14:1.
Ви нагодуйте їх. Це єдине Ісусове чудо, записане в усіх чотирьох Євангеліях (Мт 14:15—21; Мр 6:35—44; Лк 9:10—17; Ів 6:1—13).
Поламавши хліб. Хліб переважно був тонким і ламким, тому перед споживанням люди мали звичай його ламати (Мт 14:19; 15:36; 26:26; Мр 6:41; 8:6).
Кошиків. Див. коментар до Мт 14:20.
Ісус молився на самоті. Це сталося біля Кесарії Філіппової (Мт 16:13; Мр 8:27). Тільки Лука повідомляє, що Ісус молився на самоті. (Див. коментар до Лк 3:21.)
Іван Хреститель. Див. коментар до Мт 3:1.
Ілля. Див. коментар до Мт 11:14.
Христос Божий. Петро називає Ісуса «Христом Божим» (грецькою го хрісто́с ту Теу́). «Христос» є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». В цьому вірші у грецькому тексті перед титулом «Христос» стоїть означений артикль, що, очевидно, підкреслює становище Ісуса як Месії. (Див. коментарі до Мт 1:1; 2:4.)
Старійшини. Букв. «чоловіки похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Коли це слово передає думку про вік людини (як-от в Лк 15:25 і Дії 2:17), то може вказувати не лише на похилий вік, а й на те, що хтось старший від когось іншого. В цьому вірші слово пресбı́терос означає провідників юдейського народу, які часто згадуються разом зі старшими священиками і книжниками. Чоловіки з цих трьох груп входили до складу Синедріону (Лк 20:1; 22:52, 66; див. глосарій, «Старійшина; старший чоловік»).
Старші священики. Див. коментар до Мт 2:4 і глосарій, «Старший священик».
Книжники. Див. коментар до Мт 2:4 і глосарій, «Книжник».
Нехай зречеться самого себе. Або «нехай відмовиться від усіх прав на самого себе». Це вказує на готовність людини повністю зректися себе і віддати себе у розпорядження Богові. Грецький вислів можна також перекласти як «він мусить сказати собі “ні”», що може означати відмову від своїх бажань, цілей і зручностей (2Кр 5:14, 15). Те саме грецьке дієслово і спільнокореневе з ним Лука вживає, коли згадує про те, як Петро зрікся Ісуса (Лк 22:34, 57, 61; див. коментар до Мт 16:24).
Стовп мук. Див. коментар до Мт 16:24.
Життя. Або «душу». (Див. глосарій, «Душа».)
Цілий світ. Основне значення грецького слова ко́смос, яке найчастіше перекладається як «світ»,— це «порядок» або «устрій». У грецькій нерелігійній літературі це слово могло стосуватися людства, і в такому значенні воно часто вживається в Грецьких Писаннях. (Див. коментарі до Ів 1:9, 10; 3:16.) Але слово ко́смос не є просто синонімом слова «людство». В Біблії воно зберігає своє початкове значення «порядок» чи «устрій», оскільки людське суспільство має свою структуру, в його межах існують різні культури, народи, племена та економічні устрої (1Ів 3:17; Об 7:9; 14:6). В такому значенні слово «світ» вживається в цьому та деяких інших уривках. Протягом століть чисельність людства збільшувалась і так само збільшувалась і ставала складнішою структура людського суспільства. (Див. коментар до Ів 16:21.)
Приблизно через вісім днів після цієї розмови. В оповідях Матвія і Марка говориться: «Через шість днів» (Мт 17:1; Мр 9:2). Лука рахує кількість днів не так, як Матвій і Марко. Очевидно, він включає день, коли Ісус дав обіцянку, записану в Лк 9:27, і день самого преображення. Матвій і Марко вказують на шість повних днів між цими двома подіями. Варто зазначити, що Лука подає орієнтовний проміжок часу і говорить: «Приблизно через вісім днів».
Помолитись. Тільки Лука, описуючи преображення Ісуса, згадує про молитву. У наступному вірші також сказано, що Ісус «молився» (Лк 9:29). Інші випадки, коли про молитву згадує лише Лука,— це Лк 3:21; 5:16; 6:12; 9:18; 11:1; 23:46.
Його відхід. Вжите тут грецьке слово е́ксодос, також трапляється в 2Пт 1:15 («відійду») і Єв 11:22 («вихід»). Ісусів відхід, очевидно, означав його смерть і воскресіння до життя в небі.
З хмари пролунав голос. Другий з трьох згаданих у Євангеліях випадків, коли Єгова звертався до людей безпосередньо. (Див. коментарі до Лк 3:22; Ів 12:28.)
Єдину. Грецьке слово моноґене́с, яке зазвичай перекладають як «єдинородний», означає «єдиний у своєму роді; один-єдиний; єдиний представник або член якоїсь групи чи роду; унікальний». Це слово використовується для опису спорідненості між дитиною (сином чи дочкою) та її батьками. В контексті цього уривка воно вказує на єдину дитину. Те саме грецьке слово вживається щодо «єдиного» сина вдови з Наїна і «єдиної» дочки Яіра (Лк 7:12; 8:41, 42). У грецькому тексті Септуагінти слово моноґене́с використовується в уривку про дочку Їфтаха, де говориться: «Вона була його єдиною дитиною. Крім неї він більше не мав ні сина, ні дочки» (Сд 11:34). Апостол Іван п’ять разів вживає слово моноґене́с щодо Ісуса. (Щоб дізнатися про значення цього слова в тих контекстах, де воно вживається щодо Ісуса, див. коментарі до Ів 1:14; 3:16.)
Величною Божою силою. Або «величчю Бога». Коли Ісус зціляв людей, він не наголошував на своїй ролі у зціленні. Він підкреслював, що ці чуда відбулися завдяки Божій силі.
Коли Ісус мав бути забраний на небо. Грецьке слово ана́лемпсіс вживається лише у цьому вірші Грецьких Писань. Вважається, що воно вказує на Ісусове вознесіння на небо. Споріднене слово використовується в Дії 1:2, 11, 22, де воно перекладається як «був забраний на небо [«до неба»]».
Він постановив іти. Букв. «його лице йшло [або «було обернене»]». (Пор. Лк 9:51, прим.) Подібний вислів трапляється у Єврейських Писаннях і означає поставити щось за мету, мати намір чи прагнення (1Цр 2:15; 2Цр 12:17; також прим.) та передає думку про рішучість і твердий намір (2Хр 20:3; Дн 11:17; також прим.).
Не має де голови прихилити. Див. коментар до Мт 8:20.
Господи. Деякі рукописи не містять цього слова, але воно вживається у низці давніх авторитетних рукописів.
Поховати свого батька. Ці слова, очевидно, не означають, що батько щойно помер. Якби чоловік лише хотів організувати похорон, то навряд чи розмовляв би в цей момент з Ісусом. На стародавньому Близькому Сході похорон не відкладали надовго: переважно людину ховали у той же день, коли вона померла. Тож, мабуть, батько цього чоловіка не помер, а був хворий або похилого віку. Також Ісус ніколи б не сказав чоловіку покинути хворого батька, який потребував догляду,— ймовірно, були інші члени сім’ї, котрі могли про нього подбати (Мр 7:9—13). Чоловік, по суті, сказав: «Я піду за тобою, але тільки після того, як помре мій батько і я його поховаю». Проте Ісус вважав, що чоловік багато втрачає, не поставивши інтереси Божого Царства на перше місце у своєму житті (Лк 9:60, 62).
Мертві нехай ховають своїх мертвих. Як видно з коментаря до Лк 9:59, батько чоловіка, з яким розмовляє Ісус, не помер, а, ймовірно, хворіє або є похилого віку. Отже, Ісус, по суті, говорить: «Нехай духовно мертві ховають своїх мертвих». Тобто чоловік не має відкладати своє рішення стати послідовником Ісуса, оскільки інші родичі, очевидно, можуть дбати про його батька, поки той не помре. Якщо чоловік піде за Ісусом, то обере шлях, який веде до вічного життя, і не буде серед тих, хто духовно мертвий в Божих очах. З Ісусової відповіді видно, що, аби залишатись духовно живим, необхідно ставити Боже Царство на перше місце у своєму житті й усюди про нього звіщати.
Яка поклала руку на плуг та оглядається назад. На прикладі рільника Ісус показав, що обов’язки, які беруть на себе його учні, вимагають цілковитої відданості. Ці слова Ісус сказав після того, як один чоловік виявив бажання стати його учнем, але попросив дозволу спочатку попрощатись зі своїми домашніми (Лк 9:61). Якщо той, хто йшов за плугом, відволікався, то борозни виходили кривими, а якщо він зупинявся, щоб оглянутись назад, то не міг вчасно виконати роботу. Подібно і людина, яка приймає запрошення бути учнем Христа і відволікається від своїх обов’язків, стає непридатною для Божого Царства.
Медіафайли
Стародавні євреї мали звичку носити з собою палицю. Палиці використовували для різних цілей, наприклад для опори (Вх 12:11; Зх 8:4; Єв 11:21), для захисту (2См 23:21), для молотіння (Іс 28:27), для оббивання оливок (Пв 24:20; Іс 24:13). Торби, в які клали їжу, одяг тощо, зазвичай були шкіряними, і їх носили через плече. Їх брали з собою мандрівники, пастухи, рільники та інші. Коли Ісус посилав апостолів проповідувати, він, даючи їм вказівки, згадав також палицю і торбу. Апостоли повинні були йти з тим, що мали, і не гаяти часу на придбання чогось додаткового, адже Єгова подбає про їхні потреби. (Див. коментарі до Лк 9:3 і 10:4, в яких детальніше обговорюється значення Ісусових вказівок.)
На фотографії зображено дві сторони монети з мідного сплаву, яку карбували приблизно в той період, коли Ісус виконував своє служіння. Наказ карбувати ці монети дав Ірод Антипа — тетрарх, або обласний правитель, Галілеї та Переї. Ісус, очевидно, проходив через Перею (територію під правлінням Ірода), коли фарисеї сказали йому, що Ірод хоче його вбити. Відповідаючи їм, Ісус назвав Ірода «лисом». (Див. коментар до Лк 13:32.) Більшість підданих Ірода були юдеями, тому на монетах зображені пальмова гілка (1) і вінок (2) — те, що не ображало почуття юдеїв.
У Біблії вживається кілька слів, які вказують на різні види кошиків. Наприклад, в розповіді про те, як Ісус нагодував приблизно 5000 чоловіків, згадується 12 кошиків, у які зібрали залишки їжі. Грецьке слово вказує на відносно невеликі плетені кошики. Однак у розповіді про те, як Ісус нагодував приблизно 4000 чоловіків і залишки їжі зібрали в сім кошиків, вживається інше грецьке слово, яке вказує на великі кошики (Мр 8:8, 9). Тим самим грецьким словом названо кошик, в якому Павла спустили через отвір у мурі Дамаска (Дії 9:25).
Гора Хермон, що поблизу Кесарії Філіппової, є найвищою горою в Ізраїлі. Її висота сягає 2814 м. Завдяки засніженим вершинам водяна пара конденсується і осідає рясною росою, яка живить рослинність у довгий період посухи (Пс 133:3). Талий сніг з Хермону є головним джерелом живлення річки Йордан. Можливо, саме на цій горі відбулося преображення Ісуса (Мт 17:2).
Гора Хермон, через яку пролягав північний кордон Обіцяного краю, має кілька вершин, найвища з яких сягає 2814 м над рівнем моря. Ці вершини утворюють південну частину хребта Антиліван. Можливо, саме на горі Хермон відбулося преображення Ісуса.
Коли Ісус згадав, що не має постійного житла, він сказав, що, на відміну від нього, лисиці мають нори, а птахи — гнізда. На фотографії зображено лисицю звичайну (Vulpes vulpes), яка водиться не лише на Близькому Сході, а й в Азії, Африці, Європі та Північній Америці, а також в Австралії, куди була завезена. Лисиця може знайти природний сховок або зайняти чужу чи покинуту нору. Якщо їй це не вдається, вона риє нору сама. Пташка, зображена на фотографії,— це очеретянка середземноморська (Cettia cetti). Підраховано, що в Ізраїлі в різні періоди року загалом мешкає близько 470 видів птахів. Пташки будують гнізда в найрізноманітніших місцях — на гілках дерев, у дуплах і на скелях — і використовують для цього гілочки, листя, водорості, пух, солому, мох і пір’я. Рельєф краю з його прохолодними гірськими вершинами і розжареними сонцем долинами, безводними пустелями і приморськими рівнинами, що на південний схід від Середземного моря, приваблює велику кількість птахів. Одні з них живуть тут постійно, а інші — зупиняються під час міграції.
Землю орали здебільшого восени, коли дощі зм’якшували ґрунт, який за літні місяці випалювало сонце. (Див. додаток Б15.) Плуг міг бути просто загостреною дерев’яною палицею, можливо, з металевим наконечником, яка кріпилась до бруса і яку тягнула одна або кілька тварин. В зораний ґрунт кидали насіння. У Єврейських Писаннях це поширене заняття часто згадується в прикладах (Сд 14:18; Іс 2:4; Єр 4:3; Мих 4:3). Ісус часто наводив приклади, пов’язані з рільництвом, щоб унаочнити важливі вчення. Скажімо, на прикладі рільника він показав, що обов’язки, які беруть на себе його учні, вимагають цілковитої відданості (Лк 9:62). Якщо той, хто йшов за плугом, відволікався, то борозни виходили кривими. Якщо учень Христа відволікається від своїх обов’язків, то стає не придатний для Божого Царства.