Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Чи ви піддавалися впливу циніків?

Чи ви піддавалися впливу циніків?

 Чи ви піддавалися впливу циніків?

«ЦИНІК — це той, хто не бачить в іншій людині жодної доброї риси, але завжди зауважує щось погане. Це людина-сова: вона має пильний зір у темряві, але нічого не бачить на світлі, крадькома вишукує паразитів, але ніколи не може вполювати великої здобичі». Кажуть, ці слова належать Генрі Уорд Бічеру, американському священнослужителю XIX століття. Багато хто може подумати, що це вдалий опис сучасного циніка. Але слово «цинік» походить зі стародавньої Греції, де воно звучало як «кінік»; його вживали не просто для опису людини з відповідним складом думок. Так століттями називали одну філософську школу.

Як розвинулася філософія кініків? Про що вони вчили? Чи християнину бажано мати риси, характерні для кініків?

Стародавні кініки — їхнє походження та вірування

Дебати та дискусії були невід’ємною частиною життя давньої Греції. Протягом декількох століть до нашої ери такі чоловіки, як Сократ, Платон та Арістотель, висували філософські теорії, які принесли їм славу. Їхні вчення справляли на людей величезний вплив, і ці ідеї й досі існують в західній культурі.

Сократ (приблизно 470—399 роки до н. е.) доводив, що тривале щастя не полягає в здобутті матеріальних речей чи задоволенні тілесних бажань. Він твердив, що справжнє щастя приносить життя, присвячене пошуку доброчесності, і вважав, що доброчесність — це найвища цінність. Цей чоловік відмовився од розкошів і зайвих починань, оскільки вважав, що це відволікало б його від поставленої мети. Він виявляв стриманість та самозречення і жив простим, невибагливим життям.

Цей філософ розвинув вчення, відоме як філософський метод Сократа. Тимчасом як більшість філософів висували свої ідеї і наводили докази для їхньої підтримки, Сократ робив усе навпаки. Він прислухався до теорій інших філософів і намагався викрити недоліки їхніх ідей. Такий підхід заохочував критично й презирливо ставитись до інших.

Одним із послідовників Сократа був філософ на ім’я Антісфен (приблизно 445—365 роки до н. е.). Він та багато інших філософів розвинули основне вчення Сократа трохи далі, кажучи, що доброчесність — це єдина цінність. Вони вважали, що пошуки задоволення — не просто відволікання, але форма зла. Ці люди уникали будь-якого товариства і виражали величезну зневагу до інших. Їх стали називати кініками. Назва «кініки» походить, мабуть, від грецького слова кініко́с, яке описує їхню неприємну і грубу поведінку й означає «подібний до пса» *.

 Вплив на їхній спосіб життя

Хоча такі елементи філософії кініків, як опір матеріалізму і самозречення, можливо, самі по собі похвальні, однак у своїх ідеях вони доходили до крайнощів. Про це свідчить життя найвідомішого кініка, філософа Діогена.

Діоген народився десь у 412 році до н. е. в місті Сінопі, розташованому на березі Чорного моря. Разом зі своїм батьком він перебрався до Афін, а там познайомився з вченнями кініків. Учив Діогена Антісфен, і учень захопився філософією кініків. Якщо Сократ вів простий спосіб життя і Антісфен в усьому виявляв здержливість, то Діоген був справжнім аскетом. За легендою, Діоген, аби показати, що відкидає матеріальні вигоди, навіть якийсь час жив у бочці!

Кажуть, що, намагаючись знайти найвищу цінність, Діоген ходив по Афінах із запаленою лампою серед білого дня і шукав доброчесної людини! Така поведінка приковувала увагу, Діоген та інші кініки використовували її як метод навчання. За переказом, одного разу Александр Македонський запитав Діогена, чого б він хотів найбільше. У відповідь Діоген сказав, що він нічого не хоче, аби тільки Александр відступився і не затуляв йому сонця!

Діоген та інші кініки були жебраками. Вони не мали часу для звичайних людських стосунків і не виконували цивільних обов’язків. Мабуть, під впливом методу аргументації Сократа вони розвинули надзвичайно нешанобливе ставлення до інших. Діоген став відомий за свій їдкий сарказм. Про кініків говорили, що вони «подібні до псів», і навіть самого Діогена прозвали Псом. Він помер коло 320 року до н. е., приблизно у віці 90 років. На його могилі було зведено мармуровий пам’ятник із скульптурою пса.

Деякі аспекти філософського вчення кініків перейняли інші філософські школи. Проте з часом дивацтва Діогена та його пізніших послідовників принесли школі кініків недобру славу. Зрештою вона взагалі припинила своє існування.

Сучасні циніки. Чи вам слід бути подібними до них?

«Оксфордський словник англійської мови» говорить, що сучасний цинік — це «особа, схильна сваритися чи дошукуватися помилок... Вона має схильність не вірити в щирість чи доброту людських спонук та дій і звикла показувати це насмішками та сарказмом; це той, хто глузливо дошукується помилок». Такі риси ми бачимо у світі довкола себе, але вони, звичайно, несумісні з рисами християнської особистості. Розгляньте наступні біблійні вчення та принципи.

«Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і багатомилостивий. Не буде Він вічно докоряти, або навіки гніватися» (Псалом 103:8, 9, Дерк.). Християнам було наказано ‘бути наслідувачами Богові’ (Ефесян 5:1). Якщо Всемогутній Бог виявляє милосердя і є багатомилостивий, а не «схильний сваритися чи дошукуватися помилок», то християни також повинні намагатися робити те ж саме.

Ісус Христос, який був образом Єгови, «залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 Петра 2:21; Євреїв 1:3). Іноді Ісус викривав релігійний обман, а також злі діла цього світу (Івана 7:7). Однак він схвально відгукувався про щирих людей. Наприклад, про Нафанаїла він сказав: «Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу» (Івана 1:47). Часом, здійснюючи чуда, Ісус зосереджувався на вірі людей, задля яких це робив (Матвія 9:22). І коли декотрі особи подумали, що жінка, яка принесла дар вдячності, виявила марнотратність, Ісус не поставився цинічно до її спонук, а сказав: «Де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі,— на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона» (Матвія 26:6—13). Ісус довіряв своїм послідовникам, як друг, був для них ніжним товаришем і «до кінця полюбив їх» (Івана 13:1).

Будучи досконалим, Ісус міг легко знаходити недоліки в недосконалих людях. Він не ставився  до людей з недовір’ям і не прискіпувався до них, а намагався заспокоювати (Матвія 11:29, 30).

«[Любов] вірить у все» (1 Коринтян 13:7). Такий підхід до справи цілком відрізняється від складу думок циніків, які сумніваються у щирості спонук чи вчинків інших. Звичайно, у світі є багато людей, які приховують свої спонуки, тому слід бути обережними (Приповістей 14:15). Незважаючи на це, любов охоче вірить, тому що вона довіряє, а не виявляє зайвих підозр.

Бог любить своїх слуг і довіряє їм. Він знає їхні обмеження навіть ліпше від них. Але Єгова ніколи не ставиться до своїх людей з підозрою і не очікує від них більше, ніж вони можуть зробити (Псалом 103:13, 14). Крім того, Бог шукає в людях добрі риси і з довірою дає привілеї та уповноваження своїм вірним і відданим слугам, хоча вони і є недосконалими (1 Царів 14:13; Псалом 82:6).

«Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки, щоб кожному дати згідно з путтю його, за плодом учинків його» (Єремії 17:10). Єгова може читати все, що є в серці людини. Ми не можемо. Тому нам слід бути обережними, коли приписуємо іншим певні спонуки.

Якщо дух цинізму пустить в наших серцях коріння і зрештою полонить наше мислення, то це призведе до поділень між нами та співвіруючими. Він може забрати мир у християнському зборі. Тож наслідуймо приклад Ісуса, який реалістично й водночас позитивно ставився до своїх учнів. Він став їхнім надійним другом (Івана 15:11—15).

«Як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви» (Луки 6:31). Можна багато в чому застосувати цю раду Ісуса Христа. Приміром, усі ми любимо, щоб до нас говорили з добротою і повагою. Тому й ми повинні звертатися до інших, виявляючи доброту і повагу. Навіть коли Ісус рішучо викривав фальшиві вчення релігійних провідників, він ніколи не робив це з цинізмом (Матвія 23:13—36).

Як подолати цинізм

Якщо ми зазнали розчарувань, то можемо легко піддатися впливу цинізму. Цю схильність можна подолати, коли думати, що Єгова з довір’ям ставиться до своїх недосконалих слуг. Це допоможе сприймати інших поклонників Бога такими, якими вони є,— недосконалими людьми, що намагаються чинити правильно.

Можливо, через болісні випадки в житті дехто перестав довіряти іншим. Щоправда, було б немудро в усьому покладатися на недосконалих людей (Псалом 146:3, 4). Але в християнському зборі багато осіб щиро прагнуть підбадьорювати інших. Подумайте про тисячі людей, котрі ставляться до тих, хто втратив свої сім’ї, як матері, батьки, сестри, брати та діти (Марка 10:30). Згадайте багатьох людей, які в часи недолі є справжніми друзями (Приповістей 18:24) *.

Послідовників Ісуса вирізняє не цинізм, але братерська любов. Він сказав: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:35). Тому виявляймо любов і зосереджуймося на добрих рисах у наших співвіруючих. І це допоможе нам не розвивати рис циніків.

[Примітки]

^ абз. 8 Припускають також, що назва «кініки» походить від афінського гімнасію Кіносарг, де Антісфен проводив з учнями заняття.

^ абз. 27 Дивіться статтю за назвою «Християнський збір. Джерело відради» у «Вартовій башті» за 15 травня 1999 року.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Діоген, найвідоміший кінік.

[Відомості про джерело]

З книжки «Великі чоловіки та знамениті жінки» (англ.).