Євангеліє від Марка 10:1—52

10  Звідти Ісус пішов до кордонів* Юдеї за Йорданом. Там коло нього знову зібралися натовпи, і він за своїм звичаєм почав їх навчати.+  Тоді підійшли фарисеї і, бажаючи випробувати його, запитали, чи має право чоловік розлучатися зі своєю дружиною.+  У відповідь він промовив до них: «А що наказав вам Мойсей?»  Вони сказали: «Мойсей дозволив написати свідоцтво про розлучення і розлучитися з нею».+  Ісус же сказав: «Серця ваші зачерствілі,+ тому Мойсей написав вам цю заповідь.+  Але, як було написано, на початку творення “він створив їх як чоловіка і жінку.+  Тому покине чоловік батька і матір,+  і вони обоє стануть одним тілом”,+ так що їх уже не двоє, вони — одне тіло.  Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє».+ 10  Коли вони знову були в домі, учні почали його про це розпитувати. 11  Він сказав їм: «Хто розлучається зі своєю дружиною і одружується з іншою,+ той чинить перелюб, кривдячи першу дружину. 12  І якщо жінка, розлучившись з чоловіком, одружується з іншим, то чинить перелюб».+ 13  Потім люди стали приводити до нього малих дітей, щоб він доторкнувся до них, але учні дорікали їм за це.+ 14  Побачивши таке, Ісус обурився й сказав: «Пустіть діток до мене, не перешкоджайте їм, бо саме таким належить Боже Царство.+ 15  Правду кажу вам: якщо хтось не прийме Боже Царство так, як дитя, то нізащо в нього не ввійде».+ 16  І він почав пригортати дітей і благословляти їх, кладучи на них руки.+ 17  Коли Ісус ішов дорогою, один чоловік підбіг до нього і, впавши на коліна, запитав: «Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?»+ 18  Ісус відповів: «Чому називаєш мене добрим? Ніхто не є добрим, крім одного — Бога.+ 19  Ти ж знаєш заповіді: “Не вбивай,+ не чини перелюбу,+ не кради,+ не давай неправдивого свідчення,+ нікого не оббирай,+ шануй батька і матір”».+ 20  Той же йому сказав: «Учителю, всього цього я дотримуюся ще з юності». 21  Ісус подивився на чоловіка і, пройнявшись до нього любов’ю, промовив: «Одного тобі бракує: піди продай усе, що маєш, і роздай гроші бідним. Так ти збереш собі скарб у небі. А тоді приходь та будь моїм учнем».+ 22  Але така відповідь засмутила чоловіка, і він пішов зажурений, бо мав великий маєток. 23  Оглянувшись довкола, Ісус сказав учням: «Як важко буде тим, хто має гроші, ввійти в Боже Царство!»+ 24  Проте його слова здивували учнів. Тож він повторив: «Діти, як же важко ввійти в Боже Царство! 25  Легше верблюдові пролізти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Боже Царство».+ 26  Це їх ще більше здивувало, і вони запитали його: «Чи може тоді взагалі хтось спастися?»+ 27  Подивившись на них, Ісус сказав: «Для людей це неможливо, але не для Бога, бо для Бога можливо все».+ 28  Тоді Петро звернувся до нього: «А от ми... ми полишили все і пішли за тобою».+ 29  У відповідь Ісус сказав: «Правду кажу вам: немає нікого, хто заради мене й доброї новини покинув би дім, чи братів, чи сестер, чи матір, чи батька, чи дітей, чи поля́+ 30  і не отримав би у цей час*, коли зноситиме переслідування,+ у 100 разів більше домів, братів, сестер, матерів, дітей і полів, а в прийдешньому віці — вічне життя. 31  Однак багато перших стануть останніми, а останні — першими».+ 32  І йшли вони дорогою до Єрусалима. Ісус йшов попереду. Учні були здивовані, а ті, котрі йшли за ними, злякалися. Він знову відійшов з дванадцятьма убік і почав розповідати їм про те, що з ним має статися:+ 33  «Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син людський буде відданий у руки старших священиків та книжників. Вони засудять його на смерть і віддадуть людям з інших народів. 34  З нього будуть насміхатися, на нього будуть плювати,+ його бичуватимуть, а потім вб’ють, але через три дні він воскресне».+ 35  До нього підійшли Яків та Іван — сини Зеведе́я+ — і сказали: «Учителю, зроби для нас, що попросимо».+ 36  Тоді він запитав: «Що ви хочете, щоб я для вас зробив?» 37  Вони відповіли: «Коли ти сидітимеш у своїй славі, дозволь одному з нас бути праворуч від тебе, а другому — ліворуч».+ 38  Але Ісус сказав їм: «Ви не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, або хреститися хрещенням, яким я хрещусь?»+ 39  Вони відповіли: «Можемо». На це Ісус сказав: «Чашу, яку я п’ю, ви справді будете пити, і хрещенням, яким я хрещусь, ви охреститесь.+ 40  А хто сидітиме праворуч чи ліворуч від мене, вирішую не я. Ці місця належать тим, для кого вони приготовані». 41  Коли про це почули 10 інших учнів, то обурилися на Якова та Івана.+ 42  Але Ісус, покликавши їх до себе, сказав: «Ви знаєте, що ті, кого вважають* правителями народів, панують над людьми і видатні особи володарюють над ними.+ 43  Проте серед вас так не має бути, а, навпаки, хто хоче бути поміж вами великим, той повинен стати вашим слугою,+ 44  і, хто хоче бути першим серед вас, той повинен стати для всіх рабом. 45  Бо й Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб послужити+ і віддати своє життя як викуп за багатьох».+ 46  Після того вони прийшли до Єрихона. А коли Ісус, його учні та великий натовп людей вже виходили з міста, сталося ось що. При дорозі сидів сліпий жебрак Вартиме́й (син Тиме́я).+ 47  Почувши, що йде Ісус назаря́нин, він почав кричати: «Сину Давидів,+ Ісусе, змилосердься наді мною!»+ 48  При цьому багато людей докоряли йому і наказували мовчати, але він ще сильніше кричав: «Сину Давидів, змилосердься наді мною!» 49  Тож Ісус зупинився й сказав: «Покличте його до мене». І вони покликали сліпого, говорячи: «Вставай, не бійся, він кличе тебе». 50  Скинувши свій верхній одяг, він скочив на ноги і поспішив до Ісуса. 51  Тоді Ісус запитав його: «Що ти хочеш, аби я для тебе зробив?» Сліпий відповів: «Учителю,+ хочу бачити». 52  Ісус же сказав йому: «Йди, твоя віра зцілила тебе*».+ До чоловіка відразу повернувся зір,+ і він пішов слідом за ним.

Примітки

Або «окраїн; територій».
Або «цей період».
Або «визнають».
Або «врятувала тебе».

Коментарі

До кордонів Юдеї за Йорданом. Очевидно, йдеться про Перею, територію на східному боці річки Йордан, а зокрема про частину Переї, що межує з Юдеєю. Ісус залишив Галілею і повернувся туди лише після свого воскресіння. (Див. додаток А7, карту 5.)

До кордонів Юдеї за Йорданом. Очевидно, йдеться про Перею, територію на східному боці річки Йордан, а зокрема про частину Переї, що межує з Юдеєю. (Див. коментар до Мт 19:1 і додаток А7, карту 5.)

Свідоцтво про розлучення. Згідно з Мойсеєвим законом, чоловік, який хотів розлучитися, мав скласти юридичний документ і, можливо, порадитися зі старійшинами. Завдяки цьому він мав час змінити своє рішення. Очевидно, ця вимога Закону стримувала від поспішного розірвання шлюбу і давала юридичний захист жінкам (Пв 24:1). Проте за днів Ісуса релігійні провідники спростили процедуру розлучення. Історик І століття Йосиф Флавій — фарисей, який сам був розлучений,— заявляв, що можна розлучатися «з будь-якої причини (а таких причин чоловіки можуть знайти багато)». (Див. коментар до Мт 5:31.)

Свідоцтво про розлучення. Див. коментар до Мт 19:7.

На початку творення. Очевидно, йдеться про створення людства. Тут Ісус говорить про те, як Творець заснував шлюб між чоловіком і жінкою, заклавши основу людського суспільства.

Він. У деяких стародавніх рукописах — «Бог».

Одним тілом. Цей вислів є грецьким відповідником єврейського вислову, вжитого в Бт 2:24, і його також можна перекласти як «одна особа». Він описує найтісніший союз двох людей і передає думку не тільки про статеві стосунки, а й загалом про подружні взаємини, завдяки яким дві особи стають відданими і нерозлучними друзями. Розрив цього союзу обов’язково матиме негативні наслідки для обох осіб.

Одним тілом. Див. коментар до Мт 19:5.

Статеву розпусту. Грецьке слово порне́йа — загальний термін, що вказує на будь-які незаконні з біблійного погляду статеві стосунки. Включає в себе перелюб, проституцію, статеві стосунки між неодруженими особами, гомосексуалізм і скотолозтво. (Див. глосарій.)

Розлучається зі своєю дружиною. Або «відпускає свою дружину». Ісусові слова, записані Марком, слід розглядати у світлі повнішого уривка з Мт 19:9, де вживається також фраза «не через статеву розпусту». (Див. коментар до Мт 5:32.) Процитовані Марком слова Ісуса стосуються тих випадків, коли розлучаються не через «статеву розпусту» (грецькою порне́йа), вчинену невірним подружнім партнером, а з будь-якої іншої причини.

Чинить перелюб. Тут Ісус спростовує поширене рабинське вчення, згідно з яким чоловік міг розлучитися з дружиною «з будь-якої причини» (Мт 19:3, 9). Думка про те, що чоловік може чинити перелюб, була чужою для більшості юдеїв. Юдейські рабини навчали, що чоловік не може бути винним у перелюбі — в невірності може бути винною лише жінка. Вказавши, що чоловік зобов’язаний дотримуватися тих самих моральних норм, що й дружина, Ісус підняв статус жінок і виявив їм честь.

Якщо жінка, розлучившись з чоловіком. Ісус визнає право жінки розлучитися з невірним чоловіком, що, очевидно, було неприйнятним серед юдеїв у ті часи. Згідно зі словами Ісуса, у християнському зборі чоловіки і жінки мають дотримуватися однакових норм.

Малих дітей. Ці діти могли бути різного віку, оскільки грецьке слово, перекладене як «малі діти», вживається в Біблії не лише стосовно новонароджених і немовлят (Мт 2:8; Лк 1:59), але й 12-річної дочки Яіра (Мр 5:39—42). Однак у паралельній оповіді в Лк 18:15, де описано той самий випадок, Лука вживає інше грецьке слово, яке стосується тільки дуже маленьких дітей, немовлят (Лк 1:41; 2:12).

Як дитя. Мова йде про добрі риси малих дітей, зокрема смиренність, довірливість і готовність вчитися та сприймати нове (Мт 18:5).

Почав пригортати дітей. Ця деталь згадується тільки в Євангелії від Марка. Грецьке слово, передане як «пригортати», вживається лише тут і в Мр 9:36, де воно перекладається як «обійнявши». Люди хотіли, щоб Ісус просто «доторкнувся» до дітей, але він перевершив їхні сподівання (Мр 10:13). Ісус мав щонайменше шістьох молодших братів і сестер, тому добре розумів потреби маленьких дітей (Мт 13:55, 56). Він навіть почав благословляти їх. В тексті оригіналу тут вжито форму дієслова «благословляти», яка вказує на інтенсивність дії. Це може означати, що Ісус благословляв дітей з ніжністю і теплотою.

Учителю добрий. Чоловік, очевидно, вживає ці слова як улесливий офіційний титул. Релігійні вчителі того часу зазвичай вимагали від інших такого шанобливого звертання. Хоча Ісус не заперечував, щоб його називали «Вчителем» і «Господом» (Ів 13:13), він хотів, аби вся слава належала його Батькові.

Ніхто не є добрим, крім одного — Бога. Або «ніхто не є великодушним, крім одного — Бога». Ісус показує, що Єгова є уособленням добра, лише він має право встановлювати норми добра і зла. Коли Адам і Єва збунтувалися проти Бога, з’ївши плід з дерева знання добра і зла, вони посягнули на це право (Бт 2:17; 3:4—6). На відміну від них, Ісус смиренно визнає, що тільки його Батько має право визначати норми для своїх створінь. З наказів Бога, записаних у його Слові, можна побачити, що він вважає добрим (Мр 10:19).

Пройнявшись до нього любов’ю. Лише Марко описує ставлення Ісуса до цього багатого молодого начальника (Мт 19:16—26; Лк 18:18—30). Можливо, про почуття Ісуса Маркові розповів Петро, який сам був дуже емоційним чоловіком. (Див. «Вступ до Марка».)

Легше верблюдові пролізти крізь вушко голки. Ісус використовує гіперболу, щоб унаочнити думку. Так само як верблюд не може пройти крізь вушко швейної голки, багата людина не може ввійти у Боже Царство, якщо цінує свої статки більше, ніж стосунки з Єговою. Ісус не має на увазі, що жодна багата людина не увійде в Царство, адже далі він говорить: «Для Бога можливо все» (Мр 10:27).

Його. У деяких рукописах — «один одного».

В прийдешньому віці. Тут вживається грецьке слово айо́н. Воно стосується не просто якогось проміжку часу, а епохи, яка характеризується певними ознаками чи обставинами. У цьому контексті Ісус має на увазі прийдешню епоху, коли правитиме Боже Царство і люди матимуть вічне життя (Лк 18:29, 30; див. глосарій, «Вік»).

До кордонів Юдеї за Йорданом. Очевидно, йдеться про Перею, територію на східному боці річки Йордан, а зокрема про частину Переї, що межує з Юдеєю. (Див. коментар до Мт 19:1 і додаток А7, карту 5.)

Йшли... дорогою до Єрусалима. Букв. «піднімалися дорогою до Єрусалима». Єрусалим розташовувався на висоті приблизно 750 м над рівнем моря. Ісус та його учні піднімалися з Йорданської долини (див. коментар до Мр 10:1), найнижча точка якої — близько 400 м нижче від рівня моря. Щоб дістатися Єрусалима, їм треба було піднятися на висоту приблизно 1000 м.

На нього будуть плювати. Плюнути на людину або їй в обличчя означало принизити її, виявити до неї сильну зневагу, ворожість або гнів (Чс 12:14; Пв 25:9). Тут Ісус говорить, що зазна́є такого ставлення, і це стане сповненням месіанського пророцтва: «Я не ховав свого лиця від зневаг і плювків» (Іс 50:6). На нього плювали, коли він стояв перед Синедріоном (Мр 14:65) і коли його віддали римським воїнам після суду в Пилата (Мр 15:19).

Якова... та його брата Івана. Яків завжди згадується разом зі своїм братом Іваном. У більшості випадків Яків згадується першим, а це може вказувати на те, що він був старшим (Мт 4:21; 10:2; 17:1; Мр 1:29; 3:17; 5:37; 9:2; 10:35, 41; 13:3; 14:33; Лк 5:10; 6:14; 8:51; 9:28, 54; Дії 1:13).

Зеведеєм. Можливо, Зеведей був дядьком Ісуса — чоловіком Саломії, яка була сестрою Ісусової матері, Марії. В такому разі Іван та Яків були двоюрідними братами Ісуса. (Див. коментар до Мр 15:40.)

Мати Зеведеєвих синів. Тобто мати апостолів Якова та Івана. Згідно з оповіддю Марка, до Ісуса підійшли Яків та Іван (Мр 10:35). Очевидно, це було їхнє прохання, але вони звернулися з ним через свою матір Саломію — можливо, Ісусову тітку (Мт 27:55, 56; Мр 15:40, 41; Ів 19:25).

Сини. Кілька рукописів вживають фразу «два сини», але аналіз рукописів свідчить на користь коротшого варіанта.

До нього підійшли Яків та Іван... сини Зеведея. Згідно з Євангелієм від Матвія, з проханням до Ісуса звернулась мати Якова та Івана, але, очевидно, це було прохання цих двох чоловіків. Такого висновку можна дійти з огляду на розповідь Матвія, де сказано, що десятеро інших учнів, почувши про це, «обурилися на тих двох братів», а не на їхню матір (Мт 20:20—24; див. коментарі до Мт 4:21; 20:20).

Праворуч від себе... ліворуч. У деяких контекстах перебування праворуч і ліворуч від видатної особи вказує на те, що когось наділено почесним становищем і владою (Мт 20:21, 23), але місце праворуч завжди є найпочеснішим (Пс 110:1; Дії 7:55, 56; Рм 8:34). Однак тут і в Мт 25:34, 41 проводиться чіткий контраст між місцем по праву руку від царя, яке свідчить про його прихильність, і місцем по ліву руку, яке свідчить про несхвалення. (Пор. Ек 10:2, прим.)

Одному... праворуч від тебе, а другому — ліворуч. Місця праворуч і ліворуч вказують на почесне становище і владу, але місце праворуч завжди є найпочеснішим (Пс 110:1; Дії 7:55, 56; Рм 8:34; див. коментар до Мт 25:33).

Пити чашу. У Біблії слово «чаша» часто вживається у символічному значенні і вказує на Божу волю стосовно людини, призначену їй «частку» (Пс 11:6, прим.; 16:5; 23:5). «Пити чашу» тут означає підкоритися Божій волі. В цьому випадку «чаша» включала не тільки страждання і страту Ісуса на основі фальшивих звинувачень у богозневазі, але також його воскресіння до безсмертного життя на небі.

Пити чашу. У Біблії слово «чаша» часто вживається у символічному значенні і вказує на Божу волю стосовно людини, призначену їй «частку» (Пс 11:6, прим.; 16:5; 23:5). «Пити чашу» тут означає підкоритися Божій волі. В цьому випадку «чаша» включала не тільки страждання і страту Ісуса на основі фальшивих звинувачень у богозневазі, але також його воскресіння до безсмертного життя на небі.

Пити чашу. Див. коментар до Мт 20:22.

Хреститися хрещенням, яким я хрещусь. Або «зануритися зануренням, через яке я проходжу». Тут Ісус використовує слово «хрещення» паралельно зі словом «чаша». (Див. коментар до Мт 20:22.) Він вже проходить через таке хрещення під час свого служіння. Ісус повністю охреститься, тобто зануриться, в смерть, коли 14 нісана 33 року н. е. буде страчений на стовпі мук. Його хрещення завершиться, коли Бог воскресить його, піднявши з мертвих (Рм 6:3, 4). Ісусове хрещення у смерть відрізняється від хрещення у воді, яке він прийняв на початку свого служіння, коли його хрещення у смерть лише почалося.

Панують над людьми. Або «домінують над ними; керують ними». Вжите тут грецьке дієслово трапляється в Грецьких Писаннях лише чотири рази — у Мт 20:25, Мр 10:42, 1Пт 5:3 і в Дії 19:16, де воно перекладене як «подолав». Ісусова порада нагадала про ненависне юдеям римське ярмо і жорстоке панування династії Іродів (Мт 2:16; Ів 11:48). Цю пораду, очевидно, добре засвоїв Петро, який пізніше спонукував старійшин подавати приклад християнському збору, а не панувати над ним (1Пт 5:3). Споріднене дієслово, вжите у паралельній розповіді в Лк 22:25, також використав Павло в 2Кр 1:24, де він показав, що християни не повинні панувати над вірою інших.

Життя. Грецьке слово псіхе́, яке традиційно перекладають як «душа», у цьому вірші стосується життя. (Див. глосарій, «Душа».)

Життя. Див. коментар до Мт 20:28.

З Єрихона. Перше ханаанське місто на захід від річки Йордан, яке захопили ізраїльтяни (Чс 22:1; ІсН 6:1, 24, 25). В часи Ісуса існувало нове місто, збудоване приблизно за 2 км на південь від старого. Це пояснює, чому в оповіді про той самий випадок в Лк 18:35 сказано, що «Ісус наближався до Єрихона». Можливо, Ісус здійснив своє чудо, виходячи з юдейського міста і наближаючись до нового римського або навпаки. (Див. додатки Б4 і Б10.)

Єрихона. Див. коментар до Мт 20:29.

Сліпий жебрак. Матвій у своїй розповіді про ту саму подію (20:30) згадує двох сліпих чоловіків. Марко і Лука (18:35) згадують одного, очевидно зосереджуючи увагу на Вартимеї, ім’я якого подає лише Марко.

Назареті. Ймовірно, означає «місто-пагін». Назарет розташовувався у Нижній Галілеї, де Ісус провів більшу частину свого земного життя.

Сказане через пророків: «Його будуть називати назарянином». Очевидно, мається на увазі пророцтво Ісаї (Іс 11:1), в якому про обіцяного Месію говориться як про «пагін [єврейською не́цер] з... кореня» Єссея. Оскільки Матвій говорить про «пророків» у множині, він, можливо, посилається також на пророцтво Єремії, який писав про «праведний пагін» — Давидового нащадка (Єр 23:5; 33:15), і на пророцтво Захарія, який описує царя-священика, «на ім’я Пагін» (Зх 3:8; 6:12, 13). Словом «назарянин» називали Ісуса, а пізніше і його послідовників. Деякі переклади Біблії в цьому вірші вживають щодо Ісуса слово «назорей». Однак вжите тут грецьке слово назора́йос означає «уродженець або мешканець Назарета».

Сина Давида. Вказує на те, що Ісус — спадкоємець угоди про Царство, яка була укладена з Давидом і мала виконатися одним з Давидових нащадків (2См 7:11—16; Пс 89:3, 4).

Цар Давид. Хоча в цьому родоводі згадується кілька царів, лише Давида прямо названо «царем». Царську династію в Ізраїлі називали «домом Давида» (1Цр 12:19, 20). Називаючи Ісуса «сином Давида» (вірш 1), Матвій наголошує на темі Царства і показує, що Ісус є спадкоємцем царства, яке Бог пообіцяв, уклавши угоду з Давидом (2См 7:11—16).

Вклонилася йому. Або «віддала йому шану». Назвавши Ісуса «Сином Давидовим» (Мт 15:22), ця жінка-неєврейка, очевидно, показала, що визнає його обіцяним Месією. Вона вклонилася йому не як богу, а як Божому представнику. (Див. коментарі до Мт 2:2; 8:2; 14:33; 18:26.)

Назарянин. Цим словом називали Ісуса, а пізніше і його послідовників (Дії 24:5). Ім’я Ісус було поширеним серед євреїв, тому до імені часто додавали уточнення. У біблійні часи було прийнято додавати описову назву, яка вказувала на місцевість, звідки походила людина (2См 3:2, 3; 17:27; 23:25—39; На 1:1; Дії 13:1; 21:29). Більшу частину свого життя Ісус провів у місті Назарет в Галілеї, тож не дивно, що різні люди і за різних обставин називали його «назарянином» (Мр 1:23, 24; 10:46, 47; 14:66—69; 16:5, 6; Лк 24:13—19; Ів 18:1—7). Ісус не був проти цього і навіть сам називав себе так (Ів 18:5—8; Дії 22:6—8). На табличці, яку повісили на стовпі мук за наказом Пилата, було написано єврейською, латинською і грецькою: «Ісус назарянин, Цар юдейський» (Ів 19:19, 20). Починаючи з П’ятидесятниці 33 року н. е. апостоли та інші часто говорили про Ісуса як про назарянина або як про чоловіка з Назарета (Дії 2:22; 3:6; 4:10; 6:14; 10:38; 26:9; див. також коментар до Мт 2:​23).

Сину Давидів. Використовуючи у своєму звертанні до Ісуса вислів «Син Давидів», сліпий Вартимей відкрито визнає його Месією. (Див. коментарі до Мт 1:​1, 6; 15:25.)

Учителю. Або «Раббуні». Слово семітського походження, яке означає «мій учитель». Можливо, титул «Раббуні» був більш шанобливим і теплим, ніж титул «Раббі», що означає «учитель» (Ів 1:38). Проте на той час, коли Іван писав своє Євангеліє, займенниковий суфікс 1-ї особи однини (, що означає «мій») у цьому слові, очевидно, втратив своє значення, адже Іван перекладає «Раббуні» як «учитель» (Ів 20:16).

Медіафайли

Перея — територія на східному боці Йордану
Перея — територія на східному боці Йордану

На фото зображено частину території, відомої як Перея. Вона лежала на східному боці річки Йордан та простягалася до Пелли, що на півночі, і до східного узбережжя Мертвого моря, що на півдні. Самої назви «Перея» у Біблії немає. Але грецьке слово, від якого походить ця назва і яке означає «на іншому боці; через; за межами», кілька разів вживається в Біблії і деколи стосується Переї (Мт 4:25; Мр 3:8). Жителі Галілеї іноді подорожували в Єрусалим через Перею. Ближче до кінця свого служіння Ісус деякий час навчав у цій території (Лк 13:22). Згодом він знову побував у Переї, ідучи в Єрусалим (Мт 19:1; 20:17—19; Мр 10:1, 32, 46).

1. Річка Йордан

2. Рівнини на східному боці Йордану

3. Гори Гілеаду