Надто висока самооцінка; невиправдане почуття переваги над кимось з огляду на свої здібності, вроду, багатство, становище тощо; зневажливе ставлення до інших; зарозуміла поведінка. Синонімами гордості є егоїзм, зарозумілість, зверхність, пихатість. У деяких випадках «гордість» може вживатися в позитивному значенні і передавати думку про задоволення і радість від якихось досягнень чи володіння чимось.

Єврейське дієслово ґаа́ буквально означає «виростати; підніматися високо», і від цього кореня утворюються інші єврейські слова, які передають думку про гордість. Вони можуть перекладатися як «пиха», «самозвеличення», «величність», «слава» (Йв 8:11; Єз 47:5; Іс 9:9; Пр 8:13; Пс 68:34; Ам 8:7).

Грецьке слово кауха́омай, що означає «вихвалятися; гордитися; радіти», залежно від контексту вживається як у позитивному, так і в негативному сенсі (1Кр 1:29; Рм 2:17; 5:2).

Гордість вводить в оману і губить. Горда людина не помічає своєї гордості і намагається пояснити свої вчинки чим завгодно, тільки не гордістю. Кожному слід ретельно перевіряти себе і свої спонуки, щоб побачити, чи в нього не розвинулась ця негативна риса. Апостол Павло підкреслив, наскільки важливо мати правильні спонуки і чесно визнавати, що стоїть за нашими вчинками. Він сказав: «Якщо я роздам усе своє майно, щоб нагодувати інших, чи віддам на смерть своє тіло, щоб похвалитися [каухе́сомай], але любові не маю, то це не принесе мені жодного пожитку» (1Кр 13:3).

Тож гордість слід викорінювати задля власної ж користі. І це вкрай важливо робити, якщо хтось хоче подобатись Богу. Більше того, гордість треба зненавидіти, адже в Божому Слові говориться: «Страх перед Єговою — це ненавидіти зло. Я ненавиджу самозвеличення й гордість, лиху дорогу і неправдиві уста» (Пр 8:13).

Якщо людина не позбудеться гордості, то зазнає гірких наслідків. «Загибелі передує гордість, і падінню — пихатий дух» (Пр 16:18). «Єгова зруйнує дім пихатого» (Пр 15:25). У Біблії є багато прикладів окремих осіб та цілих династій і народів, які загинули через гордість (Лв 26:18, 19; 2Хр 26:16; Іс 13:19; Єр 13:9; Єз 30:6, 18; 32:12; Дн 5:22, 23, 30).

Гордість вводить в оману. Апостол Павло застеріг: «Коли ж хтось вважає себе важливим, хоча насправді він ніщо, він обманює самого себе» (Гл 6:3). Гордій людині здається, що вона робить найліпший вибір з найбільшою користю для себе, але вона не враховує думки Бога (пор. Єр 49:16; Об 3:17). В Біблії сказано: «Ліпше бути смиренним і перебувати серед сумирних, ніж ділити здобич з пихатими» (Пр 16:19).

Вихваляння. Грецьке дієслово кауха́омай («вихвалятися») часто передає думку про самолюбство і гордість. Біблія показує, що ні в кого немає підстав хвалити себе чи хизуватися своїми досягненнями. У Коринфі деякі християни загордились і почали вихваляти себе або інших, і це призвело до розбрату в зборі. Їхнє мислення було плотським: вони покладалися на людей, а не на Христа (1Кр 1:10—13; 3:3, 4). Цих християн не цікавило духовне благополуччя збору; замість того щоб допомагати одновірцям розвивати добре серце, яке подобається Богу, вони вихвалялися тим, що зовні (2Кр 5:12). Тому апостол Павло суворо докорив християнам у Коринфі, наголосивши, що вони мають вихвалятися тільки Богом Єговою і тим, що він для них зробив (1Кр 1:28, 29; 4:6, 7). Павло навів принцип: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Єговою» (1Кр 1:31; 2Кр 10:17).

Яків, брат Ісуса по матері, ще суворіше докорив тим, хто вихвалявся своїми планами на майбутнє. Він сказав: «Ви гордитеся тим, що зухвало вихваляєтесь. Усе це вихваляння — зло» (Як 4:13—16; пор. Пр 27:1).

Позитивне значення. Єврейське слово ґаа́, грецьке слово кауха́омай та їхні похідні форми також вживаються у позитивному значенні і вказують на гордість чи задоволення від якихось досягнень або володіння чимось. Псалмоспівець говорив про Ізраїль як про «гордість Якова, якого він [Єгова] любить» (Пс 47:4). У пророцтві про відновлення Ісая сказав, що люди «будуть пишатися плодом землі» (Іс 4:2). Апостол Павло, похваливши членів збору у Фессалоніках за їхню віру, любов і витривалість, написав: «Ми пишаємось вами перед Божими зборами» (2Фс 1:3, 4). Християни гордяться, що їхнім Богом є Єгова, що вони знають його, а він знає їх. Вони живуть за принципом: «Якщо ж хтось хвалиться, нехай хвалиться своєю проникливістю і тим, що знає мене, що я Єгова — той, хто виявляє на землі віддану любов, справедливість та праведність» (Єр 9:24; пор. Лк 10:20).