Перший лист до коринфян 4:1—21

4  Люди мають вважати нас слугами Христа й управителями, яким довірені священні таємниці Бога.+  А чого очікують від управителів? Щоб вони були вірними.  Для мене не так важливо, чи будете мене судити ви або якийсь людський суд. Навіть я сам не суджу себе,  бо не відчуваю за собою жодної провини. Але це не означає, що я праведний; мене судить Єгова.+  Тож не судіть+ нічого до відповідного часу, поки не прийде Господь. Він виведе на світло таємні справи темряви й виявить наміри серця, і тоді кожен отримає свою похвалу від Бога.+  Брати, усе це я показав на собі та Аполло́сі+ задля вашого блага, щоб на нашому прикладі ви засвоїли правило: «Не виходьте за рамки написаного» — і щоб ніхто з вас не загордився,+ вважаючи одну людину ліпшою від іншої.  Бо чим ти відрізняєшся від інших? І що ти маєш, чого не отримав?+ Якщо ж ти це отримав, то чому вихваляєшся, ніби не отримав?  Ви вже задоволені? Вже багаті? Вже зацарювали+ без нас? Я дійсно хотів би, щоб ви вже зацарювали і щоб з вами царювали й ми.+  Бо мені здається, що нас, апостолів, Бог виставив напоказ останніми, як тих, що засуджені на смерть,+ оскільки ми стали театральним видовищем для світу,+ для ангелів і для людей. 10  Ми безглузді+ з огляду на Христа, а ви розсудливі, йдучи за Христом; ми слабкі, а ви сильні; вас шанують, а нас зневажають. 11  І ми досі зносимо голод+ і спрагу,+ ходимо бідно вдягнені, зносимо побої*,+ не маємо даху над головою 12  і при цьому важко трудимось, працюючи власними руками.+ Коли нас ображають, ми благословляємо,+ коли переслідують — терпимо,+ 13  коли на нас зводять наклепи — відповідаємо лагідно*.+ Світ дотепер вважає нас сміттям+ та непотребом. 14  Я пишу це не для того, щоб засоромити вас, а щоб дати настанови, як улюбленим дітям. 15  Бо ви як учні Христа можете мати хоч 10 000 опікунів, а батьків у вас небагато; через проповідування доброї новини я став вашим батьком,+ маючи єдність з Христом Ісусом. 16  Тож дуже прошу вас: наслідуйте мене.+ 17  Саме тому я посилаю до вас Тимофія,+ бо цей служитель Господа став моєю улюбленою і вірною дитиною.+ Він нагадає вам ті принципи, якими я керуюсь у служінні Христу Ісусу+ і яких навчаю всюди, в усіх зборах. 18  Дехто з вас загордився, ніби я не прийду. 19  Проте незабаром, якщо на це буде воля Єгови, я прийду і не лише почую слова цих людей, але й побачу їхню силу. 20  Бо Царство Боже — це не тільки слова, але й сила. 21  Тож чого ви хочете? Щоб я прийшов до вас з різкою+ чи з любов’ю та лагідним духом?

Примітки

Або «знущання».
Або «благаємо».

Коментарі

Управитель. Або «домоправитель». Грецьке слово ойконо́мос стосується слуги, поставленого над іншими слугами. У стародавні часи таке становище часто займав вірний раб. Він управляв справами свого пана, і той цілковито йому довіряв. Наприклад, таким управителем був Авраамів слуга, який «управляв усім, що [Авраам] мав» (Бт 24:2). Йосип також виконував подібні обов’язки, як видно з Бт 39:4. В Ісусовому прикладі слово «управитель» вживається у формі однини, але це не означає, що він представляє одного конкретного чоловіка. В Біблії іменники у формі однини іноді використовуються як збірні іменники. Наприклад, до всього ізраїльського народу Єгова говорить: «Ви мої свідки [множина]... мій слуга [однина], якого я вибрав» (Іс 43:10). Управитель, згаданий у прикладі Ісуса,— це так само збірний образ. У паралельній розповіді в Мт 24:45 цього управителя названо «вірним і розсудливим рабом».

Слугами. Або «підвладними». Вжите тут грецьке слово гіпере́тес стосується людини, яка допомагає (Дії 13:5). «Слуги Христа» охоче виконують його накази.

Управителями. Або «домоправителями». Грецьке слово ойконо́мос, перекладене як «управитель», стосується слуги, якого пан поставив над усім в домі; цей слуга вів справи свого пана, розпоряджався його майном та наглядав за іншими слугами. Пан цілковито довіряв управителю та очікував, що той буде вірним (1Кр 4:2). Павло усвідомлював, що йому як управителю доручено «священні таємниці Бога» і що він мав вірно розповідати про них іншим, слухаючись свого Пана, Ісуса Христа (1Кр 9:16; див. коментар до Лк 12:42).

Людський суд. Букв. «людський день». Грецьке слово, що буквально означає «день», в цьому вірші передає думку про день, в який має відбутися щось особливе. Мається на увазі день, який людський суддя призначає для судового процесу або винесення вироку. Як видно з контексту, Павло не дуже переймався думкою людей — чи то судженням коринфян, чи то вироком, винесеним у певний день якимось людським судом. Справді важливим для нього був майбутній день суду — день, в який Бог здійснюватиме суд через Ісуса (1Кр 4:4, 5).

Мене судить Єгова. Павло сказав, що судження людей для нього неважливі. Він не покладався навіть на власне судження про себе (1Кр 4:1—3). Натомість йому було важливо, що про нього думає Єгова. Павло добре знав з Єврейських Писань, що Єгова перевіряє своїх слуг (Пс 26:2; Пр 21:2; Єр 20:12; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і 1Кр 4:4).

Не виходьте за рамки написаного. Ці слова не є цитатою з Єврейських Писань. Але, здається, таке правило чи висловлювання в давнину було добре відомим. Згідно з цими словами, Божі служителі, навчаючи інших, не мають додавати нічого до законів і принципів, викладених у Божому натхненому Слові. Наприклад, християни не мають виходити за рамки біблійних принципів, які стосуються нашого ставлення до самих себе і до інших. Коринфяни почали хвалитися людьми, можливо, Аполлосом чи навіть самим Павлом, і це стало для них пасткою. Вони ставилися до одних людей прихильніше, ніж до інших, спричиняючи цим розбрат. До цього моменту у своєму листі Павло вже кілька разів процитував Єврейські Писання. Можливо, він зробив це для того, щоб дати коринфянам урок, і на підтвердження своїх аргументів він використав слово «написано» (1Кр 1:19, 31; 2:9; 3:19; див. також 1Кр 9:9; 10:7; 14:21; 15:45).

Театральним видовищем. Букв. «театром». Грецьке слово те́атрон може стосуватися або місця, де проходить вистава (Дії 19:29, 31), або самої вистави, як, наприклад, у цьому вірші. Павло міг мати на увазі завершальну частину римських гладіаторських боїв на арені амфітеатру. Деяких учасників, роздягнених і беззахисних, виводили на арену і тоді жорстоко вбивали. У Коринфі, на північному заході від ринкової площі, був театр, який вміщав приблизно 16 000 глядачів. Також на той час, очевидно, використовувався амфітеатр, який був на північному сході міста. Отже, християни в Коринфі добре розуміли, про що говорив Павло, коли прирівнював апостолів до «театрального видовища для світу».

Для світу, для ангелів і для людей. У цьому вірші грецьке слово ко́смос («світ») стосується всього людства. Згадуючи про «ангелів», Павло не надає слову «світ» ширшого значення; він не має на увазі, що світ включає в себе як ангелів, тобто невидимі духовні створіння, так і людей, тобто видимі створіння. Насправді він каже, що не лише люди (світ), але й ангели спостерігають за цим видовищем. В 1Кр 1:20, 21, 27, 28; 2:12; 3:19, 22 Павло використовує слово ко́смос, коли говорить про людство, і в цьому вірші воно, мабуть, має таке саме значення.

Нагий. Або «недостатньо вдягнений». Вжите в оригіналі грецьке слово може означати «легко вдягнений; лише в спідньому одязі» (Як 2:15, прим.).

Ходимо бідно вдягнені. Ця фраза є перекладом грецького дієслова, яке буквально означає «бути нагим», але в цьому вірші воно передає думку про вбоге вбрання. (Див. коментар до Мт 25:36.) Павло, очевидно, протиставляє своє саможертовне життя життю деяких християн в Коринфі, які любили вихвалятися і водночас жили в своє задоволення (1Кр 4:8—10; пор. 2Кр 11:5).

Сміттям. Або «відходами; мотлохом». Вжиті тут грецькі іменники періка́тарма («сміття») і перı́псема (непотріб) — це досить сильні слова, які близькі за значенням. В Грецьких Писаннях вони вживаються лише в цьому вірші. Обидва слова стосуються сміття, що викидають після прибирання, або сміття, що зішкрібають і змивають. Очевидно, деякі люди, котрі критикували Павла, саме так сприймали самого Павла і його місіонерське служіння.

Батьком. Або «отцем». Ісус забороняє застосовувати це слово до людей як світський чи релігійний титул.

Опікунів. Або «вихователів». У біблійні часи багато заможних грецьких і римських сімей мали опікуна, або вихователя. Опікун був найманим робітником або рабом, якому довіряли. Він мав супроводжувати дитину до школи і назад, а також оберігати її від фізичної чи моральної небезпеки. Крім того, він до певної міри брав участь у моральному вихованні дитини і навіть міг дисциплінувати її (Гл 3:24, 25). Тут Павло вживає це слово в переносному значенні, коли говорить про чоловіків, які мали обов’язок дбати про духовне благополуччя християн у Коринфі (1Кр 3:6, 10).

Я став вашим батьком. Тут Павло порівнює себе з батьком, оскільки деякі християни в Коринфі були його духовними дітьми. Він провів у цьому місті рік і шість місяців, і саме від нього багато коринфян почули добру новину (Дії 18:7—11). Павло заснував збір у Коринфі і дбав про його духовний добробут (1Кр 3:5, 6, 10; пор. 3Ів 4). Однак, назвавши себе «батьком», він не хотів, щоб хтось вживав це слово як титул, адже Христос чітко сказав не робити цього (Мт 23:8, 9; див. коментар до Мт 23:9).

Ті принципи, якими я керуюсь. Або «мої методи». Букв. «мої шляхи». У деяких перекладах цей вислів передано як «мій життєвий шлях». Але з контексту видно, що Павло має на увазі не просто свою поведінку як християнина, адже далі він пише: «Яких навчаю всюди, в усіх зборах». Ці слова вказують на те, що Павло говорить про свої методи навчання та принципи, якими він керувався у служінні.

Якщо на це буде воля Єгови. Вислів, що наголошує на тому, як важливо брати до уваги Божу волю, коли ми щось робимо чи плануємо. Апостол Павло постійно пам’ятав про цей принцип (Дії 18:21; 1Кр 16:7; Єв 6:3). Учень Яків також заохочував своїх читачів казати: «Якщо Єгова захоче, то будемо живі й зробимо те чи інше» (Як 4:15). Яків не мав на увазі, що християни повинні завжди говорити цей вислів уголос, вживати його шаблонно або приписувати йому якусь чудодійну силу. Натомість християнам потрібно намагатися зрозуміти Божу волю і поводитися згідно з нею.

Медіафайли

Опікун
Опікун

Грецьке слово пайдагого́с перекладене в Гл 3:24, 25 як «опікун», або «вихователь». У греко-римському суспільстві воно викликало конкретні асоціації, оскільки заможні сім’ї довіряли виховання своїх синів опікунам. Зазвичай опікун був рабом, хоча міг бути і найманим робітником. Деякі сім’ї платили немалі гроші, щоб купити або найняти опікуна. Він опікувався дитиною від шести-семи років до повноліття. Опікун завжди супроводжував дитину за межами дому і захищав її від небезпек. Також він пильнував за поведінкою дитини, беручи участь у її моральному вихованні, виправляючи і дисциплінуючи її. Грецьке слово, перекладене як «опікун», використовується теж у першому натхненому листі Павла до коринфян (1Кр 4:15).