Молоді люди запитують...

Чому тато залишив нас?

«Я так і не зрозумів, чому батько пішов. Мені відомо тільки те, що розповіла мама» (Джеймс) *.

НЕРІДКО, коли батько іде з сім’ї, його домашнім надзвичайно боляче і гірко. Чотирнадцятирічний Джеймс, слова якого ми навели на початку, сказав: «Мені було дуже важко, коли мама і тато розлучились». А коли батько залишає сім’ю, нічого не пояснюючи, і потім не дає про себе знати, його діти ще багато років почуваються винними, покинутими, несправедливо ображеними *.

Можливо, ти боляче переживаєш, знаючи причину батькового вчинку. Майкл говорить: «Мій тато пішов до іншої жінки. Якось я бачив їх разом і страшенно розізлився. Як на мене, то він зрадив нас». Однак інколи те, що батько йде з сім’ї, приносить полегшення. Меліса, батько якої алкоголік, говорить: «Нам було б ще важче, якби він залишився».

Проте часто діти не знають, чому їхній батько залишив сім’ю, і через це страждають ще більше. Проблеми вдома вони може й помічали, але ніколи не думали, що батьки розлучаться. Роберт пригадує: «Коли тато пішов, я не розумів усього, що відбувалося. Мені відомо було тільки те, що у батьків серйозні проблеми, адже вони постійно сперечались».

Чому ж чоловіки залишають сім’ю? Якщо так вчинив твій батько, чи це означає, що він відкинув особисто тебе? Чому батьки не розповідають усього? Чи вони повинні все тобі пояснити?

Чому вони мовчать

Причина, через яку батько йде з сім’ї, ніколи не буває приємною. Часто підставою для такого кроку є порушення подружньої вірності. Зраду зазвичай старанно приховують від домашніх. Довідавшись про невірність чоловіка, дружина, можливо, вирішує розлучитись і навіть вимагає, щоб він залишив дім ще до оформлення документів про розлучення. Діти часто навіть не підозрюють, що відбувається.

Постарайся зрозуміти, чому твоя мама не розповідає докладно про всі події. Мабуть, вона вважає, що розказавши  про невірність батька, тільки поглибить страждання. Крім того, уяви собі, як боляче жінці дізнатись про невірність свого чоловіка (Малахії 2:13, 14). Отже немає нічого дивного, що, коли причиною розлучення батьків є подружня зрада, твоїй матері надто боляче говорити про це.

Як щодо батька? Він навряд чи стане говорити з тобою про свій вчинок. Деякі чоловіки настільки сильно відчувають свою вину, що не можуть дивитися в очі дітям. Однак навіть зрадивши дружину, батько часто продовжує любити дітей і намагається налагодити стосунки з ними.

Деколи батько залишає сім’ю через невірність дружини і докладає всіх зусиль, аби підтримувати близькі взаємини з дітьми. В інших випадках батьки розлучаються не через подружню зраду, а в результаті багаторічних сімейних сварок * (Приповістей 18:24). Оскільки такі суперечки частіше відбуваються за зачиненими дверима, ти можеш і не знати їхньої причини.

Біблія говорить у Приповістей 25:9: «Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого». Іноді сімейні суперечки стосуються особистих, інтимних питань. Повір, що про такі речі, мабуть, ліпше не знати. До того ж, розголошення «таємниці іншого» часто погіршує ситуацію. Ти, можливо, схильний зайняти чиюсь сторону, але це тільки поглибить сімейні проблеми. Отже якщо все зважити, то ліпше, аби батьки не розкривали усіх подробиць своїх чвар.

Проникливість допомагає долати почуття образи

Усе ж, коли батько залишає родину, а ти навіть не знаєш чому, то важко подолати почуття гніву та образи. Однак у Приповістей 19:11 (Дерк.) Біблія зауважує: «Розсудливість [«проникливість», НС] чоловіка відкладає [не обов’язково усуває] гнів його». Щоб бути проникливим, зовсім не треба знати усіх подробиць.

Наприклад, Біблія допомагає зрозуміти, що наші батьки недосконалі. У ній говориться: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Римлян 3:23). Засвоївши цю гірку істину, ти зможеш подивитись на помилки батьків у правдивому світлі. Якщо, наприклад, твій батько зневажив свої шлюбні обітниці, він серйозно провинився і відповідатиме перед Богом (Євреїв 13:4). Але це не обов’язково означає, що він відмовився від тебе чи перестав любити.

Усі подружні пари мають «муку тілесну» (1 Коринтян 7:28). Декотрі чоловіки й жінки чинять гріх під впливом цього неспокійного світу, хоч це не виправдовує їх. Роберт пригадує: «Тато хотів якнайліпше. Ми переїхали в місцевість, де, на його думку, він міг більше заробляти, купити гарний дім, щоб усі ми були задоволені». Але батькові добрі наміри невдовзі пішли шкереберть. Роберт пояснює: «Тато став рідше ходити на християнські зібрання. Потім втратив  працю. Через деякий час почав ображати маму і мою сестру». Невдовзі ситуація настільки погіршилась, що батьки розлучились.

Роберт міг би озлобитись через батькові невдачі. Однак проникливо оцінивши ситуацію, стримав свій гнів. Хоч розлучення батьків було трагічною подією, Роберт взяв для себе важливий урок. Він говорить: «Коли я одружусь, на першому місці ставитиму духовні цінності».

Майкл, слова якого процитовані вище, також мав перебороти озлобленість. Він визнає: «Хотілось заподіяти батькові лиха за те, що він зробив нам». Але Майкл не припинив спілкуватись з батьком, і згодом йому навіть вдалося позбутися гніву й нормально жити далі.

Якщо можливо, підтримуй з батьком добрі стосунки. Безперечно, він завдав болю тобі і твоїй мамі. Але ти, напевно, не знаєш всього, що сталось. І навіть коли відомо, що батько винний, він залишається твоїм батьком. Ти зобов’язаний поважати його хоча б деякою мірою (Ефесян 6:1—3). Спілкуючись з ним, уникай «подратування, і гніву, і лютості, і крику, і лайки» (Ефесян 4:31). Якщо можливо, не займай чиєїсь сторони в суперечках батьків. Доводячи свою любов їм обом, ти матимеш добрі стосунки і з батьком, і з матір’ю.

Це не твоя вина

Те, що батько пішов з дому, напевно, твоє найболючіше пережиття. Проте навіть якщо ти ніколи не знатимеш усіх причин, через котрі він так вчинив, не думай, що винний ти. У такій ситуації тобі, можливо, здається, ніби він відрікся саме тебе. Але шлюби рідко розпадаються через дітей. Батьки дали Богу обітницю залишатися разом. Це їхній, а не твій, обов’язок виконати її (Екклезіяста 5:3—5).

І все ж, якщо ти збентежений, відчуваєш себе винним чи причетним до ситуації, чому б не поговорити з батьками? Може, вони розкажуть щось більше і заспокоять тебе. Джеймс, чиї слова наведені на початку статті, визнав: «Я думав, що вина лежить на мені, доки мама і тато не поговорили зі мною». Юна Ненсі теж відчувала провину, коли розстались її батьки. Після кількох розмов з мамою вона дійшла такого висновку: «Діти не повинні звинувачувати себе за те, що роблять їхні батьки». Залиш батькам ‘нести свій власний тягар’ відповідальності, і це вбереже тебе від пригнічення (Галатів 6:5). А як же тепер жити без батька? Наступні статті цієї серії дадуть відповідь на це запитання.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Не звинувачуй себе у проблемах подружнього життя батьків.