Історія анестезії. Як вгамовували біль

ДО 1840-х років пацієнти, входячи в операційну, не відчували тривоги. Їх огортав панічний страх! Чому? Тому що не існувало анестезії. У книжці «Ми перемогли біль» (англ.) Деніс Фредин каже: «Хірурги зазвичай входили в операційну, несучи в кожній руці по пляшці віскі — одну для хворого, а другу для себе, щоб знести крик пацієнта».

Одурманення хворого алкоголем чи наркотиками

Хірурги, стоматологи та пацієнти пробували майже все, намагаючись втамувати біль під час операції. Китайські та індійські медики використовували марихуану й гашиш. У різних частинах світу також застосовували опіум та алкоголь. А грецький лікар Діоскорид,— вважається, що він перший вжив слово «анестезія»,— приписував знеболювальні властивості мікстурі з настояного на вині коріння мандрагори. Пізніше деякі лікарі навіть експериментували з гіпнозом.

Однак болезаспокійливим засобам і далі не можна було особливо довіряти. Тому хірурги та стоматологи намагались якомога швидше виконати свою роботу. Навіть їхня кваліфікація оцінювалася за швидкістю роботи. Але й найметкіший з них все ще завдавав величезних страждань. Через це люди переважно воліли зносити різні болячки й недуги — ходити з пухлинами, ротом, повним гнилих зубів,— що завгодно, аби лиш не зазнати мук під час операції чи видалення зуба.

«Солодкий купорос» та веселящий газ

У 1275 році іспанський лікар Раймунд Луллій під час хімічних дослідів добув летку легкозаймисту речовину, яку назвав «солодким купоросом». У XVI столітті лікар швейцарського походження, відомий як Парацельс, дав курям подихати «солодким купоросом» і помітив, що вони не лише позасинали, але й не відчували жодного болю. Парацельс, подібно як і його попередник Луллій, не проводив експериментів на людях. У 1730 році німецький хімік Фробеніус дав цій речовині її сучасну назву — ефір, що з грецької означає «небесний». Однак повністю з’ясували знеболювальну силу ефіру аж через 112 років.

А тим часом у 1772 році англійський вчений Джозеф Прістлі відкрив газ закис азоту. Спочатку вважали, що цей газ навіть у малих дозах призводить до смерті. Але в  1799 році британський хімік та винахідник Гемфрі Деві вирішив перевірити його дію на собі. І як же вчений здивувався, коли зауважив, що після вдихання закису азоту його огорнула дивна веселість, тому він і назвав газ веселящим. Деві написав про можливість використання закису азоту для знеболювання, однак у той час цією справою ніхто не зайнявся серйозніше.

Забави з ефіром та веселящим газом

Про те як розважається Деві під впливом веселящого газу,— від котрого він навіть став на якийсь час залежним,— довідалися інші, і невдовзі вже багато хто забавлявся цим газом. Навіть мандрівні циркові артисти демонстрували номер, коли викликали на сцену бажаючих подихати закисом азоту. Під дією газу люди забували про правила пристойності й усі заборони, і невдовзі глядачі заходилися від сміху, дивлячись на живу комедію.

Приблизно в той самий час популярність на забавах став завойовувати також ефір. І ось одного дня молодий американський лікар Крофорд В. Лонг помітив, що його друзі, надихавшись ефіру, не відчувають болю, коли стукнуться чи пораняться під час своїх розваг. Він одразу ж подумав про застосування газу в медицині. Якраз склалося так, що учасник однієї з «ефірних вечірок», студент Джеймс Венебел, мав дві невеличкі пухлини, яких хотів позбутися. Проте, боячись болю, Венебел постійно відкладав операцію. Тому Лонг запропонував хлопцю вирізати пухлини під дією ефіру. Венебел погодився, і 30 березня 1842 року відбулася безболісна операція. Але Лонг мовчав про своє відкриття аж до 1849 року.

Стоматологи також знаходять анестетики

У грудні 1844 року зубний лікар Хорас Уеллс був присутній на програмі мандрівного циркового артиста Гарднера Колтона, що демонстрував вплив закису азоту. Уеллс зголосився випробувати на собі дію газу, але вдихнув його небагато, завдяки чому залишився відносно тверезим і зміг побачити, як інший учасник, вдарившись об лавку, не відчував жодного болю, хоча розбив ноги до крові. Того вечора Уеллс вирішив застосувати закис азоту у своїй стоматологічній практиці, випробувавши його спочатку на собі. Лікар попросив Колтона постачити йому газ, а свого друга-стоматолога Джона Ріггса вирвати зуб мудрості, що сильно непокоїв Уеллса. Експеримент пройшов успішно.

Уеллс вирішив оприлюднити своє відкриття, влаштувавши публічний показ видалення зуба. Проте він неймовірно хвилювався й дав замалу дозу газу, тому, коли виривав зуб, пацієнт голосно закричав. Глядачі одразу почали глузувати з Уеллса. Але було б ліпше, якби хтось із них порозмовляв з пацієнтом, бо пізніше він зізнався Уеллсу, що, хоча й закричав, то майже не відчув болю.

 Тридцятого вересня 1846 року інший зубний лікар, американець Вільям Мортон, безболісно вирвав хворому зуб, давши йому подихати ефіром — цю саму речовину використав Лонг 1842 року. У приготуванні ефіру Мортону допомагав видатний хімік Чарлз Томас Джексон. Але на відміну від Лонга, цей лікар організував публічний показ знеболювальної дії ефіру під час операції. Мортон анестезував хворого в Бостоні (штат Массачусетс) 16 жовтня 1846 року. А тоді хірург д-р Уоррен виконав операцію — усунув пухлину на шиї під щелепою хворого. Успіх операції мав епохальне значення. Вістка про це незабаром облетіла Сполучені Штати Америки та Європу.

Наступні відкриття

Ці захопливі відкриття привели до експериментування з різними газами. Винайдений 1831 року хлороформ успішно застосували в 1847-му. У деяких місцевостях він незабаром став найпопулярнішим анестетиком. Невдовзі хлороформ почали давати жінкам під час пологів, і у квітні 1853 року його впливу зазнала також королева Англії, Вікторія.

На жаль, були й неприємні моменти в історії загальної анестезії. Наприклад, вибухла гаряча суперечка про те, хто має найбільшу заслугу у відкритті анестезії (звичайно ж, не самих хімічних речовин) — Лонг, Уеллс, Мортон чи Джексон, знаменитий хімік, який допомагав Мортону. До згоди в цьому питанні так досі й не дійшли, але, коли пристрасті вляглися, багато хто визнав, що усі четверо чоловіків внесли свій вклад у відкриття.

А тим часом поступ робився у галузі місцевої анестезії. При цьому виді знеболювання використовують анестетики, під дією яких пацієнт залишається у стані цілковитої притомності, а знеболюють, або позбавляють чуття, лише якусь частину його тіла. Сьогодні стоматологи переважно застосовують місцеву анестезію, коли лікують зуби чи ясна, а хірурги вдаються до неї у випадку незначних операцій та знеболювання травмованих місць. Часто анестезіологи роблять місцевий наркоз жінкам під час пологів.

З часом анестезіологія стала самостійним розділом медицини. Сучасні анестезіологи беруть участь у приготуванні пацієнта до операції. Вони проводять наркоз, використовуючи складне обладнання та комбінацію анестетиків — суміш кількох хімічних речовин і кисню. Багато хворих можуть навіть не знати, що лікар використав анестезійні гази, бо їх часто подають лише після внутрішньовенного введення знеболювального препарату. Анестезіологи також забезпечують безболісний перебіг післяопераційного періоду.

Тож якщо вам колись доведеться лягти на операцію, не хвилюйтесь занадто. Уявіть собі, що перебуваєте на примітивному операційному столі коло двох століть тому. Відкриваються двері, і входить хірург з двома пляшками віскі. Ну, що? Чи не здаються вам тепер складні прилади анестезіолога майже чудовими?

[Рамка на сторінці 22]

АКУПУНКТУРА Східний метод знеболювання

Акупунктура — це стародавня китайська терапія, за допомогою якої можна послабити біль. Для цього голки вводять у певні точки на тілі, котрі часто розташовані на якійсь відстані від хворого місця чи органа. Після введення голок їх можуть швидко прокручувати або приєднати до джерела електричного струму низької напруги. У «Британській енциклопедії» говориться, що акупунктура «в Китаї вважається звичайною анестезійною процедурою під час операцій. Відвідувачі із Заходу стають очевидцями складних (і зазвичай болісних) хірургічних операцій, які роблять китайським пацієнтам у цілковитій притомності із застосуванням місцевої анестезії, виключно за допомогою акупунктури».

Акупунктуру може проводити лише кваліфікований терапевт. Згідно з «Американською енциклопедією», «траплялися серйозні випадки, коли під час акупунктури голки проколювали серце або легені. Крім того, використання нестерильних голок може призвести до зараження гепатитом, місцевою інфекцією та подібних ускладнень». Безперечно, застосування загальної анестезії теж несе в собі ризик, як, зрештою, і самі операції, зроблені під будь-яким видом знеболювання.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Анестезіологія стала самостійним розділом медицини.

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу Departments of Anesthesia and Bloodless Medicine and Surgery, Bridgeport Hospital - CT

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 21]

Сторінки 2 і 21: репродукція з книжки «Медицина й художник» («Ars Medica») з дозволу Філадельфійського музею мистецтва/Carl Zigrosser/Dover Publications, Inc.