Лист до євреїв 13:1—25

13  Нехай між вами і далі панує братерська любов.+ 2  Не забувайте про гостинність*,+ бо завдяки їй декотрі, самі того не знаючи, прийняли ангелів.+ 3  Пам’ятайте про тих, хто у в’язниці*,+ немовби ви були ув’язнені з ними,+ і про тих, над ким знущаються, бо й самі ви в тілі*. 4  Нехай кожен з пошаною ставиться до шлюбу, а подружнє ложе хай не буде опоганене,+ тому що Бог судитиме розпусників* і перелюбників.+ 5  Виявляйте своїм способом життя, що ви не маєте любові до грошей,+ натомість задовольняйтеся тим, що у вас є.+ Адже він сказав: «Я ніколи тебе не полишу й ніколи тебе не покину».+ 6  У такому разі ми зможемо сміливо говорити: «Єгова* — мій помічник, я не буду боятися. Що зробить мені людина?»+ 7  Пам’ятайте про тих, хто бере провід серед вас+ і хто навчив вас Божого слова, і, роздумуючи про добрі результати, яких вони досягають у своєму житті, наслідуйте їхню віру.+ 8  Ісус Христос той самий — і вчора, і сьогодні, і завжди. 9  Не дозвольте, щоб вас звабили різні чужі вчення, бо серце ліпше зміцняти незаслуженою добротою, а не їжею*, адже вона не приносить пожитку тим, хто надає їй надто великого значення.+ 10  У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, хто виконує священне служіння в наметі.+ 11  Адже тіла тварин, чию кров первосвященик вносить у святе місце як приношення за гріх, спалюють поза табором.+ 12  Тому Ісус, щоб освятити народ своєю кров’ю,+ також зазнав страждань за брамою міста.+ 13  Тож вийдімо до нього поза табір, зносячи зневагу, яку зносив він.+ 14  Бо тут ми не маємо постійного міста, а з нетерпінням чекаємо міста прийдешнього.+ 15  Через Ісуса завжди приносьмо Богові жертву хвали,+ тобто плід наших уст,+ що привселюдно звіщають його ім’я.+ 16  Крім того, не забувайте робити добро й ділитися з іншими тим, що маєте,+ бо такі жертви дуже приємні Богу.+ 17  Слухайтесь тих, хто бере провід серед вас,+ і будьте покірні,+ бо вони безперестанку дбають про вас* як ті, хто має за це відповісти.+ Тоді вони робитимуть це з радістю, а не зітхаючи, що завдавало б вам шкоди. 18  Продовжуйте молитися за нас, бо ми впевнені, що маємо чисте* сумління, оскільки в усьому бажаємо поводитись чесно.+ 19  І особливо прошу вас молитися, щоб я швидше повернувся до вас. 20  Тож нехай Бог миру, який воскресив з мертвих нашого Господа Ісуса — великого пастиря+ овець, що приніс Богові кров вічної угоди,— 21  спорядить вас усім необхідним для виконання його волі і нехай здійснює в нас через Ісуса Христа те, що приємне в його очах. Йому слава на віки вічні. Амінь. 22  Дуже прошу вас, брати: терпеливо вислухайте ці слова заохочення, бо я написав вам короткого листа. 23  Хочу, щоб ви знали, що нашого брата Тимофія вже звільнено. І якщо він невдовзі прийде, то буде зі мною, коли ми побачимося з вами. 24  Передайте мої вітання всім, хто бере провід серед вас, а також усім святим. Шлють вам вітання ті, що в Італії.+ 25  Хай з усіма вами буде незаслужена доброта.

Примітки

^ Або «доброту до сторонніх».
^ Букв. «зв’язаних; тих, хто в кайданах».
^ Або, можливо, «немовби ви страждали з ними».
^ Див. глосарій, Статева розпуста.
^ Тобто правилами про їжу.
^ Або «ваші душі».
^ Букв. «добре».

Коментарі

Медіафайли

Жертви хвали християн набагато перевершують тваринні жертви
Жертви хвали християн набагато перевершують тваринні жертви

Тут зображено, як біля підніжжя храмової гори один християнин проповідує двом юдеям. Християнам юдейського походження, які жили в Єрусалимі, необхідна була мужність, щоб проповідувати співвітчизникам про спасіння, яке можна отримати через справжнього Месію, Ісуса Христа. Вони жили серед людей, які в багатьох сферах життя дотримувалися Мойсеєвого закону та різноманітних юдейських традицій. У величному Єрусалимському храмі (зображеному на задньому плані) священики-левіти приносили тваринні жертви, як цього вимагав Мойсеїв закон. Можливо, саме ці видимі речі юдеї вважали доказом того, що їхнє поклоніння найкраще. Але приблизно в 61 році н. е. Павло написав листа до християн юдейського походження, в якому показав, що християнство набагато перевершує юдаїзм. Він пояснив, що християни мають набагато кращий храм — духовний — і набагато кращого Первосвященика — «Ісуса, Сина Божого». За них також було принесено кращу жертву — «раз і назавжди». Павло пояснив одновірцям значення всіх цих небесних реалій (Єв 4:14; 7:27, 28; 9:24, 25). Такий духовний погляд, без сумніву, додав християнам юдейського походження бажання і необхідної їм сміливості продовжувати поклонятися Богу Єгові. Важливою частиною цього поклоніння є «жертва хвали», яку Павло описує як «плід… уст, що привселюдно звіщають [Боже] ім’я». Він також додав, що «такі жертви дуже приємні Богу» (Єв 13:15, 16). На відміну від них, тваринні жертви, які складали в храмі після 33 року н. е., вже не допомагали здобути Боже схвалення.