Невдовзі після того, як 30 року н. е. Ісус відзначив Пасху, Івана Хрестителя ув’язнили. Іван дуже хотів, щоб його учні стали послідовниками Ісуса. Минають місяці, але не всі це роблять.

Тепер 31 рік н. е., і наближається Пасха. До Ісуса підходять Іванові учні і запитують: «Чому ми та фарисеї постимо, а твої учні — ні?» (Матвія 9:14). Для фарисеїв піст — це релігійний обряд. Згодом Ісус наведе приклад про самовдоволеного фарисея, який молиться: «Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші... Я пощу двічі на тиждень» (Луки 18:11, 12). Очевидно, Іванові учні теж дотримуються цього звичаю. Або, можливо, вони постять тому, що засмучені через арешт Івана. Багатьох цікавить, чому Ісусові учні не постять і, наприклад, не сумують разом з Івановими учнями.

У відповідь Ісус наводить їм приклад: «Хіба друзі нареченого сумують, коли він ще з ними? Однак настануть дні, коли нареченого від них заберуть. Тоді вони і будуть постити» (Матвія 9:15).

Іван сам назвав Ісуса нареченим (Івана 3:28, 29). Поки Ісус живий, його учні не постять. Пізніше, коли він помре, учні будуть сумувати і не матимуть бажання їсти. Але після його воскресіння все зміниться. Тоді в них більше не буде причин сумувати і постити.

Далі Ісус наводить два приклади: «Ніхто не пришиває до старого одягу латки з нової тканини, інакше латка збіжиться і діра стане ще більшою. Так само не наливають молодого вина в старі бурдюки, інакше бурдюки прорвуться і вино виллється, а бурдюки зіпсуються. Молоде вино наливають у нові бурдюки» (Матвія 9:16, 17). Що Ісус хоче цим сказати?

Він допомагає учням Івана Хрестителя зрозуміти, що його послідовники не зобов’язані дотримуватися давніх обрядів юдаїзму, скажімо церемоніального посту. Ісус прийшов не для того, щоб «пришити латку» і продовжити існування старої системи поклоніння, яка незабаром мала бути відкинена. Поклоніння, про яке він говорить, докорінно відрізняється від тогочасного юдаїзму з його людськими традиціями. Ісус не пришиває нової латки на старий одяг і не наливає молодого вина в старі задубілі бурдюки.