Ісус все ще перебуває в храмі. В цей день, 11 нісана, його противники марно намагалися знеславити його чи зловити на слові, щоб передати в руки римлян (Луки 20:20). Тепер ролі міняються: запитання починає ставити Ісус. Аби пояснити, ким він є насправді, Ісус запитує своїх противників: «Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» (Матвія 22:42). Добре відомо, що Христос, або Месія, має походити з Давидового роду. Власне так і відповідають противники (Матвія 9:27; 12:23; Івана 7:42).

Ісус запитує: «Чому тоді Давид під натхненням називає його Господом, говорячи: “Сказав Єгова моєму Господу: «Сиди праворуч від мене, поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги»”? Якщо Давид називає його Господом, як же тоді він Давидів син?» (Матвія 22:43—45).

Фарисеї мовчать, бо чекають на потомка Давида, звичайну людину, яка звільнить їх від панування Риму. Однак Ісус, звернувши увагу на Давидові слова з Псалма 110:1, 2, показує, що Месія буде не просто людським правителем. Він — Господь Давида. Месія сяде по праву руку від Бога і через якийсь час почне застосовувати свою силу. Ісусова відповідь змушує противників замовкнути.

Ісуса слухають також його учні і багато інших людей. Тепер він звертається до них і каже остерігатися книжників та фарисеїв. Ці релігійні провідники навчають Божого Закону, зайнявши «Мойсеєве місце». Ісус радить своїм слухачам: «Все, що вони кажуть вам, робіть і дотримуйтесь цього, але не поводьтеся так, як вони, бо вони говорять, та не виконують того, що говорять» (Матвія 23:2, 3).

Тоді Ісус наводить приклади їхнього лицемірства: «Вони розширюють коробочки з уривками Писання, які носять для захисту». Деякі юдеї носять на чолі або руці невеликі коробочки, в яких містяться короткі уривки з Закону. Але фарисеї збільшують ці коробочки, щоб створити враження, ніби вони дуже ревно дотримуються Закону. Також вони «подовжують торочки на своєму вбранні». Ізраїльтяни мають робити торочки на одязі, але у фарисеїв вони довші, ніж в інших людей (Числа 15:38—40). Все це фарисеї роблять для того, «щоб їх бачили люди» (Матвія 23:5).

Бажання здобути собі славу серед людей може зародитися навіть в Ісусових учнів. Тому Ісус радить їм: «Не називайтеся вчителями, бо одного маєте Вчителя, усі ж ви — брати. І нікого на землі не називайте батьком, бо одного маєте Батька — небесного. Також не називайтеся провідниками, бо одного маєте Провідника — Христа». Як же учням слід дивитися на себе і як їм слід поводитися? Ісус каже: «Найбільший серед вас повинен бути вашим слугою. Той, хто звеличується, буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений» (Матвія 23:8—12).

Далі Ісус кілька разів говорить лицемірним книжникам і фарисеям: «Горе вам». Він каже: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри! Ви зачиняєте Царство небесне перед людьми; ви самі не входите в нього і тих, хто бажає ввійти, не впускаєте» (Матвія 23:13).

Ісус засуджує фарисеїв за те, що вони не цінують духовного, про що свідчать створені ними правила. Наприклад, вони кажуть: «Якщо хтось клянеться храмом, це нічого,  але якщо хтось клянеться золотом храму, то обов’язково має виконати клятву». Так фарисеї виявляють свою духовну сліпоту. Вони надають більшого значення золоту храму, ніж духовній цінності цього храму — можливості поклонятися тут Єгові. Крім того, вони «нехту[ють] тим, що важливіше в Законі,— справедливістю, милосердям і вірністю» (Матвія 23:16, 23; Луки 11:42).

Ісус називає фарисеїв «сліпими провідниками» і говорить: «Ви відціджуєте комара, але ковтаєте верблюда!» (Матвія 23:24). Фарисеї проціджують вино, щоб виловити комара, бо ця комаха церемоніально нечиста. Однак вони нехтують важливішим у Законі, а це все одно, що ковтати верблюда, який також церемоніально нечистий, але значно більший (Левіт 11:4, 21—24).