Євангеліє від Луки 5:1—39

5  Одного разу Ісус навчав Божого слова біля озера Генісаре́т.+ Довкола зібрався натовп, щоб послухати його, і почав на нього тиснути.  Ісус побачив два човни, які стояли біля берега. А рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті.+  Тож він увійшов до човна Си́мона, попросив його трохи відпливти від берега і, сівши, почав звідти навчати людей.  Коли він перестав говорити, то звернувся до Си́мона: «Відпливи на глибину, і там закиньте сіті для лову».  У відповідь Си́мон сказав: «Наставнику, ми цілу ніч трудилися і нічого не впіймали.+ Але якщо ти так кажеш, я закину».  Вони послухались і впіймали стільки риби, що аж сіті почали прориватись.+  Тож вони, подавши знак своїм товаришам у другому човні, покликали їх на допомогу. Ті підпливли й наповнили обидва човни так, що вони стали тонути.  Коли Си́мон Петро побачив це, то впав перед Ісусом навколішки і сказав: «Залиш мене, Господи*, тому що я грішна людина»,  бо після того, як вони витягли стільки риби, їх усіх охопив великий подив. 10  Дуже дивувались і Си́монові співробітники — Яків та Іван, сини Зеведе́я.+ Але Ісус сказав Си́мону: «Не бійся. Відтепер ти будеш ловити людей».+ 11  Тоді вони витягнули човни на берег і, покинувши все, пішли за ним.+ 12  Іншим разом, коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, весь укритий проказою. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав благати: «Господи, якщо ти лише захочеш, то зможеш мене очистити».+ 13  Тоді Ісус простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав: «Хочу! Будь чистим». І проказа тут же зійшла з чоловіка.+ 14  Потім Ісус звелів йому нічого нікому не говорити+ й додав: «Піди покажись священику і склади приношення за своє очищення, як наказував Мойсей,+ — їм на свідчення».+ 15  Та все ж вістка про Ісуса ширилась далі, і численні натовпи сходились, аби послухати його і зцілитись від хвороб.+ 16  А він часто ходив у віддалену місцевість молитися. 17  Одного дня Ісус навчав людей. У тому ж місці сиділи фарисеї і вчителі Закону, що поприходили з усіх сіл Галілеї і Юдеї та з Єрусалима. І він мав силу від Єгови, щоб зціляти людей.+ 18  У той час чоловіки принесли на ношах паралізованого і намагалися якось внести його всередину й покласти перед Ісусом.+ 19  Проте через натовп їм це ніяк не вдавалося. Тож вони вилізли на дах і крізь черепичну покрівлю спустили чоловіка на ношах та поклали посеред тих, хто сидів перед Ісусом. 20  Коли Ісус побачив їхню віру, то сказав: «Чоловіче, твої гріхи прощено».+ 21  Тоді книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: «Хто він такий, що говорить богозневажні слова? Хто, крім самого Бога, може прощати гріхи?»+ 22  Ісус же розпізнав їхні думки й відповів: «Про що ви розмірковуєте у своїх серцях? 23  Що простіше сказати: “Твої гріхи прощено” чи “Встань і йди”? 24  Але я хочу, щоб ви знали: Син людський має владу прощати на землі гріхи». Після того він сказав паралізованому: «Кажу тобі, встань, візьми свої ноші і йди додому».+ 25  І чоловік підвівся, взяв те, на чому лежав, і пішов додому, прославляючи Бога. 26  Всіх людей охопив подив,+ і вони почали прославляти Бога. Сповнені благоговіння, вони говорили: «Сьогодні ми бачили щось дивовижне!» 27  Вийшовши звідти, Ісус побачив збирача податків, на ім’я Ле́вій, який сидів у конторі, де збирали податки. Ісус сказав йому: «Будь моїм учнем і йди за мною».+ 28  І той встав, залишив усе та пішов за Ісусом.+ 29  Згодом Ле́вій влаштував для нього великий бенкет у своєму домі. Там було багато збирачів податків та інших людей, які їли з ними.+ 30  Тоді фарисеї та їхні книжники почали нарікати й говорити його учням: «Чому ви їсте й п’єте зі збирачами податків і грішниками?»+ 31  У відповідь Ісус промовив до них: «Здоровим лікар не потрібний, а хворим потрібний.+ 32  Тож я прийшов покликати до каяття не праведних, а грішних».+ 33  Потім Ісусу сказали: «Іванові учні й учні фарисеїв часто постять та ревно моляться, а твої — їдять і п’ють».+ 34  Ісус же їм відказав: «Хіба можна змусити друзів нареченого постити, коли він ще з ними? 35  Однак настануть дні, коли нареченого+ від них заберуть. Саме в ті дні вони і будуть постити».+ 36  Також Ісус навів їм приклад: «Ніхто не пришиває до старого одягу латки, вирізаної з нового одягу, інакше нова латка відірветься; латка з нового одягу не підходить до старого.+ 37  Так само ніхто не наливає молодого вина в старі бурдюки, бо воно їх прорве і виллється, а бурдюки зіпсуються. 38  Молоде вино треба наливати в нові бурдюки. 39  І ніхто, покуштувавши старого вина, не захоче молодого, бо казатиме: “Старе вино добре”».

Примітки

Або «Пане».

Коментарі

Галілейського, або Тиберіадського, моря. Галілейське море іноді називали Тиберіадським за назвою міста, яке лежало на його західному узбережжі. Це місто отримало свою назву на честь римського імператора Тиберія (Ів 6:23). Назва Тиберіадське море згадується у цьому вірші, а також в Ів 21:1. (Див. коментар до Мт 4:18.)

В Генісареті. Йдеться про Генісаретську рівнину — невелику рівнину (розміром приблизно 5 на 2,5 км), що лежала на північний захід від Галілейського моря. В Лк 5:1 Галілейське море названо «озером Генісарет».

Озера Генісарет. Інша назва Галілейського моря, прісного озера на півночі Ізраїлю (Мт 4:18). Його ще називали Кіннеретським морем (Чс 34:11) і Тиберіадським морем (Ів 6:1). (Див. коментар до Ів 6:1.) Воно лежить приблизно на 210 м нижче від рівня моря. Довжина з півночі на південь становить 21 км, а максимальна ширина — 12 км. Його глибина сягає 48 м. Назва Генісарет пов’язана з невеликою рівниною, що лежала на північний захід від цього озера. Деякі вчені вважають, що Генісарет — це, ймовірно, грецька форма давньої єврейської назви Кіннерет. (Див. коментар до Мт 14:34 і додаток А7, карту 3Б, «На березі Галілейського моря».)

На березі. На узбережжі Галілейського моря ландшафт однієї місцевості неподалік Капернаума нагадує амфітеатр. Якщо Ісус навчав там, то завдяки добрій акустиці великі натовпи могли добре чути, коли він промовляв до них з човна.

Почав звідти навчати людей. Див. коментар до Мт 13:2.

Впіймали. Букв. «оточили», тобто впіймали у сіті.

Чоловік, весь укритий проказою. У Біблії слово «проказа» вказує на серйозне шкірне захворювання. Воно стосується не лише хвороби, знаної під цією назвою сьогодні, а й інших інфекційних шкірних хвороб. Хворий на проказу жив як вигнанець, поки не одужував (Лв 13:2, прим., 45, 46; див. глосарій, «Проказа; прокажений»). Описуючи цей випадок, Матвій і Марко у своїх Євангеліях просто сказали, що чоловік був «прокажений» (Мт 8:2; Мр 1:40). Проте Лука, як лікар, знав, що існують різні стадії цієї хвороби (Кл 4:14). Лука написав, що чоловік був «весь укритий проказою», а це, очевидно, вказувало на пізню стадію хвороби. (Див. коментар до Лк 4:38, де Лука детальніше говорить про ще одну хворобу.)

Мучилася через сильну гарячку. Матвій і Марко розповідають, що Петрова теща лежала «хвора в гарячці» (Мт 8:14; Мр 1:30). І тільки Лука — очевидно, тому, що був лікарем,— звертає увагу на її важкий стан і каже, що вона страждала від «сильної гарячки». (Див. «Вступ до Луки».)

Доторкнувся до нього. За Мойсеєвим законом прокажені мали жити ізольовано, щоб не заражати інших (Лв 13:45, 46; Чс 5:1—4). Проте юдейські релігійні провідники встановили додаткові правила. Наприклад, заборонялось підходити до прокаженого ближче ніж на 4 лікті (приблизно 1,8 м). Але якщо дув вітер, потрібно було триматися від нього на відстані щонайменше 100 ліктів (приблизно 45 м). Через такі правила люди почали ставитись до прокажених безсердечно. В давньому юдейському джерелі міститься схвальний відгук про одного рабина, який ховався від прокажених, а також про іншого, який кидав у них камінням, аби вони трималися від нього подалі. Ісус повівся зовсім по-іншому. Пройнявшись глибоким співчуттям до страждань чоловіка, він зробив те, що для юдеїв було немислимим,— доторкнувся до нього. Ісус зробив це, хоча міг зцілити прокаженого, всього лиш промовивши слово (Мт 8:5—13).

Хочу. Ісус не просто погодився виконати прохання. Він висловив сильне бажання зробити те, про що його просять. Так він показав, що керується не лише почуттям обов’язку.

Доторкнувся до нього. Див. коментар до Мт 8:3.

Хочу. Див. коментар до Мт 8:3.

Покажись священику. Див. коментар до Мр 1:44.

Покажись священику. За Мойсеєвим законом священик мав засвідчити, що людина одужала від прокази. Їй було необхідно піти до храму і принести в жертву те, що наказував Мойсей (Лв 14:2—32).

Тимчасом як він молився. У своєму Євангелії Лука звертає особливу увагу на молитви. Про деякі молитви Ісуса розповідає лише він. Наприклад, в цьому уривку Лука згадує про те, що Ісус молився під час свого хрещення. Очевидно, важливі слова з цієї молитви згодом записав Павло (Єв 10:5—9). Інші Ісусові молитви, про які згадує тільки Лука, містяться в Лк 5:16; 6:12; 9:18, 28; 11:1; 23:46.

Помолитись. Тільки Лука, описуючи преображення Ісуса, згадує про молитву. У наступному вірші також сказано, що Ісус «молився» (Лк 9:29). Інші випадки, коли про молитву згадує лише Лука,— це Лк 3:21; 5:16; 6:12; 9:18; 11:1; 23:46.

Він часто ходив у віддалену місцевість молитися. Це один з кількох випадків, коли тільки Лука згадує, що Ісус молився. (Див. коментарі до Лк 3:21; 9:28.) Форми грецьких дієслів, вжиті у цьому вірші, вказують на те, що молитва була незмінною звичкою Ісуса. Грецьке слово е́ремос, перекладене як «віддалена місцевість», часто стосується пустелі, але також може означати «віддалене місце» (Мт 14:13; Мр 1:45; 6:31; Лк 4:42; 8:29). Ісус не був відлюдником, він любив спілкуватися з іншими (Мт 9:35, 36; Лк 8:1; 19:7—10; Ів 11:5). Однак він нерідко шукав нагоди залишитись на самоті, оскільки ще більше любив спілкуватися зі своїм Батьком. Він хотів побути наодинці з Єговою, щоб спокійно поспілкуватися з ним (Мт 14:23; Мр 1:35).

Силу від Єгови. Хоча в грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави для вживання Божого імені в основному тексті. Контекст чітко показує, що Кı́ріос стосується Бога. У Септуагінті грецьке слово дı́наміс, яке можна перекласти як «сила» або «могутність», вживається в тих уривках, де єврейський текст вказує на силу або могутність Єгови і містить тетраграму (Пс 21:1, 13; 93:1; 118:15; див. додаток В3, вступ і Лк 5:17).

Крізь черепичну покрівлю. Розповідь про те, як Ісус зцілив паралізованого чоловіка, записана у Євангеліях від Матвія (9:1—8), Марка (2:1—12) і Луки. Три розповіді доповнюють одна одну. Матвій не згадує про те, що чоловіка опустили через дах, Марко пояснює, що товариші чоловіка розібрали дах і зробили отвір, через який опустили його на ношах, а Лука говорить, що чоловіка опустили «крізь черепичну покрівлю». (Див. коментар до Мр 2:4.) Грецьке слово, перекладене як «черепична покрівля» (ке́рамос), може означати «глина», тобто вказувати на матеріал, з якого виготовляли черепицю. Але вжита у вірші форма множини грецького слова, очевидно, вказує на покрівельну черепицю. Існують докази того, що в стародавньому Ізраїлі робили черепичні дахи. Точно не відомо, як саме виглядала покрівля, згадана в оповідях Марка і Луки, однак, можливо, черепицю якимось чином клали на земляний дах. У будь якому разі, з оповідей добре видно, що товариші чоловіка доклали значних зусиль, щоб дістатись до Ісуса. Такий вчинок, без сумніву, показав, наскільки сильною була їхня віра, адже в усіх трьох Євангеліях згадується, що Ісус «побачив їхню віру» (Лк 5:20).

Розібрали... дах, зробили отвір. У I столітті будинки в Ізраїлі зазвичай мали плоский дах, на який можна було піднятися сходами або драбиною, приставленою ззовні. В оповіді Марка не говориться, з чого був зроблений дах будинку. Часто перекриття робили з дерев’яних балок, на які клали хмиз і очерет. Зверху дах покривали шаром землі. Деякі дахи вкривали черепицею; згідно з оповіддю Луки, чоловіка спустили «крізь черепичну покрівлю». (Див. коментар до Лк 5:19.) Друзі паралізованого чоловіка легко змогли зробити достатньо великий отвір, щоб опустити ноші в переповнену кімнату.

Побачив їхню віру. Займенник у множині — «їхню» — вказує на те, що Ісус звернув увагу на віру всіх тих чоловіків, а не лише паралізованого.

Побачив їхню віру. Див. коментар до Мт 9:2.

Син... людський. Або «Син людини». Цей вислів вживається в Євангеліях близько 80 разів. Так Ісус називає самого себе, очевидно, для того щоб підкреслити, що він дійсно був людиною, народженою від жінки, і що був подібним до Адама, завдяки чому міг викупити людство від гріха і смерті (Рм 5:12, 14, 15). Вислів «Син людський» також показує, що Ісус є Месією, тобто Христом (Дн 7:13, 14; див. глосарій).

Прощати на землі гріхи. У грецькому тексті це речення незавершене. Ісус зупиняється на півслові, а тоді переконливо доводить сказане, прилюдно зціливши чоловіка.

Син людський. Див. коментар до Мт 8:20.

Прощати на землі гріхи. Див. коментар до Мт 9:6.

Левій. У паралельному вірші, Мт 9:9, цього учня названо Матвієм. Коли Марко і Лука згадують про нього як про колишнього збирача податків, то використовують ім’я Левій (Мр 2:14), а коли говорять про нього як про одного з апостолів, то називають його Матвієм (Мр 3:18; Лк 6:15; Дії 1:13). В Біблії не говориться, чи Левій мав ім’я Матвій до того, як став учнем Ісуса. (Див. коментар до Мр 2:14.)

У конторі, де збирали податки. Див. коментар до Мр 2:14.

Будь моїм учнем і йди за мною. Див. коментар до Мр 2:14.

Будь моїм учнем і йди за мною. Основне значення грецького дієслова, вжитого в цьому запрошенні,— «іти за кимось», але тут воно означає «бути чиїмось послідовником».

У конторі, де збирали податки. Або «у наметі, де збирали податки». Це могла бути невелика будівля або намет, в якому сидів збирач податків. Торговці мали сплачувати податки на експорт, імпорт і транзит товарів. Контора Левія (він також знаний як Матвій) розташовувалася біля Капернаума або в самому місті.

Левія. У паралельному вірші, Мт 9:9, цього учня названо Матвієм. Коли Марко і Лука згадують про нього як про колишнього збирача податків, то використовують ім’я Левій (Лк 5:27, 29), а коли говорять про нього як про одного з апостолів, то називають його Матвієм (Мр 3:18; Лк 6:15; Дії 1:13). В Біблії не говориться, чи Левій мав ім’я Матвій до того, як став учнем Ісуса. З усіх письменників Євангелій тільки Марко згадує, що Матвій Левій був сином Алфея. (Див. коментар до Мр 3:18.)

Їли. Або «напівлежали за столом». Таке споживання їжі з кимось вказувало на близьке спілкування. За днів Ісуса юдеї, як правило, не їли з неюдеями.

Збирачі податків. Нерідко збирачами податків для римської влади були юдеї. Інші юдеї ненавиділи їх, оскільки ті співпрацювали з ненависною чужоземною владою, а також стягували більший податок, ніж вимагалося. Юдеї зазвичай уникали збирачів податків і ставили їх в один ряд з грішниками і повіями (Мт 11:19; 21:32).

Збирачів податків. Див. коментар до Мт 5:46.

Їли. Див. коментар до Мр 2:15.

Постять. Див. коментар до Мт 6:16.

Постите. Мова йде про повне утримування від їжі протягом певного періоду. (Див. глосарій, «Піст».) Ісус ніколи не наказував своїм учням постити, але й не забороняв цього робити. За часу, коли діяв Мойсеїв закон, юдеї, щиро впокоряючись перед Єговою, за допомогою посту виявляли своє каяття (1См 7:6; 2Хр 20:3).

Друзі нареченого. Букв. «сини весільної зали». Це ідіома, яка передає думку про весільних гостей, особливо друзів нареченого.

Друзів нареченого. Див. коментар до Мт 9:15.

Вина в... бурдюки. Див. коментар до Мт 9:17.

Вино... у... бурдюки. В біблійні часи вино зазвичай зберігали в бурдюках — мішках зі шкури тварин (1См 16:20). Бурдюк виготовляли з цілої шкури домашньої тварини, як-от вівці або кози. Старі бурдюки дубіли і втрачали еластичність. Нові ж бурдюки були еластичними і розтягувалися, тому витримували тиск, спричинений бродінням молодого вина. (Див. глосарій, «Бурдюк».)

Добре. Або, можливо, «ліпше». Такий варіант вживається в деяких рукописах.

Медіафайли

Залишки галілейського рибальського човна
Залишки галілейського рибальського човна

У 1985—1986 роках рівень води в Галілейському морі впав внаслідок посухи, і в мулі було виявлено частину корпусу стародавнього човна. Залишки човна мають довжину 8,2 м і ширину 2,3 м, а найбільша висота — 1,3 м. Археологи стверджують, що човен було побудовано в період між I століттям до н. е. і I століттям н. е. Знахідка зберігається в одному з ізраїльських музеїв. У цій анімації відтворено, як міг виглядати човен на воді близько 2000 років тому.

Риба Галілейського моря
Риба Галілейського моря

Коли в Біблії говориться про рибу, рибалок і рибальство, то часто згадується Галілейське море. У ньому водиться приблизно 20 видів риб. Лише 10 з них становлять інтерес для рибалок, і ці види можна поділити на три групи. Перша — це вусачі, або марени (на малюнку зображено вид Barbus longiceps) (1). У трьох видів вусачів у кутках рота є вуса, тож семітська назва цих риб — біні — цілком доречна, адже означає «волосся». Вусачі харчуються молюсками, равликами і дрібною рибою. Barbus longiceps досягає в довжину 75 см і може важити понад 7 кг. Друга група — це тиляпії (на малюнку зображено вид Tilapia galilea) (2), або арабською мушт, що в перекладі означає «гребінець»; п’ять видів тиляпій мають спинний плавник, схожий на гребінець. Один з видів досягає в довжину 45 см і може важити близько 2 кг. Третя група — це сардини (на малюнку зображено вид Acanthobrama terrae sanctae) (3), що нагадують маленького оселедця. З давніх пір цю рибу зберігають шляхом маринування.

Рибальський човен у I столітті
Рибальський човен у I столітті

Це зображення ґрунтується на знахідках, датованих I століттям н. е.: залишках рибальського човна, знайдених у мулі біля узбережжя Галілейського моря, і мозаїках в одному з будинків прибережного міста Мігдал. Такий човен міг бути оснащений щоглою та одним або кількома вітрилами і мати команду з п’яти чоловіків — чотирьох веслярів і одного стернового, який стояв на невеличкій палубі і керував стерновим веслом. Човен був приблизно 8 м завдовжки, а посередині — близько 2,5 м завширшки та 1,25 м завглибшки. Він міг вмістити щонайменше 13 людей.