Вівторок пополудні. Одинадцяте нісана наближається до кінця. Також завершуються дні напруженого служіння Ісуса на землі. Вдень він навчав у храмі, а ввечері виходив і ночував за містом. Ісусове навчання викликало в людей велике зацікавлення, тому рано-вранці вони «приходи[ли] до нього в храм, щоб слухати його» (Луки 21:37, 38). Тепер ці дні позаду, і він сидить на Оливковій горі разом з чотирма апостолами: Петром, Андрієм, Яковом та Іваном.

Ці апостоли прийшли до Ісуса, оскільки їм не дають спокою його слова, що від храму не залишиться каменя на камені. Але вони хочуть розпитати не тільки про це. Раніше Ісус заохочував їх: «Будьте готові, бо Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте» (Луки 12:40). Він також говорив про «день виявлення Сина людського» (Луки 17:30). Чи ці слова пов’язані з тим, що він сказав про храм? Апостолам дуже хочеться про це дізнатись. «Скажи нам,— просять вони,— коли це станеться і яка буде ознака твоєї присутності та закінчення цього віку?» (Матвія 24:3).

Можливо, їхнє запитання стосується знищення храму, який стоїть неподалік. Крім того, апостоли хочуть більше дізнатися про присутність Сина людського. Вони, мабуть, пригадують приклад Ісуса про «чоловіка шляхетного роду», який «вирушив у далекий край, щоб здобути царську владу, а тоді повернутися» (Луки 19:11, 12). І зрештою їх цікавить, що́ відбуватиметься під час «закінчення... віку».

У своїй докладній відповіді Ісус говорить, за якою ознакою можна буде розпізнати наближення кінця юдейської системи, в тому числі поклоніння в храмі. Більше того, ознака, яку дає Ісус, також допоможе християнам у майбутньому зрозуміти, що вони живуть під час його «присутності» і що наближається кінець «віку», тобто усього злого світу.

Протягом наступних років апостоли побачать сповнення Ісусового пророцтва. Багато передречених подій відбудеться вже за їхнього життя. Коли через 37 років, 70 року н. е., буде знищено юдейську систему і храм, це не стане несподіванкою для духовно пильних християн. Проте не всі подробиці Ісусового пророцтва сповняться протягом періоду, що закінчиться у 70 році н. е. Чим ще відзначатиметься присутність Ісуса у царській владі? Він говорить про це, даючи відповідь апостолам.

Ісус передрікає, що будуть «війни у різних місцях» і що «повстане народ на народ і царство на царство» (Матвія 24:6, 7). Він каже, що «відбуватимуться сильні землетруси, і в одному місці за іншим буде голод та епідемії» (Луки 21:11). Ісус попереджає своїх учнів: «Люди будуть хапати вас і переслідувати» (Луки 21:12). З’являться лжепророки і багатьох введуть в оману. Зросте беззаконня, і в більшості людей  охолоне любов. Ісус також говорить, що «добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець» (Матвія 24:14).

Ісусове пророцтво частково сповнилось у період до і під час знищення Єрусалима римлянами. Але чи мало воно сповнитися пізніше у більшому масштабі? Чи ви бачите докази, що головне сповнення цього важливого пророцтва відбувається в наші часи?

Розповідаючи про ознаку своєї присутності, Ісус згадує, що має з’явитися «мерзота, яка спричиняє спустошення» (Матвія 24:15). У 66 році н. е. ця мерзота з’являється у вигляді «військових таборів» римлян з їхніми ідольськими штандартами, тобто бойовими прапорами. Римляни оточують Єрусалим і підкопують його мури (Луки 21:20). Тож «мерзота» стоїть там, де не повинна,— у місці, яке євреї вважають «святим місцем».

Ісус продовжує: «Настане велике лихо, якого не було від початку світу аж дотепер і вже ніколи не буде». У 70 році н. е. римляни зруйнували Єрусалим. Знищення «святого міста» і храму, а також загибель сотень тисяч юдеїв справді виявилися великим лихом (Матвія 4:5; 24:21). Це знищення було найбільшим за всю історію цього міста і єврейського народу. Воно поклало край системі поклоніння, яка існувала впродовж століть. Тож зрозуміло, що більше сповнення Ісусового пророцтва в майбутньому буде також жахливим.

Ісус продовжує розповідати апостолам про ознаку своєї присутності в царській владі і закінчення віку. Він попереджає, щоб вони не йшли за «лжехристами і лжепророками». Ці люди намагатимуться, «коли можливо, ввести в оману навіть обранців» (Матвія 24:24). Але обранці не піддадуться обману. Лжехристи можуть прийти тільки видимо, у той час як присутність Ісуса буде невидимою.

Говорячи про більше лихо, яке настане під кінець теперішнього віку, Ісус каже: «Сонце потемніє і місяць не дасть свого світла, зірки впадуть з неба і сили небесні затрясуться» (Матвія 24:29). Апостоли, котрі чують ці вражаючі слова, не знають, коли саме вони сповняться, однак немає сумнівів, що ті часи будуть жахливими.

Як передречені події вплинуть на людство? Ісус говорить: «Люди будуть мліти від страху та очікування того, що насувається на населену землю, бо сили небесні затрясуться» (Луки 21:26). Справді, Ісус описує найпохмуріший період в історії людства.

Але він підбадьорює апостолів, кажучи, що не всі люди будуть голосити, коли «Син людський... прийде... із силою та великою славою» (Матвія 24:30). Ісус уже говорив, що Бог втрутиться в ситуацію «задля обранців» (Матвія 24:22). Як вірні учні мають реагувати на жахливі події, про які він розповідає? Ісус заохочує своїх послідовників: «Коли ж це почне відбуватися, випростуйтесь та підніміть голови, бо наближається ваше визволення» (Луки 21:28).

А як Ісусові учні, які житимуть у передречений період, зможуть зрозуміти, що наближається кінець? Ісус наводить приклад про фігове дерево, говорячи: «Як тільки його пагінці набрякають і випускають листя, ви знаєте, що близько літо. Так само, коли ви побачите все це, знайте, що Син людський близько, при дверях. Правду кажу  вам: не промине це покоління, як усе це станеться» (Матвія 24:32—34).

Отже, побачивши сповнення багатьох складових ознаки, учні повинні усвідомити, що кінець близько. Ось які настанови Ісус дає учням, котрі житимуть у цей особливий період:

«Про день той чи годину не знає ніхто: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Батько. Як було за днів Ноя, так буде і під час присутності Сина людського. Подібно як у дні до Потопу люди їли, пили, женилися й виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і не звертали уваги, поки не прийшов Потоп та не змів їх усіх, так буде і під час присутності Сина людського» (Матвія 24:36—39). Проводячи паралель зі всесвітнім Потопом за днів Ноя, Ісус показує, що передречені події відбудуться у всесвітньому масштабі.

Апостоли, які слухають Ісуса на Оливковій горі, безсумнівно, розуміють, що треба пильнувати. Ісус каже: «Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися переїданням, п’янством і життєвими тривогами і щоб той день не захопив вас зненацька, немов пастка, оскільки він прийде на всіх, хто живе по цілій землі. Тож пильнуйте і повсякчас благайте, щоб ви змогли уникнути всього того, що має відбутися, і стати перед Сином людським» (Луки 21:34—36).

Ісус знову показує, що його пророцтво сповниться у більшому масштабі. Воно стосуватиметься не лише кількох наступних десятиліть і не лише Єрусалима та єврейського народу. Ісус говорить про події, які «прийд[уть] на всіх, хто живе по цілій землі».

Він каже, що його учні мають пильнувати і бути готовими. Ісус підсилює свою пересторогу ще одним прикладом: «Знайте одне: якби господарю було відомо, під час якої сторожі прийде злодій, він не спав би і не дозволив би влізти у свій дім. Тому й ви будьте готові, адже Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте» (Матвія 24:43, 44).

Далі Ісус показує, що його учні мають усі підстави для оптимізму. Він запевняє їх, що під час сповнення цього пророцтва буде «раб», який залишатиметься пильним і діяльним. Ісус змальовує ситуацію, яку апостолам легко уявити: «Хто ж вірний і розсудливий раб, якого пан призначив над своїми хатніми слугами, щоб своєчасно давати їм поживу? Щасливий той раб, якщо його пан, прийшовши, побачить, що він так і робить! Правду кажу вам: він призначить його над усім своїм маєтком». Якщо ж у «раба» розвинеться поганий дух і він буде знущатися над іншими, то пан «покарає його з усією суворістю» (Матвія 24:45—51; порівняйте Луки 12:45, 46).

Ісус не має на увазі, що у частини його послідовників розвинеться поганий дух. Чого ж тоді він хоче навчити своїх учнів? Вони мають бути пильними та діяльними, і це видно з його наступного прикладу.