Євангеліє від Луки 18:1—43

18  Потім Ісус навів їм приклад про те, що необхідно завжди молитися і не падати духом.+  Він розповів: «В одному місті був суддя, який не боявся Бога і не зважав на людей.  У тому ж місті жила вдова, що постійно приходила до нього і просила: “Винеси справедливе рішення у справі між мною і тим, хто зі мною судиться”.  Деякий час суддя не хотів їй допомагати, проте зрештою сказав собі: “Хоч Бога я не боюсь і на людей не зважаю,  але оскільки ця вдова надокучає мені, винесу справедливе рішення в її справі, щоб вона не приходила й не мучила мене своїми проханнями”».+  Тоді Господь звернувся до них: «Чуєте, що сказав цей неправедний суддя?  Чи ж Бог не подбає про те, щоб для його обранців, котрі день і ніч благають його про допомогу, було встановлено справедливість,+ хоча в їхньому випадку він і виявляє терпіння?+  Говорю вам: він обов’язково зробить це, притому дуже швидко. Однак коли прийде Син людський, чи знайде він віру на землі?»  А для тих, хто був впевнений у своїй праведності+ та вважав інших за ніщо, Ісус навів такий приклад: 10  «Два чоловіки ввійшли у храм помолитися — один фарисей, а другий збирач податків. 11  Фарисей став і почав молитися подумки: “Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші — здирники, неправедні, перелюбники — або як он той збирач податків.+ 12  Я пощу двічі на тиждень і даю десятину з усього, що набуваю”.+ 13  А збирач податків стояв віддалік, не наважуючись навіть підвести очі до неба. Він тільки бив себе в груди і говорив: “Боже, будь ласкавим до мене, грішника”.+ 14  Кажу вам: цей чоловік пішов додому праведнішим, ніж фарисей.+ Бо кожен, хто звеличується, буде принижений, а хто упокорюється, буде звеличений».+ 15  І люди приносили до нього немовлят, щоб він доторкнувся до них, але учні, побачивши це, почали їм дорікати.+ 16  Ісус же попросив, щоб до нього принесли немовлят, і сказав учням: «Пустіть діток до мене і не перешкоджайте їм, бо саме таким належить Боже Царство.+ 17  Правду кажу вам: якщо хтось не прийме Боже Царство так, як дитя, то нізащо в нього не ввійде».+ 18  Потім один начальник запитав його: «Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?»+ 19  Ісус відповів: «Чому називаєш мене добрим? Ніхто не є добрим, крім одного — Бога.+ 20  Ти ж знаєш заповіді: “Не чини перелюбу,+ не вбивай,+ не кради,+ не давай неправдивого свідчення,+ шануй батька і матір”».+ 21  А той сказав: «Усього цього я дотримуюся ще з юності». 22  На це Ісус промовив: «Ще одного бракує тобі: продай усе, що маєш, і роздай виручені гроші бідним. Так ти збереш собі скарб у небесах. А тоді приходь та будь моїм учнем».+ 23  Почувши це, чоловік сильно зажурився, тому що був дуже багатий.+ 24  Тож Ісус подивився на нього і сказав: «Як важко буде тим, хто має гроші, потрапити в Боже Царство!+ 25  Легше верблюдові пролізти крізь вушко швейної голки, ніж багатому ввійти в Боже Царство».+ 26  А люди, котрі це чули, запитали: «Чи може тоді взагалі хтось спастися?»+ 27  Ісус відказав: «Те, що неможливо для людей, для Бога можливо».+ 28  На це Петро сказав: «А от ми... ми полишили те, що мали, і пішли за тобою».+ 29  Ісус же відповів: «Правду кажу вам: немає нікого, хто покинув би заради Божого Царства дім, чи дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей+ 30  і не отримав би в багато разів більше у цей час*, а в прийдешньому віці — вічне життя».+ 31  Тоді він відійшов з дванадцятьма убік і сказав: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і виконається*+ все, що пророки написали про Сина людського.+ 32  Його віддадуть людям з інших народів;+ з нього будуть насміхатися+ і знущатись, на нього будуть плювати.+ 33  Його висічуть бичем і вб’ють,+ але на третій день він воскресне».+ 34  Проте учні нічого не збагнули зі сказаного, бо ці слова були приховані від них, і вони не розуміли, про що йдеться.+ 35  Коли ж Ісус наближався до Єрихона, при дорозі сидів сліпий жебрак.+ 36  Він почув, як повз нього проходить натовп, і почав розпитувати, що відбувається. 37  А люди сказали йому: «Це йде Ісус назаря́нин!» 38  Тоді сліпий закричав: «Ісусе, Сину Давидів, змилосердься наді мною!» 39  Ті, хто йшов попереду, докоряли йому і наказували мовчати, але він ще сильніше кричав: «Сину Давидів, змилосердься наді мною!» 40  Тоді Ісус зупинився і звелів привести цього чоловіка. І, коли той підійшов, Ісус запитав його: 41  «Що ти хочеш, аби я для тебе зробив?» Чоловік відповів: «Господи, хочу бачити». 42  Тож Ісус сказав йому: «Стань знову зрячим. Твоя віра зцілила тебе*».+ 43  І в ту ж мить до чоловіка повернувся зір, і він пішов слідом за ним,+ прославляючи Бога. Коли всі люди побачили це, то також віддали Богу хвалу.+

Примітки

Або «цей період».
Або «завершиться».
Або «врятувала тебе».

Коментарі

Необхідно завжди молитися. Тільки Лука наводить приклад, записаний у віршах 2—8. Це ще раз підтверджує, що у своєму Євангелії Лука звертає особливу увагу на молитву (Лк 1:10, 13; 2:37; 3:21; 6:12; 9:28, 29; 11:1; 18:1—8; 22:39—46; 23:46).

Суддя. Ісус, очевидно, мав на увазі суддю або охоронця порядку, який був призначений римлянами. Цей суддя не міг бути одним з юдейських суддів, адже суд у юдейській судовій системі складався щонайменше з трьох суддів. Крім того, він не боявся Бога і не зважав на людей, тобто не переймався думкою інших.

На людей не зважаю. Це означає, що суддя не зважав на громадську думку або не надто переймався тим, що подумають інші люди. (Див. коментар до Лк 18:2.)

Не мучила мене своїми проханнями. Або «не добивала мене». Букв. «не била мене під [тобто під око] до кінця». Вжите тут грецьке дієслово гіпопіа́зо означає «вдарити в обличчя; поставити під око синець». В цьому вірші воно, очевидно, вживається у переносному значенні і передає думку про те, що хтось постійно комусь набридає або позбавляє когось сил. Деякі вчені вважають, що це слово означає псувати чиюсь репутацію. У цьому вірші воно описує почуття судді, який спочатку не хотів винести справедливе рішення у відповідь на благання вдови, але потім зробив це через її наполегливість (Лк 18:1—4). Бог не порівнюється до неправедного судді, а протиставляється йому. Якщо цей неправедний суддя зрештою зробив те, що правильне, то тим більше це зробить Бог. Божі служителі, подібно до вдови, мають бути наполегливими, коли благають Єгову про допомогу. Бог, який є праведним, обов’язково відповість на їхні молитви і встановить справедливість (Лк 18:6, 7).

Віру. Або «таку віру». У грецькому тексті перед словом «віра» стоїть означений артикль; це вказує на те, що Ісус говорив не про віру взагалі, а про віру, подібну до тої, яку мала вдова з його прикладу (Лк 18:1—8). Така віра включає в себе віру в силу молитви, а також у те, що Бог подбає, щоб для його обранців було встановлено справедливість. Очевидно, Ісус залишив своє запитання без відповіді, щоб учні могли замислитись, якою є їхня віра. Приклад про молитву і віру був особливо доречний, оскільки Ісус щойно описав, які випробування чекають учнів попереду (Лк 17:22—37).

Храм. Тим, хто приходив у храм, не дозволялося входити у Святе і Найсвятіше, але вони могли бути на подвір’ях храму. Очевидно, два євреї у цьому прикладі стояли на одному з подвір’їв. (Див. додаток Б11.)

Здирники. За часів, коли Ізраїль перебував під пануванням Риму, юдейські збирачі податків нерідко займалися здирництвом. Їхнє становище дозволяло їм (і, безперечно, їхнім римським начальникам) наживатися на людях. Можливо, саме це мав на увазі Ісус, коли навів приклад про самовдоволеного фарисея, який дякував Богу за те, що не був здирником.

Пощу двічі на тиждень. У Мойсеєвому законі немає слова «піст», але вважається, що вимога впокорювати себе раз на рік у День примирення включала піст (Лв 16:29, прим.; Чс 29:7, прим.; Пс 35:13). Згодом були встановлені інші щорічні пости на згадку про трагічні події в історії народу. Однак фарисеї зазвичай постили «двічі на тиждень», другого і п’ятого дня тижня. Вони хотіли, аби інші бачили їхню набожність (Мт 6:16). За деякими джерелами, для посту вони обрали базарні дні, коли в місто приходило багато людей. Фарисеї також постили, коли відбувались особливі зібрання у синагогах і коли збирались місцеві суди.

Будь ласкавим. Або «будь милосердним». Це переклад грецького слова, яке в Грецьких Писаннях трапляється лише двічі і пов’язане з думкою про примирення з Богом. У Єв 2:17 (див. також прим.) це слово перекладається як «скласти жертву примирення», або «скласти жертву, яка покриває; примирити».

Немовлят. Або «малих дітей». Вжите тут грецьке слово бре́фос стосується дуже маленьких дітей, немовлят або навіть ненароджених дітей (Лк 1:41; 2:12; Дії 7:19; 2Тм 3:15, «від самого народження»; 1Пт 2:2). У паралельних розповідях в Мт 19:13 і Мр 10:13 міститься інше грецьке слово, пайдı́он. Воно вживається не лише стосовно новонароджених і немовлят (Мт 2:8; Лк 1:59), але й 12-річної дочки Яіра (Мр 5:39—42). Те, що письменники використовують у своїх Євангеліях різні грецькі слова, може означати, що серед присутніх були діти різного віку. Лука, очевидно, зосереджує свою увагу на немовлятах.

Так, як дитя. Див. коментар до Мр 10:15.

Учителю добрий. Див. коментар до Мр 10:17.

Ісус промовив. Ісус бачив, наскільки щирим був цей начальник і, згідно з Мр 10:21, пройнявся до нього любов’ю. Все ж Ісус, мабуть, також усвідомив, що цей чоловік може стати його учнем, тільки якщо розвине дух саможертовності. Тож Ісус сказав йому: «Продай усе, що маєш, і роздай виручені гроші бідним». На відміну від Петра та інших учнів, які покинули все, цей молодий чоловік не зміг пожертвувати своїм майном заради того, щоб стати Ісусовим учнем (Мт 4:20, 22; Лк 18:23, 28).

Легше верблюдові пролізти крізь вушко швейної голки.Ісус використовує гіперболу, щоб унаочнити думку. Так само як верблюд не може пройти крізь вушко швейної голки, багата людина не може ввійти в Боже Царство, якщо цінує свої статки більше, ніж стосунки з Єговою. Ісус не має на увазі, що жодна багата людина не увійде в Царство, адже далі він говорить: «Те, що неможливо для людей, для Бога можливо» (Лк 18:27). Слово бело́не, перекладене як «швейна голка», у Грецьких Писаннях трапляється лише в цьому вірші. Іноді воно вживалося стосовно хірургічних голок. У паралельних оповідях в Мт 19:24 і Мр 10:25 словом «голка» перекладено грецьке слово рафı́с, яке походить від дієслова, що означає «шити».

В прийдешньому віці. Або «в прийдешній системі». Грецьке слово айо́н стосується періоду, або епохи, що характеризується певними ознаками чи обставинами. Тут Ісус має на увазі прийдешню епоху, коли правитиме Боже Царство і вірні Богу люди матимуть вічне життя (Мр 10:29, 30; див. глосарій, «Вік»).

Єрихона. Перше ханаанське місто на захід від річки Йордан, яке завоювали ізраїльтяни (Чс 22:1; ІсН 6:1, 24, 25). Згодом це стародавнє місто запустіло. Однак після того як євреї повернулися з вавилонської неволі, вони звели місто на його місці, оскільки там було водне джерело (Ейн-ес-Султан). В часи Ісуса приблизно за 2 км від старого єврейського міста побудували нове римське місто. Ймовірно, це пояснює, чому Матвій і Марко, описуючи ту саму подію, кажуть, що Ісус виходив з Єрихона (Мт 20:29; Мр 10:46), а Лука говорить, що він наближався до Єрихона. Можливо, Ісус зцілив сліпого чоловіка тоді, коли виходив з єврейського міста і наближався до римського. (Див. додатки Б4 і Б10.)

Медіафайли