У біблійній розповіді про творення, яка записана у книзі Буття, сказано, що Бог дав першому чоловіку Адаму такий наказ: «Плоди з усіх дерев у саду можеш їсти досхочу, але плоди з дерева знання добра і зла не їж, бо якщо з’їси, то в той самий день обов’язково помреш» (Буття 2:16, 17). З цих простих слів чітко зрозуміло: якби Адам послухався наказу Бога, то не помер би.

Адам, замість того, щоб виявити послух і жити вічно, знехтував Божим наказом і з’їв заборонений плід, який дала йому Єва (Буття 3:1—6). Наслідки цього непослуху людство відчуває донині. Апостол Павло пояснив: «Як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, і так смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили» (Римлян 5:12). Зрозуміло, що тим «одним чоловіком» був Адам. Але що було гріхом і чому він привів до смерті?

Вчинок Адама, тобто свідомий непослух і порушення Божого закону,— це гріх (1 Івана 3:4). Карою за гріх, як і попереджав Бог, є смерть. Якби Адам не згрішив, то ніколи б не помер. Тоді і його нащадки, залишаючись вірними Богові, ніколи б не знали, що таке гріх і смерть. Бог не мав на меті, щоб люди помирали, а створив їх для того, щоб вони жили вічно.

 На жаль, смерть, як каже Біблія, «поширилась на всіх людей», і це навряд чи хтось стане заперечувати. Все ж, може, якась частина людини продовжує жити після її смерті? Багато хто скаже, що так і є, бо ми нібито маємо душу, яка безсмертна. Але тоді це означає, що Бог сказав Адамові неправду. Адже якщо після смерті якась частина нас продовжує жити в іншій сфері, то, виходить, смерть не є покаранням за гріх. Однак Біблія запевняє, що Бог «не може говорити неправду» (Євреїв 6:18). Насправді це Сатана збрехав Єві, сказавши: «Ні, ви не помрете» (Буття 3:4).

Якщо в основі вчення про безсмертну душу лежить брехня, то що ж стається після смерті?

У книзі Буття сказано: «Бог Єгова створив із земного пороху людину та вдихнув їй у ніздрі дихання життя — і стала людина живим створінням». Висловом «живе створіння» перекладено єврейське слово не́феш *, яке буквально означає «створіння, що дихає» (Буття 2:7, примітка).

Тож з Біблії чітко видно, що коли Бог творив людину, то не давав їй безсмертної душі. Він просто зробив людину «живим створінням». Тому у Біблії ви ніде не знайдете вислову «безсмертна душа».

Чому ж так багато релігій вчать про безсмертну душу, якщо в Біблії про неї нічого не сказано? Щоб знайти відповідь, розгляньмо історію цього вчення, яка сягає своїм корінням стародавнього Єгипту.

Грецький історик Геродот, який жив у V столітті до н. е., сказав, що «єгиптяни першими обґрунтували вчення про те, що душа людини безсмертна». Ідея про безсмертя душі знайшла своїх прихильників і серед вавилонян. Пізніше це вчення підхопили грецькі філософи, і невдовзі після того, як у 332 році до н. е. Александр Македонський завоював Близький Схід, воно поширилось по цілій Грецькій імперії.

У I столітті дві провідні юдейські секти, єсеї та фарисеї, навчали, що душа переживає смерть тіла. У «Єврейській енциклопедії» (англ.) сказано: «Євреї перейняли віру у безсмертя душі під впливом грецької думки, особливо під впливом філософії Платона». Також єврейський історик I століття Йосиф Флавій казав, що ідея про безсмертя душі ґрунтується не на Писаннях, а на «вченні синів Греції», яке вважав збіркою казок поетів-міфотворців.

З часом розвиток грецької культури набрав такого розмаху, що навіть ті, хто називав себе християнами, перейняли це язичницьке вчення. Історик Йона Лендерінг зауважив: «Ідеї Платона про те, що наша душа колись була у кращому місці, а тепер живе у грішному світі, було легко поєднати з християнством». Так фальшиве вчення про безсмертя душі проникло в «християнську» церкву і стало одним з її основоположних вчень.

Апостол Павло, який жив у I столітті, написав: «Натхнене слово чітко говорить, що в майбутньому настануть часи, коли дехто відпаде від віри, бо звертатиме увагу на оманливі натхнені твердження і вчення демонів» (1 Тимофія 4:1). Якими ж правдивими виявилися ці слова! Доктрина про безсмертя душі є лише одним з «вчень демонів». Боже Слово не підтримує цю доктрину, яка бере свій початок у стародавніх язичницьких релігіях і філософіях.

Все ж Ісус запевнив своїх учнів: «Ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними» (Івана 8:32). Коли ми набуваємо знань з Біблії, то звільняємося з полону релігійних вчень і традицій, які знеславлюють Бога. Більш того, завдяки правді з Божого Слова ми скидаємо з себе кайдани обрядів і забобонів, пов’язаних із смертю. (Дивіться супровідну інформацію  «Де перебувають померлі?».)

Бог не створив нас для того, аби ми жили на землі всього 70 чи 80 років, а тоді вічно перебували в якійсь іншій сфері. Творець хотів, щоб люди, як його слухняні діти, вічно жили тут, на землі. Бог дуже любить нас, тому обов’язково здійснить свій намір (Малахії 3:6). Ось чому він надихнув автора одного псалма написати: «Успадкують праведні землю і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29).