Єгова — це правдивий Бог, про якого розповідає Біблія і який є Творцем усього (Об’явлення 4:11). Йому поклонялися пророки Авраам і Мойсей, а також Ісус Христос (Буття 24:27; Вихід 15:1, 2; Івана 20:17). Єгова — це Бог не якогось одного народу. Він є «Бог... над усією землею» (Псалом 47:2).

 Згідно з Біблією, Єгова — це унікальне ім’я Бога (Вихід 3:15; Псалом 83:18). Воно походить від єврейського дієслова, яке має значення «ставати». Ряд вчених вважає, що це ім’я означає «Він спричиняє ставати». Таке тлумачення добре відповідає ролі Єгови як Творця усього і Виконавця свого наміру (Ісаї 55:10, 11). Біблія допомагає нам дізнатися про особистість Того, хто носить ім’я Єгова, звертаючи особливу увагу на основну рису Бога — любов (Вихід 34:5—7; Луки 6:35; 1 Івана 4:8).

 Єгова — це український відповідник імені Бога, яке в єврейській мові позначалося чотирма літерами — יהוה (ЙГВГ), відомими як тетраграма. Точно невідомо, як вимовлялося Боже ім’я у давній єврейській мові. Проте форма «Єгова» вживається в українській мові принаймні з другої половини XIX століття. Цю форму, наприклад, використали у своїх перекладах Біблії або окремих її частин П. Куліш, І. Огієнко, Г. Деркач і патріарх Філарет (Денисенко). Цю форму також вживали у своїх творах такі українські письменники, як М. Старицький, І. Франко, Леся Українка, Г. Хоткевич і П. Загребельний.

Чому невідомо, як вимовлялося Боже ім’я в давній єврейській мові?

 У давній єврейській мові писали, послуговуючись лише приголосними, а голосні звуки на письмі не передавалися. Єврейськомовні читачі легко доповнювали слова відповідними голосними. Однак після того як написання Єврейських Писань (Старого Завіту) було завершено, серед частини євреїв поширився забобон, наче вимовляти особисте ім’я Бога неправильно. Коли вони читали вголос місця Писань, які містили Боже ім’я, то замінювали його словами «Господь» або «Бог». З плином століть цей забобон поширювався дедалі більше, і зрештою давня вимова Божого імені була втрачена a.

 Дехто вважає, що Боже ім’я слід вимовляти «Ягве», а хтось пропонує ще інші варіанти. В рукописі Мертвого моря, який містить частину книги Левіт грецькою мовою, Боже ім’я транслітероване як «Іао». Окрім цієї форми, грецькі письменники давнього часу трималися також форм «Іае», «Іабе́» та «Іаоуе́». Проте немає підстав наполягати на котромусь із цих варіантів, адже ніхто не знає, як саме ім’я Бога вимовлялось давньоєврейською мовою b.

Неправильні уявлення щодо вживання Божого імені в Біблії

 Неправильне уявлення. Боже ім’я не треба вживати в Біблії, тому що невідомо, як саме його колись вимовляли єврейською мовою.

 Факт. Прихильники такої думки вважають, ніби Бог хоче, аби його ім’я в усіх мовах вимовлялось однаково. Але з Біблії видно, що в минулому Божі служителі, які розмовляли різними мовами, вимовляли імена по-різному.

 Візьмімо, наприклад, ім’я ізраїльського судді Ісуса, Навинового сина. Єврейськомовні християни першого століття вимовляли б його ім’я «Єгошу́а», а от грекомовні — «Ієсу́с». Біблія містить грецький варіант цього єврейського імені. Тож очевидно, що християни виявляли розсудливість і вживали ту форму імен, яка була поширена в їхній мові (Дії 7:45; Євреїв 4:8).

 Такий самий принцип можна застосувати і для передачі Божого імені. Порівняно з точною вимовою Божого імені набагато важливіше значення має те, щоб це ім’я зайняло належне йому місце в Біблії.