1, 2. Чого, мабуть, сподівався Петро, коли Ісус промовляв у Капернаумі, але що сталося?

ПЕТРО стривожено вдивлявся в обличчя людей, котрі прийшли, щоб послухати Ісуса. Вони зібралися в синагозі Капернаума. У цьому місті, що лежить на березі Галілейського моря, Петро жив і займався рибальством. Тут мешкало чимало його друзів, родичів та інших рибалок. Петро дуже хотів, щоб його земляки повірили в Ісуса і почули захопливу звістку про Боже Царство від найвеличнішого Вчителя. Утім цього не сталося.

² Багатьом не сподобались Ісусові слова. Дехто почав нарікати і заперечувати сказане ним. Але Петра найбільше непокоїла реакція деяких учнів. Він уже не бачив радості й захоплення, якими сяяли їхні обличчя, коли вони вперше почули добру новину. Тепер ці люди були розчаровані й навіть обурені. Вони вийшли з синагоги та більше не ходили з Ісусом. (Прочитайте Івана 6:60, 66).

3. Як Петрова віра неодноразово допомагала йому?

³ Петру та іншим апостолам теж було нелегко. Хоча Петро не до кінця збагнув Ісусові слова, він розумів, чому обурювались люди. Вони сприймали сказане Ісусом буквально. Що робитиме Петро? Його відданість своєму Панові випробовувалась не вперше, але й не востаннє. Подивімось, як віра допомагала Петру залишатися відданим у таких складних ситуаціях.

4, 5. Чому Ісусові вчинки не завжди відповідали сподіванням людей?

⁴ Ісусові слова і вчинки неодноразово дивували Петра. Його Пан знову й знову робив і казав зовсім не те, чого від нього сподівались. За день до описаної події Ісус чудом нагодував кілька тисяч людей. Вони відразу хотіли обрати  його царем, та Ісус, усупереч їхнім сподіванням, пішов геть. Тоді ж він звелів учням сісти у човен і відплисти в Капернаум. Уночі, коли апостоли перепливали Галілейське море, здійнялася буря. Ісус знову здивував їх: він спокійно йшов по розбурханих хвилях. Тієї ночі Петро отримав важливий урок, який зміцнив його віру.

⁵ Зранку учні побачили, що всі люди, котрих Ісус чудом нагодував напередодні, прибули в Капернаум. Безперечно, вони прийшли, бо хотіли, щоб Ісус повторив своє чудо. Ці люди не відчували духовного голоду і думали лише про матеріальне. Ісус докорив їм за це (Ів. 6:25—27). Він продовжив навчати натовп у місцевій синагозі, де вкотре здивував людей, пояснюючи дуже важливу, але непросту істину.

6. Який приклад навів Ісус і як зреагували на це люди?

⁶ Ісус не хотів, щоб люди сприймали його лише як того, хто задовольнятиме їхні фізичні потреби. Бог послав Ісуса задля їхнього духовного блага. Його життя на землі і жертовна смерть уможливили для них вічне життя. Аби пояснити цю істину, Ісус прирівняв себе до манни — хліба, який зійшов з неба за днів Мойсея. Коли дехто почав заперечувати, Ісус прямо сказав, що неможливо отримати життя, якщо не споживати його тіла і крові. Після цих слів у натовпі розпалилася гостра суперечка. Люди казали: «Що він таке говорить? Як це можна слухати?» Тоді багато Ісусових учнів вирішили його покинути * (Ів. 6:48—60, 66).

7, 8. а) Чого не розумів Петро стосовно Ісуса? б) Що відповів Петро на запитання, яке Ісус поставив апостолам?

⁷ Як зреагував Петро? Його, мабуть, теж шокували слова Ісуса. Він ще не розумів, що Ісус, аби виконати Божу волю, мав померти. Однак Петру навіть не спадало на думку покинути свого Вчителя, як це зробили інші учні. Петро мав рису, яка вирізняла його з-поміж інших. Що то за риса?

⁸ Ісус запитав: «Може, і ви хочете піти?» (Ів. 6:67). Він звернувся до всіх апостолів, але Петро, як звичайно, озвався першим. Очевидно, він був найстаршим серед апостолів, до того ж найбільш прямим та відвертим. Ось  яку зворушливу думку висловив Петро: «Господи, до кого ми підемо? У тебе слова вічного життя» (Ів. 6:68).

9. Як Петро виявив відданість Ісусові?

⁹ Які це чудові та незабутні слова! Петро вірив в Ісуса, і це допомогло йому розвинути безцінну рису — відданість. Він усвідомлював, що Ісус — єдиний Спаситель від Єгови і що його вчення про Боже Царство несе надію на спасіння. Хоча Петро не розумів усіх слів Учителя, він чітко знав, що Боже схвалення і вічне життя можна отримати тільки через Ісуса.

10. Як нам наслідувати Петрову відданість?

¹⁰ Чи ви такі ж віддані Ісусові, як Петро? На жаль, багато людей не виявляють цієї риси, хоча кажуть, що люблять Ісуса. Насамперед нам треба добре ознайомитись з Ісусовими вченнями і збагнути їхній зміст. Якщо ми справді віддані, то, подібно до Петра, будемо їх приймати, навіть якщо деякі розходяться з нашими сподіваннями чи уподобаннями. Виявляючи цілковиту відданість, ми отримаємо вічне життя. (Прочитайте Псалом 97:10).

11. Куди Ісус повів своїх учнів? (Дивіться також примітку).

¹¹ Невдовзі після цих подій Ісус разом з апостолами та деякими іншими учнями вирушив у далеку подорож на північ Обіцяної землі. Там височіла гора Гермон. Її засніжену вершину іноді було видно навіть з Галілейського моря. Ісус з учнями піднімався угору, наближаючись до сіл, що лежали поблизу Кесарії Пилипової. Тому Гермон здавався дедалі вищим *. Саме у цьому гарному місці, звідки відкривався чудовий вигляд на всю Обіцяну землю, Ісус поставив учням важливе запитання.

12, 13. а) Чому Ісус запитав людей про те, за кого його вважають? б) Як, звертаючись до Ісуса, Петро виявив щиру віру?

¹² «Що народ говорить: хто я такий?» — поцікавився Ісус. Петро бачив проникливість, тепло та глибоке розуміння в очах свого Пана. Ісус хотів знати, які висновки робили люди з його слів та вчинків. Учні розповіли Ісусу про помилкові погляди людей стосовно того, хто він. Втім найбільше Ісус прагнув знати думку апостолів, тому  запитав: «А ви, що ви думаєте? Хто я такий?» (Луки 9:18—20).

¹³ Петро і цього разу відповів першим. Він просто й зрозуміло висловив те, що було в серцях інших: «Ти — Христос, Син живого Бога». Можна лише уявити, як така відповідь потішила Ісуса. Похваливши Петра, Ісус нагадав йому, що він зрозумів це завдяки Єгові і що Бог відкриває правду тільки щиросердим людям. Петро збагнув найважливішу на той час істину: Ісус — це обіцяний Месія, тобто Христос. (Прочитайте Матвія 16:16, 17).

14. Які важливі обов’язки Ісус доручив Петрові?

¹⁴ Христа у давньому пророцтві було прирівняно до каменю, який відкинули будівельники (Пс. 118:22; Луки 20:17). Маючи на увазі це пророцтво, Ісус пояснив, що саме на тому камені, тобто скелі, Єгова побудує християнський збір. Петро зрозумів, хто є тією скелею. Тоді Ісус дав апостолові важливе доручення, яке той мав виконати в цьому зборі. Ісус не вивищував Петра над іншими учнями, як дехто думає, а просто дав йому завдання. Петро отримав символічні ключі, якими мав відкрити шлях до Божого Царства трьом групам людей: спочатку євреям, далі самарянам і зрештою язичникам (Матв. 16:18, 19).

15. Чому і якими словами Петро дорікнув Ісусові?

¹⁵ На Петра було покладено велику відповідальність. А за словами Ісуса, від того, кому багато доручено, багато вимагається (Луки 12:48). Після цього Ісус продовжив розкривати ще інші подробиці про свою роль як Месії, зокрема те, що він має постраждати і померти в Єрусалимі. Ця новина дуже збентежила Петра. Він відвів Ісуса вбік і почав дорікати йому: «Змилосердься над собою, Господи, нехай з тобою таке ніколи не станеться» (Матв. 16:21, 22).

16. Як Ісус виправив Петра і чого можна навчитися з Ісусових слів?

¹⁶ Петро не бажав своєму вчителеві нічого поганого. Тож Ісусова відповідь, мабуть, здивувала учнів. Ісус відвернувся від Петра, глянув на апостолів, які, очевидно,  міркували так само, і сказав: «Геть від мене, Сатано! Для мене ти камінь спотикання, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Матв. 16:23; Марка 8:32, 33). Ці слова містять важливий урок і для нас. Дуже легко піддатись егоїзму і перестати думати про духовне. Маючи таке мислення, ми — навіть якщо наші спонуки найкращі — несвідомо підтримуємо Сатану. Якою була реакція Петра?

17. Що мав на увазі Ісус, коли сказав Петрові: «Стань позаду мене»?

¹⁷ Було ясно, Ісус не мав на увазі, що Петро є Сатаною Дияволом. До того ж Ісус по-іншому звернувся до Петра, ніж до Сатани. Дияволу він сказав: «Відійди, Сатано!» — тоді як до Петра Ісус звернувся словами, котрі в мові оригіналу буквально означають «стань позаду мене» (Матв. 4:10). Ісус не відкинув Петра, в якому бачив добрі риси, а лише виправив його хибне мислення. Петрові не варто було стояти наче камінь спотикання на шляху свого Пана, натомість він мав стати позаду нього та вірно йти за ним.

18. Як Петро виявив відданість і як нам наслідувати його?

¹⁸ Чи почав Петро виправдовуватись? Може, він розгнівався або образився? Ні, він покірно прийняв виправлення і цим ще раз показав, що є відданим учнем. Усі, хто прагне йти слідами Ісуса, час від часу потребують виправлення. Якщо ми покірно приймаємо виховні заходи і змінюємось, то наші стосунки з Ісусом Христом і його небесним батьком, Богом Єговою, ставатимуть дедалі тіснішими. (Прочитайте Приповістей 4:13).

19. Які захопливі слова сказав Ісус і що, можливо, цікавило Петра?

¹⁹ Невдовзі учнів чекала ще одна несподіванка. Ісус промовив: «Правду кажу вам: серед тих, що тут стоять, є особи, які не скуштують смерті, аж поки не побачать Сина людського, котрий приходить у своєму царстві» (Матв. 16:28). Без сумніву, Петра дуже цікавило, що́ мав на увазі його Вчитель. Але він добре пам’ятав про докір, який нещодавно  отримав від Ісуса, і думав, що йому навряд чи випаде нагода побачити Сина людського в Царстві.

20, 21. а) Опишіть побачене Петром видіння. б) Як розмова тих, кого Петро бачив у видінні, допомогла йому виправитися?

²⁰ Приблизно через тиждень Ісус узяв з собою Якова, Івана та Петра «на високу гору», можливо Гермон, який лежав усього за кілька кілометрів. Уже, напевно, була нічна пора. Ісус молився. Учнів хилило на сон. Аж раптом бажання спати зникло — вони побачили щось дивовижне! (Матв. 17:1; Луки 9:28, 29, 32).

²¹ Ісус почав перемінюватися на їхніх очах. Його обличчя засяяло і стало яскравим, немов сонце, а одежа — сліпучо-білою. Біля Ісуса з’явились дві постаті: одна нагадувала Мойсея, а інша — Іллю. Вони говорили, що Ісус «мав покинути світ і що це станеться в Єрусалимі», очевидно, вказуючи на його смерть і воскресіння. Тепер Петро  добре зрозумів, якою помилкою було те, що він бажав, аби Ісус уникнув страждань (Луки 9:30, 31).

22, 23. а) Як Петро виявив щирість і сердечність? б) Яке ще благословення отримали тої ночі Петро, Яків та Іван?

²² Петро не міг мовчки спостерігати. Здавалось, постаті Мойсея та Іллі ось-ось зникнуть. Тож Петро сказав: «Наставнику, добре нам тут. Поставмо три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». Намети були непотрібні, адже Ілля та Мойсей, вірні слуги Єгови, вже давно померли. Постаті не були реальними, оскільки це було лише видіння. Звичайно, Петро не усвідомлював, що говорив. Але хіба нас не приваблює його щирість і сердечність? (Луки 9:33).

²³ Тієї ж ночі Петро, Яків та Іван отримали ще одне благословення за свою відданість. Вони чули голос самого Бога Єгови! На місці, де стояли учні, почала утворюватись хмара, яка поступово їх огорнула. З неї пролунав голос: «Це Син мій, якого я вибрав. Слухайте його». Видіння закінчилось, і на горі залишився тільки Ісус та його апостоли (Луки 9:34—36).

24. а) Як вплинуло на Петра видіння преображення? б) Як може допомогти нам видіння преображення?

²⁴ Це видіння стало прекрасним даром для Петра, а також для нас. Через кілька десятиліть Петро у своєму листі до співхристиян з вдячністю згадував про нього. Він та інші учні, «ставши очевидцями [Ісусової] величі», побачили свого Вчителя у ролі майбутнього правителя небесного Царства. Це видіння підтвердило правдивість багатьох біблійних пророцтв. Воно зміцнило віру Петра і пізніше допомогло йому вистояти у випробуваннях. (Прочитайте 2 Петра 1:16—19). Наша віра теж зміцниться, якщо ми залишатимемось відданими Ісусові — Пану, якого настановив сам Єгова. Тому, подібно до Петра, в усьому наслідуймо Ісуса, приймаймо його поради і виправлення, покірно ідучи його слідами.