Євангеліє від Луки 20:1—47

20  Якось Ісус навчав народ у храмі і звіщав добру новину. До нього підійшли старші священики, книжники й старійшини 2  і запитали: «Скажи нам, якою владою ти чиниш все це? І хто дав тобі таку владу?»+ 3  Він же сказав: «І я вас про щось запитаю, а ви дайте мені відповідь. 4  Звідки Іван отримав владу хрестити*: з неба чи від людей*?» 5  І вони почали розмірковувати між собою: «Якщо скажемо: “З неба”, він запитає: “Чому ж ви йому не повірили?” 6  А якщо скажемо: “Від людей”, весь народ поб’є нас камінням, бо люди переконані, що Іван був пророком».+ 7  Тож вони відповіли, що не знають звідки. 8  Ісус промовив: «І я вам не скажу, якою владою чиню все це». 9  Потім він навів людям такий приклад: «Один чоловік посадив виноградник+ і здав його виноградарям, а сам надовго вирушив в іншу країну.+ 10  У відповідну пору він послав до виноградарів свого раба, щоб вони дали йому частину врожаю. Але виноградарі побили його й відіслали ні з чим.+ 11  Він послав до них іншого раба. Проте й цього вони побили, принизили* і відіслали ні з чим. 12  Потім він послав третього, але вони й цьому завдали ран і викинули його геть. 13  Тоді власник винограднику сказав: “Що мені робити? Пошлю я тепер свого улюбленого сина.+ Думаю, до нього вони поставляться з повагою”. 14  Однак, побачивши його, виноградарі почали змовлятися: “Це спадкоємець. Убиймо його, щоб спадщина стала нашою”. 15  Тож вони викинули його з винограднику і вбили.+ Що ж тепер зробить з ними власник? 16  Прийде і вб’є цих виноградарів, а виноградник здасть іншим». Почувши це, вони сказали: «Нехай таке ніколи не станеться!» 17  Проте він подивився їм у вічі й запитав: «А що тоді означає написане: “Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем”?+ 18  Кожен, хто впаде на цей камінь, розіб’ється.+ А на кого цей камінь упаде, того розчавить». 19  Коли книжники й старші священики зрозуміли, що цей приклад був саме про них, вони захотіли відразу схопити його, але побоялись народу.+ 20  І, уважно поспостерігавши за Ісусом, вони підіслали таємно найнятих людей, які мали вдавати з себе праведних і зловити його на слові,+ щоб потім передати в руки уряду й намісника*. 21  Тож ті запитали його: «Учителю, ми знаємо, що ти правильно говориш і навчаєш. Також ти безсторонній і завжди навчаєш Божої дороги згідно з правдою. 22  Скажи, чи дозволено* платити кесарю податки?» 23  Однак він розпізнав їхню підступність і сказав: 24  «Покажіть мені дена́рій. Чиє тут зображення та ім’я?» Ті відповіли: «Кесареве*». 25  Тоді він сказав: «Віддавайте кесареве* кесарю*,+ а Боже — Богові».+ 26  Вони не змогли зловити його на слові перед людьми і, здивовані його відповіддю, більше нічого не сказали. 27  Потім до нього підійшли декотрі із садукеїв, які говорять, що немає воскресіння,+ і запитали:+ 28  «Учителю, Мойсей написав нам: “Коли чоловік помре бездітним, залишивши дружину, то його брат повинен одружитися з нею і продовжити рід свого брата”.+ 29  Отож було семеро братів. Перший одружився й помер бездітним. 30  Подібно другий, 31  третій, і так всі семеро брали її за жінку, однак усі померли, не залишивши після себе дітей. 32  Зрештою померла й сама жінка. 33  Отже, коли настане воскресіння, кому із сімох вона буде дружиною? Адже з нею були одружені всі семеро». 34  У відповідь Ісус сказав їм: «Діти цього віку одружуються, 35  але ті, кого буде визнано гідними отримати життя в прийдешньому віці й воскреснути з мертвих, не одружуються.+ 36  І померти вони вже не можуть, бо вони подібні до ангелів і, будучи дітьми воскресіння, є дітьми Божими. 37  А те, що померлі воскресають, навіть Мойсей виявив у розповіді про терновий кущ,+ коли назвав Єгову “Богом Авраама, Богом Ісака і Богом Якова”.+ 38  Він Бог не мертвих, а живих, бо для нього всі вони живі».+ 39  На це декотрі книжники сказали йому: «Учителю, ти добре відповів». 40  І після цього вони більше не наважувалися про щось його питати. 41  Тоді він запитав: «Чому говорять, що Христос — просто Давидів син?+ 42  Адже сам Давид говорить у книзі Псалмів: “Сказав Єгова моєму Господу: «Сиди праворуч від мене, 43  поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги*»”.+ 44  А якщо Давид називає його Господом, як же тоді він Давидів син?» 45  І, коли весь народ слухав Ісуса, він сказав своїм учням: 46  «Стережіться книжників, яким подобається ходити у довгому вбранні, які люблять, щоб їх вітали на ринкових площах, і які прагнуть мати передні місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.+ 47  Вони пожирають доми* вдів і довго моляться напоказ*. Вони отримають суворіший* присуд».

Примітки

^ Або «заглиблювати; занурювати».
^ Або «чи це було чимось людським».
^ Або «зганьбили; зневажили».
^ Букв. «владі намісника».
^ Або «правильно».
^ Або «цезареве».
^ Або «цезареве».
^ Або «цезарю».
^ Букв. «як підніжок для твоїх ніг».
^ Або «майно».
^ Або «задля виправдання».
^ Або «важчий».

Коментарі

Старші священики. Див. коментар до Мт 2:4.

Книжники. Див. коментар до Мт 2:4.

Старійшини. Див. коментар до Мт 16:21.

Приклад. Або «притчу». (Див. коментар до Мт 13:3.)

Здав його. Див. коментар до Мт 21:33.

Надовго. Тільки Лука згадує цю деталь у прикладі про жорстоких виноградарів. (Пор. паралельні оповіді в Мт 21:33 і Мр 12:1.)

Головним наріжним каменем. Див. коментар до Мт 21:42.

Кесарю. Див. коментар до Мт 22:17.

Денарій. Римська срібна монета, на якій з одного боку був зображений Цезар. Цією монетою юдеї сплачували римлянам «подушний податок» (Мт 22:17; Лк 20:22). За днів Ісуса сільськогосподарський робітник зазвичай отримував 1 денарій за 12-годинний робочий день; у Грецьких Писаннях денарій згадується часто, і його можна використати для обчислення інших грошових одиниць (Мт 20:2; Мр 6:37; 14:5; Об 6:6). В Ізраїлі в обігу були різні мідні та срібні монети, в тому числі срібні монети, які карбували в Тирі і якими сплачували храмовий податок. Але для сплати податків римлянам, очевидно, використовувалися срібні денарії із зображенням Цезаря. (Див. глосарій і додаток Б14.)

Зображення та ім’я. Див. коментар до Мт 22:20.

Віддавайте. Див. коментар до Мт 22:21.

Кесареве кесарю. Тут (а також у паралельних оповідях в Мт 22:21 і Мр 12:17) міститься єдина записана в Біблії Ісусова згадка про римського імператора. «Кесареве» включає в себе плату за послуги, які надає світська влада, а також пошану і відносне підкорення, які треба виявляти представникам влади (Рм 13:1—7).

Боже — Богові. Див. коментар до Мт 22:21.

Садукеїв. Це єдина згадка про садукеїв у Євангелії від Луки. (Див. глосарій.) Їхня назва (грецькою саддука́йос), ймовірно, пов’язана з Садоком (в Септуагінті часто подається як Садду́к). Він став первосвящеником за днів Соломона, і його нащадки, очевидно, служили священиками впродовж століть (1Цр 2:35).

Воскресіння. Грецьке слово ана́стасіс буквально означає «підняття; вставання». Воно вживається в Грецьких Писаннях приблизно 40 разів і стосується воскресіння мертвих (Мт 22:23, 31; Лк 20:33; Дії 4:2; 24:15; 1Кр 15:12, 13). У Септуагінті в Іс 26:19 вживається дієслово, спільнокореневе зі словом ана́стасіс; ним перекладене єврейське дієслово зі значенням «жити; оживати» у вислові «померлі твої оживуть». (Див. глосарій.)

Брали її за жінку. Див. коментар до Мр 12:21.

Діти. Або «люди». Букв. «сини». У цьому контексті грецьке слово вживається в ширшому значенні і стосується не тільки чоловіків, а й жінок. Такий висновок можна зробити з кінцевих слів вірша. У тексті оригіналу замість слова одружуються стоять два дієслова, одне з яких вживалося лише щодо жінок. Вислів «діти цього віку», очевидно, є ідіомою і передає думку про людей, мислення і спосіб життя яких віддзеркалюють риси, притаманні теперішньому віку.

Цього віку. Тут вживається грецьке слово айо́н. Воно може стосуватися ситуації, що склалась у певний період чи епоху, або особливих ознак і обставин, що характеризують якийсь період чи епоху. У цьому контексті воно вказує на теперішній вік. (Див. коментар до Мт 12:32; Мр 10:30 і глосарій, «Вік».)

В прийдешньому віці. Тут вживається грецьке слово айо́н. Воно може стосуватися ситуації, що склалась у певний період чи епоху, або особливих ознак і обставин, що характеризують якийсь період чи епоху. У цьому контексті воно вказує на прийдешній вік під правлінням Бога, коли відбудеться воскресіння з мертвих. (Див. коментар до Мт 12:32; Мр 10:30 і глосарій, «Вік».)

Дітьми. Букв. «синами». Грецьке слово, яке двічі використовується в цьому вірші, може в деяких контекстах мати ширше значення і вказувати не лише на осіб чоловічої статі. (Див. коментар до Лк 20:34.)

Навіть Мойсей виявив. Див. коментар до Мр 12:26.

Коли назвав Єгову “Богом Авраама...” Або «коли сказав: “Єгова — Бог Авраама...”» Ісус тут пояснює, що Мойсей називав Єгову Богом патріархів, хоча вони вже давно померли. Цитата в цьому вірші взята з Вх 3:6, і з попередніх віршів (Вх 3:4, 5) видно, що ці слова належать Єгові. У Вх 3:6 Єгова каже Мойсею: «Я Бог твого батька, Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова». На той час Авраам вже був мертвий 329 років, Ісак — 224 і Яків — 197. Але Єгова, сказавши, що є їхнім Богом, вжив теперішній, а не минулий час. Те, що ці слова цитуються з Єврейських Писань, є однією з підстав для вживання імені Єгова в основному тексті «Перекладу нового світу». (Див. додатки В1 і В3, вступ і Лк 20:37.)

Бо для нього всі вони живі. Або «з його погляду всі вони живі». Біблія показує, що люди, які живуть, але є відчуженими від Бога,— мертві з його погляду (Еф 2:1; 1Тм 5:6). Однак вірні Божі служителі, які померли, є досі живими для Єгови, адже його намір воскресити їх обов’язково сповниться (Рм 4:16, 17).

Єгова. Це цитата з Пс 110:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). Проте, як показано у додатку А5, більшість перекладів Біблії не вживають імені Бога у Новому Завіті, тобто Грецьких Писаннях, навіть у цитатах, які взято з Єврейських Писань. У більшості Біблій використовується слово «Господь». Все ж, як видно з додатку В, деякі переклади Біблії використовують в основному тексті Грецьких Писань такі варіанти перекладу, як Єгова, Ягве, יהוה (тетраграма, транслітерується як ЙГВГ), ГОСПОДЬ і АДОНАЙ (їх пишуть великими літерами, аби показати, що ними замінили Боже ім’я). Деякі примірники «Біблії короля Якова» (англ.), видані у XVII столітті, містять варіант «ГОСПОДЬ» (великими літерами) в цьому вірші і трьох інших віршах Грецьких Писань, де цитується Пс 110:1 (Мт 22:44; Мр 12:36; Дії 2:34). Пізніші видання продовжили цю традицію. Оскільки слово «ГОСПОДЬ» вживається у Єврейських Писаннях цього перекладу для того, щоб показати, де в тексті оригіналу вживалося Боже ім’я, то можна зробити висновок, що вживання слова «ГОСПОДЬ» у Грецьких Писаннях показує, що, на думку перекладачів, воно стосується Єгови. Також варто зазначити, що «Нова Біблія короля Якова» (вперше видана 1979 року) використовує «ГОСПОДЬ» всюди, де це слово стосується Божого імені в цитатах з Єврейських Писань.

На ринкових площах. Див. коментар до Мт 23:7.

Передні місця. Див. коментар до Мт 23:6.

Медіафайли

Передні місця у синагозі
Передні місця у синагозі

Ця анімація частково ґрунтується на знахідках руїн синагоги І століття у Гамлі — місті, що розташовувалось приблизно за 10 км на північний схід від Галілейського моря. Жодна синагога І століття не збереглася до нашого часу в первісному вигляді, тому не всі деталі відомі. Тут зображено деякі елементи, які, очевидно, були характерні для багатьох синагог того часу.

1. Передні, або найліпші, місця у синагозі розташовувались на підвищенні для промовця або біля цього підвищення.

2. Підвищення, з якого читали Закон, у різних синагогах розташовувалось у різних місцях.

3. Місця вздовж стіни були відведені для тих, хто мав високе становище у громаді. Всі інші могли сидіти на підстилках просто на підлозі. У синагозі в Гамлі, ймовірно, було чотири ряди сидінь.

4. Ковчег, або скриня, в якому зберігали святі сувої, міг бути біля задньої стіни.

Розподіл місць у синагозі постійно нагадував про те, що деякі люди мали вище становище, ніж інші. Становищу надавалося великої ваги, й Ісусові учні часто сперечалися про те, хто з них найбільший (Мт 18:1—4; 20:20, 21; Мр 9:33, 34; Лк 9:46—48).

Найпочесніші місця на бенкетах
Найпочесніші місця на бенкетах

У I столітті їжу переважно споживали напівлежачи за столом. Кожен спирався лівим ліктем на подушку, а правою рукою брав їжу. За греко-римським звичаєм у їдальні був низький стіл, довкола якого стояло три кушетки. Римляни називали таку їдальню триклінієм (латинська назва; походить від грецького слова, що означає «кімната з трьома кушетками»). Хоча зазвичай за столом розміщалося дев’ятеро людей — по троє на кушетці, часто використовували і довші кушетки, на яких поміщалося більше людей. Місця за столом розподілялися залежно від статусу присутніх. Одна з кушеток вважалася найменш почесним місцем (А), друга — більш почесним (Б), а третя — найпочеснішим (В). Місця на самій кушетці теж відрізнялися: той, хто сидів посередині, мав вище становище від того, хто сидів праворуч від нього, і нижче від того, хто сидів ліворуч. На бенкетах господар зазвичай займав місце ліворуч (1) на найменш почесній кушетці. Особливо почесним вважалося крайнє місце справа (2) на середній кушетці. Хоча точно не відомо, наскільки юдеї дотримувалися цього звичаю, цілком можливо, що Ісус мав його на увазі, коли навчав своїх учнів про важливість смирення.

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ (НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ)
Луки 20
українська
Читайте Біблію онлайн
https://cms-imgp.jw-cdn.org/img/p/1001070103/univ/art/1001070103_univ_sqr_xl.jpg
nwtsty