Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Єзекіїль

Єзекіїль

(озн. «Бог зміцнює»).

Син Бузі, священик. Він був серед полонених, яких Навуходоносор забрав до Вавилону разом з Єгояхіном у 617 р. до н. е. Перші видіння від Бога Єзекіїль отримав «у 30-й рік, п’ятого дня четвертого місяця», «п’ятого року після вигнання царя Єгояхіна». Він пророкував юдеям, які жили біля річки Кевар. Деякі вчені вважають, що це був один з великих вавилонських каналів. Слова «30-й рік», очевидно, стосуються віку Єзекіїля. Саме в 30 років він почав пророкувати (Єз 1:1—3).

Оскільки Єзекіїль належав до роду священиків, він, безперечно, був добре обізнаний з Мойсеєвим законом і чудово знав, як побудований храм та як у ньому проходить служіння. Скоріш за все, Єзекіїль також був знайомий з Єремією і знав його пророцтва, адже Єремія пророкував у Єрусалимі якраз у часи його юності. Крім того, йому пощастило застати правління праведного царя Йосії, який знищував жертовники Ваалів та різьблені ідоли і розпочав ремонт храму. Після того як у храмі знайшли книгу Закону (очевидно, оригінал, написаний Мойсеєм), Йосія посилив реформи для відновлення чистого поклоніння в Юді (2Хр 34).

В яких місцевостях була зосереджена діяльність пророків Єгови до того, як вавилоняни зруйнували Єрусалим?

Єзекіїль служив пророком одночасно з Єремією та Даниїлом. Єремія передавав Божі пророцтва мешканцям Юди, зокрема Єрусалима, і часто мав справу з лихими юдейськими царями. Даниїл служив при царському дворі у Вавилоні, а пізніше в Мідо-Персії. Він отримав пророцтва про те, в якій послідовності світові держави змінюватимуть одна одну, і про те, що Боже Царство зрештою покладе їм край. Єзекіїль продовжував справу Єремії та Даниїла, але у Вавилонії, серед тамтешніх полонених юдеїв і їхніх провідників. Тож, хоча храм, первосвященик і Єремія (який служив і пророком, і священиком) були в Єрусалимі, про юдеїв у Вавилоні Єгова теж не забував. Єзекіїль не складав жертв, але був для них пророком, наставником і вчителем Закону.

Єремія і Єзекіїль мали однакову мету — допомогти юдеям в Єрусалимі та у Вавилонії позбутися помилкової думки, що невдовзі Бог покінчить з вавилонським пануванням і Єрусалим не впаде. Єремія навіть надіслав полоненим у Вавилонії листа, в якому закликав їх осісти там і вести мирне життя, оскільки їхнє звільнення мало настати аж через 70 років. Єзекіїль, звісно ж, чув слова цього листа. Можливо, він також був присутній під час читання книги, яку Єремія передав пізніше і в якій він передрік падіння Вавилону (Єр 29; 51:59—64).

Пророкував упертому народу. Юдеї у Вавилоні були в ліпшому духовному стані, ніж ті, хто залишився в Юді. Єгова виявив це, давши Єремії видіння про два кошики фіг — кошик з добрими фігами і кошик з поганими (Єр 24). Все ж служіння Єзекіїля теж не назвеш легким, оскільки полонені ізраїльтяни були частиною того ж бунтівного народу. Бог сказав Єзекіїлю: «Люди є впертими і наче колючки для тебе, і ти живеш серед скорпіонів» (Єз 2:6, прим.). За наказом Єгови пророк оселився у Тель-Авіві серед вигнанців, які жили коло річки Кевар (Єз 3:4, 15). Юдеї були в неволі, але мали власні доми (Єр 29:5). Вони і далі могли організовано (принаймні до певної міри) поклонятися Богу. Юдейські старійшини кілька разів без перешкод приходили до Єзекіїля (Єз 8:1; 14:1; 20:1). Через 70 років, коли настав час повертатися на батьківщину, багато юдеїв не хотіли залишати Вавилон.

Серед причин, чому дехто з юдеїв не збирався повертатися, міг бути матеріалізм. Про це свідчать розкопки, які американська експедиція проводила біля міста Ніппур — там, де колись протікав один з каналів Євфрату (який деякі вчені ототожнюють з Кеваром). В ході розкопок було знайдено архіви великого торгового дому «Мурашу і сини». Цікаво, що в них містяться юдейські імена, а це вказує на те, що ізраїльтяни непогано облаштувалися у Вавилоні і що багато з них займалися торгівлею.

Смерть дружини. За словами Єзекіїля, Бог призначив його пророком п’ятого року після вигнання царя Єгояхіна (тобто в 613 р. до н. е.), коли він жив коло річки Кевар. Єзекіїль пророкував принаймні 22 роки, приблизно до 591 р. до н. е. Останнє з його датованих пророцтв припадає на 27-й рік вигнання (Єз 29:17). Очевидно, Єзекіїль був щасливим у шлюбі. Однак Єгова сказав йому: «Сину людський, я одним ударом заберу в тебе те, що дороге тобі» (Єз 24:16). Можливо, дружина пророка стала невірною йому або Єгові. Хоч би якою була причина смерті, Єгова наказав Єзекіїлю не оплакувати її, а лише безмовно стогнати. Також пророк мав пов’язати собі на голову тюрбан і не справляти обрядів на знак жалоби. Все це мало показати полоненим ізраїльтянам, що Єгова осквернить свою святиню, якою вони дуже пишалися, і що попри їхні сподівання Єрусалим буде зруйновано (Єз 24:17—27).

«Вартовий». Коли Бог призначав Єзекіїля пророком, то дав йому, так само як Ісаї, захопливе видіння. У ньому Єзекіїль побачив Єгову, який сидів на престолі, а також живих істот з чотирма обличчями та крилами. Біля кожної істоти було по одному колесу, яке всередині мало ще одне колесо. Колеса рухалися одночасно з істотами. Звертаючись до Єзекіїля, Єгова називав його «сином людським». Це нагадувало пророку, що він лише простий смертний (Єз 1, 2; пор. Іс 6). Бог поставив Єзекіїля вартовим для нащадків Ізраїля, щоб попереджати про наслідки їхніх поганих учинків. Це потрібно було робити, незважаючи на їхню впертість. Так вони знали б, що серед них був пророк. Навіть якщо вони не хотіли його слухати, він все одно мав передавати їм слова Єгови. Інакше Єзекіїль став би винним у їхній смерті і на ньому лежала б вина крові (Єз 3:7, 17, 18; 2:4, 5; 33:2—9).

Пантоміма і наочні приклади. Єзекіїль часто передавав пророчі звістки та видіння за допомогою притч і пантоміми, або символічних дій. Найбільш вражаючою була пантоміма про облогу Єрусалима. Єзекіїль розігрував її 390 днів, а потім ще 40 днів, і це пророче вказувало на важливі періоди. Щоб передати таку пересторогу невірному народу, який постійно насміхався з Божих пророків, потрібна була міцна віра, терпіння і послух. Коли облога Єрусалима вже почалася, Єзекіїль став виголошувати пророцтва проти ворожих язичницьких народів і передрік, що вони будуть злорадіти спустошенню Ізраїля і навіть сприяти йому. Після падіння Єрусалима тон Єзекіїлевих пророцтв змінився. Єзекіїль більше не виголошував звісток осуду пожадливим ізраїльським пастирям та Сеїру, а зосередився на зміцненні віри вигнанців у Божі обіцянки про те, що Ізраїль знову буде зібраний і об’єднаний. Він передрік чудові благословення: Єгова укладе з ними угоду про мир і його славний пастир, «слуга Давид», буде опікуватися ними повіки (Єз 37). Також Єзекіїль детально описав відбудований храм, який Бог показав йому у видінні. Насправді такий храм ніколи не існував, а отже, він був символом чогось, що мало з’явитися в далекому майбутньому (Єз 40—48).

Схожість зі служінням Ісуса Христа. Служіння Єзекіїля багато в чому подібне до Ісусового. Вони обоє проголошували звістки осуду байдужим та впертим людям і водночас несли звістку надії тим, хто навертався зі своєї злої дороги. Бог сказав Єзекіїлю, що люди будуть приходити до нього і слухатимуть його слова, але не братимуть їх до серця (Єз 33:30—32). До Ісуса також приходили цілі натовпи, щоб послухати його, проте мало хто щиро відгукувався на його повчання. Єзекіїль проповідував полоненим у Вавилонії. Ісус теж був посланий сповіщати визволення полоненим (Лк 4:18). Він чітко пояснив юдеям, що вони перебувають у духовній неволі та потребують звільнення (Ів 8:31—36). Подібно до Єзекіїля, Ісус, докоряючи юдеям, не висловлював власних думок, а передавав слова самого Єгови (Ів 5:19, 30).

Єзекіїлева надія. Єзекіїль залишався вірним Богові, виконуючи кожне його доручення, хоча це було зовсім не легко. Він є одним з пророків, які завдяки вірі були непохитними і прагнули «ліпшого місця — того, що пов’язане з небом» (Єв 11:16). Хоча Єзекіїль не належав до спадкоємців небесного Царства (Мт 11:11), він з нетерпінням чекав встановлення Месіанського правління. І у відповідний час, воскреснувши, він побачить сповнення Божих обіцянок і відчує на собі благословення, які принесе правління Месії (Єв 11:39, 40). Єзекіїль залишив нам чудовий приклад того, як бути слухняним Єгові і служити йому зі сміливістю та завзяттям.