Наслідуйте відданість Іттая

«ВЕЛИКІ й дивовижні діла твої, Єгово Боже, Всемогутній. Праведні та правдиві дороги твої, Царю вічності. Єгово, хіба може хтось не боятися тебе і не прославляти твого імені? Адже ти, ти єдиний, відданий!» Цю пісню співали в небі «ті, хто здобув перемогу над диким звіром, його образом». У ній звернено увагу на Божу відданість (Об’яв. 15:2—4). Єгова хоче, щоб його поклонники брали з нього приклад у виявленні цієї неповторної риси (Еф. 4:24).

А ось Сатана Диявол робить усе можливе, щоб відділити земних поклонників Бога від Його любові. Все ж багато хто зберігає відданість Богу навіть за дуже складних обставин. Наскільки ж вдячні ми можемо бути Єгові за те, що він високо цінує таку відданість! Біблія запевняє нас: «Любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх [«своїх відданих», НС] не покине» (Пс. 37:28). Щоб допомогти нам залишатися відданими, Єгова згадав у своєму Слові про  багатьох відданих йому служителів. Одним з них був ґатянин Іттай.

«Чужий та... вигнанець»

Іттай, очевидно, походив з відомого філістимського міста Ґата, де народився і велетень Ґоліят та інші грізні вороги Ізраїля. Вперше про цього досвідченого воїна Біблія згадує в розповіді про бунт Авесалома проти царя Давида. Іттай і 600 філістимлян, які пішли за ним, жили в той час у вигнанні на околицях Єрусалима.

Зустрівшись з Іттаєм і його людьми, Давид, можливо, пригадав той час, коли сам був утікачем. Він і його 600 воїнів-ізраїльтян переселились у філістимську землю, яка належала ґатському цареві Ахішу (1 Сам. 27:2, 3). Що зроблять Іттай і його люди у період бунту Авесалома проти свого батька Давида? Чи вони стануть на бік Авесалома чи приєднаються до Давида і його слуг або ж не підтримуватимуть жодної зі сторін?

Уявіть собі, як Давид, утікаючи з Єрусалима, спиняється в місці за назвою Бет-Гамерхак, що буквально означає «далекий дім». Йдеться, мабуть, про останній дім в Єрусалимі по дорозі до Оливкової гори перед входом у долину Кедрон (2 Сам. 15:17). Там Давид оглядає своє військо, коли воно проходить повз нього. І що він бачить? З ним пішли не тільки віддані ізраїльтяни, але й усі керетяни і пелетяни. Крім того, до війська Давида приєдналися всі ґатяни — Іттай і його 600 воїнів (2 Сам. 15:18).

З щирістю і добротою Давид каже Іттаю: «Чого підеш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем [очевидно, з Авесаломом], бо ти чужий та й вигнанець зо свого місця. Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду,— куди доведеться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!» (2 Сам. 15:19, 20).

Іттай виявляє цілковиту відданість Давиду і відповідає: «Як живий Господь і живий мій пан цар,— тільки в тому місці, в якому буде мій пан цар,— чи то на смерть, чи то на життя,— то там буде твій раб!» (2 Сам. 15:21). Почувши це, Давид, напевно, пригадав подібні слова своєї прабабусі Рут (Рут 1:16, 17). Сказане Іттаєм зворушило серце Давида, і цар промовив до нього: «Іди й перейди [долину Кедрон]». «І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним» ту долину (2 Сам. 15:22).

«Нам для науки»

«Усе, що було написане раніше, написане нам для науки»,— говориться в Римлян 15:4. Тож варто запитати себе: чого ми вчимося з прикладу Іттая? Подумаймо, що́, можливо, спонукало його виявити відданість Давиду. Хоча Іттай був чужинцем і вигнанцем-філістимлянином, він визнавав Єгову як живого Бога, а Давида як його помазанця. Іттай не зосереджувався на ворожості, що існувала між ізраїльтянами і філістимлянами. Він вбачав у Давиді не просто людину, яка колись убила філістимського велетня Ґоліята і ще багатьох його одноплемінників (1 Сам. 18:6, 7). Іттай, безумовно, бачив видатні риси Давида і вважав його чоловіком, який любив Єгову. А Давид високо цінував Іттая. Давид навіть призначив третину своїх воїнів «під рукою ґатянина Іттая» у вирішальній битві проти Авесаломового війська (2 Сам. 18:2).

Нам теж варто не зосереджуватися на культурних, расових чи етнічних відмінностях між людьми — на будь-якому поширеному упередженні та ворожому ставленні до когось — і помічати в інших хороші риси. Приязнь, яка виникла між Давидом та Іттаєм, показує, що, пізнаючи Єгову і виявляючи до  нього любов, ми зможемо долати такі бар’єри.

Коли ми роздумуємо над прикладом Іттая, то можемо запитати себе: «Чи я виявляю таку ж відданість Більшому Давиду, Христу Ісусу? Чи я доводжу відданість тим, що беру ревну участь у праці проповідуванні про Царство і підготовки учнів? (Матв. 24:14; 28:19, 20). На які жертви я готовий іти, щоб засвідчувати свою відданість?»

Головам сімей також корисно розмірковувати над відданістю Іттая. Вірність цього чоловіка Давиду і його рішення йти за помазаним Єговою царем позитивно вплинула на його воїнів. Рішення, які голови сімей приймають, щоб сприяти правдивому поклонінню, так само добре позначаються на їхніх сім’ях, хоча й можуть приносити тимчасові труднощі. Але ми маємо запевнення: «З відданим ти [Єгово] будеш поводитись віддано» (Пс. 18:25, НС).

Після оповіді про битву Давида з Авесаломом Святе Письмо більше не згадує про Іттая. А втім, коротка розповідь про нього в Божому Слові допомагає добре зрозуміти його дії у важкі для Давида часи. Згадка про Іттая в натхненому повідомленні показує, що Єгова цінує і винагороджує таку відданість (Євр. 6:10).