Лист до римлян 15:1—33

15  Ми, сильні, повинні носити слабкості несильних,+ а не догоджати собі.+  Нехай кожен з нас догоджає ближньому йому на добро, прагнучи його зміцнити.+  Адже навіть Христос не догоджав собі,+ але, як написано: «Зневага тих, хто тебе зневажає, спадає на мене».+  А все, що було написано раніше, написано нам для науки,+ щоб через витривалість+ і потіху з Писань ми мали надію.+  Тож нехай Бог, джерело витривалості й потіхи, наділить вас таким же складом розуму, який був у Христа Ісуса,  щоб ви спільно,+ в один голос прославляли Бога й Батька нашого Господа Ісуса Христа.  Отже, щиро приймайте одне одного,+ як і Христос прийняв вас,+ і це приноситиме Богові славу.  Кажу вам: Христос став служителем обрізаних,+ щоб засвідчити, що Бог правдивий, і підтвердити обіцянки, які Бог дав їхнім прабатькам,+  а також щоб інші народи прославляли Бога за його милосердя,+ як і написано: «Тому я славитиму тебе серед народів і піснею буду вихваляти твоє ім’я».+ 10  І він знову говорить: «Радійте, народи, разом з його народом».+ 11  І знову: «Вихваляйте Єгову, всі народи, і нехай вихваляють його всі племена».+ 12  А Ісая промовляє: «З’явиться Єссе́їв корінь,+ постане той, хто буде правити народами.+ На нього народи покладатимуть надію».+ 13  Тож нехай Бог, джерело надії, через вашу довіру до нього сповнить вас усією радістю і миром, щоб завдяки силі святого духу ви збагатились* надією.+ 14  Я ж переконаний, брати мої, що ви й самі сповнені великодушності, що вам не бракує знання і ви можете наставляти* одне одного. 15  Однак про деякі справи я писав вам відвертіше, аби нагадати про них знову, і робив це тому, що Бог виявив мені незаслужену доброту, 16  щоб я був служителем Христа Ісуса для інших народів.+ Я виконую святу працю, звіщаючи Божу добру новину,+ щоб інші народи могли стати для Бога жертвою приємною, освяченою святим духом. 17  Отже, коли говорити про служіння Богу, то, як послідовник Христа Ісуса, я маю з чого радіти. 18  Бо я не наважусь нічого говорити, крім того, що здійснив через мене Христос, аби інші народи стали слухняними завдяки моїм словам та вчинкам, 19  а також завдяки силі знаків та чуд+ і дії Божого духу. Тож я ґрунтовно проповідував добру новину про Христа від Єрусалима і скрізь до Іллı́рії.+ 20  І я поставив собі за мету не проголошувати добру новину там, де Христове ім’я вже відоме, щоб не будувати на чужому фундаменті, 21  але, як написано: «Ті, кому не звіщали про нього, побачать, і ті, котрі не чули, зрозуміють».+ 22  Ось чому мені не вдавалося прийти до вас, хоч я не раз хотів це зробити. 23  Але тепер у цих краях немає території, де б я не проповідував, і я вже багато* років прагну до вас завітати.+ 24  Тому я сподіваюся, що по дорозі до Іспанії побачуся з вами. Хочу деякий час поспілкуватися з вами, а потім ви мене трохи проведете. 25  Тепер же я збираюсь вирушити до Єрусалима, щоб там послужити святим,+ 26  адже брати з Македонії та Аха́йї охоче поділилися своїм майном, зібравши пожертви для святих в Єрусалимі, котрі живуть у бідності.+ 27  Вони зробили це з великим задоволенням, хоча, по суті, були їхніми боржниками. Бо якщо інші народи поділяли зі святими їхні духовні блага, то ці народи також повинні служити їм своїми матеріальними благами.+ 28  Отже, коли я все владнаю і благополучно доставлю їм зібрані пожертви, то вирушу в Іспанію і заодно завітаю до вас. 29  До того ж я знаю, що прийду до вас з повною мірою благословень від Христа.+ 30  Брати, пам’ятаючи про віру в нашого Господа Ісуса Христа і про любов, до якої спонукує дух, дуже прошу вас: ревно моліться за мене до Бога, що я і сам роблю.+ 31  Моліться, щоб я міг врятуватися+ від невіруючих в Юдеї і щоб моє служіння для Єрусалима було до вподоби святим.+ 32  Також моліться, щоб, коли на це Божа воля, я прийшов до вас з радістю і разом з вами отримав відсвіження. 33  Нехай Бог, який дає мир, буде з усіма вами.+ Амінь.

Примітки

Або «переповнились».
Або «повчати».
Або, можливо, «кілька».

Коментарі

Досягли досконалої єдності. Або «були повністю об’єднані». У цьому вірші Ісус показує зв’язок між досконалою єдністю і любов’ю Батька. Ісусові слова узгоджуються з Кл 3:14, де сказано: «Любов... досконалі узи єдності». Така досконала єдність, звичайно, є відносною і не означає, що всі християни стають подібними один на одного — мають однакові риси, звички і сумління. Однак вона вказує на те, що Ісусові послідовники мають єдність в ділах, переконаннях і вченнях (Рм 15:5, 6; 1Кр 1:10; Еф 4:3; Флп 1:27).

Спільно, в один голос. Букв. «однодумно, одними устами». Так само як Ісус молився, аби серед його послідовників панувала єдність, Павло молився, щоб його одновірці були об’єднані в думках і ділах (Ів 17:20—23; див. коментар до Ів 17:23). У цьому вірші Павло наголошує на єдності, вживаючи два грецькі терміни. Слово, перекладене як «спільно», кілька разів вживається у книзі Дії для опису дивовижної єдності, що існувала серед ранніх християн (Дії 1:14, «однодумно»; 2:46, «об’єднані спільною метою»; 4:24, «разом»; 15:25, «одностайно»). Вислів, перекладений як «в один голос», свідчить про те, що Павло хотів, аби римські християни з юдеїв і з язичників об’єднали свої голоси, прославляючи Бога.

Щиро приймайте. Або «привітно ставтеся до». Вжите тут грецьке слово означає тепло або гостинно когось приймати, так, як приймають у свій дім чи в коло друзів. Те саме слово перекладається як «тепло прийми» (Флм 17), «поставились... з величезною добротою» (Дії 28:2) і «взяли до себе» (Дії 18:26).

Слугою. Або «тим, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. Це слово вживається стосовно Христа (Рм 15:8), служителів Христа (1Кр 3:5—7; Кл 1:23), служителів збору (Флп 1:1; 1Тм 3:8), а також домашніх слуг (Ів 2:5, 9) і представників влади (Рм 13:4).

Служителем. Або «слугою; тим, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто смиренно служить на користь інших. (Див. коментар до Мт 20:26.) У цьому вірші воно вживається стосовно Христа. До приходу на землю Ісус служив Єгові незліченні віки. Однак охрестившись, він розпочав нове служіння, в яке входило задовольняти духовні потреби грішного людства і навіть віддати своє життя як викуп (Мт 20:28; Лк 4:16—21). Тут говориться, що Ісус став служителем обрізаних юдеїв, щоб засвідчити, що Бог правдивий. Ісуса можна назвати служителем, оскільки своїм служінням він виконав обіцянки, які Бог дав прабатькам юдеїв. Наприклад, Бог пообіцяв Аврааму, що через його потомство всі народи отримають благословення (Бт 22:17, 18). Тож Ісусове служіння мало також принести користь людям з інших народів — тим, які «на нього... покладатимуть надію» (Рм 15:9—12).

Як і написано. Павло часто вживає цей вислів (грецькою като́с ґе́ґраптай, форма слова ґра́фо, яке означає «писати»), коли вводить цитати з натхнених Єврейських Писань (Рм 2:24; 3:10; 4:17; 8:36; 9:13, 33; 10:15; 11:26; 15:3, 9, 21; 1Кр 1:31; 2:9; 2Кр 8:15). У своєму листі до римлян Павло навів більш ніж 50 цитат з Єврейських Писань, а також багато посилань на них.

Як і написано. В цьому уривку (Рм 15:9—12) Павло чотири рази цитує з Єврейських Писань. Так він показує, що Єгова давно передрік, що люди з усіх народів прославлятимуть Його. Тож не тільки юдеї, але і язичники отримують користь від служіння Христа. Цими аргументами Павло пояснює, чому він заохочує християн римського збору, який складався з євреїв і язичників, «прийма[ти] одне одного» (Рм 15:7; див. коментар до Рм 1:17).

Серед народів. Очевидно, Павло частково цитує Пс 18:49, де в єврейському тексті сказано: «Єгово, я прославлятиму тебе серед народів» (подібний вислів міститься в 2См 22:50). Хоча в деяких рукописах у Рм 15:9 говориться: «Господи, я прославлятиму тебе серед народів», більшість рукописів свідчить на користь вжитого в цьому перекладі варіанту (без звертання «Єгово» або «Господи»). Як видно з доступних на сьогодні копій Септуагінти, згодом деякі переписувачі, мабуть, розширили цитату в Рм 15:9 і включили повний текст з Пс 18:49 (17:50, LXX) і 2См 22:50.

Єгову. Це цитата з Пс 117:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних ‏) יהוהтранслітеруються як ЙГВГ). (Див. додатки A5 і В.)

Єссеїв корінь. Використовуючи цитату про «народи», які «покладатимуть надію» на «Єссеїв корінь», Павло показує, що люди з інших народів мали стати частиною християнського збору. Єссей був батьком Давида (Рт 4:17, 22; 1См 16:5—13). Тут апостол Павло цитує з Септуагінти Іс 11:10, де передрікалося, що майбутній Месія буде названий «Єссеєвим коренем». (Пор. Об 5:5, де про Ісуса говориться як про «корінь Давида»; див. також Об 22:16.) Як правило, стовбур і гілки дерева чи рослини розвиваються з кореня, а не навпаки. Оскільки Месія був нащадком, а не предком Єссея (або його сина Давида), логічніше було б сказати, що Єссей (або Давид) був «коренем», з якого мав з’явитися Ісус (Мт 1:1, 6, 16). Але інші біблійні уривки узгоджуються з думкою, що Ісус — Єссеїв корінь. Ісус є безсмертним, тож завдяки йому збереглася родовідна лінія Єссея (Рм 6:9). Також оскільки Ісуса було призначено Суддею і небесним Царем, його не можна назвати просто нащадком Єссея і Давида (Лк 1:32, 33; 19:12, 15; 1Кр 15:25). У пророцтві Давид називає Ісуса своїм Господом (Пс 110:1; Дії 2:34—36). Крім того, під час Ісусового Тисячолітнього правління Єссей буде серед тих, хто отримає благословення завдяки викупній жертві Ісуса і чиє життя залежатиме від нього. Тоді Ісус стане «Вічним батьком» для Єссея і Давида (Іс 9:6).

Відокремлений. Грецьке слово афорı́зо, яке означає «відділяти», в цьому вірші передає думку про те, що когось вибирають або призначають для конкретної мети. Тут Павло має на увазі своє завдання звіщати добру новину від Бога, тобто звістку про Боже Царство і про спасіння завдяки вірі в Ісуса Христа (Лк 4:18, 43; Дії 5:42; Об 14:6). У Листі до римлян Павло також використовує вислови «добра новина про його [Божого] Сина» (Рм 1:9), «Божа добра новина» (Рм 15:16), «добра новина про Христа» (Рм 15:19).

Служу. Або «виконую священне служіння (поклоняюся)». Основне значення грецького дієслова латре́уо — «служити». В Біблії воно вживається стосовно служіння Богу або акту поклоніння йому (Мт 4:10; Лк 2:37; 4:8; Дії 7:7; Флп 3:3; 2Тм 1:3; Єв 9:14; 12:28; Об 7:15; 22:3). Зі слів Павла видно, що священним служінням для нього було звіщати добру новину про [Божого] Сина. Тож, коли учні Ісуса проповідують цю добру новину, вони виконують священне служіння, тобто поклоняються Богу Єгові.

Служителем. Або «тим, хто служить на благо інших». Грецьке слово лейтурґо́с походить від слів лао́с («народ») і е́рґон («праця»). Спочатку це слово використовували стародавні греки щодо праці, яку виконували в інтересах держави і на благо інших; зазвичай її виконували за власний кошт. Подібний розпорядок був і за часу римлян. У Біблії це слово переважно стосується того, хто виконував священне служіння. Воно часто вживається в Септуагінті стосовно «обов’язків» (Чс 7:5) і «служіння» (Чс 4:28; 1Хр 6:32 [6:17, LXX]) священиків при святому наметі і при храмі Єгови в Єрусалимі. Тут Павло використовує це слово щодо себе — «апостола для інших [язичницьких] народів», оскільки він проголошував їм добру новину про Бога (Рм 11:13). Його проповідування було на благо інших, особливо на благо людей з інших народів.

Виконую святу працю. Це переклад грецького дієслова гіерурґе́о, яке в Грецьких Писаннях трапляється лише в цьому вірші. Воно передає думку про виконання священної праці чи обов’язків. Зі слів Павла видно, що для нього «святою працею» було звіщати людям з усіх народів Божу добру новину, звістку про Христа. (Див. коментарі до Рм 1:1; 1:9.) Використавши це дієслово, Павло показав, що вважає таку працю святою і дуже важливою. Слово, вжите Павлом, споріднене з дієсловом гіерате́уо, яке перекладається як «виконував... обов’язки священика» в Лк 1:8, та з іменником гіеро́н, яке перекладається як «храм» в Мт 4:5 і в багатьох інших віршах. Оскільки Павло вибрав саме це слово, можна припустити, що він порівнює жертви, які складали священики у храмі, з народами, які прийняли звістку і стали жертвою для Бога. Бог схвалив цю жертву і поблагословив її своїм духом (Рм 1:1, 16).

Чуда. Або «передвістя». У Грецьких Писаннях грецьке слово те́рас завжди використовується разом зі словом семе́йон (означає «знак»), причому обидва вживаються у формі множини (Мт 24:24; Ів 4:48; Дії 7:36; 14:3; 15:12; 2Кр 12:12). Слово те́рас в основному вказує на те, що викликає благоговіння чи подив. Коли це слово стосується того, що вказує на майбутні події, у коментарі цього видання подається альтернативний варіант перекладу — «передвістя».

Чуд. Або «передвість». (Див. коментар до Дії 2:19.)

Божого духу. Хоча в деяких стародавніх рукописах сказано «святий дух» або просто «дух», аналіз рукописів свідчить на користь варіанта, вжитого в основному тексті цього видання.

Скрізь до Іллірії. Іллірія була римською провінцією. Її назва походила від назви місцевості, яку населяли іллірійські племена. Провінція розташовувалась у північно-західній частині Балканського півострова, вздовж Адріатичного моря. (Див. додаток Б13.) В часи римського панування кордони провінції суттєво змінювались і відбувався перерозподіл її території. Невідомо, чи грецьке слово, перекладене як «до», означає, що Павло проповідував у цій провінції чи лише дістався до її кордону.

Немає території, де б я не проповідував. Павло дуже хотів, щоб праця проповідування охоплювала нові території. Він прагнув проповідувати там, де люди ще не чули доброї новини. (Пор. 2Кр 10:15, 16.) У наступному вірші Павло говорить про свій намір вирушити на захід, в Іспанію, щоб розширити своє місіонерське служіння. Павло написав ці слова під кінець третьої місіонерської подорожі, тобто на початку 56 року н. е.

Іспанії. У своєму листі до римлян Павло двічі згадує про Іспанію, тут і в Рм 15:28. Невідомо, чи Павлові вдалося побувати в Іспанії. Однак Климент Римський зазначив (близько 95 року н. е.), що Павло дійшов «до кордону Заходу»; можливо, йшлося про територію, до якої належала Іспанія. Якщо Павло все-таки побував в Іспанії, то, очевидно, відвідав її в період між своїм першим ув’язненням в Римі (з якого звільнився близько 61 року н. е.) і другим ув’язненням в тому ж місті (близько 65 року н. е.). У той час Іспанія була під пануванням Риму. В цій території, куди, очевидно, ще не дійшла добра новина, латинська мова була більш поширена, ніж грецька (Рм 15:23).

Ахайї. У Грецьких Писаннях назва Ахайя стосується римської провінції у південній Греції. Столицею провінції було місто Коринф. У 27 році до н. е., коли Цезар Август реорганізував дві грецькі провінції — Македонію та Ахайю, Ахайєю став називатись півострів Пелопоннес і частина материкової Греції. Провінція Ахайя підпорядковувалася римському сенату і нею керував проконсул в Коринфі, столиці провінції (2Кр 1:1). У Грецьких Писаннях також згадуються інші міста у провінції Ахайя — Афіни і Кенхрея (Дії 18:1, 18; Рм 16:1). Ахайю часто згадували разом з Македонією — провінцією, яка межувала з нею на півночі (Дії 19:21; Рм 15:26; 1Фс 1:7, 8; див. додаток Б13).

Македонії. Див. глосарій.

Ахайї. Див. коментар до Дії 18:12.

Я боржник. Або «я маю борг; я зобов’язаний». У Біблії грецьке слово, перекладене як «боржник», та схожі за значенням слова передають думку не лише про фінансові зобов’язання, а й про зобов’язання загалом. В Ів 13:14 (див. коментар) слово «повинні» — це переклад грецького дієслова, яке означає «заборгувати; бути зобов’язаним». Павло говорить, що має борг перед кожним, кого зустрічає, і цей борг він може повернути, лише розповівши добру новину (Рм 1:15). Павло був настільки вдячний за виявлене йому милосердя, що хотів допомагати людям теж відчути на собі незаслужену доброту Бога (1Тм 1:12—16). По суті, він казав: «Те, що Бог зробив для людства і особисто для мене, зобов’язує мене охоче проповідувати добру новину кожному».

Були їхніми боржниками. Або «були їм винні; мали борг перед ними; були їм зобов’язані». У Біблії грецьке слово, перекладене як «боржник», та схожі за значенням слова передають думку не лише про фінансові зобов’язання, а й про зобов’язання загалом. (Див. коментар до Рм 1:14.) Павло хотів сказати, що християни з язичників були в боргу перед єрусалимськими християнами з юдеїв, які допомогли їм духовно. Тому логічно, що вони мали допомагати матеріально своїм нужденним братам з юдеїв (Рм 15:26).

Пожертви. Букв. «плід». Тут слово «плід» вживається в значенні «результат; наслідок; продукт» і, очевидно, стосується грошей, зібраних для братів у Єрусалимі.

Допомогу. Або «допомогу, щоб послужити». Це перший описаний в Біблії випадок, коли християни послали допомогу одновірцям в іншому куточку світу. Грецьке слово діаконı́а, яке часто перекладається як «служіння», також передає думку про матеріальну допомогу, як-от в Дії 12:25 і 2Кр 8:4. Те, як грецьке слово діаконı́а вживається у Грецьких Писаннях, показує, що християнське служіння має дві грані. Одна — це «служіння [форма слова діаконı́а], пов’язане з примиренням», тобто праця проповідування і навчання (2Кр 5:18—20; 1Тм 2:3—6). А друга, як видно з цього уривка,— служіння на благо одновірців. Павло писав: «Є... різні види служіння [форма множини слова діаконı́а], але Господь той самий» (1Кр 12:4—6, 11). Він показав, що всі ці грані християнського служіння є частиною нашого служіння Богу (Рм 12:1, 6—8).

Моє служіння. Грецьке слово діаконı́а, яке часто перекладається як «служіння», також передає думку про матеріальну допомогу, як-от в Дії 11:29; 12:25; 2Кр 8:4; 9:13. Збори в Македонії та Ахайї взяли участь у служінні, пов’язаному з наданням допомоги, коли зібрали пожертви, які Павло мав передати нужденним братам в Юдеї (2Кр 8:1—4; 9:1, 2, 11—13). В деяких стародавніх рукописах у цьому вірші замість слова діаконı́а стоїть слово дорофорı́а («принесення дару»). Існує думка, що таку заміну слів зробили переписувачі, намагаючись пояснити, яке саме «служіння» мав на увазі Павло. (Див. коментар до Дії 11:29.)

Медіафайли

Павлові подорожі прибл. після 61 р. н. е.
Павлові подорожі прибл. після 61 р. н. е.

У книзі Дії описано багато ранніх подорожей Павла, в тому числі його три місіонерські подорожі і дорогу з Кесарії до Рима. Однак про те, де він побував після свого першого ув’язнення в Римі (тобто після близько 61 року н. е.), можна дещо дізнатися з його листів, оскільки вони містять інформацію, якої немає в книзі Дії. Наприклад, Павло писав, що хоче дістатись «до Іспанії», хоча не відомо, чи він зміг це зробити перед своїм другим ув’язненням (близько 65 року н. е.) (Рм 15:24). Під час свого першого ув’язнення в Римі Павло писав, що має намір повернутися у Філіппи, а також відвідати Колосси (Флп 2:24; Флм 22; пор. Кл 4:9). У листах до Тита і Тимофія, написаних після першого ув’язнення в Римі, Павло розкриває інші подробиці про свої подорожі. В той період він міг бути з Тимофієм в Ефесі (1Тм 1:3). А з Тит 3:12 видно, що Павло вирішив перезимувати в Нікополі. На карті позначено деякі місця, в яких міг побувати Павло.

1. Іспанія Рм 15:24 (прибл. після 61 року н. е.).

2. Крит Тит 1:5 (близько 61—64 років н. е.).

3. Мілет 2Тм 4:20 (прибл. перед 65 роком н. е.).

4. Колосси Флм 22 (пор. Кл 4:9 з Флм 10—12) (після 61 року н. е.).

5. Ефес 1Тм 1:3 (близько 61—64 років н. е.).

6. Троада 2Тм 4:13 (прибл. перед 65 роком н. е.).

7. Філіппи Флп 2:24 (після 61 року н. е.).

8. Македонія 1Тм 1:3 (близько 61—64 років н. е.).

9. Нікополь Тит 3:12 (ймовірно, Павла арештували в Нікополі близько 64 чи 65 року н. е.).

10. Рим 2Тм 1:17 (друге ув’язнення Павла, очевидно, в 65 році н. е.).

В дужках наведено приблизний час, коли Павло міг побувати у вказаному місці.