«Книга мучеників» Жана Креспена

В 1546 році у французькому місті Мо звинуватили в єресі та засудили до спалення живцем 14 чоловіків. У чому була їхня вина? Вони збирались у своїх домах, молилися, співали псалми і відзначали Господню Вечерю. Ці чоловіки заявили, що ніколи не прийматимуть «папських ідолів».

У день страти римо-католицький вчитель Франсуа Пікар ставив засудженим підступні запитання стосовно їхніх поглядів на Господню Вечерю. У відповідь вони запитали його про одну з католицьких догм — трансубстанціацію, згідно з якою під час Господньої Вечері хліб і вино чудом перетворюються на Ісусову кров та тіло. «Чи хліб,— сказали засуджені,— має смак м’яса, а вино — крові?»

Хоча ці 14 чоловіків були праві, їх прив’язали до стовпа і спалили живцем. Ті, кому не відрізали язика, співали псалми. Присутні під час страти священики намагались заглушити їх своїм співом. Наступного дня на тій же площі Пікар оголосив, що всі 14-ть засуджені на вічні муки в пеклі.

Європа XVI століття була небезпечним місцем для релігійних інакодумців. Багато тих, хто ставив під сумнів церковні доктрини, зазнавали жахливих переслідувань з боку своїх релігійних противників. Такі переслідування яскраво описані в книжці Жана Креспена «Le Livre des martyrs» («Книга мучеників»), яка була опублікована 1554 року у швейцарському місті Женеві. Інша її назва — «Histoire des martyrs» *.

Адвокат стає реформатором

Жан Креспен народився приблизно 1520 року в місті Аррас, що нині лежить на території Північної Франції. Він вивчав юриспруденцію в Левені (Бельгія). Очевидно, саме там він вперше познайомився з реформаторськими ідеями. В 1541 році Креспен працював у Парижі секретарем відомого юриста. У той час він став свідком спалення на площі Мобер єретика Клода ле Пенктре. Креспена дуже вразила віра цього молодого ювеліра, котрого стратили, як писав Креспен, за «те, що він розповідав правду батькам і друзям».

У цей період Жан Креспен вже працював адвокатом у Аррасі. Однак невдовзі через свої нові переконання він був звинувачений в єресі. Щоб уникнути переслідувань, Креспен втік до Страсбурга (Франція) і згодом оселився в Женеві. Там він почав спілкуватися з іншими реформаторами. Він припинив юридичну діяльність і став друкарем.

 Креспен видавав релігійні праці таких реформаторів, як Жан Кальвін, Мартін Лютер, Джон Нокс і Теодор Беза. Крім того, Креспен друкував Грецькі Писання (тобто Новий Завіт) і Біблію — цілу чи окремі її частини — англійською, італійською, іспанською, латинською та французькою мовами. Проте найбільше він прославився своєю працею «Книга мучеників». У ній він згадав багатьох страчених за єресь у 1415—1554 роках.

З якою метою писали про життя мучеників?

У своїх працях реформатори часто викривали жорстокість католицьких релігійних провідників. У них описувався героїзм протестантських мучеників, які, подібно до Божих служителів минулого і ранніх християн, зазнавали переслідувань. Щоб заохочувати протестантів наслідувати приклад мучеників, Жан Креспен склав список тих, хто віддав своє життя за віру *.

У книзі Креспена описуються випробування мучеників, методи інквізиторів, а також подаються свідчення очевидців та листи в’язнів. Туди ввійшли і підбадьорливі листи, адресовані засудженим. Деякі з них містили багато біблійних цитат. На думку Креспена, віра цих мучеників «заслуговує увіковічення».

Пишучи про доктринальні питання, Креспен часто згадував відомі багатьом дебати між католиками і протестантами. Річ у тім, що протестанти відкидали використання зображень у поклонінні, вчення про чистилище, молитви за померлих, а також не визнавали, що папа є представником Бога на землі і що під час кожної католицької меси Ісус знову приносить себе в жертву.

З цієї книги можна довідатись про тогочасну релігійну незгоду й ненависть. Хоча Креспен писав лише про переслідування протестантів католицькою церквою, не слід забувати, що протестанти іноді теж люто переслідували католиків.

Протягом людської історії фальшива релігія не раз заплямовувала себе «кров’ю пророків, святих і всіх убитих на землі». Бог свого часу помститься за кров усіх цих людей (Об’явлення 6:9, 10; 18:24). Адже декотрі з тих, хто страждав і помер за віру в дні Жана Креспена, дійсно щиро шукали правди.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 12]

Титульна сторінка «Книги мучеників», видання 1564 року

[Ілюстрація на сторінці 13]

Страта протестантів перед французьким королем Генріхом II і його придворними

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 13]

Images, both pages: © Société de l’Histoire du Protestantisme Français, Paris