(з лат., озн. «орел»).

 Юдей за походженням, народився в Понті, що на Пн. Малої Азії. Прискилла — його дружина і вірна супутниця — завжди згадується разом з ним. Подружжя оселилося в Коринфі після того, як у 49 або на початку 50 р. н. е. імператор Клавдій видав наказ, яким змусив юдеїв покинути Рим (Дії 18:1, 2). Восени 50 р. н. е. у Коринф прибув Павло, і Акила та Прискилла радо прийняли його у свій дім. Між ними розвинулась дуже близька дружба, оскільки вони разом працювали, виготовляючи намети, і, безсумнівно, Акила та Прискилла допомагали Павлові зміцнювати новоутворений коринфський збір (Дії 18:3).

 Коли Павло в кінці своєї другої місіонерської подорожі (приблизно навесні 52 р. н. е.) відплив до Сирії, Акила та Прискилла супроводжували його аж до Ефеса (Дії 18:18, 19). Вони залишалися в Ефесі щонайменше доти, доки Павло не написав звідти Листа до коринфян (бл. 55 р. н. е.). Там Акила та Прискилла надали свій дім для проведення зібрань місцевого збору; також вони допомогли красномовному Аполлосу отримати точніше знання про Божу дорогу (1Кр 16:19; Дії 18:26). На момент, коли Павло писав Листа до римлян (бл. 56 р. н. е.), правління Клавдія вже завершилось і Акила з Прискиллою повернулися в Рим. Про це свідчить те, що в цьому листі Павло передає їм, своїм «співпрацівникам», вітання (Рм 16:3). У їхньому домі в Римі теж проводились зібрання (Рм 16:5). Якось Акила та Прискилла навіть «ризикували головою» заради Павла, за що їм були вдячні всі збори (Рм 16:4). Згодом вони повернулися в Ефес. Це видно з того, що незадовго до своєї мученицької смерті (бл. 65 р. н. е.) Павло, будучи в Римі, написав в Ефес листа до Тимофія, в якому попросив передати цьому подружжю вітання (1Тм 1:3; 2Тм 4:19).