Лист до римлян 16:1—27

16  Хочу представити вам нашу сестру Фı́ву, яка служить у кенхре́йському зборі.+  Радо прийміть цю Господню ученицю, як і належить приймати святих. Допомагайте їй у всьому, в чому вона матиме потребу,+ бо вона захищала багатьох, у тому числі мене.  Передайте вітання При́сці та Аки́лі,+ моїм співпрацівникам і учням Христа Ісуса,  які заради мене ризикували головою.+ Їм вдячний не лише я, але й усі збори з інших народів.  Передайте вітання зборові в їхньому домі.+ Привітайте мого любого Епене́та, який одним з перших в Азії став Христовим учнем.  І передайте вітання Марії, яка багато трудилась заради вас.  Вітайте Андро́ника та Ю́нія — моїх родичів,+ які були ув’язнені разом зі мною. Їх добре знають апостоли, і вони є Христовими учнями навіть довше, ніж я.  Передайте вітання любому Ампліа́ту, учню Господа.  Привітайте Урба́на, нашого співпрацівника і Христового учня, а також любого Ста́хія. 10  Вітайте Апелле́са, який заслуговує схвалення як учень Христа. Передайте вітання домашнім Аристову́ла. 11  Привітайте мого родича Іродіо́на, а також домашніх Нарки́сса, котрі є Господніми послідовниками. 12  Передайте вітання Трифе́ні й Трифо́сі — жінкам, що наполегливо працюють, служачи Господу. Вітайте нашу любу Перси́ду, адже вона багато трудилась як учениця Господа. 13  Передайте також вітання Ру́фу, вибраному служителю Господа, і матері його та моїй. 14  Вітайте Асинкри́та, Флего́нта, Герме́са, Патро́бу, Є́рма і братів, що з ними. 15  Передайте вітання Філоло́гу і Юлії, Нере́ю і його сестрі, а також Олı́мпію і всім святим, що з ними. 16  Вітайте одне одного святим поцілунком. Передають вам вітання всі збори Христа. 17  Брати, дуже прошу вас: пильнуйте за тими, хто всупереч вченню, яке ви отримали, спричиняє розбрат і дає підстави для спотикання. Таких людей уникайте.+ 18  Адже вони раби не нашого Господа Христа, а власних прагнень. Такі особи солодкими словами й улесливою мовою зваблюють серця довірливих людей.+ 19  Ваша слухняність стала помітною для всіх, і це приносить мені радість.+ Але я хочу, щоб ви були мудрими, коли говорити про добро, а коли говорити про зло — невинними.+ 20  Бог же, який дає мир, незабаром розчавить Сатану+ під вашими ногами. Нехай перебуває з вами незаслужена доброта нашого Господа Ісуса. 21  Передає вам вітання мій співпрацівник Тимофій,+ а також Лу́цій, Ясо́н і Сосипа́тр — мої родичі.+ 22  Передаю вам християнські вітання і я, Те́ртій, що записав цього листа. 23  Передає вам вітання Гай,+ який гостинно приймає і мене, і цілий збір. Вітає вас Ера́ст, міський скарбник, і його брат Кварт. 24  —— 25  Нехай лине слава Богові, який може зміцнити вас доброю новиною і* звісткою про Ісуса Христа, об’явленням священної таємниці,+ котра довгий час не розкривалася, 26  а тепер стала явною* і відомою через пророчі Писання всім народам для того, щоб, як і наказав вічний Бог, вони виявляли віру і слухались його. 27  Тож Богові — єдиному, хто має мудрість,+ — нехай вічно лине слава через Ісуса Христа. Амінь.

Примітки

Або, можливо, «тобто».
Або «відкрилась».

Коментарі

Своє служіння. Коли Ісус був на землі, він дав своїм послідовникам завдання робити учнями людей з усіх народів (Мт 28:19, 20). Павло говорив про цю працю як про «служіння, пов’язане з примиренням». За його словами, «ми благаємо» відчужений від Бога світ: «Примиріться з Богом» (2Кр 5:18—20). Павло вкладав усі сили в служіння для інших народів, але водночас дуже прагнув, аби хоч хтось з юдеїв зробив кроки, необхідні для спасіння (Рм 11:14). Основне значення грецького слова діаконı́а — «служіння». Споріднене дієслово іноді використовується в Біблії, коли йдеться про людей, які надають різні особисті послуги, наприклад прислуговують при столах (Лк 4:39; 17:8; Ів 2:5). Тут воно стосується християнського служіння. Це особливе служіння, пов’язане з турботою про духовні потреби інших.

Кенхреї. Кенхрея — це один з коринфських портів на вузькому перешийку з боку затоки Саронікос, розташований приблизно за 11 км від Коринфа. В цей порт прибували кораблі з різних регіонів на схід від Греції, а в Лехей — порт на протилежному боці перешийка — кораблі із заходу, у тому числі з Італії. В тій місцевості, недалеко від сучасного села Кехріє, збереглися руїни будівель та хвилерізів. Згідно з Рм 16:1, в Кенхреї був християнський збір. (Див. додаток Б13.)

Хочу представити. Або «хочу рекомендувати». Очевидно, Павло представляє Фіву християнам у Римі, щоб вони радо її прийняли і ставились до неї так, як він (Рм 16:2). Грецьке слово, перекладене як «хочу представити», споріднене з грецьким словом, яке Павло використав у вислові «рекомендаційні листи» у 2Кр 3:1. В біблійні часи рекомендаційні листи часто використовували, щоб представити людину тим, хто її не знав. Фіва, яка служила у кенхрейському зборі, мабуть, передала Павлового листа християнам в Римі.

Служить. В тексті оригіналу вживається грецьке слово діа́конос («служитель»), яке має широке значення. Слова Павла про те, що Фіва є служителем у кенхрейському зборі, очевидно, означають, що вона виконувала християнське служіння, тобто поширювала добру новину. Всі християни мають обов’язок проповідувати добру новину. (Пор. Дії 2:17, 18 з коментарем до Рм 11:13.) Споріднене слово діаконе́о використовується щодо жінок, які служили, тобто прислуговували, Ісусу та його послідовникам, забезпечуючи їх їжею і надаючи їм іншу допомогу (Лк 8:3). Оскільки слово діа́конос часом вживається в особливому значенні і стосується призначених «служителів збору» (Флп 1:1; 1Тм 3:8, 12), деякі перекладачі у Рм 16:1 передають його як «диякон» або «диякониса». Однак коли Біблія наводить вимоги до служителя збору, то не говорить, що ним може бути жінка. Натомість в Біблії сказано, що «служитель збору» має бути «чоловіком однієї дружини» (1Тм 3:8—13). Тому багато перекладачів вважають, що в цьому вірші грецьке слово вживається в загальному значенні, і перекладають його як «служителька» чи «помічниця».

Кенхрейському. Кенхрея — це один з коринфських портів, розташований приблизно за 11 км на схід від Коринфа. Пробувши в Коринфі понад півтора року, Павло близько 52 року н. е. відплив з Кенхреї до Ефеса. (Див. коментар до Дії 18:18.) В Біблії не говориться, коли саме утворився християнський збір у Кенхреї, але дехто припускає, що його заснував Павло під час свого тривалого перебування в Коринфі. Точно відомо, що цей збір вже існував у 56 році н. е., коли Павло писав свого листа до римлян.

Захищала. Основне значення грецького слова проста́тіс, перекладеного як «захищала»,— «той, хто захищає». Воно показує, що Фіва робила добро і допомагала тим, хто цього потребував. Крім того, це слово може передавати думку, що вона активно підтримувала інших. Те, що Фіва могла подорожувати і багато допомагати одновірцям у зборі, мабуть, свідчить, що вона була вдовою і, можливо, досить заможною. Якщо це так, то становище у суспільстві дозволяло Фіві заступатися за одновірців, яких фальшиво звинувачували у злочинах, або давати їм прихисток у час небезпеки.

Акила. Цього вірного християнина та його віддану дружину Прискиллу (Приску) названо «співпрацівниками» Павла (Рм 16:3). У Грецьких Писаннях про них згадується шість разів (Дії 18:18, 26; 1Кр 16:19; 2Тм 4:19), і кожного разу вони згадуються разом. Ім’я Прискилла — це зменшувальна форма імені Приска. Коротше ім’я міститься в листах Павла, а довше використовує Лука. Вживання різних форм римських імен було поширеним у ті часи. Акила і Прискилла оселилися в Коринфі після того, як у 49 або на початку 50 року н. е. імператор Клавдій видав наказ, щоб юдеї покинули Рим. Восени 50 року н. е. у Коринф прибув Павло. Він працював разом з цим подружжям, виготовляючи намети. Безсумнівно, Акила та Прискилла допомагали Павлові зміцнювати новоутворений коринфський збір. Акила був родом з Понту, регіону на півночі Малої Азії вздовж узбережжя Чорного моря. (Див. додаток Б13.)

Передайте вітання. Починаючи з цього вірша і до вірша 15, Павло передає вітання багатьом християнам — якимось як групі, якимось особисто, причому 26 з них називає поіменно. Те, що Павло конкретно згадує вісьмох християнок — Приску, Марію, Трифену, Трифосу, Персиду, Юлію, а також матір Руфа і сестру Нерея, показує, що він цінував своїх духовних сестер. На той час Павло вже не один рік був апостолом для інших народів і став відомий багатьом (Дії 9:15; Рм 1:1; 11:13). Однак, як видно з цих вітань, він ніколи не переставав виявляти особисту увагу одновірцям.

Присці та Акилі. Це вірне подружжя було змушене переселитися з Рима після того, як 49 або на початку 50 року н. е. імператор Клавдій видав наказ, згідно з яким юдеї мали покинути Рим. Клавдій помер у 54 році н. е., і на той час, коли Павло писав свого листа римським християнам (приблизно в 56 році н. е.), Приска й Акила вже повернулися до Рима. (Див. коментар до Дії 18:2.) Павло називає їх своїми співпрацівниками. Грецьке слово сінерґо́с, що перекладається як «співпрацівник», з’являється у Грецьких Писаннях 12 разів, найчастіше в листах Павла (Рм 16:9, 21; Флп 2:25; 4:3; Кл 4:11; Флм 1, 24). Цікаво, що в 1Кр 3:9 Павло говорить: «Ми — Божі співпрацівники».

Ризикували головою. Дехто вважає, що цей образний вислів, який буквально перекладається як «класти шию під», з’явився в результаті поширеного за часів Римської імперії методу покарання — обезголовлення. Цей експресивний вислів передавав думку про неминучу і насильницьку смерть. Павло говорить, що Акила і Приска (Прискилла) ризикували життям, щоб врятувати його. На думку декого, це сталося під час заворушення, яке підняли сріблярі в Ефесі (Дії 19:28—31). Мабуть, в цій небезпечній ситуації, коли Павло сумнівався, чи залишиться живим, Акила і Приска прийшли йому на допомогу, ризикуючи своїм життям (2Кр 1:8). Однак Біблія не говорить, яку саме подію мав на увазі Павло.

Мене. Або «мого життя (душі)». Тут грецьке слово псіхе́ вказує на особу або життя особи. (Див. глосарій, «Душа».)

Марією. Відповідник єврейського імені Міріам. У Грецьких Писаннях згадується шість жінок з іменем Марія: 1) Марія, мати Ісуса, 2) Марія Магдалина (Мт 27:56; Лк 8:2; 24:10), 3) Марія, мати Якова і Йосія (Мт 27:56; Лк 24:10), 4) Марія, сестра Марти і Лазаря (Лк 10:39; Ів 11:1), 5) Марія, мати Івана Марка (Дії 12:12) і 6) Марія з Рима (Рм 16:6). За Ісусових днів ім’я Марія було одним з найпоширеніших.

Марії. У Грецьких Писаннях згадується шість жінок з іменем Марія. Про цю Марію згадується лише тут. Павло хвалить її за те, що вона багато трудилась заради християнського збору в Римі. У Біблії про неї більше нічого не сказано. (Див. коментар до Лк 1:27.)

Обійняли Павла. Букв. «кинулись на шию Павла». Коли в Біблії згадується, як хтось обіймав когось, цілував і плакав, це вказує на сильну прив’язаність між цими людьми. Безперечно, старійшин переповнювали теплі почуття до Павла. (Див. також Бт 33:4; 45:14, 15; 46:29; Лк 15:20.)

Його цілувати. Або «з теплотою його цілувати». Павло виявляв щиру любов до братів, і вони теж його дуже любили. В біблійні часи дружнє ставлення часто виражали поцілунком (Бт 27:26; 2См 19:39). Іноді людину ще й тепло обіймали і при цьому плакали (Бт 33:4; 45:14, 15; Лк 15:20). В цьому вірші вжито форму дієслова філе́о, яка вказує на інтенсивність дії й іноді перекладається як «цілувати» (Мт 26:48; Мр 14:44; Лк 22:47), але найчастіше означає «любити; відчувати прив’язаність» (Ів 5:20, прим.; 11:3; 16:27, прим.). (Пор. коментар до Мт 26:49.)

Святим поцілунком. У своїх чотирьох листах (тут і в 1Кр 16:20; 2Кр 13:12; 1Фс 5:26) Павло заохочує одновірців вітати одне одного «святим поцілунком». Апостол Петро використав подібний вислів: «З любов’ю вітайте одне одного поцілунком» (1Пт 5:14). У біблійні часи поцілунок був знаком прив’язаності, поваги до когось чи миру з кимось. Також поцілунком віталися або прощалися (Рт 1:14; Лк 7:45). Цілувати одні одних могли не тільки чоловік і жінка, які були родичами (Бт 29:11; 31:28), але і родичі-чоловіки та близькі друзі (Бт 27:26, 27; 45:15; Вх 18:7; 1См 20:41, 42; 2См 14:33; 19:39; див. коментарі до Дії 20:37). Поцілунки, якими вітали одне одного християни, свідчили про теплі братерські почуття і їхню єдність у правдивому поклонінні. Вони не були формальністю чи якимось обрядом, а також не мали романтичного чи сексуального підтексту (Ів 13:34, 35).

Прагнень. Або «животів». Грецьке слово койлı́а буквально означає «шлунок» або «нутрощі». Тут і у Флп 3:19 воно вживається в переносному значенні і стосується плотських прагнень. Павло пояснює, що люди, які стають рабами «власних прагнень», не можуть бути рабами «нашого Господа Христа». У Флп 3:19 говориться про людей, для яких їхній «шлунок», тобто плотські прагнення, є їхнім богом.

Розчавить Сатану. Ці слова перегукуються з першим біблійним пророцтвом, записаним в Бт 3:15, де говориться, що «потомство» символічної жінки «розчавить [змієві] голову». Йдеться про знищення Сатани, «змія стародавнього» (Об 12:9). Для опису цієї події Павло використовує грецьке слово, яке словники визначають як «розтрощити; розбити на дрібні шматки; повністю перемогти». Те саме грецьке слово вживається в Об 2:27, де сказано, що народи будуть «розбиті, неначе глиняний посуд». Пишучи християнам, які були «співспадкоємцями з Христом» (Рм 8:17), Павло використовує вислів під вашими ногами в переносному значенні і цим показує, що вони братимуть участь у знищенні Сатани. (Пор. Мл 4:3.)

Тертій. Той, хто записав лист Павла до римлян, і єдиний з усіх секретарів Павла, названий на ім’я. Вислів християнські вітання свідчить про те, що Тертій був вірним християнином. Він, мабуть, належав до коринфського збору. Тертій додав від себе слова вітання римлянам, можливо, тому, що знав багатьох християн у Римі.

Гостинно приймає і мене. Тобто гостинно приймає Павла. Розповідь далі ведеться від імені Павла; Тертій говорить від себе тільки у попередньому вірші.

Міський скарбник. Або «міський управитель». Основне значення грецького слова ойконо́мос, яке найчастіше перекладається як «управитель»,— «той, хто управляє чиїм-небудь домом». Оскільки в цьому вірші воно вживається з грецьким словом, перекладеним як «міський», то, очевидно, стосується відповідального за фінансові справи міста Коринф. Під час археологічних розкопок в 1920-х роках в Коринфі знайшли камінь бруківки з написом про те, що якийсь Ераст поклав цю бруківку своїм коштом. Невідомо, чи це той самий Ераст, про якого згадував Павло, але вважається, що ця бруківка існувала в I столітті н. е.

Його брат. Цим висловом перекладено грецьке слово «брат» з означеним артиклем. Текст оригіналу може означати, що Кварт був рідним братом Ераста. Однак грецький текст також може передавати думку про духовну спорідненість і перекладатись як «наш брат».

Деякі грецькі рукописи і стародавні переклади іншими мовами додають слова: «Нехай перебуває з усіма вами незаслужена доброта нашого Господа Ісуса Христа. Амінь». В інших рукописах ці слова йдуть після вірша 27. Однак у найдавніших і найавторитетніших рукописах подібні слова містяться лише у 20-му вірші, а не у 24-му і не після 27-го. Все це служить вагомим доказом того, що цих слів не було в тексті оригіналу. (Див. додаток А3.)

Що усуне заслону з народів. Або «для об’явлення (виявлення) народам». Грецьке слово апока́ліпсіс, перекладене як «що усуне заслону», означає «розкриття» або «відкриття» і часто вживається стосовно розкриття духовних істин, Божої волі і намірів (Рм 16:25; Еф 3:3; Об 1:1). Симеон, який був у похилому віці, називає маленького Ісуса світлом і показує, що духовне просвітлення отримають також люди з інших народів, а не лише юдеї і прозеліти. Пророчі слова Симеона узгоджуються з пророцтвами з Єврейських Писань, як-от з Іс 42:6 і 49:6.

Об’явленням. Букв. «розкриттям; відкриттям; виявленням». Грецьке слово апока́ліпсіс часто вживається стосовно розкриття духовних істин, Божої волі і намірів; в цьому значенні воно використовується й тут (Еф 3:3; Об 1:1). Джерелом таких об’явлень є Бог. (Пор. коментар до Лк 2:32.)

Амінь. Або «нехай буде так». Грецьке слово аме́н є транслітерацією єврейського слова, що походить від кореня ама́н (означає «бути вірним; гідним довір’я»). (Див. глосарій.) «Амінь» говорили на знак згоди з клятвою, молитвою або якимось твердженням. Письменники Грецьких Писань часто використовували це слово після слів хвали Богові, як робить Павло у цьому вірші (Рм 16:27; Еф 3:21; 1Пт 4:11). А в деяких випадках словом «амінь» висловлювалось бажання, щоб Бог виявив ласку читачам листа (Рм 15:33; Єв 13:20, 21). Також це слово показувало, що письменник цілком погоджується з написаним (Об 1:7; 22:20).

Амінь. Див. коментар до Рм 1:25.

Медіафайли

Напис Ераста, знайдений у Коринфі
Напис Ераста, знайдений у Коринфі

Тут зображено камінь бруківки, знайдений на площі біля театру в Коринфі. У написі згадується, що якийсь чиновник, на ім’я Ераст, поклав цю бруківку своїм коштом. У листі до християн у Римі, який Павло написав з Коринфа, він передав вітання від «Ераста, міського скарбника» (Рм 16:23). Вважається, що бруківка з цим написом існувала в I столітті н. е. Тож, на думку деяких вчених, Ераст, згаданий у написі, і Ераст, згаданий Павлом,— це одна й та ж особа.