«За днів царя Ірода»

ІРОД Великий, цар Юдеї, наказує винищити усіх хлопчиків-немовлят у Віфлеємі. Його мета — убити маленького Ісуса. У багатьох джерелах згадуються також інші події, що відбувалися «за днів царя Ірода». Ці події допомагають краще зрозуміти, в який історичний період жив і служив Ісус (Матвія 2:1—16).

Чому Ірод хотів знищити Ісуса? Як пояснити, що, коли Ісус народився, юдеї мали царя, а коли він помер, то ними правив римський намісник Понтій Пилат? Аби, читаючи Біблію, розуміти роль Ірода в історії, слід розглянути події, які відбувались за кілька десятиліть до народження Ісуса.

Боротьба за владу в Юдеї

У першій половині II століття до н. е. Юдея перебувала під владою Селевкідів, що правили в Сирії. Це була одна з чотирьох династій, які з’явилися після падіння імперії Александра Македонського. Близько 168 року до н. е. один з Селевкідів хотів замість поклоніння Єгові запровадити в Єрусалимському храмі культ Зевса. Це дуже обурило юдеїв, і вони під проводом Маккавеїв збунтувалися проти чужоземної влади. Династія Маккавеїв, або Хасмонеїв, правила в Юдеї у період з 142—63 року до н. е.

У 66 році до н. е. два брати з династії Хасмонеїв, Гіркан II та Аристобул, боролися за царську владу. Це призвело до громадянської війни. Обидва брати звернулись до римського полководця Помпея, котрий тоді перебував у Сирії. Помпей не пропустив цієї нагоди, бо дуже хотів утвердити владу Риму.

Римські правителі поширювали свій вплив на Сході і на той час вже підкорили більшу частину Малої Азії. Втім, через невдале правління сирійських царів у краї панувала анархія. Така ситуація загрожувала миру, який римляни прагнули зберегти в східних провінціях. Тож Помпей вирішив якнайшвидше приєднати Сирію до Римської імперії.

 Помпей припинив суперечку Хасмонеїв, підтримавши Гіркана. У 63 році до н. е. римляни захопили Єрусалим і проголосили Гіркана правителем. Втім, його влада була обмеженою. Римляни міцно вхопилися за стерно і не збиралися його відпускати. Гіркан став етнархом, тобто правителем області. Цю владу він отримав з ласки римлян і, щоб зберегти свої повноваження, мав повністю їм підкорятися. Гіркан керував внутрішніми справами, але зовнішню політику мусив вести за вказівками Риму.

Початок кар’єри Ірода

Як правитель Гіркан був легкодухий. Він покладався на допомогу ідумеянина Антипатра, батька Ірода Великого. По суті, країною керував Антипатр. Йому вдавалося тримати під контролем опозиційні групи, і невдовзі він мав більшу владу, ніж Гіркан. Антипатр допоміг Юлію Цезарю здолати ворогів у Єгипті. За це його призначили прокуратором, безпосередньо підзвітним Риму. Антипатр у свою чергу настановив синів, Фазаїла та Ірода, правителями Єрусалима і Галілеї.

Антипатр навчав своїх синів, що нічого не можна робити без дозволу римлян. Ірод добре засвоїв урок батька і впродовж свого правління уміло намагався догоджати як своїм римським панам, так і юдейським підданим. У цьому йому допомагали організаторські здібності і досвід полководця. Коли 25-річного Ірода призначили правителем, він швидко здобув прихильність юдеїв та римлян, звільнивши країну від грабіжницьких банд.

У 43 році до н. е. Антипатра отруїли суперники, і його син, Ірод, став найвпливовішою людиною в Юдеї. Однак він мав ворогів. Єрусалимська аристократія вважала Ірода загарбником і намагалась усунути його руками Риму. Ця спроба була невдалою, адже римляни пам’ятали заслуги його батька, Антипатра, та цінували здібності самого Ірода.

Ірод стає царем Юдеї

Багатьом не подобалось, як близько 20 років тому Помпей вирішив конфлікт між членами династії Хасмонеїв. Прибічники Аристобула неодноразово намагались здобути владу, і 40 року до н. е. їм це вдалося завдяки підтримці парфян, ворогів римлян. Скориставшись безладдям, яке панувало в Римі після громадянської війни, парфяни вдерлися в Сирію, скинули Гіркана і настановили представника династії Хасмонеїв, який не підтримував правління римлян.

Ірод утік до Рима, де його радо прийняли. Римляни хотіли вигнати парфян з Юдеї і відновити там свою владу. Тож вони прагнули призначити слухняного правителя, який був би надійним союзником. Кращого кандидата, ніж Ірод, годі було знайти. Рим довіряв Іроду і сенат коронував його на царя Юдеї. Ірод очолив процесію від будівлі сенату до храму Юпітера, де він приніс жертви язичницьким богам. Такий жест був передвістям майбутніх компромісів, на які Ірод згодом пішов, щоб зберегти свою владу.

Разом з римськими легіонами Ірод переміг ворогів у Юдеї і заявив права на престол. Він учинив жорстоку розправу над противниками, а також винищив Хасмонеїв та юдейську аристократію, яка їх підтримувала. Крім того, він усунув усіх, кому не подобалось, що над ними править прибічник римлян.

Ірод утверджує владу

У 31 році до н. е. Октавіан (відомий пізніше як кесар Август) переміг Марка Антонія біля Акцію і фактично став одноосібним правителем Риму. Ірод відразу зрозумів, що може впасти в немилість нового правителя через свою багаторічну дружбу з Антонієм. Тож він не забарився запевнити Октавіана у цілковитій відданості.  Імператор утвердив владу Ірода і розширив його володіння.

Упродовж наступних років Ірод зміцнив і збагатив своє царство, перетворивши Єрусалим на осередок елліністичної культури. Він втілив грандіозні будівельні проекти: звів багато палаців і портове місто Кесарію, відновив та розбудував Єрусалимський храм. Ірод всіляко намагався зберегти дружбу з Римом, яка була запорукою його успіху.

Влада Ірода в Юдеї була абсолютною. Він втручався навіть у релігійне життя, наприклад, самостійно призначав первосвящеників.

Ревнощі та вбивства

Родинне життя Ірода було бурхливим. Деякі з його десяти дружин прагнули, щоб їхні сини успадкували трон. Через такі інтриги Ірод став вкрай недовірливим і жорстоким. Охоплений ревнощами, він наказав убити свою улюблену дружину Маріам, а пізніше звелів задушити двох її синів, яких підозрював у змові. Отже розповідь Матвія про вбивство немовлят у Віфлеемі цілком узгоджується з тим, що відомо про характер Ірода і його бажанням позбутись усіх суперників.

Ірод розумів, що люди не люблять його. На думку декого, він не хотів, щоб піддані раділи його смерті, тож спланував обернути день свого похорону на день загальнонаціональної жалоби. Ірод арештував шанованих юдейських провідників і наказав, щоб їх стратили, як тільки буде оголошено про його смерть. Проте цей наказ не виконали.

Чому варто знати про Ірода

Після Ірода правителем Юдеї римляни настановили його сина, Архелая. Два інші сини, Антипа і Пилип, були призначені тетрархами: Антипа правив в Галілеї та Переї, а Пилип — в Ітуреї і Трахонітиді. Архелай не здобув прихильності ані серед підданих, ані серед римлян. Після десяти років невдалого правління Архелая Рим усунув його від влади і настановив власного правителя, попередника Понтія Пилата. Пилип та Антипа, якого Лука називає Іродом, і далі правили у своїх областях. Ось такою була політична ситуація, коли Ісус розпочав служіння (Луки 3:1).

Ірод Великий був проникливим політиком та безжалісним убивцею. Мабуть, найжахливішим його вчинком була спроба вбити маленького Ісуса. Для тих, хто читає Біблію, корисно знати деякі факти про Ірода. Це допомагає краще розуміти важливі події того часу, пояснює, як юдеї опинились під владою римлян, та проливає світло на обставини, за яких жив і служив Ісус.

[Карта на сторінці 15]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Палестина і довколишні землі за часів Ірода

СИРІЯ

ІТУРЕЯ

ГАЛІЛЕЯ

ТРАХОНІТИДА

Галілейське море

р. Йордан

Кесарія

САМАРІЯ

ПЕРЕЯ

Єрусалим

Віфлеєм

ЮДЕЯ

Солоне море

ІДУМЕЯ

[Ілюстрації на сторінці 13]

Ірод був одним з багатьох правителів, які керували Юдеєю протягом двох століть до приходу Ісуса