Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

 ПОРАДИ ДЛЯ СІМ’Ї | ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Як навчитись казати «ні»

Як навчитись казати «ні»

ТРУДНІСТЬ

Ваша дитина не сприймає слова «ні». Після кожного вашого «ні» вона починає випробовувати межі вашого терпіння. І її ніяк не заспокоїти. Вам здається, що нема іншого вибору, як поступитися. Вкотре ваше тверде «ні» перетворюється на вимушене сердите «так».

Вам під силу змінити таку ситуацію. Але насамперед вам треба взяти дещо до уваги.

ЩО ВАМ ВАРТО ЗНАТИ

Казати «ні» — це не вияв жорстокості. Декотрі батьки вважають інакше. Вони можуть казати, що необхідно обговорювати ситуацію, пояснювати дитині своє рішення або навіть домовлятися з нею. Проте, на їхню думку, не треба казати «ні», бо дитина може образитись.

Безперечно, ваше «ні» спочатку може засмутити дитину. Все ж воно вчить її важливого уроку: у житті існує чимало обмежень, з якими треба рахуватись. А от якщо ви поступаєтесь дитині, то цим послаблюєте свій авторитет і показуєте їй, що вами можна маніпулювати. Дитина бачить: якщо поскиглити, то завжди можна досягти свого. З часом може дійти до того, що ваше «ні» навіть обурюватиме дитину. І взагалі, яка дитина буде поважати батька чи матір, котрими легко керувати?

Ваше «ні» готує дитину до труднощів підліткового віку і дорослого життя. Вона вчиться стримувати свої бажання і починає усвідомлювати, наскільки цінним є самовладання. У підлітковому віці це допоможе їй рішуче відкидати пропозиції вживати наркотики або займатися дошлюбним сексом.

Крім того, завдяки вашому «ні» дитина може стати зрілою дорослою людиною. «Ми [дорослі] не завжди отримуємо те, що хочемо,— пише д-р Дейвід Волш.— Ми робимо дітям ведмежу послугу, коли вчимо їх, що світ подаватиме їм на блюдечку все, чого вони забажають» *.

 ЩО ВАМ РОБИТИ

Пам’ятайте про свою мету. Ви хочете, щоб ваша дитина стала зрілою та успішною дорослою людиною, спроможною панувати над своїми емоціями. Але ви не досягнете цієї мети, якщо виконуватимете всі її забаганки. Згідно з Біблією, якщо розпещувати когось змалку, то згодом він «стане невдячний» (Приповістей 29:21, переклад І. Хоменка). Отже, говорити «ні» — це складова мудрого виховання. Ваше «ні» піде дитині на добро, а не зашкодить їй. Біблійний принцип: Приповістей 19:18.

Кажіть «ні» рішуче. Ваша дитина не є вам рівнею. Тож ви не мусите обґрунтовувати своє «ні», так наче дитина має його схвалити. Безумовно, з віком дитині треба буде привчити «своє чуття відрізняти добре від поганого» (Євреїв 5:14). Тому немає нічого неправильного в тому, щоб пояснити дитині своє рішення. Однак не втягуйтеся в довгі дискусії зі своїми малими дітьми про те, чому ви сказали «ні». Чим більше ви будете сперечатися з ними, тим невпевненіше звучатиме ваше «ні». Біблійний принцип: Ефесян 6:1.

Тримайтесь свого рішення. Дитина може намагатись впливати на вас умовляннями або плачем. Що робити, коли це стається вдома? «Не залишайтесь поряд з дитиною,— радиться в одній книжці про виховання дітей.— Скажіть: “Ти хочеш поплакати? Будь ласка, але не при мені. Іди в свою кімнату і плач, поки не заспокоїшся”» («Loving Without Spoiling»). Вам може бути важко поводитись так непохитно, та й дитина може це не відразу сприйняти. Але її опір, найімовірніше, послабиться, коли вона зрозуміє, що ваше «ні» означає «ні». Біблійний принцип: Якова 5:12.

Не кажіть «ні» лише для того, щоб продемонструвати дитині свою батьківську владу

Будьте помірковані. Не кажіть «ні» лише для того, щоб продемонструвати дитині свою батьківську владу. Натомість керуйтеся біблійним принципом: «Нехай про вашу поміркованість знають усі» (Филип’ян 4:5). Є випадки, коли дитині можна сказати «так» — якщо до цього «так» вас не спонукало лише дитяче ниття або якщо в її проханні немає нічого поганого. Біблійний принцип: Колосян 3:21.

^ абз. 10 З книжки «No: Why Kids—of All Ages—Need to Hear It and Ways Parents Can Say It».