Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Для чого ми живемо?

Для чого ми живемо?

Для чого ми живемо?

У чому сенс життя?

ОКРІМ цих запитань, багатьох цікавить, чи можна сподіватись чогось більшого ніж лише прожити 70—80 років? (Псалом 90:9, 10).

Такі питання особливо тривожать нас, коли ми усвідомлюємо, наскільки короткочасним є життя. Не обов’язково зазнати випробувань та лиха, аби замислитись, для чого ми живемо. Проте дехто починає роздумувати над цим, зазнавши розчарування або аналізуючи власне життя.

Дейв добре заробляв, мав гарне помешкання та любив проводити час з друзями. Він розповідає: «Одного разу я пізно повертався з вечірки і раптом у мене з’явились запитання: “Невже я лише для цього живу? Невже моє життя колись обірветься і на тому все скінчиться?” Я відчув порожнечу, і це налякало мене».

У своїй книжці «Люди в пошуках змісту життя» Віктор Франкл, який пережив Голокост, писав, що його сучасники після звільнення з концентраційного табору теж задумувались над змістом життя. Повертаючись додому, вони дізнавались, що їхні рідні загинули. Франк пише: «Вони були дуже пригнічені, побачивши, що реальне життя цілковито відрізняється від того, про яке так мріяли в ув’язненні».

Біблійні приклади

Люди завжди розмірковували над змістом життя. І про це пише Біблія. Коли чоловік на ім’я Йов втратив маєток, дітей і серйозно захворів, він запитував себе: «Чому я не згинув в утробі? Як вийшов із нутра, то чому я не вмер?» (Йова 3:11).

Подібно почувався пророк Ілля. Йому здавалося, ніби він залишився єдиним поклонником Бога. З розпачу він вигукнув: «Досить тепер, Господи! Візьми душу мою» (1 Царів 19:4). Ми теж можемо розчаровуватись у житті. У Біблії сказано, що Ілля «був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас» (Якова 5:17).

Наше життя — це наче подорож

Життя часто порівнюють до подорожі. Іноді люди вирушають у мандрівку, не знаючи, де вона завершиться. Так само дехто живе і не задумується про сенс свого існування. Якщо ви належите до таких людей, то є небезпека, як казав письменник Стівен Кові, потрапити в пастку «постійної заклопотаності». Він писав про людей, «які здобували перемоги, що згодом виявились марними, досягали успіху коштом чогось найдорожчого для них».

Погодьтесь, під час мандрівки немає змісту поспішати, якщо не знаєш, куди прямуєш. Так само ми не знайдемо правдивої мети в житті, якщо просто будемо постійно заклопотані, бо це приносить лише розчарування.

Пізнати зміст життя хочуть люди різного віку й походження, оскільки всі мають потребу в духовному. Її відчувають навіть ті, хто досягнув матеріального добробуту. У подальших статтях розповідатиметься про людей, які, задовольняючи свою потребу в духовному, знайшли зміст у житті.

[Вставка на сторінці 4]

Помилково вважати, що, будучи «постійно заклопотаним», можна знайти правдивий зміст у житті

[Ілюстрація на сторінці 3]

Йов запитував, для чого він народився

[Ілюстрація на сторінці 4]

Ілля «був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас»