Молоді люди запитують...

Чи в мене розлад харчування?

«Іноді, коли я сідаю до столу, починаю нервуватись і тремтіти. Я боюся набрати вагу. Мені постійно хочеться скинути хоча б два кілограми» (Марія) *.

«Я хочу бути привабливою і панічно боюся погладшати. Після кожного прийому їжі я блюю. Мені стає дуже соромно і страшно, коли подумаю, що про це може хтось дізнатися» (Антоніна).

«Щоразу я кажу собі: «Сьогодні мені це вдасться». Але обов’язково наступає момент, коли я не стримуюсь і накидаюся на їжу. Потім мене огортає почуття вини і хочеться померти» (Жанна).

Немає нічого поганого в тому, що ти хочеш виглядати привабливо. Коли ж ти стурбована чи пригнічена, то намагаєшся якось цьому зарадити. І це теж нормально. Але якщо тобі знайомі переживання дівчат, чиї слова наводяться у рамці, то, можливо, в тебе — розлад харчування. Тоді ти не одна, адже мільйони підлітків страждають через таку проблему *.

Розгляньмо детально деякі харчові розлади, зокрема анорексію, булімію й хронічне переїдання. Кожен розлад має свої симптоми, але для всіх характерне нездорове ставлення до їжі. Якщо ти помітиш в себе якісь із них, то відразу звернися до лікаря. Не сумнівайся, твою проблему можна вирішити!

Загальні відомості

▪ АНОРЕКСІЯ. Дівчина, хвора на анорексію, може бути дуже худою, але коли дивиться на себе в дзеркало, то бачить непривабливу товстушку. Аби схуднути, вона не зупиняється ні перед чим. «Я рахувала кожну калорію,— розповідає одна дівчина.— Я старанно планувала, що їстиму протягом тижня, і не раз навмисне пропускала обід чи вечерю, а коли  мені здавалося, що я спожила зайві калорії, то виснажувала себе фізичними вправами. За день я могла прийняти до шести проносних таблеток».

Симптоми анорексії з’являються досить швидко. Серед них не лише різке зменшення ваги, але й випадання волосся, сухість шкіри, втома та втрата щільності кісток. Крім того, менструації стають нерегулярними, а іноді припиняються на декілька місяців.

Хоча на перший погляд ці симптоми можуть видатися несерйозними, все ж пам’ятай: анорексія призводить до смерті. Як показало одне вивчення, майже 10 відсотків хворих на анорексію помирає внаслідок порушення функцій внутрішніх органів чи інших проблем, пов’язаних з неналежним харчуванням.

▪ БУЛІМІЯ. Хвора на булімію, навпаки,— постійно переїдає. Скажімо, лише за дві години дівчина може спожити аж 15 000 калорій! Після цього вона викликає в себе блювоту або приймає проносні чи сечогінні препарати.

Як правило, хворі на булімію приховують свою звичку переїдати. «Коли я приходила зі школи і вдома нікого не було, я накидалася на їжу,— зізнається дівчина, яка страждала на булімію.— Потім старанно все прибирала, щоб ніхто не дізнався, скільки я з’їла». Однак після цього в неї з’являлося почуття вини. «Мені ставало страшенно соромно за свій учинок,— пригадує вона,— але я потішала себе тим, що можу легко виправити ситуацію. Я йшла в туалет і вибльовувала все, що з’їла. Це приносило мені полегшення і додавало впевненості в собі».

Хоча може здаватися, що штучно викликані блювота чи пронос корисні, насправді вони можуть бути досить небезпечними. Наприклад, надуживання проносним призводить до інфекцій, зменшення проникності кишкової стінки чи запалень. А наслідком частого блювання зазвичай стає зневоднення, псування зубів, пошкодження стравоходу, а то й серцева недостатність.

▪ ХРОНІЧНЕ ПЕРЕЇДАННЯ. Ті, хто має хворобливу схильність до переїдання, також споживають надмірну кількість їжі. Однак, на відміну від хворих на булімію, вони не викликають у себе блювоти чи проносу. Тому у таких людей виникають проблеми із зайвою вагою. Тож дехто з них після переїдання починає виснажувати себе голодом чи важкими фізичними вправами. Коли дівчині вдається завдяки цьому зберігати стабільну вагу, ні родичі, ні друзі не здогадуються про її проблему.

Для анорексії, булімії чи переїдання характерне нездорове ставлення до їжі. Одна дівчина каже: «Їжа — наш таємний друг і, напевно,— єдиний близький друг». Інша ж розповідає: «Коли я їм, то забуваю про все на світі. Здається, їжа стає найголовнішим у житті, адже вона приносить  таке блаженство. Але потім приходить почуття вини і глибокого пригнічення».

Навіть якщо хвора не викликає в себе блювання чи проносу, переїдання небезпечне для здоров’я. Воно може призвести до діабету, гіпертонії, серцевих та інших захворювань, а також негативно вплинути на психіку.

Чи мені це загрожує?

Звичайно, більшість дівчат, які дотримуються дієти чи займаються фізичними вправами, не страждають від розладів харчування. І все ж, прочитавши цю статтю, ти, можливо, почнеш побоюватись, чи раптом і в тебе немає одного з цих захворювань. Тоді спробуй відповісти на такі запитання:

▪ Чи я соромлюсь того, скільки і як я їм?

▪ Чи в мене є схильність їсти потайки?

▪ Чи їжа — це найголовніше у моєму житті?

▪ Чи я стаю на вагу більше, ніж раз на день?

▪ Чи заради схуднення я можу вдатись до крайнощів?

▪ Чи я через побоювання набрати зайву вагу виклика́ла в себе блювоту або вживала проносні й сечогінні засоби?

▪ Чи моє ставлення до їжі вплинуло на стосунки з іншими? Наприклад, чи я волію їсти на самоті, щоб ніхто не знав, скільки і як я їм, та не здогадувався, що потім я навмисно блюю?

Якщо ти ствердно відповіла на більшість запитань, подумай:

▪ Чи подобається тобі таке життя?

Що ж можна зробити?

Не сиди, склавши руки!

Передусім визнай, що в тебе існує ця проблема. «Добре все проаналізувавши,— каже Дана,— я зрозуміла, що в мене такі ж симптоми, як у хворих на анорексію. Мені дуже важко було погодитися з тим фактом».

Також поділись своїми переживаннями з Єговою *. Проси в нього проникливості, аби зрозуміти причину своєї хвороби і перемогти її. Ти можеш молитись як Давид: «Випробуй, Боже, мене,— і пізнай моє серце, досліди Ти мене,— і  пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь» (Псалом 139:23, 24).

А втім, ти, можливо, й не хочеш позбутися цього розладу. Тоді в тебе розвинулась залежність від нього. Розкажи про це Єгові. Саме так зробила Дана. Вона пригадує: «Спершу я взагалі не хотіла боротись з хворобою, тому я стала просити в Бога, щоб він допоміг мені розвинути бажання видужати».

Крім того, звірся батькам або комусь із дорослих, хто в стані тобі поспівчувати і допомогти. Вони не будуть тебе засуджувати, а намагатимуться наслідувати Єгову, про якого в Біблії сказано: «Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього» (Псалом 22:25).

Пам’ятай: шлях до одужання не завжди легкий. У деяких випадках просто не обійтись без професійної допомоги *. Але не сиди, склавши руки! Одна дівчина, яка страждала від булімії, розповідає: «Я зрозуміла, що звикла виклика́ти в себе блювоту чи пронос і ніяк не можу позбутися цього. Зрештою я зробила найважче — звернулась по допомогу».

Тобі теж це під силу!

[Примітки]

ПОДУМАЙ

▪ Чи ти зауважувала в себе симптоми якогось розладу харчування? Якщо так, до кого ти звернешся по допомогу?

▪ Як ти можеш допомогти подрузі, котра має розлад харчування?

[Рамка на сторінці 19]

«Здається, з тобою щось негаразд...»

Почувши таке від когось з рідних чи друзів, не поспішай заперечувати. Приміром, у тебе на сукні розійшовся шов. Хіба ти не будеш вдячна подрузі, коли вона тобі скаже про це? У Біблії говориться: «Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив’язаний» (Приповістей 18:24). І якщо людина відверто говорить тобі про проблему, то вона і є справжнім другом.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 19]

«Я мусила бути худою»

«Я почала худнути. Потім мені видалили зуб мудрості і якийсь час я не могла їсти. Відтоді в мене почалась анорексія. Я тільки й думала про свій вигляд та фігуру. Навіть коли я важила значно менше норми, мені здавалось, що треба худнути далі. Як же я зашкодила своєму здоров’ю. Тепер я не можу відростити нігті, в мене порушились біологічні ритми. Я мала чотири викидні, у мене почався ранній клімакс і дуже сповільнився обмін речовин. Крім того, я страждаю від коліту. І все це через те, що я мусила бути худою» (Ніна).

[Рамка на сторінці 20]

Якщо ти зірвалася

Після того як ти вже кілька тижнів чи місяців нормально харчуєшся, може статися зрив. Але не знеохочуйся. У Божому Слові сказано, що «праведний сім раз впаде — та зведеться» (Приповістей 24:16). Повір, невдача не означає поразки. Вона лиш показує, наскільки важливо бути рішучою, допомагає визначити причини зриву та спонукає, можливо, знову шукати підтримки у вірних друзів.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 20]

Пошукай додаткову інформацію

Намагайся дізнатися більше про розлади харчування. Чим краще ти знатимеш свою проблему, тим легше буде боротися з нею. Тобі, мабуть, допоможуть статті з «Пробудись!» за 22 січня 1999 року, сторінки 3—12 та за 22 квітня 1999 року, сторінки 13—15.

[Рамка на сторінці 21]

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Що ж робити, якщо ваша дочка страждає від розладу харчування? Насамперед уважно прочитайте цю статтю, а також статті, вказані на сторінці 20. Спробуйте зрозуміти, чому у вашої доньки з’явився цей розлад.

Помічено, що чимало дівчат з такими розладами схильні до максималізму і в них занижене почуття власної гідності. Пересвідчіться, чи немає в цьому вашої вини. Хваліть і підбадьорюйте свою доньку (Ісаї 50:4). Ви допоможете їй побороти максималізм, якщо дотримуватиметесь біблійної поради: «Нехай про вашу поміркованість знають усі» (Филип’ян 4:5).

А ще проаналізуйте своє ставлення до їжі та зовнішнього вигляду. Чи ви своїми словами і вчинками не звертаєте надто багато уваги на ці питання? Адже підлітки, як правило, дуже переймаються своєю зовнішністю. Навіть невинні жарти про пухкенькі щічки чи округлі форми можуть викликати у вашої доньки глибоке занепокоєння.

Після молитовних роздумів щиро порозмовляйте зі своєю донькою.

▪ Заздалегідь добре обдумайте, що і коли ви скажете.

▪ Поясніть, що ви переживаєте за неї і прагнете їй допомогти.

▪ Не розчаровуйтесь, якщо перша реакція доньки буде негативною.

▪ Терпеливо слухайте.

А найголовніше, активно підтримуйте доньку на шляху до одужання. Нехай це стане справою цілої сім’ї.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Проси Бога, щоб він допоміг тобі розвинути бажання видужати.