Дилема матерів, хворих на СНІД

СІНТІЇ *, мешканці Вест-Індії, треба було вирішити, що давати своїй дитині: грудне молоко чи дитячі суміші. Здавалося б, зробити вибір неважко. Адже десятиліттями медики рекомендують материнське молоко як «найліпшу, здорову їжу» для немовлят. Крім того, у бідних регіонах смертність немовлят від проносів збільшується у 15 разів, якщо їх годують штучно, а не грудьми. Як повідомляє Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), через небезпеки, пов’язані зі штучним годуванням, щодня помирає приблизно 4000 дітей.

Однак Сінтія, вирішуючи, чи годувати доньку грудьми, мусила зважати на іншу небезпеку. Сінтія заразилася від свого чоловіка вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який призводить до СНІДу. Після пологів вона дізналася, що в одному з семи випадків дитина ВІЛ-інфікованої матері заражається через грудне молоко *. Отже Сінтія мусила вибирати одне з двох лих: або наражати дитину на небезпеку, годуючи своїм молоком, або ризикувати, даючи суміші.

У тих частинах світу, де жертв епідемії СНІДу найбільше, з кожних десяти вагітних дві або й три жінки інфіковані ВІЛ. В певній країні більше половини обстежених вагітних жінок виявились інфікованими. «Ці тривожні цифри,— повідомляє радіопрограма ООН,— змусили вчених прискорити пошуки ліків». У зв’язку з цією небезпечною ситуацією, шість організацій, які працюють під егідою ООН, об’єднавши свій досвід, зусилля та кошти, створили Спільну програму ООН проти ВІЛ/СНІДу, яку також називають ООН проти СНІДу (UNAIDS) *. Проте з’ясувалося, що вирішити проблему, пов’язану зі СНІДом, зовсім не просто.

Складні перешкоди на шляху до простого розв’язання

Едіт Вайт спеціалізується на проблемах годування дітей грудьми та передачі ВІЛ від матері до дитини. Вона пояснює, що медики рекомендують ВІЛ-інфікованим жінкам у розвинутих країнах відмовитися  від годування грудьми, оскільки це майже вдвічі підвищує ризик зараження немовляти. Вихід, здається, очевидний: дітей можна годувати штучно. Але це просте розв’язання важко застосувати в країнах, що розвиваються, де ідеалістичні теорії швидко знецінюються в умовах жорстокої реальності.

Одна із перешкод — соціальна. Якщо в країнах, де всі жінки годують грудьми, одна почне давати своїй дитині суміші, то сусіди будуть знати, що це — ВІЛ-інфікована. Жінка боїться, що тоді її почнуть ганити, відвернуться від неї, а навіть поб’ють. Деякі у такій ситуації не бачать іншого вибору і годують дітей грудьми, аби ніхто не знав про хворобу.

Є також інші перешкоди. Розгляньмо, наприклад, ситуацію двадцятилітньої Маргарет. Вона, як і принаймні 95 відсотків сільських жінок Уганди, не здавала аналізів на ВІЛ. Але в неї є підстави непокоїтись. Її перша дитина померла, а друга квола і хвороблива. Свою третю дитину Маргарет, попри те що вона, можливо, інфікована ВІЛ, годує грудьми десять разів на день. «Я ніколи не зможу годувати дитину штучно»,— каже вона. Чому? Маргарет пояснює, що годування сумішами однієї дитини коштує стільки, скільки сім’я в її селі заробляє за півтора року. Навіть якщо вона отримає суміші безкоштовно, їй буде важко знайти чисту, незаражену воду для їх приготування *.

Декотрі з перелічених перешкод можна певною мірою усунути, якщо поліпшити санітарні умови для ВІЛ-інфікованих матерів, забезпечити їх достатньою кількістю замінників грудного молока та чистою водою. Дорого? Можливо. Проте, хоч це і видається дивним, суть проблеми полягає у встановленні пріоритетів, а не у розшукуванні коштів. Річ у тім, що, за даними ООН, деякі найбідніші країни, що розвиваються, витрачають на озброєння приблизно вдвічі більше коштів, ніж на охорону здоров’я й освіту.

Чи допоможуть ліки проти СНІДу?

Експерти ООН повідомили про те, що простий і відносно недорогий засіб під назвою азидотимідин може значно обмежити передачу ВІЛ-інфекції від матері до дитини. Завдяки сприянню Програми ООН проти СНІДу (UNAIDS) вартість лікування цим препаратом знизилась до 50 американських доларів. Крім того, в липні 1999 року дослідники СНІДу оголосили, що невірапін, який коштує лише 3 долари, ефективніший, ніж азидотимідин. Медики вважають, що, застосовуючи невірапін, можна запобігти зараженню ВІЛ приблизно 400 000 новонароджених щорічно.

Однак дехто осуджує таке застосування ліків, оскільки препарати можуть лише запобігти передачі ВІЛ новонародженим, а мати врешті-решт помре від СНІДу, залишивши дитину сиротою. Натомість ООН зазначає, що в протилежному випадку новонароджені заразяться ВІЛ і стануть невинними жертвами, засудженими на повільну і сумну смерть. Представники ООН також твердять, що ВІЛ-інфіковані матері можуть прожити багато років. Ось приклад Сінтії, про яку згадувалося вище. Вона дізналася про те, що в неї ВІЛ у 1985 році, перед пологами, але захворіла тільки через вісім років. Хоча новонароджена дитина заразилася, через два роки у неї вже не було вірусу.

Біблія потішає нас, запевняючи, що невдовзі прийде час, коли довкілля буде по-справжньому безпечне і з таким лихом, як СНІД, буде назавжди покінчено (Об’явлення 21:1—4). Бог Єгова обіцяє новий світ, де «не скаже мешканець «Я хворий!» (Ісаї 33:24). Свідки Єгови охоче розкажуть вам про це довічне розв’язання проблеми. Щоб отримати більше інформації, звертайтеся, будь ласка, до видавців цього журналу або до місцевих Свідків Єгови.

[Примітки]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]

ВООЗ/E. Hooper