Дівчина, на ім’я Роза, каже: «Через спадкову хворобу я страждаю від постійного сильного болю. Це дуже ускладнює життя». Вона найбільше переживала за те, що іноді не могла зосередитись на вивченні Біблії і на інших духовних справах. Розі дуже допомогли слова Ісуса, записані у Матвія 19:26: «Для Бога можливо все». Вона знайшла вихід з цієї ситуації. Коли біль не дає їй читати, Роза слухає записи Біблії і біблійної літератури *. «Якби не аудіозаписи,— говорить вона,— не уявляю, що було б з моєю духовністю».

Коли Розу пригнічує те, що вона не може робити стільки, скільки раніше, їй приносять розраду слова з 2 Коринфян 8:12: «Якщо є готовність, то дари особливо приємні, причому береться до уваги те, що людина має, а не те, чого вона не має». Ці слова нагадують Розі, що Бог задоволений тим, що вона робить, оскільки вона робить все можливе у своїх обставинах.

Софія, про яку говорилось вище, пригадує: «Після смерті моєї 18-річної доньки мене мучив такий сильний біль, що я не уявляла, як житиму  далі. Життя вже не могло бути таким, як колись». Однак вона відчула велике полегшення, прочитавши слова з Псалма 94:19, в якому псалміст сказав про Бога: «Коли тривоги переповнювали мене, ти потішав мене і заспокоював». Софія каже: «Я молилася до Єгови, щоб він допоміг мені знайти заняття, яке б заспокоїло мій біль».

Вона почала присвячувати багато часу добровільній праці. Якось їй спало на думку порівняти себе з кольоровою крейдою — крейда може зламатися, але нею і далі малюють. Софія, наче така крейда, надломилась, але і далі могла допомагати іншим. Вона розповідає: «Коли я потішала людей, використовуючи думки і принципи з Біблії, я несподівано відкрила для себе, що так Єгова потішав і заспокоював мене». Софія склала список біблійних персонажів, які пережили важке горе, і дійшла такого висновку: «Усі вони без винятку багато молилися». Крім того, вона зрозуміла, що «неможливо знайти відповіді на складні життєві питання, якщо не відкривати Біблії».

Завдяки вивченню Біблії Софія навчилась зосереджуватись на майбутньому, а не на минулому. Її потішає надія, яку дають слова з Дії 24:15: «Буде воскресіння праведних і неправедних». Наскільки реально для неї те, що Єгова воскресить її доньку? Ось як відповідає сама Софія: «Я бачу, як ми зустрінемось. День нашої зустрічі вже позначено в “календарі” мого небесного Батька. Я бачу доньку і себе в нашому садку так само чітко, як в день її народження, коли я вперше її побачила і полюбила».