(озн. «собака»).

1. Син Хецрона, брат Єрахмеїла та правнук Юди і Тамари (1Хр 2:3—5, 18). Його також називали Келуваєм (1Хр 2:9). Одним з його нащадків був Бецалель — умілий майстер, який наглядав за будівництвом святого намету (1Хр 2:19, 20; Вх 35:30). Схоже, що Калев, згаданий під № 2, теж був його нащадком.

2. Син кеніззеянина Єфунне з племені Юди, дядько Отніїла і, ймовірно, нащадок Калева, згаданого під № 1 (Чс 32:12; ІсН 15:17; 1Хр 4:13, 15; див. ОТНІЇЛ). Калев мав 40 років, коли Мойсей послав його та 11 інших чоловіків розвідати Ханаанський край. Повернувшись звідти через 40 днів, він разом з Ісусом Навином, на відміну від інших розвідників, добре відгукувався про той край і казав: «Ходімо до того краю, не вагаймось! Ми обов’язково заволодіємо ним» (Чс 13:6, 30; 14:6—9). Оскільки Калев «всім серцем слухався свого Бога Єгову», він був одним з небагатьох дорослих осіб того покоління, які в 1473 р. до н. е увійшли в Обіцяний край (іншими були Ісус Навин і деякі левіти). Через шість років, коли Калев мав 85, він сказав: «Тож Єгова за своєю обіцянкою зберігав мені життя впродовж цих 45 років, відтоді як Єгова пообіцяв це Мойсеєві, коли Ізраїль ходив по пустелі. І ось мені вже 85 років, але я такий же сильний, як і того дня, коли посилав мене Мойсей. Скільки сили я мав тоді, стільки ж маю тепер, чи то для війни, чи для чогось іншого» (ІсН 14:6—11).

Калев отримав у спадщину місто Хеврон (твердиню за назвою Кір’ят-Арба, в якій жили велетні анакіми), а також довколишню територію, зокрема поблизький Девір. В 1 Самуїла 30:13, 14, де говориться, що амаликітяни напали «на південь Калева», мова, очевидно, йде не про місто Калев, а про територію, призначену Калеву і названу його ім’ям. Отже, амаликітяни здійснили напад на південь цієї території.

Коли Калев отримав свою спадщину, то сказав: «Хто поб’є і захопить Кір’ят-Сефер [інша назва Девіра], за того я видам свою дочку Ахсу». Це місто захопив його племінник Отніїл (перший суддя в Ізраїлі після смерті Ісуса Навина), за що отримав обіцяну нагороду. Як весільний подарунок Калев дав своїй дочці «землю на півдні» і, на її прохання, ще й Верхній Гуллот та Нижній Гуллот (ІсН 15:13—19; Сд 1:11—15; 3:9—11).

Ахса згадується в Біблії як дочка «Калева, Єрахмеїлового брата» (згаданого під № 1), який жив приблизно за півтора століття до «Калева, сина Єфунне» (1Хр 2:42, 49). Дехто з біблеїстів каже, що був лише один Калев. Але це малоймовірно, оскільки Хецрон, внук Юди, жив задовго до того, як ізраїльтяни оселилися в Ханаані. Інші вважають, що обидва Калеви мали дочок з однаковим ім’ям. Однак у родоводах згадуються лише ті жінки, які відіграли важливу роль в історії Божого народу. І оскільки була тільки одна знана Ахса, то, скоріш за все, мова йде про дочку Калева, сина Єфунне. На думку ще інших біблеїстів, слова про Ахсу, згадану в 1 Хронік 2:49, помилково додані переписувачами, але жодні стародавні тексти не підтверджують їхнього погляду. Все ж логічніше припустити, що письменник з певною метою несподівано згадує про Ахсу в 49-му вірші, використовуючи слово «дочка» в ширшому значенні, в значенні «нащадок». Так він, можливо, звертає увагу на те, що Ахса була не лише дочкою Калева, сина Єфунне, але й прямим нащадком Калева, сина Хецрона.