Числа 14:1—45

14  І вся громада здійняла сильний плач. Люди кричали й плакали цілу ніч.+  Усі ізраїльтяни почали нарікати на Мойсея та Аарона,+ і ціла громада стала говорити: «Ліпше б ми померли в єгипетському краю або в цій пустелі!  Чому Єгова привів нас у цей край? Щоб ми загинули тут від меча?+ Наші дружини і діти стануть здобиччю.+ Хіба не ліпше нам повернутися в Єгипет?»+  Вони навіть говорили один одному: «Оберімо собі провідника і повертаймося в Єгипет!»+  Тоді Мойсей і Аарон попадали ниць перед усім ізра́їльським збором, який там зібрався.  Ісус,+ син Нави́на, і Кале́в,+ син Єфунне́, які були серед тих, хто розвідував край, роздерли свій одяг  і звернулись до всієї ізра́їльської громади: «Край, який ми ходили розвідувати, дуже-дуже добрий.+  Якщо Єгова буде нами задоволений, то обов’язково приведе нас у цей край і дасть нам його, край, що тече молоком і медом.+  Тільки не бунтуйтесь проти Єгови і не бійтесь людей того краю,+ бо ми легко їх переможемо*. Вони не мають захисту, а з нами Єгова.+ Не бійтеся їх!» 10  Але вся громада хотіла закидати їх камінням.+ Тоді слава Єгови з’явилась над наметом зборів на очах усіх ізраїльтян.+ 11  І Єгова сказав Мойсею: «Доки цей народ буде зневажати мене?+ Доки вони не віритимуть мені, хоча я зробив серед них стільки чуд?+ 12  Я вражу їх пошестю і знищу їх, а тебе зроблю великим народом, народом сильнішим від них».+ 13  Мойсей же сказав Єгові: «Тоді єгиптяни, з-поміж яких ти вивів цей народ своєю сильною рукою, почують+ 14  і розкажуть про це мешканцям того краю, які чули, що ти, Єгово, перебуваєш серед цих людей,+ з’являєшся їм лице в лице,+ що ти — Єгова, що твоя хмара перебуває над ними і що вдень ти йдеш попереду них у стовпі хмари, а вночі — у стовпі вогню.+ 15  Якщо ти вигубиш цей народ — усіх відразу*, то народи, які чули про твою славу, скажуть: 16  “Єгова не зміг ввести цей народ у край, який поклявся їм дати, тому й вигубив їх у пустелі”.+ 17  Єгово, прошу, вияви всім свою велику силу, адже ти сам говорив: 18  “Єгова негнівливий, сповнений відданої любові,+ він прощає провини та переступи, але ніколи не залишає винних без кари. За провину батьків він карає синів до третього і четвертого покоління”.+ 19  Тож, будь ласка, вияви свою велику віддану любов і прости провину цього народу, як ти прощав його відтоді, як він вийшов з Єгипту».+ 20  І Єгова сказав: «Добре, я прощу, як ти і просиш.+ 21  Але, клянусь собою*, вся земля буде наповнена славою Єгови.+ 22  І жоден з тих, хто бачив мою славу і мої чуда+ в Єгипті та в пустелі, але десять разів випробовував мене+ і не слухався мого голосу,+ 23  ніколи не побачить краю, який я поклявся дати їхнім батькам. Знайте, жоден з тих, хто зневажав мене, не побачить цього краю.+ 24  Але в мого слуги Кале́ва+ був зовсім інший дух, і він усім серцем слухався мене, тому я обов’язково приведу його в край, який він розвідував, і його нащадки заволодіють цим краєм.+ 25  Оскільки в долині живуть амаликітя́ни і ханаа́нці,+ то завтра повертайтесь і вирушайте в пустелю дорогою, яка веде до Червоного моря».+ 26  Потім Єгова сказав Мойсею та Аарону: 27  «Доки ця зла громада буде нарікати на мене?+ Я чую всі нарікання ізраїльтян.+ 28  Скажи їм: “Так говорить Єгова: «Клянусь собою*, я зроблю вам усе, що ви говорили і що я чув!+ 29  У цій пустелі залишаться ваші трупи+ — трупи всіх, хто пройшов перепис, кому 20 років і більше, усіх, хто нарікав на мене.+ 30  Хоч я і поклявся*, що ви будете жити в цьому краю,+ але ніхто з вас не ввійде туди, крім Кале́ва, сина Єфунне́, та Ісуса, сина Нави́на.+ 31  Я приведу туди ваших дітей, про яких ви казали, що вони стануть здобиччю,+ і вони побачать той край, який ви відкинули.+ 32  А ваші трупи залишаться в цій пустелі. 33  Ваші сини будуть пастухами в пустелі 40 років,+ і вони відповідатимуть за вашу невірність*, аж поки ви всі до одного не помрете в пустелі.+ 34  Оскільки ви розвідували той край 40 днів,+ ви відповідатимете за ваші провини 40 років+ — день за рік, день за рік — і зрозумієте, що означає противитись мені*. 35  Я, Єгова, сказав і виконаю все, що говорив про цю злу громаду, про тих, хто пішов проти мене: усі вони загинуть у цій пустелі, всі до одного помруть.+ 36  Чоловіки, яких Мойсей послав розвідати край і які, повернувшись, говорили тільки погане про той край+ та підштовхнули всю громаду до нарікання, 37  чоловіки, які принесли погану звістку, будуть покарані і помруть перед Єговою.+ 38  Але Ісус, син Нави́на, і Кале́в, син Єфунне́, які були серед тих, хто ходив розвідувати край, неодмінно залишаться живими»”».+ 39  Коли Мойсей передав ці слова всім ізраїльтянам, вони дуже засмутились. 40  Вставши рано-вранці, вони вирішили піднятися на гору. Вони говорили: «Ми згрішили. Але тепер ми готові піти на гору, в те місце, про яке говорив Єгова».+ 41  Але Мойсей сказав: «Чому ви порушуєте наказ Єгови? З цього нічого не вийде. 42  Не йдіть туди, бо Єгова не з вами. Якщо ж підете, то вороги вас переможуть.+ 43  Там ви зустрінете амаликітя́н та ханаа́нців+ і загинете від їхнього меча. Ви відвернулися від Єгови і перестали слухатись його, тому Єгова не буде з вами».+ 44  Однак вони зухвало пішли на гору,+ а Мойсей і ковчег угоди Єгови залишилися в таборі.+ 45  Тоді амаликітя́ни і ханаа́нці, які жили на тій горі, зійшли та розбили їх і гналися за ними до Хо́рми.+

Примітки

Букв. «вони хліб для нас».
Букв. «як одного чоловіка».
Букв. «як живий я».
Букв. «як живий я».
Букв. «я підняв свою руку».
Букв. «проституцію».
Або «мати мене за ворога».

Коментарі

Медіафайли