Неправомірне посягання на щось, перевищення повноважень; самовпевненість у вчинках і думках; схильність поводитись свавільно; необдумані дії, які є виразом непокори. Синонімами зухвалості є пихатість, зарозумілість, гордість та нахабство, антонімами — смирення і скромність.

Гордість і гнів ведуть до зухвалості. Єврейське слово задо́н, яке перекладається як «зухвалість», походить від дієслова зід, що означає «кипіти; ставати гарячим». В розпалі гніву чи під впливом гордості людина може повестися необдумано, самовпевнено і перевищити свої повноваження. Книга Прислів’я говорить: «Нахабний і гордий хвалько — так звати того, хто поводиться зухвало» (Пр 21:24). У Повторення Закону 1:43 вживається форма дієслова зід, щоб описати вчинок ізраїльтян, які не послухались наказу Бога і пішли воювати без його дозволу. Мойсей звернувся до них: «Я сказав вам це, але ви не послухались. Ви почали бунтуватися проти наказу Єгови і самовпевнено спробували піднятись на гору». Інше єврейське слово, афа́л, вжито в розповіді про ту саму подію в Числа 14:40—44: «Мойсей сказав: “...Не йдіть туди, бо Єгова не з вами...” Однак вони зухвало пішли на гору». Через свою зухвалість і самовпевненість вони зазнали поразки (пор. Ав 2:4).

Те, що гнів може призвести до зухвалості і серйозного порушення Божого закону, видно також із заповіді, яку Бог дав Ізраїлю: «Коли хтось розгнівається [форма дієслова зід] на свого ближнього і вб’є його навмисно, то мусить померти. Навіть якщо він буде біля мого жертовника, забери його звідти і вбий» (Вх 21:14).

Потрібно остерігатись зухвалості. Цар Давид, якого Бог щедро благословляв і якому дав велику владу, розумів, що може стати зухвалим. Він молився: «Хто може розпізнати власні помилки? Від гріхів несвідомих очисть мене, стримай свого слугу від учинків зухвалих і не дай їм панувати наді мною. Тоді я буду бездоганним і чистим від тяжких гріхів» (Пс 19:12, 13). З цього видно, що небезпека стати зухвалим велика, тому потрібно остерігатися зухвалості. Зухвалий вчинок — набагато серйозніший гріх, ніж просто помилка. Незалежно від того, яке становище займає людина — високе чи низьке, її свавільні вчинки огидні в Божих очах. Могутній цар Уззія, який отримав від Бога багато благословень, був покараний проказою за те, що зухвало взяв на себе священицькі обов’язки (2Хр 26:16—21). Зухвалість підштовхнула царя Саула до бунту проти Єгови. Не бажаючи чекати Самуїла, цар самовільно приніс жертву Богові (1См 13:8—14). Крім того, не послухавшись наказу Єгови знищити всіх амаликітян, Саул залишив при житті їхнього царя Агага, а також не знищив найліпших тварин зі здобичі. Бог відкинув Саула як царя за його зухвалість (1См 15:8, 9, 11, 18, 19).

Серед ізраїльтян, які не належали до царського роду, яскравим прикладом зухвалості був Узза. Він супроводжував ковчег угоди, який всупереч Божим вказівкам перевозили у Єрусалим на возі, запряженому худобою. Коли худоба мало не перекинула ковчег, Узза простягнув руку і підтримав його. За цей нешанобливий зухвалий вчинок Єгова вразив Уззу, і він помер (2См 6:6, 7).

Той, хто не знає, як повестися, чи не впевнений, що має повноваження на якісь дії, обов’язково повинен порадитися з кимось обізнаним і проникливим. Біблія каже: «Зухвалість лише розпалює суперечки, а мудрість у тих, хто шукає поради» (Пр 13:10). Зухвалість призводить до гірких наслідків, а скромність може врятувати людину. Мудрий чоловік сказав: «За зухвалістю приходить безчестя, а зі скромними мудрість» (Пр 11:2).

Неповага до верховної влади Бога. Коли людина поводиться перед Богом зухвало, то цим показує, що не поважає верховну владу Єгови і його як Бога. Найбільшого осуду заслуговують ті, хто, заявляючи, що є служителем Бога, зображають його в неправильному світлі. Ось що сказав Єгова про фальшивих пророків: «Якщо якийсь пророк зухвало говоритиме від мого імені те, що я йому не наказував... то цей пророк має померти... Якщо пророк скаже щось від імені Єгови і його слова не будуть виконані і не справдяться, то Єгова цього не говорив. Той пророк повівся зухвало» (Пв 18:20—22).

Неповага до Єгови також виявляється у неповазі до його призначених представників; причиною такої неповаги може бути зухвалість. В Ізраїлі складні справи розглядалися у тому місці, яке вибрав Єгова (починаючи від днів Давида це був Єрусалим). Кожен, хто нехтував винесеним рішенням, мав бути покараний смертю, тому що непокора Божим представникам розглядалася як непокора самому Богові. У Законі було сказано: «Зробіть усе за законом, на який вони вкажуть, і за присудом, який вони оголосять... Якщо хтось поведеться зухвало і не послухає судді або священика, який служить вашому Богу Єгові, він повинен померти. Усуньте зло з-поміж Ізраїля. Тоді весь народ почує про це і буде мати страх, і більше ніхто не буде поводитись зухвало» (Пв 17:8—13; пор. Чс 15:30). Про тих, хто зневажає Бога і його помазаних служителів, апостол Петро сказав: «Зухвалі [від грец. толмете́с] і свавільні, вони не бояться зневажливо говорити про славних». За словами Петра, «їхній згубний шлях доведе їх до знищення» (2Пт 2:10, 12).

Зухвалою може стати людина, яка надто покладається на родинні зв’язки. Іван Хреститель розумів хід думок юдеїв, які до нього приходили, тому застеріг: «Навіть не думайте [грец. до́ксете] казати собі: “Наш батько — Авраам”, бо говорю вам, що Бог може створити дітей для Авраама навіть із цього каміння» (Мт 3:9). Грецьке слово до́ксете — це форма слова доке́о, основне значення якого — «думати; формувати погляд (правильний чи неправильний)».

Зухвалості буде покладено край. Стародавній Вавилон зухвало виступав проти Бога, тому Єгова став його непримиренним ворогом. Через пророка Єремію Всевладний Господь Єгова сказав: «Я виступлю проти тебе, зухвалосте... Ти, зухвалосте, спіткнешся і впадеш» (Єр 50:29, 31, 32). Символічний Вавилон Великий є найзапеклішим і найзухвалішим Божим ворогом на землі; він поїть мешканців землі «вином [своєї] статевої розпусти» і несе відповідальність за «кров пророків, святих і всіх убитих на землі». За це його буде знищено назавжди (Об 17:2, 5; 18:7, 8, 20, 24). Так Єгова сповнить свою обіцянку покінчити з усією зухвалістю: «Я... покладу край гордості зухвальців і принижу пиху тиранів» (Іс 13:11).