Патріарх Йов згадується у Божому Слові як «бездоганний і праведний чоловік» (Йова 1:1; примітка). Лота названо праведником (2 Петра 2:8). А про Давида сказано, що він чинив «те, що правильне» в очах Бога (1 Царів 14:8). Однак придивімося уважніше до цих біблійних персонажів. Завдяки цьому ми побачимо, що: 1) вони помилялися, 2) ми можемо багато чого навчитися з їхніх прикладів і 3) недосконалим людям під силу догоджати Богові.

Йов зазнав багатьох страждань, і це здавалося йому несправедливим. Тому він дійшов помилкового висновку, що Богу байдуже, залишається він йому вірним чи ні (Йова 9:20—22). Йов був настільки впевненим у своїй праведності, що іншим могло здатися, ніби він вважає себе праведнішим за Бога (Йова 32:1, 2; 35:1, 2).

 Лот вагався послухатися чіткої вказівки і прийняти просте рішення. Він дуже непокоївся через неморальність мешканців Содома й Гоморри та навіть «мучив свою праведну душу», дивлячись на їхні учинки (2 Петра 2:8). Бог попередив, що має намір знищити ці зіпсуті міста, і дав Лоту та його сім’ї нагоду врятуватися. Можливо, ви думаєте, що Лот одразу втік. Але це не так. У той вирішальний момент він зволікав. Тоді ангелам, які були послані, щоб врятувати Лота з його рідними, довелося схопити їх за руки та вивести за місто (Буття 19:15, 16).

Давид одного разу виявив брак самовладання і вчинив перелюб з чужою дружиною. Важко повірити, однак, бажаючи приховати це, він убив її чоловіка (2 Самуїла, 11-й розділ). У Біблії сказано, що «те, що зробив Давид, дуже не сподобалось Єгові» (2 Самуїла 11:27).

Як бачимо, Йов, Лот і Давид робили помилки, інколи досить серйозні. Усе ж вони від усього серця прагнули віддано служити Богові. Вони охоче виявляли каяття і робили необхідні зміни. Тому Бог схвалював їх, і в Біблії про них говориться як про вірних чоловіків.

Ми недосконалі, тому не можемо уникнути помилок (Римлян 3:23). А коли помиляємося, то маємо виявляти жаль через скоєне і робити все можливе, аби залагодити справу.

Яких зусиль докладали Йов, Лот і Давид, аби загладити свої помилки? Насправді Йов  був відданим Богові. Після розмови з Богом він виправив хибне мислення і забрав свої слова назад (Йова 42:6). Погляд Лота на неморальну поведінку мешканців Содома і Гоморри повністю узгоджувався з Божими нормами. Він просто на якийсь час втратив почуття невідкладності. Зрештою Лот утік з тих приречених міст й отримав порятунок. Він виявив послух і не озирнувся на те, що залишив позаду. Давид, порушивши Божий закон, скоїв тяжкий гріх, але він показав справжній стан свого серця, коли щиро каявся та благав Божого милосердя (Псалом 51).

Бог прихильно ставився до цих чоловіків, оскільки не сподівається від недосконалих людей неможливого. Він «добре знає, як ми створені, пам’ятає, що ми порох» (Псалом 103:14). Тож чого Бог очікує від нас?

Давид дав своєму синові Соломону пораду, яка допомагає зрозуміти, як ми можемо догоджати Богові. Він сказав: «Ти, Соломоне, мій сину, знай Бога, якому поклоняється твій батько, і служи йому цілим серцем» (1 Хронік 28:9). Яке серце можна назвати цілим? Це серце, сповнене любові до Бога і сприйнятливе до його настанов. Таке серце не є досконалим. Однак воно прагне залишатися вірним Богові й охоче реагує на виправлення. Саме любов до Бога й бажання виявляти послух допомагали Йову бути бездоганним, Лоту — праведним, а Давиду — чоловіком, який «робив лише те, що правильне» в Божих очах. Вони допускалися помилок, проте їм було під силу догоджати Богові.

Отже, якщо в нас з’являються погані думки, за які нам стає соромно, або ми говоримо чи робимо те, про що пізніше шкодуємо, роздуми про цих чоловіків підбадьорять нас. Бог знає, що зараз ми не можемо досягти досконалості. У той же час він очікує, що ми будемо любити його і намагатимемось виявляти йому послух. Якщо ми маємо ціле серце, то можемо не сумніватися, що нам під силу догоджати Богові.