«Душі тих, хто вмирає у стані смертельного гріха, негайно після смерті йдуть у пекло, де вони терплять пекельні муки, “вічний вогонь”» («Катехизм Католицької Церкви»). Деякі релігійні провідники кажуть, що пекло — це стан, в якому людина повністю відлучена і відчужена від Бога.

«Душа, що грішить,— вона помре» (Єзекіїля 18:4). «Померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5). Хіба може душа мучитись у «вічному вогні» чи страждати через вічне відлучення від Бога, якщо вона помирає і нічого не знає?

Слова, вжиті в єврейському та грецькому текстах Біблії, часто перекладаються як «пекло», але насправді вони стосуються спільної могили людства. Наприклад, коли Йов страждав від жахливої хвороби, він просив Бога: «Якби Ти в пеклі [«в могилі», «Современный перевод»] сховав мене» (Йова 14:13, переклад Філарета). Йов хотів спочити в могилі, а не зійти в місце мук чи потрапити у стан відчуження від Бога.

Думка про те, що Бог жорстокий, лише відштовхує нас від нього. Росіо, яка живе в Мексиці, розповідає: «Мене з дитинства навчали про вогняне пекло. Я була дуже налякана і навіть не припускала, що Бог має добрі риси. Я думала, що він злий і суворий».

А втім, довідавшись про те, що каже Біблія про Божі присуди і стан померлих, Росіо змінила свій погляд на Бога. «Я стала вільною — мені наче зняли важкий камінь з серця. Я повірила, що Бог хоче нам лише добра, що він любить нас і що я зможу полюбити його. Він наче батько, який тримає своїх дітей за руку і бажає їм найліпшого» (Ісаї 41:13).

Чимало людей стараються бути побожними, тому що бояться пекельного вогню. Але Бог не хоче, щоб ми служили йому зі страху. Натомість Ісус сказав: «Люби Єгову, Бога свого» (Марка 12:29, 30). Крім того, якщо ми розуміємо, що в наш час Бог не діє несправедливо, то будемо впевнені, що в майбутньому він також судитиме людей зі справедливістю. Подібно до друга Йова, Елігу, ми без вагань можемо сказати: «Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди» (Йова 34:10).