РУТ стає навколішки біля купки ячмінних колосків, яку вона назбирала протягом дня. На поля довкола Віфлеєма спадає вечір, і багато робітників вже прямують до брам цього містечка, що розкинулось на пагорбі. У Рут, мабуть, болять руки і ноги, адже вона невтомно працювала з самого ранку. Проте вона працює далі, молотячи колоски невеликою палкою або ціпом. А втім, день видався хорошим — ліпшим, ніж вона сподівалася.

Чи цій молодій вдові нарешті усміхнулося щастя? Вона вирішила пов’язати життя зі своєю свекрухою Ноомі, пообіцявши не покидати її і служити Єгові, Богу Ноомі. Дві овдовілі жінки разом повернулися з Моаву до Віфлеєма, і невдовзі моавітянка Рут дізналася, що в Законі Єгови є практичні та сповнені поваги до людської гідності постанови щодо бідних в Ізраїлі, в тому числі іноземців *. А тепер вона побачила, що деякі люди з народу Єгови, котрі знали Закон і дотримувались його, з любові до Бога виявили їй особливу доброту, яка була наче бальзам для її зраненого серця.

Одним з таких людей був Боаз, багатий старший чоловік, на полях якого Рут підбирала колоски. Сьогодні він по-батьківськи поставився до неї. Рут усміхається про себе, згадуючи, як сердечно він похвалив її за те, що вона дбає про стареньку Ноомі і що вирішила сховатися під крильми правдивого Бога, Єгови (Рут 2:11—13).

І все ж Рут, напевно, хвилюється про своє майбутнє. Як вона, збідніла іноземка без чоловіка і дітей, буде забезпечувати себе і Ноомі? Чи буде їм вистачати залишків врожаю, які вона збиратиме? А хто подбає про неї, коли вона постаріє? Не дивно, якщо такі думки турбували її. У сьогоднішні економічно важкі часи багато хто стикається з подібними труднощами. Дізнавшись, як віра допомогла Рут подолати такі труднощі, ми зможемо наслідувати приклад цієї жінки.

Коли Рут закінчила молотити зерно і зібрала його докупи, вона бачить, що набрала близько ефи ячменю, тобто приблизно 22 літри. Це могло важити 14 кілограмів! Вона, мабуть, загортає зерно в полотно, і, поставивши клунок на голову, вирушає у вечірніх сутінках до Віфлеєма (Рут 2:17).

Як же радіє Ноомі поверненню своєї любої невістки! Старенькій, можливо, перехоплює дух від здивування, коли вона бачить, як багато ячменю принесла Рут. Також Рут принесла залишки їжі, якою Боаз частував своїх робітників, і двоє жінок їдять це на вечерю. Ноомі питає: «Де ти збирала сьогодні, і де ти робила? Нехай буде благословенний, хто прийняв тебе!» (Рут 2:19). Ноомі була спостережливою жінкою. Побачивши, що Рут принесла їжу і багато зерна, вона зрозуміла, що хтось звернув увагу на молоду вдову і виявив їй доброту.

Жінки починають розмовляти, і Рут розповідає Ноомі про доброту Боаза. Ноомі зворушено каже: «Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих» (Рут 2:19, 20). Вона побачила у милості Боаза любов Єгови, який спонукує своїх служителів до щедрості та обіцяє винагородити їх за виявлену доброту * (Приповістей 19:17).

Ноомі радить Рут погодитися на пропозицію Боаза і збирати залишки врожаю на його полях поряд з його служницями, бо на іншому полі її можуть образити женці. Рут слухається поради. Крім того, вона і далі «живе з своєю свекрухою» (Рут 2:22, 23). Ці слова вказують на віддану любов Рут — рису, яка була визначною в її особистості. Її приклад спонукує нас замислитись, чи ми шануємо сімейні узи, віддано підтримуючи дорогих нам людей і надаючи їм необхідну допомогу. Єгова завжди помічає таку віддану любов.

Чи Ноомі і Рут були справжньою сім’єю? У деяких культурах сім’ю вважають «справжньою», тільки якщо в ній є чоловік, дружина, син, донька, дідусь, бабуся і так далі. Але приклад Ноомі і Рут вчить нас, що служителі Єгови можуть всім серцем полюбити тих, хто поряд, і створити теплу атмосферу доброти і любові навіть у маленькій або неповній сім’ї. Чи ви цінуєте свою сім’ю? Ісус сказав своїм послідовникам, що навіть одинокі люди можуть почуватися у християнському зборі наче в сім’ї (Марка 10:29, 30).

Від жнив ячменю приблизно в квітні до жнив пшениці приблизно в червні Рут збирає залишки врожаю на полях Боаза. Минають тижні, і Ноомі, без сумніву, обдумує, що́ може зробити для своєї любої невістки. Коли вони жили в Моаві, Ноомі була впевнена, що ніколи не зможе допомогти Рут знайти чоловіка (Рут 1:11—13). Тепер же у неї з’являється надія. Вона каже Рут: «Дочко моя, ось я пошукаю для тебе місця спочинку» (Рут 3:1). У ті часи було прийнято, що батьки шукали дітям подружніх партнерів, а Рут стала для Ноомі справжньою донькою. Вона хоче знайти для Рут «місце спочинку» — безпечний прихисток у домі чоловіка. Але що ж може зробити Ноомі?

Коли Рут вперше згадала Боаза, Ноомі сказала: «Близький нам той чоловік,— він із наших родичів [«один з тих, хто має право викупу», НС]» (Рут 2:20). Що це означало? У Божому Законі містилися  сповнені любові постанови щодо сімей, які внаслідок бідності чи смерті одного з членів переживали важкі часи. Якщо жінка ставала вдовою, не маючи дітей, вона опинялася в особливо тяжкій ситуації, тому що ім’я її чоловіка, його потомство, було втрачене для майбутніх поколінь. Однак Божий Закон дозволяв брату чоловіка одружитися з вдовою, щоб вона могла народити спадкоємця, який би носив ім’я померлого чоловіка і дбав про сімейну власність * (Повторення Закону 25:5—7).

Ноомі склала план дій. Можемо уявити, як у молодої жінки широко відкриваються очі від здивування, коли свекруха розповідає, що задумала. Мабуть, Рут поки не до кінця знає ізраїльський закон, і деякі його звичаї досі їй невідомі. Однак вона дуже поважає Ноомі, тому ловить кожне її слово. Можливо, Рут здається, що, зробивши за порадою Ноомі, вона опиниться в незручному, а то й принизливому становищі. Але вона погоджується з Ноомі і покірно відповідає: «Усе, що ти кажеш мені, я зроблю» (Рут 3:5).

Іноді молодим людям важко послухатися поради старших або тих, хто має більше досвіду. Дехто вважає, що старші люди не розуміють, з якими проблемами і труднощами стикається молодь. Приклад скромності, який показала Рут, вчить нас: якщо ми прислухаємося до мудрих порад старших осіб, які нас люблять і бажають найкращого, то це піде нам на добро. Але що ж порадила Ноомі  і чи пішло Рут на добро те, що вона її послухалась?

Того вечора Рут іде на тік. Тік — це рівний утрамбований майданчик, на якому селяни молотили і віяли зерно. Він зазвичай розташовувався на схилі чи верхів’ї пагорба, де пообідньої або вечірньої пори дули сильні вітри. Щоб відділити зерно від полови і соломи, робітники вилами або великими лопатами підкидали його догори, і вітер розвіював легку полову, а важке зерно падало на землю.

Рут збоку спостерігає, як під вечір працівники закінчують роботу. Вдень Боаз наглядав, як віють його збіжжя, і під кінець дня на току виросла велика купа зерна. Ситно поївши, він лягає біля купи. Очевидно, люди ночували біля свого зерна, щоб захистити дорогоцінний врожай від злодіїв. Рут бачить, що Боаз вкладається спати. Прийшов час виконати план Ноомі.

Рут підкрадається ближче, її серце шалено б’ється. Вона бачить, що чоловік міцно заснув. Як наказала їй Ноомі, вона підходить, відкидає покривало з його ніг, лягає і починає чекати. Минає якийсь час. Для Рут він, мабуть, здається вічністю. Нарешті, близько опівночі, Боаз заворушився. Тремтячи від холоду, він нахиляється вперед, очевидно, для того щоб накрити собі ноги. Але відчуває, що в його ногах хтось лежить. У розповіді говориться: «Аж ось жінка лежить у приніжжі його!» (Рут 3:8).

Він запитує: «Хто ти?» Рут відповідає, можливо, з тремтінням в голосі: «Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич [«маєш право викупу», НС]» (Рут 3:9). Деякі сучасні коментатори Біблії намагаються довести, ніби в діях і словах Рут був сексуальний підтекст, але вони не беруть до уваги двох простих фактів. По-перше, Рут діяла за тогочасними звичаями, багато з яких незрозумілі для нас. Тож було б неправильно розглядати її дії крізь призму сучасних спотворених норм моралі. По-друге, з відповіді Боаза чітко видно, що він вважав поведінку Рут високоморальною і достойною похвали.

Боаз починає говорити, і лагідний тон його голосу, без сумніву, заспокоює Рут. Він каже: «Благословенна ти в Господа, дочко моя! Твоя остання ласка... ліпша від першої,— що не пішла ти за юнаками, чи вони бідні, чи вони багаті» (Рут 3:10). Говорячи про «першу ласку», Боаз має на увазі, що Рут виявила віддану любов до Ноомі: вона прийшла з нею в Ізраїль і дбає про неї. «Останню ласку» Рут виявляє тепер. Боаз каже, що така молода жінка, як Рут, могла б шукати чоловіка серед молодших, чи то багатих, чи то бідних. Проте вона хотіла зробити добро не лише Ноомі, але також її померлому чоловікові, продовживши його рід у нього на батьківщині. Неважко зрозуміти, що Боаза вразила саможертовність молодої жінки.

Далі Боаз говорить: «А тепер, дочко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю тобі,— бо все місто народу мого знає, що ти жінка чеснотна!» (Рут 3:11). Він зрадів, що має можливість одружитися з Рут, і, мабуть, не дуже здивувався, що вона попросила його скористатися правом викупу. Однак Боаз був праведним і не керувався лише власними бажаннями. Боаз розповідає, що є ближчий за нього родич померлого чоловіка Ноомі, який має право викупу, і що він запропонує тому родичу одружитися з Рут.

Боаз каже Рут прилягти і відпочити до світанку, а потім непомітно піти з току. Він хоче захистити свою і її репутацію, щоб люди помилково не подумали, що  вчинено неморальність. Рут знову лягає в його ногах; напевно, вона вже не тривожиться, адже Боаз так лагідно відповів на її прохання. Потім, ще затемна, Боаз щедро насипає ячменю в її накидку і жінка йде до Віфлеєма.

Як же, мабуть, приємно Рут роздумувати над словами Боаза, який сказав, що всі люди вважають її «жінкою чеснотною»! Безперечно, вона здобула таку репутацію головно завдяки тому, що прагнула пізнати Єгову і служити йому. Вона також виявила уважність і велику доброту до Ноомі та її народу, коли охоче прийняла спосіб життя і звичаї, які, без сумніву, були їй незнайомі. Наслідуючи віру Рут, ми будемо глибоко поважати інших людей, їхній спосіб життя і звичаї. Тоді ми здобудемо таку ж репутацію, яка була у Рут.

«Як справа [буквально «хто ти»], дочко моя?» — питає Ноомі, коли Рут повертається додому. Можливо, Ноомі поставила таке запитання, тому що не впізнала Рут у темряві. Але, мабуть, вона також хотіла довідатись, чи змінилося вдовине становище Рут, чи з’явилась у неї надія на одруження. Рут швидко розповідає свекрусі про свою зустріч з Боазом. А ще вона передає від Боаза щедрий подарунок ячменю * (Рут 3:16, 17).

Ноомі дає Рут мудру пораду — залишитись того дня вдома і не йти на поля  збирати колоски. Вона запевняє Рут: «Той чоловік не заспокоїться, доки не викінчить цієї справи сьогодні» (Рут 3:18).

Ноомі була права. Боаз іде до брам міста, де зазвичай зустрічаються міські старійшини, і чекає, поки проходитиме ближчий родич Ноомі. Перед свідками Боаз пропонує йому використати право викупу, одружившись з Рут. Але той чоловік відмовляється, сказавши, що так він знищить власний спадок. Потім біля міської брами Боаз у присутності свідків заявляє, що використає право викупу — відкупить маєток Елімелеха, померлого чоловіка Ноомі, і одружиться з Рут, вдовою Елімелехового сина Махлона. Боаз висловлює сподівання, що так він «поставить ім’я померлому на спадкові його» (Рут 4:1—10). Дійсно, Боаз був праведною і несамолюбною людиною.

Боаз одружується з Рут. Далі ми читаємо: «Господь дав їй вагітність,— і вона породила сина». Жінки Віфлеєма благословляють Ноомі і хвалять Рут за те, що вона стала для Ноомі ліпшою за сімох синів. З Біблії ми дізнаємося, що син Рут став прародичем великого царя Давида (Рут 4:11—22). А Давид був прародичем Ісуса Христа (Матвія 1:1) *.

Єгова рясно благословив Рут, а також Ноомі, яка няньчила її сина і виховувала його наче власну дитину. Історія цих двох жінок — яскравий приклад того, що Єгова дбає про людей, які віддано служать йому разом з його вибраним народом і смиренно трудяться, забезпечуючи своїх домашніх. Бог завжди винагороджує своїх вірних служителів, котрі, як Рут, здобувають в його очах чеснотливу репутацію.