ЧИ ХОТІЛОСЯ б вам, щоб у світі припинилися всі війни? Безперечно, деякі національні і міжнародні конфлікти можна вирішити за допомогою дипломатичних переговорів. Немало осіб вважає, що якби керівники держав добре співпрацювали, то війн вдалося б уникнути. Проте вас, мабуть, розчаровують результати діяльності дипломатів. Протягом століть дипломати ратифікували угоди, складали резолюції, проводили саміти, але дуже мало конфліктів були розв’язані позитивно.

У Біблії можна знайти відповідь на чимало питань щодо дипломатії і миру. Наприклад: чому в наш час дипломатія не в стані досягти миру? Чи християни можуть брати участь у дипломатичній діяльності? Завдяки чому у світі настане справжній мир?

З кількох біблійних розповідей видно, як можна досягти миру завдяки особистим переговорам. Авіґаїл, приміром, вміло  переконала Давида та його воїнів не мститися її родині (1 Самуїла 25:18—35). Ісус Христос навів приклад про царя, котрий не мав іншого виходу, як тільки вислати до свого ворога послів і просити миру (Луки 14:31, 32). Авжеж, Біблія визнає, що завдяки дипломатії можливо розв’язати деякі конфлікти. Чому ж тоді мирні переговори здебільшого не увінчуються успіхом?

У Біблії точно передрікається, що наші часи будуть неспокійними. Через негативний вплив Сатани Диявола люди будуть «непримирливі... жорстокі, недобролюбні, зрадники, нахабні, бундючні» (2 Тимофія 3:3, 4, Хом.; Об’явлення 12:12). Крім того, Ісус передрік, що завершення теперішньої системи речей характеризуватиметься «війнами» та «воєнними чутками» (Марка 13:7, 8). Хто може заперечити, що у наш час сповнення цих слів найбільш очевидне? Тому не дивно, що зусилля досягти миру між державами переважно виявляються марними.

Також подумайте ось над чим. Хоча дипломати з усіх сил намагаються відвернути конфлікти між державами, однак головна мета кожного з них — просувати інтереси власної країни. Саме у цьому суть політичної дипломатії. Тож чи християни можуть брати участь у дипломатичній діяльності?

У Біблії дається така порада: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема» (Псалом 146:3). Це означає, що дипломати, керуючись навіть найліпшими спонуками, не мають ані спроможності, ані сили назавжди вирішити ту чи іншу проблему.

На суді перед Понтієм Пилатом Ісус сказав: «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси» (Івана 18:36). Спроби досягти миру переважно зводяться нанівець через націоналістичну ненависть та політичне самолюбство. Тому-то правдиві християни не втручаються у державні конфлікти і не займаються дипломатичною діяльністю.

Чи це означає, що християни не цікавляться подіями в світі? Чи їм байдужі людські страждання? Ні. Навпаки, описуючи правдивих поклонників Бога, Біблія каже, що вони «зідхають та стогнуть» над злом, яке чиниться довкола (Єзекіїля 9:4). Християни вважають, що тільки Бог принесе світові мир, адже він сам пообіцяв це. На думку багатьох, мир — це відсутність війни. Боже Царство обов’язково досягне цього (Псалом 46:9, 10). Але також воно подбає про добробут і цілковиту безпеку всіх мешканців землі (Михея 4:3, 4; Об’явлення 21:3, 4). Такого досконалого миру не зможуть досягти ані дипломати, ані людські «миротворчі» організації.

Біблійні пророцтва і досвід минулих поколінь доводять: немає змісту сподіватися, що дипломатія принесе мир. Ті, хто покладає надію на Ісуса Христа та Боже Царство, побачать, як на землі запанує справжній мир. І що найважливіше, такий мир триватиме вічно! (Псалом 37:11, 29).