Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Моя боротьба з ендометріозом

Моя боротьба з ендометріозом

 Моя боротьба з ендометріозом

РОЗПОВІЛА ТЕВОРА АНДРЕОПУЛУ

ХОЧУ відразу сказати, що не належу до жінок, які занадто переймаються своїм здоров’ям. Я не звертаю уваги на те, що десь трохи заколе чи заболить. Намагаюсь ставитися до життя спокійно, розуміючи, що сьогодні може бути ліпше, а завтра гірше.

Однак ще в підлітковому віці мене почали мучити сильні болі. Нерідко під час менструації я страждала від гострого болю в яєчниках, а також від головного болю, проносу, запаморочення, нудоти й болю в попереку. Інколи кілька цих проблем навалювалися на мене водночас. Я помітила, що мені дуже допомагають фізичні вправи та відпочинок, але рідко мала на це час.

Кожна людина сприймає біль по-своєму. Його неможливо виміряти і не завжди вдається точно описати. Деколи мені було так погано, що я цілими днями лежала в ліжку або ж, наковтавшись болезаспокійливих таблеток, змушувала себе встати і зайнятися чимось корисним. Але проблеми зі здоров’ям заважали мені працювати й вести нормальне життя. Я почувалась дуже пригніченою і підозрювала, що зі мною щось негаразд. Проте кожного разу, коли проходила медогляд, лікарі запевняли, що немає підстав турбуватися.

Після 30-ти справи погіршилися. Пекучий біль з’являвся і зникав без будь-яких видимих причин. Іноді я прокидалась від нього серед ночі. Був період, коли протягом тижня я спала лише кілька годин. Крім того, час від часу в мене кілька днів підряд трималась підвищена температура. Зрештою я почала вживати багато болезаспокійливих засобів: спазмолітичні таблетки для кишечника, пігулки для шлунка та мазі й таблетки від болю в попереку.

Хитре маскування

Причиною моїх страждань могло бути чимало відомих хвороб. Симптоми нагадували мігрень, тазові зрощення, дисменорею (порушення перебігу менструації), синдром подразненої кишки, коліт і гастрит. Довгий час я думала, що мучуся саме через дисменорею, не знаючи, що біль у такому разі мав би бути слабшим.

Лікарі казали, що багато жінок страждають під час менструації, а причини цього різні: спадковість, нерегулярні заняття фізичними вправами, сидяча робота, гормональні порушення, втома, стрес, а також те, що жінці минуло 30, а вона ще не народжувала. Один лікар навіть заявив, що всі мої проблеми свідчать про добре здоров’я!

Але як бути з іншими тривожними симптомами? Втому списували на важку працю та стрес. Температуру — на виснаження.  Розлади кишечника та шлунка — на стрес та погане харчування. А біль у спині — на проблеми з хребтом та неправильну поставу. Отже, усе мало якесь пояснення. Але від цього не ставало легше, і я почувалася просто жахливо.

Нарешті правильний діагноз

У квітні 1998 року мені зробили ультразвукове обстеження, проте результати показали, що яєчники чисті. Протягом наступних чотирьох місяців мені стало ще гірше. Я вирішила звернутися до лікаря. Він знову послав мене на ультразвук і виявив поза маткою якийсь дуже великий новотвір. Мене направили до гінеколога, і від нього я довідалась, що поряд з маткою утворилася або дуже велика кіста, або кілька кіст загальною величиною 10 на 12 сантиметрів — як чотиримісячний зародок! І тоді гінеколог запідозрив, що причина моїх проблем — ендометріоз.

Спочатку я зовсім розгубилася, оскільки майже нічого не знала про ендометріоз. У мене було стільки запитань. Що викликає цю хворобу? Як вона вплине на моє життя? Потім я зітхнула з полегшенням. Протягом стількох років я перебувала в полоні болю. Усі попередні медичні обстеження закінчувались безрезультатно. Я не отримувала ані задовільного пояснення причини проблем, ані ліків, які б полегшили мої страждання, і через це почувалась зовсім безпомічною та пригніченою. Зрештою навіть почала звинувачувати себе в тому, що надто гостро реагую на звичайний біль. Я казала собі, що мій біль насправді не такий сильний, що я все надумала. Але тепер причина всіх цих загадкових симптомів стала нарешті зрозумілою.

 Причини хвороби та методи лікування

Лікар порадив якнайшвидше зробити операцію, інакше кіста або кісти можуть у будь-яку хвилину розірватися. Однак ми з чоловіком вирішили спочатку добре ознайомитися з діагнозом і довідатись якомога більше про цього незнайомця, що називається ендометріоз.

Тож ми дізналися, що, за деякими підрахунками, ендометріоз трапляється майже у 30 відсотків жінок дітородного віку! Причина цієї хвороби не до кінця відома. Згідно з однією гіпотезою, під час менструації частина менструальної тканини повертається через маткові труби, прикріпляється до якогось органа в черевній порожнині й починає рости. За іншою гіпотезою — ендометріоїдна тканина поширюється з матки через лімфатичну систему або кровообіг і потрапляє до інших частин організму.  Прихильники генетичної теорії вважають, що ендометріоз може передаватися генетично або що декотрі жінки мають схильність до цього захворювання. Згідно з ще іншою теорією, причина полягає у забрудненні середовища токсинами та діоксинами.

Нам сказали, що кожен випадок ендометріозу відрізняється від інших. Все залежить від розташування ендометріоїдних утворів, глибини, на яку вони проросли в орган, та від їхнього загального розміру. Ми довідались, що навіть крихітний новотвір може викликати жахливий біль, якщо подразнюватиме сусідній нерв.

На думку деяких лікарів, найліпший і найефективніший метод лікування — це гістеректомія, тобто видалення матки, та усунення яєчників. Однак перед операцією можна розпочати гормонотерапію, щоб запобігти овуляції на якомога довший період. Інколи внаслідок цього під час лікування, а то й навіть протягом місяців чи років після нього симптоми ендометріозу послаблюються. У деяких випадках рекомендують консервативну хірургію — «велику» або лапароскопічну операцію,— під час якої усуваються чи знищуються новоутворення. Таке хірургічне лікування може значно послабити симптоми.

Операція та одужання

Найбільш підхожим для мене був останній варіант. Але я дуже здивувалась, коли після хірургічного видалення кіст лікар повідомив мені, що та операція не усуне всіх проблем. Хвороба час від часу буде повертатися, тому, аби вести більш-менш нормальне життя, потрібно не падати духом і навчитись пристосуватися до ситуації. Він також запевнив, що до нього завжди можна звертатися по допомогу.

Лікар сказав, що мені кожних три місяці слід робити ультразвукове обстеження яєчників і, залежно від мого стану, приймати медикаменти. Він порадив відразу ж розпочати лікування гонадотропін-рилізинґ-гормоном. Це майже зупинило виділення гормонів, які стимулюють дію яєчників, і ввело мене у псевдоменопаузу.  Препарат можна приймати лише шість місяців, оскільки іноді він призводить до крихкості кісток або інших змін, що супроводжують менопаузу.

Через півтора місяця після завершення терапії я знову відчула гострий біль. З книжок я знала, коли можуть початися рецидиви, і намагалась підготувати себе до наступної атаки ендометріозу. Але не сподівалась повернення хвороби так швидко. Ультразвукове обстеження виявило велику кісту на лівому яєчнику. Я відразу почала приймати рекомендовані медикаменти, і за тиждень біль послабився. Через кілька місяців кісти не стало. Однак через рік з’явилась інша. У всякому разі, до кінця життя мушу слідкувати за собою й перебувати під наглядом лікаря.

Оскільки ендометріоз спричиняється гормональними порушеннями та захворюванням імунної системи, окрім медикаментів, потрібно вживати ще інші заходи, щоб допомогти організму. Я змінила раціон і тепер їм багато свіжих овочів та фруктів, вживаю вітаміни, а от напоїв з кофеїном п’ю значно менше. Також більше займаюся фізичними вправами й присвячую достатньо часу на відпочинок. Все це допомагає зменшити побічну дію ліків та зміцнити мій організм.

Протягом усього цього важкого часу мій чоловік ніжно підтримував мене й завжди виявляв розуміння. Крім того, мої співпрацівники — добровільні робітники грецького філіалу Товариства Вартової башти — теж багато допомагали, що мене дуже потішало. А найбільшим джерелом підкріплення були для мене особисті взаємини з Єговою, який ‘на ложі недуги подавав мені сили’ (Псалом 41:4).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 10]

Розмовляйте про хворобу!

Хвороба та біль можуть створити напруження між будь-якими людьми. Але такі проблеми також дають нам нагоду стати співчутливішими. Іноді, коли людині здається, що вона ніколи не одужає, її поведінка сильно змінюється. Це створює великі труднощі для цілої сім’ї й особливо для подружніх партнерів. Однак не слід опускати руки, а, навпаки, спробувати навчитися правильно спілкуватися — не поспішати із звинуваченнями та якомога швидше прощати.

Жінка, яка страждає від ендометріозу, мусить пам’ятати, що менструальний цикл — це щось цілком чуже для чоловіка, і він може зовсім не розуміти її стану. Проте коли йому добре пояснити цю проблему, його ставлення зміниться. Ось кілька порад для хворих.

Чоловік не може читати ваших думок, тому розкажіть, як і де у вас болить.

Виберіть лікаря, який розповість більше про ендометріоз не лише вам, але й вашому чоловікові та, якщо виникне потреба, виділить для цього додатковий час.

Коли вам стає ліпше або гірше, обов’язково кажіть про це чоловікові.

Попросіть його прочитати додаткову інформацію про цю хворобу.

[Рамка/Схеми на сторінці 11]

Що таке ендометріоз?

Назва ендометріозу походить від ендометрію — слизової оболонки матки. Ендометріоз — це стан, при якому тканина, подібна до ендометрію, з’являється у різних місцях поза маткою. Захворювання може вразити сусідні органи, наприклад яєчники, сечовий міхур, кишечник, а деколи його вогнища поширюються в районі цілого таза.

Хоча при ендометріозі відбувається анормальне розростання тканини, воно, як правило, не є злоякісним. Проблему створює не сама тканина, а те, що вона потрапила поза матку. В матці ендометрій відіграє важливу роль у забезпеченні живлення для зародка під час вагітності. Якщо ж жінка не вагітна, частина слизової оболонки виводиться з її організму під час менструації.

Але коли ендометріоїдна тканина потрапить поза матку, вона не може вийти з організму. Це призводить до внутрішньої кровотечі, переродження крові та тканини з новотворів, запальних процесів та утворення рубців. Залежно від локалізації ендометріоїдних вогнищ іноді також виникають спайки, кишкова кровотеча або закупорка, порушення функцій сечового міхура та розрив новотворів, внаслідок чого хвороба поширюється далі. З часом симптоми можуть посилитися, хоча в деяких випадках хвороба то наступає, то відступає.

[Схеми]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Маткові труби

Яєчники

Матка

Ендометрій (слизова оболонка матки)

Щомісяця ендометріоїдні утвори розриваються й кровоточать,

але не виводяться з організму.

Ендометріоїдні утвори

Зрощення на яєчниках

Ендометріоїдні утвори

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 12, 13]

«ЯКАСЬ ДИВНА ЖІНОЧА ХВОРОБА»?

Щоб більше довідатися про вплив ендометріозу на психічний та емоційний стан жінки, кореспондент журналу «Пробудись!» порозмовляв з Мері-Лу Болвеґ, президентом Товариства боротьби з ендометріозом (Мілуокі, штат Вісконсін). Подаємо в скороченій формі їхню розмову.

— Як ендометріоз впливає на емоційний стан жінок?

— Багато залежить від того, як розвивається хвороба у даний момент. У підлітковому віці емоційна травма від неї може бути дуже сильною. Дівчата не цілком розуміють, що з ними відбувається, оскільки зазвичай у цьому віці важко поставити правильний діагноз. Крім того, вони почувають себе дуже ніяково й не хочуть розмовляти про такі проблеми з батьками або кимсь іншим. Тому ці підлітки можуть дійти висновку, що вони не такі міцні й витривалі, як інші. Часто їм важко продовжувати навчання в школі, а також підтримувати товариські стосунки. Ми знаємо чимало дівчат, які навіть залишили школу. Кожнісінького тижня ми чуємо принаймні від однієї дівчини, що через поважні проблеми зі здоров’ям, викликані ендометріозом, їй дуже важко вчитися.

А як з одруженими та старшими жінками?

— Біль може призвести до проблем у подружжі, особливо якщо діагноз ще не поставлено. Коли лікарі визначать, від чого страждає жінка, подружнім партнерам легше співпрацювати, оскільки знають, у чому справа. Тоді вони разом, сподіваємося, знайдуть спосіб, як справлятися з негативним впливом хвороби. Однак якщо діагноз поставлено неправильно, ситуація може бути дійсно жахливою. З нами працює одна жінка, якій лікар в присутності її чоловіка сказав, що нічого у неї немає — що вона все вигадує. Чоловік повірив лікарю, і вони зрештою розлучилися. Найбільша проблема — це брак розуміння. Якщо ви прийдете додому й скажете рідним, що маєте якусь хронічну хворобу, наприклад, розсіяний склероз, то вони, мабуть, поставляться до вас зі співчуттям і намагатимуться підтримати. Але якщо скажете, що хворі на ендометріоз, то почуєте: «А що це таке?» Багато вважає ендометріоз якоюсь дивною жіночою хворобою, про котру навіть говорити не хочеться. Тож ви, можливо, взагалі не отримаєте ніякої підтримки.

Як, на вашу думку, чоловік, діти та батьки можуть підтримувати жінку, хвору на ендометріоз?

— Перш за все, я думаю, їм слід вірити жінці: вірити в те, що́ вона говорить про свій стан. Вони повинні підтримувати її так, як робили б це у випадку будь-якого іншого захворювання. Дуже важливо довідатися якомога більше про ендометріоз. Тоді можна ліпше зрозуміти вплив хвороби на людину, а також побічну дію деяких медикаментів. До того ж мені здається, що в більшості суспільств існує табу на розмови про жіночу фізіологію. Люди соромляться про це говорити, що дуже прикро. Тому вважаю, що найбільша трудність, з якою ми стикаємося по цілому світі,— це, мабуть, змінити погляд людей на те, що́ насправді значить бути жінкою.

[Ілюстрація]

Мері-Лу Болвеґ.