А. ВИЩЕ СТАНОВИЩЕ БОЖОГО СИНА (1:1—3:6)

• 1. Раніше Бог говорив через своїх пророків, а тепер він промовляв через свого Сина (1:1—4)

• 2. Чому Син є вищим від ангелів (1:5—14)

  • Лише Ісусу Христу Бог сказав: «Ти мій син» (1:5, 6)

  • Бог призначив Ісуса Христа Царем (1:7—12)

  • Бог звеличив Ісуса, посадивши його праворуч від себе (1:13, 14)

• 3. Необхідно приділяти особливу увагу тому, що Бог говорив через Христа (2:1—9)

  • Застереження, щоб не нехтувати великим спасінням, яке стало можливим завдяки Христу (2:1—4)

  • Усе, в тому числі «прийдешня населена земля», має бути підкорене Ісусу до ніг (2:5—9)

• 4. Ісус — Керівник, завдяки якому люди отримують спасіння, а також милосердний Первосвященик (2:10—18)

  • Ісус не соромиться називати братами своїх помазаних духом послідовників (2:10—13)

  • Померши як людина, Ісус склав жертву примирення (2:14—18)

• 5. Ісус більший, ніж Мойсей, тому що є Сином, поставленим над домом Бога (3:1—6)

Б. ОБІЦЯНКА УВІЙТИ В БОЖИЙ ВІДПОЧИНОК (3:7—4:13)

• 1. Застережливий приклад невірних ізраїльтян, які не ввійшли в Божий відпочинок (3:7—19)

  • Бог відчув огиду до покоління ізраїльтян, які вийшли з Єгипту (3:7—11)

  • Небезпека розвинути «зле серце, в якому немає віри» і відійти від «живого Бога» (3:12—15)

  • Ізраїльтяни не увійшли в Божий відпочинок через непослух і брак віри (3:16—19)

• 2. Для Божого народу залишається суботній відпочинок (4:1—13)

  • Щоб увійти в Божий відпочинок, потрібно мати віру (4:1—5)

  • У Божий відпочинок можуть увійти ті, хто чує Божий голос (4:6—10)

  • Слово Бога живе і справляє могутній вплив; воно обов’язково сповниться (4:11—13)

В. ПЕРЕВАГИ ХРИСТОВОГО СВЯЩЕНСТВА (4:14—7:28)

• 1. Ісус є великим Первосвящеником (4:14—5:10)

  • Співчутливий Первосвященик, який є випробуваним і безгрішним (4:14—16)

  • Первосвященики з-поміж людей повинні були складати приношення за свої гріхи (5:1—3)

  • Бог прославив Христа і назвав його священиком «на подобу Мелхиседека» (5:4—6)

  • Христос навчився слухняності, його було приведено до досконалості, він «став відповідальним за вічне спасіння» (5:7—10)

• 2. Застереження проти незрілості та відступництва (5:11—6:12)

  • «Тверда їжа — для зрілих людей» (5:11—14)

  • Потрібно залишити позаду початкові вчення і наполегливо йти до зрілості (6:1—3)

  • Ті, хто відпав, «знову прибивають до стовпа Божого Сина» (6:4—8)

  • Бог ніколи не забуде «вашу працю і любов» (6:9, 10)

  • Потрібно наслідувати «тих, хто завдяки вірі й терпеливості успадковує обіцяне» (6:11, 12)

• 3. Божа обіцянка і клятва — «дві незмінні речі» (6:13—20)

  • Завдяки обіцянці і клятві, які Бог дав Аврааму, християнська надія є певною (6:13—18)

  • «Ця надія — немов якір для душі» (6:19, 20)

• 4. «Мелхиседек — цар Салима, священик Всевишнього Бога» (7:1—10)

  • Особливості священства Мелхиседека (7:1—3)

  • Авраам, а через нього і Левій, заплатив десятини Мелхиседеку (7:4—10)

• 5. Ісус — «повіки священик на подобу Мелхиседека» (7:11—28)

  • Священство Ісуса перевершує священство левітів (7:11—14)

  • Священство Ісуса не залежало від тілесного походження (7:15—17)

  • Ісус став священиком через клятву, дану Богом (7:18—22)

  • Христос не має потреби в наступниках; він може «принести цілковите спасіння» (7:23—25)

  • Чому Ісус є неперевершеним Первосвящеником (7:26—28)

Г. ПЕРЕВАГИ НОВОЇ УГОДИ І ХРИСТОВОЇ ЖЕРТВИ (8:1—10:39)

• 1. Земний намет і його значення (8:1—6)

  • Ісус є Первосвящеником, який сидить праворуч від Бога в небесному «правдивому наметі» (8:1, 2)

  • Священне служіння, згідно з Законом, було тінню того, що в небі (8:3—6)

• 2. Нова угода, передречена пророком Єремією (8:7—13)

  • Перша угода не бездоганна; потрібна була нова угода (8:7, 8)

  • Переваги нової угоди (8:9—12)

  • Божий намір зробив попередню угоду застарілою (8:13)

• 3. Намет за часу «попередньої угоди» був «наочним прикладом, який стосується теперішнього часу» (9:1—10)

  • Опис земного намету та його приладдя (9:1—5)

  • Первосвященик з роду Аарона раз у рік входив у Найсвятіше, щоб принести кров тварин (9:6—10)

• 4. Вічне визволення завдяки «крові Христа» (9:11—28)

  • Христос раз і назавжди увійшов у «величніший… намет» «з власною кров’ю» (9:11—14)

  • «Попередня угода» набула чинності на підставі крові тварин; «нова угода» стала чинною завдяки пролитій крові Христа (9:15—22)

  • Христос увійшов у «саме небо», щоб з’явитися перед Богом (9:23—26)

  • Коли Христос з’явиться «вдруге», це принесе спасіння тим, хто має віру (9:27, 28)

• 5. Христос «раз і назавжди приніс одну жертву за гріхи» (10:1—18)

  • «Закон є лише тінню прийдешніх благ»; тваринні жертви не усувають гріхів (10:1—4)

  • Христос прийшов у світ, щоб виконувати Божу волю (10:5—10)

  • Після того як Ісус приніс одну жертву за гріхи, він сів праворуч від Бога (10:11—14)

  • Завдяки новій угоді можливо отримати цілковите прощення гріхів (10:15—18)

• 6. Новий та живий шлях дає можливість наближатися до Бога через Великого Первосвященика (10:19—25)

  • Наближаймось до Бога «зі щирим серцем і твердою вірою» (10:19—22)

  • «Наполегливо звіщаймо всім про свою надію» і «не переставаймо збиратися разом», щоб «спонукувати до любові» (10:23—25)

• 7. Свідомо ходити в гріху небезпечно; «потрібна витривалість» (10:26—39)

  • «Не залишається жертви за гріхи» для тих, хто «вважає чимось звичайним кров угоди» (10:26—31)

  • Заохочення залишатися стійкими у вірі і не відступати (10:32—39)

Д. ВАЖЛИВІСТЬ ВІРИ (11:1—12:17)

• 1. Визначення віри (11:1—3)

  • Віра — це «обґрунтоване сподівання того, на що надіються, чіткий вияв того, що реальне, хоча й невидиме» (11:1, 2)

  • «Завдяки вірі ми усвідомлюємо, що віки були упорядковані словом Бога» (11:3)

• 2. Чоловіки і жінки, які в давнину показали віру на ділі і отримали схвалення Бога (11:4—40)

  • Приклад Авеля (11:4) та Еноха (11:5)

  • «Без віри неможливо догодити Богові» (11:6)

  • Приклад Ноя (11:7), Авраама і Сарри (11:8—19), Ісака (11:20), Якова (11:21), Йосипа (11:22), Мойсеєвих батьків (11:23), Мойсея (11:24—28), ізраїльського народу (11:29, 30) і Рахав (11:31)

  • Подвиги Гедеона, Барака, Самсона, Їфтаха, Давида, Самуїла, пророків та інших вірних служителів, які стикалися з випробуваннями та небезпечними ситуаціями (11:32—38)

  • Вірні служителі давнини «не могли досягти досконалості» без тих, хто має бути співспадкоємцем з Христом (11:39, 40)

• 3. Щоб мати віру, потрібна витривалість; користь від повчання, яке з любов’ю дає Єгова (12:1—17)

  • «Велика хмара свідків», які показали свою віру на ділі; Ісус, «Вдосконалювач нашої віри», стійко зніс усе (12:1—3)

  • Повчання, яке Єгова дає з любов’ю, «приносить мирний плід праведності» (12:4—11)

  • Ті, хто намагається мати мир і бути освяченими, отримують благословення (12:12—14)

  • Пильнуйте, щоб серед вас не було жодного, хто не цінує святе, подібно до Ісава, чи того, хто опоганює збір (12:15—17)

Е. ХРИСТИЯНИ МАЮТЬ ЧЕСТЬ ОТРИМАТИ МІСЦЕ В НЕПОХИТНОМУ ЦАРСТВІ (12:18—29)

• Помазані християни наблизились не до буквальної гори чи міста, а до небесної гори Сіон та небесного Єрусалима (12:18—24)

• Не відмовляйтесь слухати того, хто говорить з неба (12:25)

• Помазані християни отримають непохитне Царство, коли Бог затрясе землею і небом (12:26—29)

Є. ЗАВЕРШАЛЬНІ ЗАОХОЧЕННЯ ТА ВІТАННЯ (13:1—25)

• Порада виявляти братерську любов і гостинність, допомагати тим, хто зносить випробування, з пошаною ставитись до шлюбу і покладатися на Єгову (13:1—6)

• Наслідуйте віру тих, хто бере провід; уникайте «чужих вчень» (13:7—9)

• Зносьте зневагу, яку зносив Христос; з нетерпінням чекайте міста прийдешнього (13:10—14)

• Жертви, які приємні Богу: «жертва хвали», добрі вчинки і готовність ділитися з іншими (13:15, 16)

• Користь від послуху і підкорення тим, хто бере провід (13:17)

• Павло просить одновірців молитися за нього і бажає, щоб «Бог миру» спорядив християн усім необхідним для виконання його волі (13:18—21)

• Павло обіцяє відвідати християн єврейського походження; завершальні вітання (13:22—25)