(озн. «багато; численний; рясний»).

1. Місто, яке опинилося в зх. прикордонному районі Аммону, після того як частину цього царства захопили амореяни. Це єдине аммонітське місто, назва якого згадана в Біблії, тому припускають, що воно було столицею царства. Рабба розташовувалась за 37 км на Сх. від Йордану, на притоці Верхнього Яббоку, а отже, в родючій місцевості. Також Рабба була важливим пунктом на торговому шляху, який пролягав між Дамаском та Аравією.

Вперше про це місто згадується в Повторення Закону 3:11, де говориться, що в «Раббі, аммонітському місті» (євр. Рабба́т бене́ Аммо́н, букв. «Рабба синів Аммона») зберігались залізні поховальні ноші Ога, царя Башану. Коли ізраїльтяни увійшли в Обіцяний край, плем’я Гада отримало аморейські землі (раніше ними, очевидно, володіли аммонітяни) «аж до Ароера, що навпроти [можливо на Пн. Сх. від] Рабби» (ІсН 13:25).

Захоплена Давидом. Ще одна згадка про Раббу міститься в розповіді про війну, яка почалася через те, що аммонітський цар Ханун сильно принизив Давидових посланців (2См 10:1—19; 1Хр 19:1—19). Йоав і його загони вступили в бій з сирійцями, котрих найняли аммонітяни, а решта ізраїльських воїнів на чолі з Авішаєм воювали з аммонітянами «біля входу в місто» — очевидно, в місто Раббу (1Хр 19:9). Сирійці зазнали поразки, і аммонітяни відступили, сховавшись у місті. Навесні наступного року Йоав зі своїм військом взяв Раббу в облогу. Саме в той час цар Давид, який був у Єрусалимі, вчинив гріх з Вірсавією. Цар відіслав її чоловіка, хетянина Урію, назад на поле бою і наказав поставити його на передову. Коли деякі аммонітяни здійснили вилазку з Рабби, битва перемістилась до міського муру, звідки лучник поцілив в Урію і вбив його (2См 11:1—25; 1Хр 20:1).

У ході війни з Раббою Йоав захопив «місто вод» (2См 12:27). Після цього він передав царю Давиду, щоб той прийшов у Раббу, завершив її завоювання й отримав усю славу завойовника. З цього можна зробити висновок, що Йоав захопив лише частину Рабби. Тож вислів «місто вод» може стосуватися частини міста, яка лежала на березі річки, або головних водних джерел міста (2См 12:26—28).

Давид виступив проти Рабби й, остаточно завоювавши її, «виніс дуже багато здобичі» (2См 12:29—31; 1Хр 20:2, 3). Але згодом аммонітяни знову здобули незалежність. У IX ст. до н. е. пророк Амос проголосив аммонітянам вирок і сказав, що Рабба буде спалена (Ам 1:13, 14). Єремія та Єзекіїль теж виголошували звістки проти Рабби. Як пояснюється в статті АММОНІТЯНИ, ці пророцтва, очевидно, сповнилися за днів Навуходоносора (Єр 49:2, 3; Єз 21:19—23; 25:5).

У III ст. до н. е. Птолемей Філадельф відбудував Раббу і дав їй нову назву — Філадельфія. З часом вона увійшла до складу Десятимістя і, без сумніву, стала досить заможним і міцним містом. Сьогодні на її місці розташовується місто Амман. Там збереглися залишки багатьох стародавніх споруд (зокрема великого амфітеатру), але більшість із них датовані періодом Римської імперії.

2. Одне з міст у спадковому наділі, який був виділений племені Юди. Точне місце розташування не відоме. В Ісуса Навина 15:60 згадується разом з Кір’ят-Єаримом, що лежав у пагористій місцевості Юди, за 13 км на Зх. від Єрусалима.