Слово парде́с у Єврейських Писаннях вживається лише тричі і, на думку декого, походить від перського парідайза. (Див. однак РАЙ.) У своїх працях Ксенофонт використовував похідне від цього перського слова, грецьке пара́дейсос, маючи на увазі «велику ділянку, оточену міцною огорожею або муром, на якій росло багато дерев, кущів і садових культур і на якій у різних умовах тримали спеціально вибраних тварин — мирним давали більше свободи, а хижим менше» (M’Clintock J., Strong J. Cyclopaedia of Biblical, Theological and Ecclesiastical Literature. 1894. Vol. VII. P. 652). Перекладачі Септуагінти вживали слово пара́дейсос скрізь, де мова йшла про Едемський сад.

Серед великих діл Соломона були «сади й парки [«гаї», Ог.; євр. фардесı́м, форма мн. слова парде́с]», в яких він посадив усілякі плодові дерева (Ек 2:5). Соломон використав те саме слово у своїй «Пісні над піснями», або «неперевершеній пісні», описуючи, як закоханий пастух говорить про Суламітку: «Твоя шкіра — то рай, в якому ростуть добірні гранати, хна з нардом» (Псн 1:1, прим.; 4:12, 13, прим.). Після вавилонської неволі, як видно з Неемії 2:7, 8, перський цар призначив Асафа «доглядачем царського парку», і потрібно було попросити дозволу, щоб той виділив дерева з того парку на відбудову Єрусалима. (Див. ЛІС; САД.)