Визначений період, протягом якого Господь Ісус Христос успішно завершує певні деталі Божого наміру.

У Біблії слово «день» може стосуватися набагато довшого періоду, ніж 24 години (Бт 2:4; Ів 8:56; 2Пт 3:8). «Господній день» в Об’явлення 1:10, як показує контекст,— це не буквальна доба з 24 годин. Оскільки Іван потрапив у «Господній день», будучи «сповнений духу», мова не може йти про якийсь конкретний день тижня. Щоб опинитись у якомусь дні тижня, Івану не потрібно було перебувати під Божим натхненням. Тому очевидно, що під «Господнім днем» мається на увазі період у майбутньому, коли відбудуться події, які Іван бачив у видінні. Сюди входять війна на небі та скинення Сатани, знищення Вавилона Великого і земних царів разом з їхніми військами, ув’язнення Сатани в безодні, воскресіння мертвих і Тисячолітнє правління Христа.

З контексту також випливає, що у вислові «Господній день» Господом є Ісус Христос. Потрапивши «у Господній день», Іван почув голос не Всемогутнього Бога, а його воскреслого Сина (Об 1:10—18). «День нашого Господа», згаданий в 1 Коринфян 1:8 і 2 Коринфян 1:14, а також «Господній день» в 1 Коринфян 5:5 теж є днем Ісуса Христа.