(євр. дов; грец. а́ркос).

У Палестині раніше був поширений сирійський бурий ведмідь (Ursus arctos syriacus), і він досі водиться в Пн. Сирії, Пн.-Зх. Ірані та Пд. Туреччині. Зазвичай він має світло-коричневе хутро і важить у середньому близько 140 кг. Ведмідь — на перший погляд незграбна тварина, але він може рухатися дуже швидко навіть по нерівній місцевості, а деякі види розвивають на короткій відстані швидкість до 50 км/год. Ведмеді також добре плавають, і більшість з них чудово лазить по деревах.

Уявлення про те, що ці тварини можуть задушити жертву у своїх «обіймах», не ґрунтується на фактах. Під час сутички ведмідь вдаряє противника величезними могутніми лапами і роздирає його тіло довгими кігтями, які не втягуються. Йому достатньо одного удару, щоб вбити, скажімо, оленя. Недарма Біблія показує, що ведмідь такий же небезпечний, як лев (Ам 5:19; Пл 3:10). Природознавці вважають, що ведмідь навіть небезпечніший, ніж великі представники родини котячих. Проте ведмідь, як і інші тварини, зазвичай не нападає на людей, а уникає їх. Все ж він дуже небезпечний, коли його спровокувати або захопити зненацька.

Біблія кілька разів згадує про лють ведмедиці, яка втратила своїх ведмежат (2См 17:8; Пр 17:12; Ос 13:8). Одного разу Бог використав ведмедів, щоб покарати зухвалих дітей, котрі насміхалися з пророка Єлисея (2Цр 2:24).

Ведмеді — всеїдні тварини, вони харчуються листям та корінням дерев, фруктами, ягодами, горіхами, яйцями, комахами, рибою, гризунами тощо і особливо полюбляють мед. Зазвичай вони віддають перевагу рослинній їжі, хоча бувають винятки. У стародавньому Ізраїлі, коли ведмедям бракувало рослинної їжі, пастухи повинні були особливо уважно пильнувати свої стада овець і кіз. В юності Давид сміливо боровся з ведмедем, щоб захистити батькову отару (1См 17:34—37).

Коли ведмеді голодні і відчувають запах здобичі, вони починають нетерпеливо ревіти. Тому пророк Ісая казав, що ізраїльтяни ревуть, наче ведмеді, даремно чекаючи на справедливість і спасіння (Іс 59:11). Також лихий правитель, який грабує і утискає простий народ, доречно порівнюється з ведмедем, що нападає (Пр 28:15).

У видінні, в якому Даниїл бачив страшних звірів, що символізували світові держави, ведмідь зображав Мідо-Персію, яка з великою пожадливістю захоплювала й грабувала нові землі (Дн 7:5, 17). Таким же пожадливим є звір з Іванового видіння, котрий виходить з моря і має 7 голів, 10 рогів та лапи, «як у ведмедя» (Об 13:2). Пророцтво про те, що ведмедиця буде пастися з коровою, вказує на мир, який пануватиме серед народу Єгови під правлінням Месії (Іс 11:7).