Землетрус на Гаїті. Віра і любов на ділі

У вівторок, 12 січня 2010 року, о 16:53 Евлен почула з-під землі сильний гуркіт, який нагадував гул велетенського літака. За мить все почало дрижати. Неподалік голосно тріскали залізобетонні балки будинків, які стали розвалюватись. Коли трясіння припинилось, Евлен вибралася на підвищення, звідки було добре видно околицю. Звідусіль доносилось голосіння. Столицю Гаїті, Порт-о-Пренс, оповила хмара цементного пилу.

ЗА ЛІЧЕНІ секунди житлові будинки, урядові споруди, банки, лікарні та школи перетворилися в руїни. Загинуло понад 220 000 осіб різного соціального походження, і ще 300 000 зазнали поранень.

Багато з тих, хто вижив, сиділи в заціпенінні коло своїх повалених домівок. Інші шалено розгрібали голими руками розвалини, намагаючись врятувати родичів і сусідів. Оскільки лінії електропередачі були обірвані, швидко настала темрява, і далі пошуки доводилось робити при світлі ліхтариків або свічок.

У місті Жакмель частково завалився будинок, в якому був 11-річний Ральфенді. Кілька годин бригада міських рятувальників відчайдушно намагалась витягнути його з пастки. Наступні поштовхи змусили їх покинути будинок, тому що пошкоджені верхні поверхи могли впасти на них. Але Філіпп, місіонер Свідків Єгови, не припиняв роботи, сказавши, що не може залишити Ральфенді помирати.

Філіпп і троє його помічників пролізли в будинок і стали поволі просуватися до хлопчика, ноги котрого затисли якісь уламки. З 12-ої ночі вони обережно розбирали завали. Від кожного нового поштовху стіни й стеля дрижали й тріскалися. І врешті о 5-й ранку, більше як через 12 годин після землетрусу, їм вдалося витягнути Ральфенді.

На жаль, порятунок отримали не всі. У місті Ліоган, де землетрус був особливо руйнівним, завалився будинок Роже. Йому та старшому сину Кліду вдалося втекти, а молодший, Кларенс, загинув. Дружина Роже, Клана, яка залишилась у будинку, була ще жива і могла говорити, але коли падала стеля, їй затисло голову. Роже з товаришем з усіх сил намагались витягнути Клану. «Швидше! — благала вона.— Мені дуже погано! Я задихаюся!» Через три години прибули рятувальники. Коли вони врешті звільнили Клану, вона була мертва.

Середа 13 січня, 2-й день

Лише з настанням світанку можна було побачити жахливі наслідки стихії. Порт-о-Пренс, де проживає приблизно третина населення Гаїті, тобто коло трьох мільйонів  осіб, лежав у руїнах. Коли звістка про нещастя облетіла світ, організації з надання допомоги та багато саможертовних людей з різних країн поспішили на поміч. Поштовхи були відчутні також у філіалі Свідків Єгови в Домініканській Республіці, що приблизно за 300 кілометрів від Порт-о-Пренса. Тамтешні Свідки, дізнавшись, що епіцентр землетрусу розташовувався біля густозаселеної столиці Гаїті, відразу почали організовувати допомогу.

У цій країні майже припинили споруджувати сейсмостійкі будівлі, адже останній великий землетрус стався тут 150 років тому і значно більшої шкоди населенню завдавали урагани та повені. Тож не дивно, що більшість стін з блоків і важкі бетонні дахи не витримали поштовху силою 7 балів. Однак філіал Свідків Єгови, зведений 1987 року, був сейсмостійким. Хоча філіал розташовувався на східній окраїні Порт-о-Пренса, він фактично не зазнав шкоди.

Наступного дня філіал на Гаїті перетворився на центр з надання допомоги. Оскільки телефонний зв’язок та Інтернет працювали з перебоями, служителі філіалу двічі їздили на кордон з Домініканською Республікою, щоб передати звіти. Тим часом сотні жертв землетрусу, багато з яких мали серйозні травми, безперервно прибували до філіалу. Інших відвозили до вцілілих лікарень, які швидко переповнювалися.

Довкола лікарень усюди на землі лежали постраждалі. Вони стогнали і стікали кров’ю. Серед них була Марла, яка пролежала вісім годин під завалами будинку. Вона не відчувала ніг і не могла поворухнути ними. Сусіди витягнули її і віднесли до одного з госпіталів. Лікар-Свідок Еван, який ще раніше прибув з Домініканської Республіки, вирішив розшукати Марлу, хоч знав тільки її ім’я.

З часу землетрусу пройшло більше як 24 години, і знову настала ніч. Еван переступав через мертві тіла біля однієї  лікарні і, подумки молячись, кликав Марлу. Зрештою він почув: «Я тут!» Марла дивилась на нього і радісно усміхалася. Еван здивовано запитав: «Чому ти усміхаєшся?» — «Тому що бачу свого духовного брата»,— відповіла вона. Еван не міг стримати сліз.

Четвер 14 січня, 3-й день

Всесвітній центр Свідків Єгови в США, а також філіали у Гваделупі, Домініканській Республіці, Канаді, Мартиніці, Німеччині, Франції та в інших країнах організували комітети з надання допомоги. Ці комітети намагались скоординувати роботу добровольців та якнайліпше використати наявні будматеріали, транспорт, засоби зв’язку і кошти. Разом з іншими добровольцями на Гаїті прибуло 78 медиків, Свідків Єгови. Вночі о 2:30 з Домініканського філіалу до Гаїті відправилась перша вантажівка з майже 7 тоннами їжі, води, ліків та інших речей.

Коли вранці машина приїхала до Гаїті, місцевий філіал організував розподіл вантажу. Оскільки був ризик, що вантаж розкрадуть і почнуть продавати, його добре замаскували. Добровольці день і ніч пакували привезені харчі та інші речі в торбинки для сімей і окремих осіб. Протягом наступних місяців Свідки Єгови безкоштовно роздали понад 450 тонн пожертвуваних речей, у тому числі понад 400 000 обідів.

П’ятниця 15 січня, 4-й день

До полудня з Домініканської Республіки та Гваделупи приїхали 19 Свідків-лікарів, медсестер й інших медпрацівників. Вони швидко організували центр з надання першої допомоги. Тут лікували і багатьох поранених дітей з сиротинця, яких Свідки також забезпечили їжею та брезентом для наметів. «Я безмежно вдячний Свідкам Єгови,— каже Ет’єн, директор сиротинця.— Не знаю, що б ми робили без них».

Загублена і знайдена

Коли стався землетрус, семилітня Ісланд побачила з вікна свого будинку, як з обірваних дротів електропередач сипляться іскри. Стіни її домівки почали розвалюватися, і на неї посипались уламки. Дівчинка була серйозно травмована і мала зламану ногу. Жонні, батьку Ісланд, вдалося витягнути дочку з-під уламків і відвезти до лікарні в Домініканську Республіку. Згодом її відправили в лікарню до столиці, Санто-Домінго. Але коли пізніше Жонні зателефонував туди, Ісланд там не було.

Два дні батько безрезультатно шукав донечку. Справа в тому, що Ісланд знову перевезли в іншу лікарню. Там жінка-доброволець почула, як дівчинка молилася до Єгови (Вихід 15:3). «Ти любиш Єгову?» — запитала вона. «Так»,— відповіла Ісланд крізь сльози. «Тоді не переживай,— сказала жінка.— Єгова допоможе тобі».

Жонні попросив філіал Свідків Єгови у Домініканській Республіці допомогти знайти дочку. Мелані, Свідок Єгови, запропонувала свою допомогу. Вона якраз зайшла до лікарні, де працювала та жінка-доброволець. Коли жінка почула, що Мелані розпитує персонал про дівчинку, то  завела її до Ісланд. Невдовзі дівчинка повернулась до батьків.

Операції та реабілітація

Багато поранених не отримали майже жодної допомоги, поки не прибули до лікарні, організованої у філіалі Свідків Єгови на Гаїті. Через це їхні кінцівки були вражені гангреною. Часто, щоб врятувати життя потерпілого, доводилось вдаватися до ампутації. У перші дні після землетрусу не вистачало хірургічного обладнання, ліків і навіть анестезії. Страждали не лише хворі, але й лікарі, яким було важко дивитись на всі ці муки. Один лікар сказав: «Благаю Бога стерти з моєї пам’яті те, що я тоді бачив і чув».

На другий тиждень після землетрусу почали прибувати лікарі-Свідки з Європи, які мали необхідне обладнання і досвід у проведенні складних операцій. Ці медики зробили 53 операції та тисячі інших процедур. Віделін, 23-річна дівчина-Свідок, прибула в Порт-о-Пренс за день до лиха. Внаслідок землетрусу Віделін розчавило праву руку, і в місцевій лікарні її ампутували. Пізніше родичі сім годин везли дівчину до лікарні поблизу їхнього дому в Пор-де-Пе. Але стан Віделін сильно погіршився, і медики перестали надавати їй допомогу, бо думали, що дівчина помирає.

Лікарі-Свідки, дізнавшись про цю історію, поїхали в Пор-де-Пе, щоб вивести  Віделін з критичного стану і забрати в столицю для подальшого лікування. Коли інші хворі побачили, що за дівчиною прийшли її духовні брати, то аж заплескали. Завдяки допомозі членів сім’ї і збору Віделін одужала і намагається призвичаїтись до нових обставин.

У Домініканській Республіці Свідки Єгови найняли доми, які використовували як реабілітаційні центри для хворих. Там постійно чергували групи Свідків-добровольців, що складались з лікарів, медсестер, фізіотерапевтів і доглядальників. Вони охоче піклувалися про хворих, надаючи необхідну поміч.

Духовна допомога

Лише 6 із 56 Залів Царства Свідків Єгови, що розташовувалися в зоні землетрусу, зазнали серйозної шкоди. Більшість Свідків, які втратили свої домівки, жили разом у непошкоджених Залах Царства чи в інших місцях просто неба. Оскільки Свідки часто збираються разом на конгреси, їм було нескладно організувати свій побут за таких незвичайних обставин.

«Ми дотримувались духовної програми і регулярно проводили всі зібрання,— розповідає Жан-Клод, місцевий старійшина Свідків Єгови.— Завдяки цьому як молоді, так і літні вісники відчували внутрішній спокій». А як до цього ставились інші? Один чоловік сказав: «Так приємно бачити, що Свідки Єгови і далі проповідують.  Якби ви припинили це робити, ми б думали, що все значно гірше».

Свідки несли людям потіху. «Майже всі вважали, що землетрус є Божою карою,— пригадує один Свідок.— Ми запевняли їх, що це стихійне лихо, а не покарання від Бога, і зачитували Буття 18:25. Як видно з цього вірша, для Авраама було немислимим, щоб Бог знищив праведних людей разом з нечестивими. Крім того, ми зачитували їм Луки 21:11. Ісус передрікав, що в наші часи відбуватимуться великі землетруси, і обіцяв невдовзі воскресити рідних та близьких та усунути всі страждання. Чимало людей висловлювали велику подяку за цю потіху» *.

Все ж проблем на Гаїті і далі не бракує. «Ми пережили землетрус, але тепер нам треба давати собі раду з його наслідками,— говорить лікар-Свідок Жан-Іманюель.— У переповнених таборах, де все промокло від дощів і панує антисанітарія, постійно існує загроза спалаху різних інфекційних хвороб. До того ж люди зазнали сильного потрясіння і поки що придушують свої емоції, яким треба дати вихід».

Через кілька тижнів після землетрусу до лікарні прийшов Свідок, який скаржився на постійні головні болі та безсоння — характерні посттравматичні симптоми. «Може, ти отримав травму голови?» — запитала медсестра-Свідок. «Ні. Загинула моя дружина, з якою ми прожили 17 років,— відповів він без жодних емоцій.— Ісус попереджав, що такі лиха відбуватимуться, і ми очікували цього».

Здогадуючись, у чому проблема, медсестра сказала: «Ти втратив найближчу людину. Це так жахливо! Не треба стримувати сліз, адже Ісус плакав, коли помер його друг Лазар». Почувши це, нещасний чоловік розридався.

У цій місцевості налічувалося понад 10 000 Свідків і 154 загинуло від землетрусу. За певними підрахунками, більше як 92 відсотки мешканців столиці втратили одного або й кількох родичів чи друзів. Щоб підтримати згорьованих людей, Свідки Єгови неодноразово відвідували їх і уважно вислуховували, коли ті виливали свої жалі. Чимало Свідків також важко переживали втрату рідних. Хоча вони знають біблійну обітницю про рай на землі та воскресіння, все ж потребували співчуття і розради.

Теперішнє і майбутнє

Апостол Павло написав: «Нині залишаються оці три: віра, надія і любов, а найбільша з них — любов» (1 Коринфян 13:13). Саме завдяки вірі, надії та любові багато гаїтянських Свідків зносять це лихо, підбадьорюють інших і без страху дивляться в майбутнє. Допомога міжнародного братства є чудовим свідченням справжньої віри, єдності й любові. Петра, лікар-Свідок, яка приїхала з Німеччини, сказала: «Я ще ніколи не відчувала стільки любові і ще ніколи так не плакала. Проте тут я частіше плакала від зворушення, ніж від горя».

У часописі «Уолл-стрит джорнел» говорилося, що землетрус на Гаїті «можна вважати найбільш руйнівним стихійним лихом, яке спіткало одну країну». Але після цього землетрусу у світі сталися інші страшні нещастя, спричинені як природною стихією, так і людиною. Чи колись такі катаклізми припиняться? Свідки Єгови на Гаїті і по всьому світі впевнені, що невдовзі настане день, коли Бог сповнить свою обітницю і «витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю. Колишнє минуло» (Об’явлення 21:4).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 15]

Філіпп сказав, що не може залишити Ральфенді помирати

[Вставка на сторінці 19]

«Так приємно бачити, що Свідки Єгови і далі проповідують»

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 17]

ЖИТЛО ДЛЯ ПОСТРАЖДАЛИХ

Не минуло й місяця після землетрусу, як інженери-будівельники, що є Свідками Єгови, почали оглядати будинки постраждалих. Вони намагались визначити, наскільки безпечно до них повертатись. Багато тих, хто залишився без даху над головою, потребували тимчасового житла, поки не знайдуть собі постійного.

«Послуговуючись досвідом міжнародних організацій з надання допомоги, ми розробили проекти недорогих будиночків, приблизно таких же розмірів, у яких більшість жила раніше,— розповідає Джон, служитель філіалу на Гаїті.— Вони дають захист від дощу та вітру і не становлять загрози в разі можливих землетрусів». Вже через три тижні після стихії група, до якої входили гаїтянські й міжнародні добровольці, почала зводити такі тимчасові будиночки.

Коли вулицями проїжджали вантажівки, які везли частини цих збірних будиночків, люди радісно вітали їх. Один гаїтянський митник, оформляючи документи на ввіз будматеріалів, сказав: «Свідки Єгови одні з перших приїхали сюди, щоб допомогти нашим людям. Вони не просто обіцяють допомогти, а дійсно допомагають». За кілька перших місяців після землетрусу Свідки Єгови звели 1500 будинків для постраждалих.

[Карта на сторінці 14]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ГАЇТІ

ПОРТ-О-ПРЕНС

Ліоган

Епіцентр

Жакмель

ДОМІНІКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА

[Ілюстрація на сторінці 16]

Марла

[Ілюстрація на сторінці 16]

Ісланд

[Ілюстрація на сторінці 16]

Віделін

[Ілюстрація на сторінці 18]

Гаїтянські Свідки Єгови йдуть до постраждалих від стихії, щоб потішити їх

[Ілюстрація на сторінці 18]

Лікар надає допомогу хлопчику в лікарні, організованій Свідками