Завітаймо на «гору вогню»

ВІДТВОРИТИ

Завітаймо на «гору вогню»

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІТАЛІЇ

УЯВІТЬ собі, що ви пливете морем і бачите, як десь удалині здіймається величний вулкан. Потім ви проходжуєтесь вузькими вуличками маленького містечка чи гуляєте по сільській місцевості й теж бачите той самий вулкан. Таких місць на землі небагато. Якщо хочете помилуватися цим незабутнім видовищем, завітайте до міста Катанья, що лежить приблизно посередині східного узбережжя острова Сицилія. Саме неподалік цього міста здіймається на понад 3300 метрів найвищий у Європі діючий вулкан — Етна.

Давній знайомий

Араби, які довгий час панували на Сицилії, назвали вулкан «Гора вогню». Етна, звичайно, відповідала цій назві, регулярно вивергаючи зі свого нутра потоки розжареної лави. Дві перші згадки про діяльність Етни знаходимо в творах Піндара й Есхіла. Обоє вони описали виверження 475 року до н. е. Протягом історії лава не раз утворювала феєричні видовища, сповзаючи наче змія схилом гори аж до моря. Так було 396 року до н. е., 1329 і 1669 року н. е. Виверження 1669 року вважається одним із найпотужніших «сучасних» вивержень. Тоді лавовий потік, завширшки 2 кілометри і завдовжки 25 кілометрів, зруйнував оборонні мури Катаньї, поховав під собою доми понад 27 тисяч її мешканців та частково запрудив міську гавань.

Багатолітні спостереження за вулканом показують, що його активність значно зросла в XX сторіччі. Найруйнівніше виверження відбулось 1928 року — тоді з лиця землі було стерто село Маскалі. Останніми роками лава й викиди попелу продовжують завдавати тривог і клопотів місцевим мешканцям.

«Велика мамця»

Фахівці твердять, що гора Етна почала формуватись принаймні 170 000 років тому внаслідок виливів магми, тобто розплавлених порід. На схилах головного конусу міститься близько 250 менших конусів, які з’явились у результаті багаторазових вивержень. Вони — ніби діти довкола своєї мами. Власне тому Етна отримала ще одне прізвисько «Велика мамця».

Коли об’їжджати довкола Етни на машині чи поїздом, то вулкан повставатиме перед вами в усіх своїх іпостасях. Тут пребагато мальовничих місцин, приміром, Монті Россі (Червоні пагорби) біля Ніколосі, кратери Сильвестрі та величезна западина Валлє дель Бове (Долина вола), яку можна побачити з Джарре і Дзафферани.

Геологічний літопис вулкана, який сягає дуже давніх часів, до кінця не відомий. У результаті виливів магми на сушу та в прибережні води сформувалась берегова лінія, що на півночі від Катаньї. Частина цього побережжя, яка зветься Рів’єра деі Чіклопі (Берег циклопів), обрамлена стрімкими урвищами — застиглими потоками чорної лави. Навпроти урвища в Ачі Трецца ніби виринають прямо з моря фантастичної форми скелі Фаральйоні.

Особлива прив’язаність

Чи не бояться люди жити при підніжжі вулкана Етни, адже в будь-який момент може початись виверження? Коли Етна спокійна, етнійці, як називають місцевих мешканців, забувають про існування вулкана. У XIX сторіччі французький письменник Гі де Мопассан у своєму творі «Подорож на Сицилію» писав: «Наразі бестія спокійна. Спить собі геть аж там». Якщо над горою з’являється дим, етнійці лише зиркнуть на нього і... далі займаються буденними справами. Але цілком інша річ, коли серед ночі лунає погрозливий гуркіт, попіл покриває балкони й дороги і набивається в очі та в ніс. Тоді люди починають боятись Етни, особливо коли з вершини повільно, але невідворотно сунуть червоні потоки лави, котрі знищують усе на своєму шляху.

Попри це етнійці вважають Етну «привітним велетнем». Хоча після вивержень і залишаються спустошені домівки, поля і, як нещодавно, туристичні об’єкти, жертв серед населення буває небагато. Зруйнувавши плоди людської праці, вулкан заспокоюється, а люди з неослабною наполегливістю беруться за відбудову втраченого.

Італійський письменник Джакомо Леопарді цікаво змалював прив’язаність до рідних країв тих людей, котрі живуть біля вулкана. Він прирівняв етнійців до кущів зіноваті, які залюбки ростуть на схилах вулкана. Їхні гарні світло-жовті квітки гордо і вперто тримають свої голівки. І лише розжарена лава здатна перемогти ці рослини. Але виверження припиняється, лава застигає, і зіновать, міцна й нескорена, знову починає тягнутися до сонця.

Етна змінюється

На думку вулканологів, цей «привітний велетень», здається, змінює свій норов. Донедавна Етна була порівняно спокійна, але нині, за словами часопису «Фокус», «активний, проте не дуже грізний вулкан, викликає дедалі більше тривожних підозр». Французькі та італійські вчені попереджають, що Етна «поволі перестає бути ефузивним вулканом, а стає вибухонебезпечним. Тобто, якщо раніше відбувались порівняно невеликі витоки лави і слабкі викиди газів, то тепер можливі сильні вибухи». Ось чому Паола дель Сарло, дослідниця з Італійського національного інституту геофізики та вулканології, що в місті Катанья, сказала: «За останні 30 років ефузивні й вибухові фази різко почастішали, тому важко передбачити, що може трапитися в недалекому майбутньому».

Грандіозне дійство

Попри те що Ента лякає і з нею треба рахуватись, вона зачаровує своєю мінливою красою. Взимку вулкан білий від снігу, влітку він темно-коричневий. Коли Етна просто мовчки височить над морем, або коли потрясає довколишніми землями і змушує тремтіти від страху серця людей, або коли освітлює своїми вогнями небо, то свідчить про могутність Творця (Псалом 65:7; 95:3, 4). Якщо вам доведеться побувати на мальовничому острові Сицилія, не забудьте відвідати Етну. Ви її впізнаєте вже здалека по характерній хмарці диму. Місцеві мешканці, можливо, скажуть вам: «Не лякайтесь, коли почуєте гуркіт. Це Етна просто каже вам: «Привіт».

[Карта на сторінці 15]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ІТАЛІЯ

СИЦИЛІЯ

Етна

[Ілюстрація на сторінці 14]

Гора Етна (малюнок 1843 року).

[Відомості про джерело]

Culver Pictures

[Ілюстрація на сторінці 15]

26 липня 2001 року.

[Ілюстрація на сторінці 15]

28 липня 2001 року. За вулканом — місто Катанья.

[Ілюстрація на сторінці 15]

30 жовтня 2002 року.

[Ілюстрація на сторінці 15]

12 вересня 2004 року.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Фантастичної форми скелі Фаральйоні.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Місцеві жителі вважають Етну «привітним велетнем».

[Відомості про ілюстрації, сторінка 15]

[Відомості про ілюстрації, сторінка 16]

ПРОБУДИСЬ!