Човном по воді і по землі!

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ПОЛЬЩІ

Цікаво, що б ви подумали, якби капітан корабля запросив вас вирушити з ним у незвичайну мандрівку по воді, а також по... траві?

СУДНОПЛАВСТВО на Ілавському поозер’ї, що в північній Польщі, має довгу історію. Вже десять століть тому з цих країв возили на продаж різні товари, ліс та вироби з дерева. Для цього користувалися старим добре знаним шляхом — спершу річкою Дрвенца плили в південно-західному керунку до річки Вісли, а потім нею спускались на північ до Балтійського моря. (Дивіться карту). Далі морем товар переправляли до Західної Європи.

Після того як у XIII сторіччі ці території захопили тевтонські лицарі, важливість водного шляху значно зросла *. Крім того, в XVI сторіччі різко піднявся попит на місцеву деревину, яку почали масово скуповувати торговці з Гданська, а також кораблебудівники з Франції та Данії.

Чому місцева деревина почала так цінуватися на європейському ринку? Тому що тут росли стрункі й майже без сучків сосни, які сягали до 50 метрів заввишки, а це — чудові щогли для вітрильників. Однак, щоб окружним шляхом по річках Дрвенца й Вісла привезти на ринок деревину, потрібно було від шести до восьми місяців.

 Як скоротити шлях?

Отож вирішили скоротити шлях. Але як це зробити? Перевізники звернули увагу на шість довгих озер, котрі лежать між Острудою та Ельблонґом, що неподалік від Віслинської затоки. Якщо б ті озера вдалося з’єднати, то дорога до Балтійського моря була б у п’ять разів коротшою. Так зародилась ідея прокопати між цими озерами канали. Проте швидко стало ясно, що з технічного погляду зробити це просто неможливо. Скажімо, як подолати різницю висот у 104 метри на відтинку лише 10 кілометрів?

І все ж ідея прокласти новий шлях була надзвичайно привабливою, адже місцеві торговці, землевласники та ремісники могли б швидше і значно вигідніше продавати свої товари. Отже вони почали настійно прохати прусську владу, під правлінням якої тоді перебували ці терени, підтримати ідею створення водного шляху. Врешті-решт 1825 року влада дала згоду на побудову судноплавного каналу від Оструди до Ельблонґа з виходом до моря. Спроектувати канал доручили одному таємному раднику з будівництва. Але коли радник побачив, що не зможе виконати це завдання, то просто сховав свої нереалістичні креслення в шухляду.

За справу береться талановитий інженер

Приблизно в той же час у Берлінській академії закінчив гідротехнічний факультет Георг Якоб Штінке. Цей молодий чоловік дуже швидко довів, що він справді здібний інженер. Тож 1836 року Штінке обійняв престижну посаду — інспектор дамб і гребель в Ельблонґу. Тут він захопився ідеєю побудови Оберляндського каналу *.

Вже 1837 року Штінке розробив новий проект каналу і накреслив детальну схему проходження вантажних човнів. Крім того, він уважно стежив за різними нововведеннями в гідротехнічній справі. Зрештою 1844 року розпочалося спорудження каналу. Спочатку з’єднали озера, що лежали у верхній частині каналу. Внаслідок цього рівень води в деяких з них понизився аж на 5 метрів. На ділянці шляху з перепадом висот у 100 метрів спершу планувалось побудувати аж 25 шлюзів.

 Проте після побудови перших п’яти шлюзів Штінке зрозумів, що вони стануть своєрідним «гальмом» на цьому водному шляху і значно сповільнятимуть рух суден. Та Штінке не здавався. Він поїхав у Сполучені Штати Америки подивитись, як подібну проблему розв’язали проектувальники каналу Морріса, що перетинав штат Нью-Джерсі. Там Штінке побачив, що їхня шлюзова система також неефективна. І все ж його увагу привернула одна цікавинка: схилами пагорба були прокладені рейки, по яких на спеціальних платформах перевозили судна з одного відтинка каналу до іншого. Повернувшись додому, він з двома іншими талановитими інженерами взявся за вдосконалення запозиченої в Америці ідеї. Штінке вирішив шлюзів більше не будувати, а замість них створити унікальну систему з чотирьох транспортерів для перевезення суден по суші. Можна собі лише уявити, як радів Штінке, коли 1860 року після успішних випробувань запрацював перший відтинок Оберляндського каналу.

Видатне досягнення

Відомо, що судноплавний шлях — це не просто канали, але також шлюзові камери, ворота, механізми, що тягнуть судна за допомогою тросів, машинні відділення та інше обладнання. Усяка машинерія зношується і вряди-годи псується. Тому вже через 20 років після відкриття каналу на місці п’яти шлюзів з дерев’яними воротами побудували транспортер. Зрештою по закінченні всіх робіт водний шлях від Ельблонґа до Оструди мав 82 кілометри. А загальна довжина всієї системи Оберляндського каналу становила 212 кілометрів.

Нині цей шлях має назву канал Ельблонґ — Оструда. Він належить до числа найвидатніших світових досягнень інженерної думки. Крім того, він є видатною пам’яткою історії будівництва. У наш час канал перестав бути важливим торговельним шляхом. По ньому плавають здебільшого моторні катери, вітрильники, яхти й екскурсійні судна. Даріуш Бартон у путівнику «Канал Ельблонґ — Оструда» пише: «Ті давні механізми та гідротехнічні споруди функціонують так справно, що здається, ніби вони майже не підвладні часу. Це тому, що побудовані вони просто досконало, і їхня точність донині вражає знавців цієї справи».

Рушаймо в незвичну подорож

Чи хотіли б ви разом з нами вирушити в круїз цим незвичним шляхом? Зранку випливаємо з Оструди. Пройшовши два шлюзи, піднімаємось на верхній відтинок каналу, а це — 100 метрів над рівнем моря. Далі поволі пливемо серед величних лісів, в яких переважають берези, в’язи, сосни та ялиці. Минаємо теж порослі комишем болітця з квітучими водяними ліліями. Деякі частини цих теренів входять до складу природних заповідників. Тут серед очерету можна побачити сірих чапель і норців, а також лелек, які обережно походжають луками та мілководдям.

Аж ось на 51-му кілометрі канал несподівано заводить нас у глухий кут. Але мандрівка ще не закінчилась. Попереду ми бачимо дві кам’яні опори, до яких прикріплено величезні колеса з намотаними на них товстими тросами. Капітан оголошує, що ми дійшли до першого транспортера, і тепер наше судно разом з пасажирами запливає на занурену під воду платформу. (Дивіться фотографію на сторінці 12).

Невдовзі зі спеціального резервуара на шестиметрове водяне колесо починає литись вода. Оживає величезний механізм, який тягне трос разом із платформою, човном і нами. Тепер ми подорожуємо по залізних рейках. Вони виходять з води,  і платформа з нашим човном поволі піднімається вгору, досягає вершечка пагорба й суне далі 550 метровим спуском. Тепер ми справді «пливемо» по землі! Та ось рейки заходять під воду, платформа занурюється і зупиняється. Наш човен знову на воді, але цього разу на 21 метр нижче каналу, з якого ми щойно приїхали. Дорогою до озера Дружно, яке лежить лише на 30 сантиметрів вище рівня моря, нам доведеться пройти ще п’ять таких транспортерів.

Озеро Дружно — це частина багатого заповідника живої природи. Тут водиться більш як половина з 400 видів птахів, що мешкають у Польщі. Серед них журавлі, баклани, скопи, орли та багато інших. Пливучи каналом, можна зустріти оленів, бобрів, диких кабанів, зайців, рисів, борсуків, лосів та інших рідкісних тварин. Зрештою пізнього пополудня, пройшовши північну частину озера, ми прибуваємо до пристані в Ельблонґу. Неподалік при самій воді стоять руїни замку — німе нагадування про лицарів Тевтонського ордену, які колись захопили ці землі та збудували тут морський порт. Плили ми сюди цілий день, і ця незвична подорож залишиться в нашій пам’яті надовго.

[Примітки]

[Схема на сторінках 12, 13]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Поперечний переріз каналу Ельблонґ — Оструда. (Висота вказана в метрах над рівнем моря).

ОСТРУДА

↓ Озеро Дрвенцкє

95

↓

↓

Шлюз Зєльона

96

↓

↓

4,6 км

↓

↓

Шлюз Міломлин

99

82 км ↓

↓

36,6 км

↓

↓

транспортери

↓

↓

9,6 км

↓

↓

↓ Озеро Дружно

0,3

ЕЛЬБЛОНҐ

[Схема на сторінці 14]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Машинне відділення

Водяне колесо

Стальні троси Нижній обертовий тросовий механізм

Платформа Рейки

 

 

Верхній канал Верхній обертовий тросовий механізм Нижній канал

[Карта на сторінці 13]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Балтійське море

Гданськ

Віслинська затока

Ноґат

Вісла

Дрвенца

Ілава

Короткий шлях каналом.

Ельблонґ

Транспортери

Оструда

[Ілюстрація на сторінках 12, 13]

Платформа з судном «пливе» по землі.

[Відомості про джерело]

Zdjecia: A. Stachurski

[Ілюстрація на сторінці 15]

Вид з висоти на канал при транспортері Конти.

[Ілюстрації на сторінці 15]

Дорогою можна побачити лосів, бобрів і чубатих норців.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 15]

Boat: Zdjecia: M. Wieliczko; all other photos: Zdjecia: A. Stachurski